Рішення № 103585639, 01.03.2022, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/9884/21

01 березня 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач) в якому просить (із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 17.02.2022:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, яка оформлена листом за №1900-0214-8/32003 від 28.10.2021;

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №191950013361 від 27.10.2021;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, з дати виникнення права на таку пенсію - з 03 серпня 2021 року;

- зарахувавши кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі в періоди роботи з 14.01.1986 по 27.01.1987, з 02.02.1987 по 31.12.1992, з 01.01.1993 по 03.10.1994, з 11.10.1994 по 03.06.1996, з 19.08.1998 по 06.03.2001 за один рік і шість місяців;

- зарахувати до стажу роботи для призначення пенсії за віком період проходження дійсної військової строкової служби в армії СРСР з 11.11.1980 по 01.12.1982;

- зарахувати до стажу роботи для призначення пенсії за віком період навчання з 01.09.1977 по 06.07.1980 в Професійно-технічному училищі №4 Васильківського РМУ Дніпропетровської області.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено те, що позивач звернувся 22.10.2021 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Однак, відповідач прийняв рішення, яким відмовив у призначенні даної пенсії, у зв`язку із недостатнім страховим стажем. Позивач не погоджується із прийнятим рішенням відповідача, вказує на те, що для підтвердження роботи в спірний період роботи підтверджені трудової книжкою та відповідними довідками.

З огляду на викладене, вважає, що відповідач порушив його право на призначення такої пенсії відповідно до вимог ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Тому, позовні вимоги просить задовольнити.

Ухвалою суду від 31.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 17.02.2022.

Відповідач подав до суду 28.01.2022 відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки згідно документів, долучених до заяви на призначення пенсії, до страхового стажу зараховано 24 роки 07 місяців 11 днів (по 03.02.2020). При цьому повідомлено, що записи трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 за період роботи в радгоспі « 40 років Жовтня» не відповідають Інструкції про порядок ведення трудових книжок (відсутні посада та підпис відповідальної особи, яка засвідчує запис про направлення на навчання). Тому період роботи з 22.06.1977 по 31.08.1977 та навчання впродовж 1977-1980 можуть бути зараховані до страхового стажу лише на підставі первинних документів або уточнюючих довідок.

Трудова книжка ОСОБА_1 містить інформацію про період проходження військової служби, при цьому документом, який слугував підставою внесення запису зазначено військовий квиток НОМЕР_2 , дата видачі якого не вказана.

Військовий квиток НК №6666200 містить виправлення в даті призову заявника на військову службу заявника. Підставою видачі уточнюючої довідки Тернопільського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 09.08.2021 №4/290 є вищевказаний військовий квиток. Таким чином, період проходження військової служби з 11.11.1980 по 01.12.1982 може бути зарахований до страхового стажу лише на підставі уточнюючої довідки, виданої на підставі первинних документів.

Одночасно зазначили, що пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року, а саме з 01.08.1945 до 01.03.1960 у подвійному розмірі, а з 01.03.1960 до 01.01.1991 - у півторакратному розмірі, період роботи з 02.01.1991 по 28.02.1999 не було представлено в управління жодного з вище перелічених документів, в якому було б зазначено про те, що на позивача поширюються пільги передбачені для осіб які працювали в зазначеній місцевості, тому йому правомірно було обчислено стаж роботи.

З огляду на зазначене, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не вбачає у своїх діях будь-яких ознак порушення прав позивача на соціальне забезпечення при відмовлені у перерахунку пенсії відповідно до Закону України №1058- IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Протокольною ухвалою суду від 17.02.2022 відкладено розгляд справи на 01.03.2022.

В судове засідання 01.03.2022 сторони не з`явилися, проте від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі в порядку письмового провадження.

З врахуванням наведеного, та керуючись положенням ч.9 ст.205 КАС України, суд вирішив продовжити розгляд справи в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступні обставини у справі.

Судом встановлено, що 22.10.2021 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою щодо призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058-ІУ).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №1900-0214-8/32003, від 28 жовтня 2021 року позивач отримав відмову у призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058- ІУ).

Зокрема, прийнято рішення №191950013361 від 27.10.2021 про відмову у призначенні пенсії, в якому зазначено, що страховий стаж особи становить 24 роки 07 місяців 11 днів. За даними документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 22.06.1977-31.08.1977 - порушена Інструкція ведення трудових книжок, а саме відсутня посада та підпис відповідальної особи при направленні на навчання, необхідна уточнююча довідка. Не можливо зарахувати військову службу та як довідка з військкомату не дійсна, тому що видана на підставі військового квитка. Тому, відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 28 років.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

Зі змісту ст. 22 Конституції України випливає, що конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон №1058).

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV умовами призначення пенсії за віком є досягнення віку 60-ти років та наявність страхового стажу не менше 28 років для тих осіб, що досягай пенсійного віку в 2021 році.

Згідно п.1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1), днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Згідно п.4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Відповідно до п.4.7 Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

При цьому, згідно п.п.3) п.4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які, містять відомості про періоди роботи.

Суд зазначає, що під час вирішення питання щодо призначення позивачу пенсії за віком Пенсійним фондом при прийнятті оскарженого рішення до страхового стажу не враховано період роботи:

- період проходження дійсної військової строкової служби в армії СРСР з 11.11.1980 по 01.12.1982;

- період роботи в районах Крайньої Півночі.

Щодо проходження дійсної військової строкової служби, суд зазначає наступне.

Зокрема, у відзиві на позові, відповідач вказує, що військовий квиток міститься виправлення в даті призову заявника на військову службу, а тому період проходження військової служби з 11.11.1980 по 01.12.1982 може бути зарахований до страхового стажу лише на підставі уточнюючої довідки.

З такими висновками відповідача, суд не погоджується, оскільки.

Відповідно до записів військового квитка серії НОМЕР_3 , позивач проходив військову строкову службу з 30.11.1980 по 01.12.1982 армії СРСР (аркуш справи 22-28).

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Доводи відповідача стосовно того, що у військовому квитку міститься виправлення в даті призову, а підставою видачі уточнюючої довідки був військовий квиток, що стало підставою для не зарахування зазначеного періоду до страхового стажу є необґрунтованими, оскільки такі виправлення не впливають на факт проходження позивачем такої служби.

Таким чином, враховуючи приписи ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", суд робить висновок, що відповідачем протиправно не зараховано період проходження строкової військової служби позивачем до загального стажу.

Наявність сумнівів щодо некоректних записів у певних документах, із сторони відповідача може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу. Виправлення у військовому квитку, не може нівелювати відомості зазначені у ньому та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

Відповідна правова позиція викладена в постанові ВС від 06.03.2018 р. у справі №127/9055/17.

В розглядуваній справі Головне управління ПФУ в Тернопільській області всупереч вищезазначеним положенням, розглядаючи заяву позивача не виконало свого обв`язку з перевірки тієї обставини чи підтверджується запис у військовому квитку.

Щодо періоду роботи в районах Крайньої Півночі, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген, зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Підпунктом "д" пункту 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Згідно пункту 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

З аналізу викладених норм слідує, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані один з документів: трудова книжка, письмовий трудовий договір, довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Тобто, наявність письмового трудового договору не є виключною і єдиною підставою для пільгового обчислення страхового стажу і вказана норма надає особі можливість надавати вказані документу за її вибором.

Отже, з огляду на наведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 302/662/17-а, від 18 грудня 2018 року у справі № 263/13671/16-а, від 10 січня 2019 року у справі № 352/1612/15а, від 10 вересня 2019 року у справі № 348/2208/16-а, від 07 листопада 2019 року у справі №341/1327/17.

За встановлених обставин, коли факт роботи позивача в районах Крайньої Півночі підтверджується записами в трудовій книжці, які також безпосередньо кореспондуються з записами у відповідних довідках, то спірний період роботи позивача в районах Крайньої Півночі підлягає пільговому розрахунку як один рік роботи за один рік шість місяців.

Крім того, у пункті 2 Розділу 1 Інструкції про порядок надання пільг особам, що працюють в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої Постановою Державного Комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28, вказано, що пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26 вересня 1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.

У матеріалах справи, копія яких надана відповідачем до справи, міститься копія трудової книжки позивача, з якої слідує, що позивач працював з 14.01.1986 по 27.01.1987, з 02.02.1987 по 31.12.1992, з 01.01.1993 по 03.10.1994, з 11.10.1994 по 03.06.1996, з 19.08.1998 по 06.03.2001 на підприємствах, що знаходились на території Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області, яка прирівнюється до районів Крайньої Півночі.

Відомості про роботу позивача в районах Крайньої Півночі також підтверджується архівними довідками від 19.05.2021 №С-1703, від 19.05.2021 №С-1703/2, від 19.05.2021 №С-1703/3, від 19.05.2021 ;С-1703/4 видані МКУ "Муніципальний архів міста Сургут".

Таким чином, період роботи позивача у районах Крайньої Півночі з 14.01.1986 по 27.01.1987, з 02.02.1987 по 31.12.1990 повністю підтверджено необхідними документами, а тому цей період підлягає пільговому обчисленню.

Разом з тим, що стосується визначення трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 01 січня 1991 року, то Законами України "Про пенсійне забезпечення" "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не передбачено пільг при його обчисленні.

Про пільгове обчислення такого стажу не йдеться в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, Тимчасовій угоді між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року та затвердженому відповідно до Тимчасової угоди Порядку переведення і виплати пенсій (постанова Правління Пенсійного фонду від 07 серпня 1996 року № 10-3).

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивача після 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі №352/1612/15а, від 19 вересня 2019 року у справі № 348/2208/16-а.

Отже, суд дійшов висновку, що захист порушеного права позивача слід здійснити шляхом зобов`язання відповідача зарахувати позивачу період роботи у районах Крайньої Півночі з 14.01.1986 по 27.01.1987, з 02.02.1987 по 31.12.1990 в пільговому обчисленні, з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців.

Щодо позовної вимоги про зарахування до стажу роботи період навчання з 01.09.1977 по 06.07.1980 в Професійно-технічному училищі №4 Васильківського РМУ Дніпропетровської області, суд зазначає, що дана вимога не підлягає до задоволення, оскільки як випливає із матеріалів справи, а саме із копією форми РС-право, період навчання з 01.09.1977 по 06.07.1980 зарахований до страхового стажу, отже дана вимога є безпідставною.

В ході судового розгляду судом встановлено, що позивач до відповідача звернувся із заявою - 22.10.2021, на момент звернення йому виповнилося 60 років.

Загальний стаж роботи позивача становить більше 28 років і відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" він має право на призначення пенсії по віку.

Враховуючи викладене, суд для належного відновлення порушених прав позивача вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати позивачу до страхового стажу роботи вищенаведені період роботи.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах та здійснювати виплату, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки, позивач звернувся до відповідача 03.08.1961 (не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку), тому пенсія за віком має бути призначена з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме з 04.08.2021.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 вказаної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів в повній мірі правомірність своїх дій щодо призначення пенсії позивачу, а тому позовні вимоги є частково обґрунтованими.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно зі статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягає до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судовий збір в сумі 908,00 грн.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №191950013361 від 27.10.2021 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу період проходження військової служби з 11.11.1980 по 01.12.1982 в рядах Радянській армії.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 зарахувати період роботи у районах Крайньої Півночі з 14.01.1986 по 27.01.1987, з 02.02.1987 по 31.12.1990 до страхового стажу в пільговому обчисленні, з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців.

5. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з 04.08.2021.

6. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

7. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати, а саме: судовий збір за подання адміністративного позову в сумі 908 грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 01 березня 2022 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769);

Головуючий суддя Осташ А.В.