Рішення № 103586640, 18.02.2022, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.02.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/934/21

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Стефанів Т. В.,

секретар судового засідання Максимів Н. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Тисмениця-Риба"

до відповідачів:

- Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях,

- Державного підприємства "Укрриба"

про визнання недійсними пунктів договору оренди, продовження дії договору оренди державного майна, зобов`язання скасувати наказ та зобов`язати зареєструвати в реєстрі речових прав,

за участю Івано-Франківської обласної прокуратури,

за участю:

представника позивача Фрича В. І.,

представника відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях Гречко Х. М.,

прокурора Журавльової Н. Є.

Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

Суть спору.

ПрАТ "Тисмениця-Риба" звернулося до господарського суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях та ДП "Укрриба" про: визнання нікчемними п. 1.1, 2.3, 3.1, 5.9, 6.4, 10.2 та 10.5 договору оренди державного майна № 20/16 від 29.07.2016 із змінами та доповненнями в частині, що суперечить Конституції України та чинному законодавству; зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях: скасувати наказ № 646 від 06.07.2021, як необґрунтований та незаконний та продовжити дію договору оренди державного майна № 20/16 від 29.07.2016 відповідно до п. 2.9. договору про внесення змін та доповнень до договору оренди державного майна № 20/16 від 29.07.2016 на новий строк 5 років та справляти плату тільки за придатне для використання майно; зобов`язання Державного підприємства "Укрриба" зареєструвати в реєстрі речових прав 39 гідротехнічних споруд рибдільниць "Городище" та "Марківці".

20.01.2022 позивач подав суду заяву про часткову зміну предмета позову, в якій просить замість "визнати нікчемними" - "визнати недійсними" вказані вище пункти договору.

Згідно з ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Враховуючи викладене, суд розглядає спір з урахуванням змінених позовних вимог.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою суду від 11.10.2021 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 09.11.2021, встановлено строки на подання відзивів на позов, відповідей на відзиви на позов та заперечень.

Підготовче засідання 09.11.2021 суд відклав на 08.12.2021, про що постановив протокольну ухвалу.

Ухвалою від 08.12.2021 суд відмовив відповідачу ДП "Укрриба" в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відклав на 10.01.2022.

06.01.2022 до суду від Івано-Франківської обласної прокуратури надійшла заява № 15-6ВИХ-22 від 05.01.2022 (вх. № 194/22) про вступ прокурора у справу.

Ухвалою від 10.01.2022 суд постановив: заяву Івано-Франківської обласної прокуратури про вступ прокурора у справу задоволити; в задоволенні клопотання ПрАТ "Тисмениця-Риба" стосовно внесення поправок у позовну заяву відмовити; в задоволенні клопотання ПрАТ "Тисмениця-Риба" стосовно витребування доказів відмовити; поновити ПрАТ "Тисмениця-Риба" пропущений процесуальний строк для подання клопотання про долучення до матеріалів справи документів; підготовче засідання відкласти на 20.01.2022.

Протокольною ухвалою від 20.01.2022 суд задоволив заяву позивача про часткову зміну предмета позову, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 18.02.2022.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи.

Явка представників позивача, відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях та прокуратури в судовому засіданні свідчить про наведений вище факт.

Відповідач - ДП "Укрриба" у запереченні на відповідь на відзив № 11-09/111 від 09.12.2021 (вх. № 20170/21 від 15.12.2021) просить розглядати справу без участі його представника.

Позиції сторін учасників справи щодо суті спору.

Мотивуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на:

- договір оренди державного майна укладався на односторонніх умовах, а ті пропозиції і зауваження, що надавалися позивачем не були враховані;

- кількість орендованих ставків не відповідає фактичній;

- ставка орендної плати за базовий місяць суперечить Методиці розрахунку орендної плати за державне майно та є завищеною;

- об`єкт оренди непридатний до використання;

- умовами договору обмежено права позивача на здійснення поліпшень орендованого майна та відшкодування вартості таких поліпшень, та на приватизацію орендованого майна;

- процедура продовження договору оренди чітко визначена його умовами, а посилання на ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який набрав чинності з 01.02.2020 суперечить ст. 58 Конституції України;

- Регіональне відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях не попередило позивача за три місяці до закінчення строку дії договору про намір використовувати майно для власних потреб;

- відсутність заборгованості за договором оренди нерухомого майна.

Письмово позиція позивача викладена у: позовній заяві, відповіді на відзив № 01/12/1 вих. від 01.12.2021 (вх. № 19463/21 від 06.12.2021), пояснення вх. № 2445/22 від 15.02.2022.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задоволити.

Відповідач ДП "Укрриба" виклав свою правову позицію щодо даного спору у відзиві по справі № 11-09/101 від 01.11.2021 (вх. № 17640/21 від 08.11.2021) та запереченнях на відповідь на відзив № 11-09/111 від 09.12.2021 (вх. № 20170/21 від 15.12.2021).

Заперечуючи проти позову відповідач Регіональне відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях вказує на те, що:

- позивач не звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях з заявою про продовження строку дії договору оренди державного майна, з дотриманням порядку встановленого ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який набрав чинності з 01.02.2020;

- у позивача існує заборгованість по орендних платежах за договором оренди державного майна, про що свідчить судове рішення апеляційної інстанції у справі № 909/119/21 та перебування на розгляді у суді справи № 909/786/21 про стягнення боргу з ПрАТ "Тисмениця-Риба" по орендних платежах;

- наведені вище обставини стали підставою для прийняття рішення про припинення дії договору оренди державного майна та зафіксовано у відповідному наказі;

- на момент відкриття провадження у справі договір оренди державного майна є припиненим, як наслідок відсутні підстави для визнання недійсними п. 1.1, 2.3, 3.1, 5.9, 6.4, 10.2 та 10.5 договору;

- визнання недійсними пунктів договору, які визначають його істотні умови, що має місце в даному випадку, є недопустимим.

Письмово позиція відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях викладена у відзиві на позовну заяву № 10-05-02074 від 05.11.2021 (вх. № 17720/21 від 09.11.2021).

У судовому засіданні представник Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях просив в позові відмовити.

Правова позиція відповідача ДП "Укрриба" є аналогічною правовій позиції Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях. Додатково відповідач зазначає, що:

- ДП "Укрриба" не наділене повноваженнями на реєстрацію речових прав на гідротехнічні споруди;

- позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, при цьому подає клопотання № 11-09/102 від 01.11.2021 (вх. № 17641/21 від 08.11.2021) про застосування строків позовної давності.

Позиція Івано-Франківської обласної прокуратури є аналогічна тій, що висловлена Регіональним відділенням Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях.

Письмова правова позиція прокуратури викладена у заяві про вступ прокурора у справі № 15-6ВИХ-22 від 05.01.2022 (вх. № 194/22 від 06.01.2022).

У судовому засіданні прокурор зазначив, що заявлений позивачем позов є необґрунтованим та безпідставним.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

29.07.2016 між Регіональним відділенням ФДМУ по Івано-Франківській області (орендодавець) та ПрАТ "Тисмениця-Риба" (орендар) укладено договір оренди державного майна № 20/16, згідно п. 1.1 якого орендодавець взяв на себе обов`язок передати, а відповідач прийняти в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене (нерухоме) майно - гідротехнічні споруди 42-х ставів загальною площею 403,8204 га, що перебуває на балансі ДП "Укрриба" (майно), вартість якого згідно звіту про оцінку, виконаного станом на 29.02.2016, становить 4173916 грн без ПДВ.

29.07.2016 орендодавець передав, а орендар прийняв майно, обумовлене договором оренди, про що свідчить акт приймання-передачі державного майна.

Пунктом 10.1 договору сторони погодили строк дії договору - до 29.07.2017, згодом змінити строк його дії, а саме: договором про внесення змін та доповнень № 1 від 22.08.2016 до договору - до 29.06.2019, договором про внесення змін та доповнень № 3 від 24.07.2019 до договору - до 29.08.2019, договором про внесення змін та доповнень № 4 від 27.09.2019 до договору - до 29.09.2021.

Враховуючи прийняття Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції від 03.10.2019), який вступив в дію 01.02.2020, Регіональне відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях повідомляло ПрАТ "Тисмениця-Риба" про те, що договір оренди державного майна № 20/16 від 29.07.2016 може бути продовжений на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору, тобто до 29.06.2021. При цьому звертало увагу орендаря на необхідність погашення заборгованості по орендній платі, оскільки наявність такої обставини унеможливить подачу заяви про продовження строку дії договору. Наведений факт підтверджує лист № 11-021-00827 від 27.04.2021.

Про необхідність погашення боргу та оформлення заяви про продовження строку дії договору зафіксовано у листах Регіональне відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях № 11-021-01105 від 15.06.2021 та № 11-021-01296 від 12.07.2021, адресованих позивачу.

Як стверджує Регіональне відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях позивач не звертався до нього з відповідною заявою про продовження строку дії договору, борг по орендній платі не погасив. Факт існування боргу підтверджено судом рішенням у справі № 909/119/21 та зверненням до суду з іншим позовом про стягнення боргу з ПрАТ "Тисмениця-Риба" (справа № 909/786/21).

Відсутність заяви орендаря про продовження строку дії договору стало підставою для прийняття Регіональним відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях рішення про припинення дії договору оренди державного нерухомого майна № 20/16 від 29.07.2016 з 29.09.2021, про що зазначено у наказі № 646 від 06.07.2021.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Із змісту ст. 11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

Неодноразово строк дії договору сторони продовжували щляхом внесення відповідних змін та доповнень до договору.

Строк дії договору оренди державного майна № 20/16 від 29.07.2016 - до 29.09.2021. Саме такий строк дії договору сторони визначили у договорі про внесення змін та доповнень № 4 від 27.09.2019 до договору оренди державного майна № 20/16 від 29.07.2016.

У зв`язку із прийняттям нового Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019, який вступив в дію 01.02.2020, змінився порядок укладення та продовження строку дії договору оренди державного майна.

Згідно з п. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Отже, договір оренди державного майна № 20/16 від 29.07.2016 діяв до моменту його закінчення - 29.09.2021.

Частиною 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Згідно з абз. 1 п. 143 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 орендар, що має намір продовжити договір оренди, що підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та повідомляє про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна. Якщо чинний орендар має заборгованість із сплати орендної плати, він не може звертатися із заявою про продовження договору оренду до моменту погашення ним такої заборгованості (абз. 4 п. 143 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483).

Орендар не звертався до орендодавця із заявою про продовження строку дії договору у визначені законом строку. Протилежного суду не доведено.

Крім того, Регіональним відділенням Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях доведено факт наявності у позивача заборгованості по орендній платі, що унеможливлювало звернення із заявою про продовження строку дії договору оренди державного майна. Такий факт підтверджує судове рішення у справі № 909/119/21.

Варто зазначити, що Регіональне відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській області неодноразово повідомляло ПрАТ "Тисмениця-Риба" про необхідність погашення заборгованості з орендної плати та звернення з відповідною заявою про продовження строку дії договору оренди.

Враховуючи, що ПрАТ "Тисмениця-Риба" не зверталося до Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській області з заявою про продовження строку дії договору оренди державного майна, останнім було прийнято рішення про припинення дії договору, що зафіксовано у наказі № 646 від 06.07.2021.

Беручи до уваги той факт, що наказ № 646 від 06.07.2021 прийнято Регіональним відділенням Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській області з урахуванням вимог ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції від 03.10.2019, у суду відсутні правові підстави для його скасування.

В контексті зазначеного, враховуючи недотримання позивачем порядку продовження строку дії договору оренди, який визначено ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відсутні підставі для продовження строку його дії.

Що стосується вимог позивача про визнання недійсними пунктів 1.1 (щодо визначення предмета договору), 2.3 (щодо передачі майна в оренду без неможливість приватизації орендованого майна), 3.1 (щодо визначення розміру орендної плати), 5.9 (щодо проведення ремонту орендованого приміщення), 6.4 (щодо неможливості передачі орендованого майна в суборенду, неможливості приватизації об`єкта оренди), 10.2 (щодо строку збереження сили умов договору) та 10.5 (щодо визнання поліпшень орендованого майна, здійснених орендодавцем, власністю орендаря) договору оренди, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Таким чином, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору (його частин) недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а також доведено наявність порушеного права.

Що стосується вимог позивача про визнання недійсними п. 1.1 (щодо визначення предмета договору) та 3.1 (щодо визначення розміру орендної плати) договору, суд зазначає таке.

Умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки у такому випадку правочин має бути визнаний недійсним у цілому.

Оскільки ціна та предмет договору є істотними умовами договору в силу приписів ст. 180 ГК України, то договір не може бути визнаний недійсним в цих частинах.

Що стосується визнання недійсними п. 2.3 (щодо передачі майна в оренду без неможливість приватизації орендованого майна), п. 5.9 (щодо проведення ремонту орендованого приміщення), 6.4 (щодо неможливості передачі орендованого майна в суборенду, неможливості приватизації об`єкта оренди), 10.2 (щодо строку збереження сили умов договору) та 10.5 (щодо визнання поліпшень орендованого майна, здійснених орендодавцем, власністю орендаря) суд зазначає таке.

Позивачем не доведено той факт, що при укладенні договору, зокрема, п. 2.3, 5.9, 6.4, 10.2, 10.5, в момент його вчинення було не дотримано вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Не знаходять свого документального підтвердження наведені позивачем обставини про те, що майно, яке було передано в оренду в своїй більшості було непридатне для використання, а договір укладено на односторонніх умовах орендодавця.

Намір позивача відмовитися від виконання пунктів договору не є правовими підставами для їх визнання недійсними.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх учинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Неправомірність дій Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській області та невідповідність пунктів договору нормам законодавства позивачем не доведено та документально не підтверджено.

Розглядаючи справу, суд серед іншого повинен з`ясувати чи є обраний позивачем спосіб захисту ефективним, тобто таким, що забезпечить реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду. Численна судова практика свідчить, що неефективний спосіб є самостійною підставою для відмови у задоволені позову. Зокрема, такий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.

Враховуючи той факт, що 29.09.2021 договір оренди державного майна № 20/16 від 29.07.2016 припинив свою дію, обраний позивачем спосіб захисту щодо визнання недійсними пунктів договору є неефективним.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язання ДП "Укрриба" зареєструвати у реєстрі речових прав 39 гідротехнічних споруд рибдільниць "Городище" і "Марківці", суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова в державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державним реєстратором є: громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав; нотаріус; державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Пункт 1 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає обов`язок державного реєстратора під час розгляду заяви про реєстрацію встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Згідно із ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації.

В силу п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор: приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Враховуючи наведене, відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають саме між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 915/572/17.

ДП "Укрриба" не є державним реєстратором, відповідно не вправі вносити будь-які записи до Реєстру речових прав.

Отже, вимога позивача про зобов`язання ДП "Укрриба" зареєструвати в реєстрі речових прав 39 гідротехнічних споруд рибдільниць "Городище" та "Марківці" є необґрунтованою.

Листування позивача з відповідачами щодо технічного обстеження гідротехнічних споруд рибницьких дільниць "Городище" та "Марківці", про включення державного майна до переліку об' єктів приватизації не підлягають дослідженню, оскільки не входять до предмету доказування.

Що стосується клопотання відповідача ДП "Укрриба" про застосування строку позовної давності, суд зазначає таке.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.

Оскільки суд установив самостійні підстави для відмови у задоволенні позову, клопотання відповідача ДП "Укрриба" щодо застосування наслідків пропуску позовної давності суд залишає без задоволення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Тягар доказування позивача виникає з моменту пред`явлення позову, а відповідача - тільки після того, як останній вважатиме надану позивачем сукупність доказів загрозливою для свого стану. На підставі правила про розподіл доказового тягаря формується позиція сторін у справі, надаються і вивчаються докази, а також приймається судове рішення. Звертає на себе увагу особливість застосування правила залежно від позицій сторін. Тягар доказування позивача і відповідача істотно відрізняються. Позивач пов`язує себе своєю ініціативою, тому він завжди є активною стороною. Тягар доказування позивача існує завжди. Відповідач - сторона, що вибирає варіант захисту: від активного заперечення до повного мовчання. Відповідно він сам може по-різному визначити для себе тягар доказування.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 927/645/19, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

Висновок суду.

В контексті наведеного в задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що в позові відмовлено сплачений позивачем судовий збір слід залишити за останнім.

Керуючись ст. 13, 42, 73, 74, 80, 86, 129, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

В задоволенні позову Приватного акціонерне товариство "Тисмениця-Риба" до Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях та Державного підприємства "Укрриба" про: визнання недійсними п. 1.1, 2.3, 3.1, 5.9, 6.4, 10.2 та 10.5 договору оренди державного майна № 20/16 від 29.07.2016 із змінами та доповненнями в частині, що суперечить Конституції України та чинному законодавству; зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях: скасувати наказ № 646 від 06.07.2021, як необґрунтований та незаконний та продовжити дію договору оренди державного майна № 20/16 від 29.07.2016 відповідно до п. 2.9. договору про внесення змін та доповнень до договору оренди державного майна № 20/16 від 29.07.2016 на новий строк 5 років та справляти плату тільки за придатне для використання майно; зобов`язання Державного підприємства "Укрриба" зареєструвати в реєстрі речових прав 39 гідротехнічних споруд рибдільниць "Городище" та "Марківці" - відмовити.

Судові витрати понесені позивачем при зверненні до суду з даним позовом - залишити за останнім.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 01.03.2022.

Суддя Т. В. Стефанів