Ухвала суду № 103587105, 22.02.2022, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/2580/21

2/171/271/22

У х в а л а

іменем України

22 лютого 2022 року м. Апостолове Дніпропетровської області

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого суддіЧумак Т.А.

за участюсекретаря судовогозасідання Жандарук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за навчання, 3% річних та інфляційної складової від суми заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Національна академія внутрішніх справ 09.11.2021 р. звернуласяв суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за навчання, 3% річних та інфляційної складової від суми заборгованості.

В судове засідання сторони не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В матеріалах позову міститься заява представника позивача про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачема подано заяву про визнання позову та розгляду справи без його участі.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до наступного висновку.

Згідно договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України від 30.09.2014 року Національна академія внутрішніх справ в особі ректора з однієї сторони, Головне управління МВС України у Дніпропетровській області в особі начальника з другої сторони та рядовий міліції Любченко В.В. з третьої сторони уклали договір пропідготовку за державним замовленням на денній формі навчання фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр за напрямком "правознавство".

Згідно із частиною другоюстатті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльностіКонституцієючи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини першоїстатті 3 КАСвизначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другоїстатті 4 КАСюрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Частиною третьоюстатті 6 КАСпередбачено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбаченихКонституцієюта законами України.

Згідно з пунктом 15 частини першоїстатті 3 КАСпублічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

За змістомстатті 9 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію»(далі - Закон № 565-ХІІ), чинного на час виникнення спірних відносин, до виконання завдань по охороні громадського порядку, громадської безпеки і боротьбі із злочинністю в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть залучатись інші працівники органів внутрішніх справ, військовослужбовці Національної гвардії України. На них, а також на курсантів, слухачів, ад`юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, поширюються права і обов`язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.

Відповідно до частини першоїстатті 20 Закону № 565-ХІІпрацівник міліції є представником державного органу виконавчої влади, а тому його служба є публічною.

Відповідно достатті 18 Закону № 565-ХІІпідготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням МВС в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує МВС за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Курсанти вищих навчальних закладів МВС у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують МВС витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

З наведених норм вбачається, що відповідач ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді, що відноситься до публічної служби, звільнився за власним бажанням.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 грудня 2018 року у справа № 804/285/16 відступила від правового висновку зазначивши про те що, - «У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі «Chapman v. theUnitedKingdom» заява № 27238/95, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності передзакономсуд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

Відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, Велика Палата Верховного Суду може або повністю відмовитися від свого висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм.

У пункті 49 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів про якість судових рішень зазначається, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.

З метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постановах від 14 березня 2018 року в справі № 461/5577/15-ц, 31 жовтня 2018 року у справі № 820/5761/15, оскільки указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.

Водночас слід зазначити, що у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписівстатті 19 КАСу редакціїЗакону № 2147-VIII, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

На підтвердження викладеного висновку слід зауважити, що 5 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 533/934/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 815/5027/15, З жовтня 2018 року у справі № 755/2258/17, та вказала, що спори пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби - підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.».

Підстави для закриття провадження у справі визначені устатті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якимизаконпов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до п.1 ч. 1статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи, що між сторонами наявний спір з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, на який розповсюджується юрисдикція адміністративних судів, то в порядку п.1 ч.1ст.225 ЦПК, суд вважає за необхідне закрити провадження по справі.

Керуючись статтями255,256,268,272 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Закрити провадження у справі за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за навчання, 3% річних та інфляційної складової від суми заборгованості.

Роз`яснити позивачу, що відповідно достатті 6 КАСсуб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбаченихКонституцієюта законами України.

Роз`яснити позивачу, що згідно п.5 ч.1ст.7Закону України«Про судовийзбір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України.

Суддя: Т. А. Чумак