Рішення № 103585438, 01.03.2022, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 березня 2022 року м. Рівне№460/16298/21Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання дій (бездіяльності) протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач), звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач) в якому просить суд: 1) визнати протиправними дії (бездіяльність) Головного управління ДФС у Рівненській області щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні без урахуванні 03 років календарної служби в органах внутрішніх справ МВС України і невчасних виплат грошового забезпечення при звільненні; 2) зобов`язати Головне управління ДФС у Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з податкової міліції з урахуванням 03 років календарної служби в органах внутрішніх справ МВС України та з урахуванням виплачених коштів; 3) зобов`язати Головне управління ДФС у Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 серпня 2021 року по 14 вересня 2021 рооку включно (30 робочих днів) в розмірі 15681грн (п`ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят одна гривня) без урахування податків та інших обов`язкових платежів. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив службу у податковій міліції відповідача. 28.07.2021 наказом відповідача № 0053-о/д, позивача було звільнено з посади з 02.08.2021 у запас Збройних Сил України. Проте, в день звільнення із позивачем, не був проведений розрахунок. Розрахунок при звільненні був проведений із позивачем лише 15.09.2021 року, в зв`язку з чим і подано позов до суду. Крім того, позивач стверджує, що до служби у відповідача він працював в органах МВС 3 роки 02 місяці 10 днів, і при звільненні з органів МВС вихідну допомогу позивач не отримував. В той же час, відповідач при виплаті вихідної допомоги врахував лише роки служби у податковій міліції, а роки служби в органах МВС не врахував, тому уважає, що відповідач не виплатив вихідну допомогу з урахуванням періоду служби в органах МВС. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не подав.

16.12.2021 ухвалою суду відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, наведені у заявах по суті, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив таке.

Судом встановлено, що позивач проходив службу в органах МВС з 29.02.2006 та 30.04.2009 звільнений за власним бажанням. Вислуга років на день звільнення у календарному вирахуванні становила 3 роки 02 місяці 10 днів.

Згідно довідки ГУ МВС у Львівській області від 10.09.2021 № СР-581/13-2021, позивач вихідну допомогу при звільненні не отримувала.

З 01.05.2009 по 02.08.2021 позивач проходив службу у міжрегіональному відділі оперативного документування управління боротьби з фінансовими злочинами Головного управління ДФС у Рівненській області.

28.07.2021 позивач звільнений з 02.08.2021 у запас ЗСУ згідно наказу відповідача № 0053-о/д.

Відповідно до довідки Головного управління ДФС у Рівненській області від 29.10.2021 № 107/107-97-09-27 позивач отримала розрахунок грошового забезпечення при звільненні згідно наказу від 28.07.2021 № 0053-о/д 15.09.2021, а саме:

вихідну допомогу за вислугу років, а саме: за 12 років проходження служби в податковій міліції в сумі 62994грн;

грошову компенсацію за невикористану відпустку пропорційну часу служби у 2021 році, (23доби) в сумі 8049,23грн;

грошову компенсацію за невикористану відпустку пропорційну часу служби у 2020 році, (10 діб) в сумі 3499,67грн;

грошову компенсацію за невикористану відпустку пропорційну часу служби у 2019 році, (15 діб) в сумі 5249,50грн;

грошове забезпечення за серпень 2021 року в сумі 1205,75грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, посилаючись на своє ж Рішення від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, зауважив, що «служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов`язані з постійним ризиком для життя і здоров`я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п`ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов`язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей. Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо».

Відповідно до п. 10 постанови КМУ № 393 від 17.07.1992 (в редакції станом на 30.04.2009), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, зокрема, які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Зазначеним в абзаці першому цього пункту військовослужбовцям і особам рядового і начальницького складу, зокрема, які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги.

Згідно із п. 10 постанови КМУ № 393 від 17.07.1992 (в редакції станом на 02.08.2021), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, зокрема, які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Зазначеним в абзаці першому цього пункту військовослужбовцям, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони і особам рядового і начальницького складу, зокрема, які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач під час звільнення 30.04.2009 з органів МВС не отримував вихідної допомоги. Отже, з урахуванням наведених положень права, під час звільнення позивача з податкової міліції Головного управління ДФС у Рівненській області, останній під час нарахуванням вихідної допомоги при звільненні позивача мав врахувати строк служби позивача в органах МВС та виплатити таку допомогу з урахуванням попередньої служби.

Згідно із частиною першоюстатті 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Відповідно достатті 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимогипро розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним органповинен письмово повідомити працівникаперед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

Згідно зстаттею 117 цього Кодексув разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користьпрацівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).

Із пункту 5 Порядку № 100 вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 1, 2 пункту 8 вказаного Порядку).

З матеріалів справи встановлено, що позивачем у позовній заяві заявлено вимоги про стягнення на його користь розмір середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 03.08.2021 року по 14.09.2021 року в сумі 15681грн.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 Кодексу законів про працю України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (пункт 71 постанови від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц).

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 Кодексу законів про працю України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27.04.2016 у справі № 6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27.04.2016 у справі № 6-113цс16).

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц): розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Таким чином, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 Кодексу законів про працю України.

Водночас, щодо розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у цій справі суд зазначає наступне.

Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду ухвалено постанову від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19, в якій сформовано наступний правовий висновок.

Синтаксичний розбір текстуального змісту статті 117 Кодексу законів про працю України дає підстави суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми.

Аналіз такого правового врегулювання дає змогу суду зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

Таким чином, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19 дійшов висновку, що залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

Як встановлено судом, позивач звільнений зі служби 02.08.2021, а розрахунок при звільненні з позивачем проведений лише 15.09.2021. Відтак оскільки, виплата зазначених коштів проведена відповідачем 15.09.2021, то фактично затримка у розрахунку склала з 03.08.2021 по 14.06.2021 складає - 43 календарні дні (30 робочих днів).

Відповідно до довідки про доходи Головного управління ДФС у Рівненській області від 29.10.2021 № 108/108-97-09-27 за два останніх місяці перед звільненням, розмір грошового забезпечення позивача складає 10914,41грн за червень 2021 року та 11039,03грн за липень 2021 року, що за два місяці становить 21953,44грн. Середньоденна заробітна плата становить 522,70грн.

Отже, середній заробіток позивача за весь час затримки розрахунку становить 22476,10грн (522,70 х 43).

Разом з тим, оскільки позивач просить стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 15681грн, то наведену суму можна вважати обґрунтовано пропорційною, тому саме такий розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні слід стягнути з відповідача на користь позивача.

При цьому, варто звернути увагу на те, що стягнення середнього заробітку за час розрахунку при звільненні включає лише ті кошти, які були виплачені відповідачем 15.09.2021 року згідно наказу № 0053-о/д від 28.07.2021 року.

За наведених обставин позовні вимоги належать до задоволення в повному обсязі.

За правилами частини першої ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1816грн, сплачена відповідно до квитанції № 0.0.2377394305.1 від 14.12.2021.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Рівненській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування 03 років календарної служби в органах внутрішніх справ МВС України і невчасних виплат грошового забезпечення при звільненні.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з податкової міліції з урахуванням 03 років календарної служби в органах внутрішніх справ МВС України та з урахуванням виплачених коштів.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 серпня 2021 року по 14 вересня 2021 року включно в розмірі 15681грн (п`ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят одна гривня) без урахування податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 1816грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 39394217)

Повний текст рішення складений 01 березня 2022 року.

Суддя Т.О. Комшелюк