Рішення № 103585056, 28.02.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/22683/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2022 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо ненарахування і відмови у нарахуванні та виплаті, ОСОБА_1 , раніше призначену пенсію за віком за період з 01.04.2016 по 20.06.2018 роки;

- зобов`язати відповідача Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити нарахування, ОСОБА_1 , раніше призначену пенсію за віком за період з 01.04.2016 року по 20.06.2018 року і здійснити виплату заборгованої пенсії за вказаний період (з 01.04.2016 року по 20.06.2018 року).

В обґрунтування заявлених вимог зазначила про порушення її права на пенсійне забезпечення припиненням виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі за період з 01.04.2016 року по 20.06.2018 року.

Ухвалою судді від 03.12.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву в якому посилається на Закон України від 20 жовтня 2014 року №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон №1706-VII), постанову Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №637 «Про здійснення виплат внутрішньо переміщеним особам», Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року №365 (далі - Порядок №365), та зазначає, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період будуть виплачуватися на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 перебувала на обліку як одержувач пенсії в управлінні Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, як внутрішньо переміщена особа. Виплату пенсії проведено по 30.03.2016.

22.06.2021 ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського відділу обслуговування громадян № 17 (сервісний центр) із заявою про взяття на облік та переведення пенсії за новим фактичним місцем проживання.

Дану заяву зареєстровано за № 2058 від 22.06.2021. До заяви додано наступні документи: паспорт/посвідка, ідентифікаційний код, заява про спосіб виплати пенсії, довідка про взяття на облік ВПО від 15.06.2021 № 1317-5000367691 та Список від 16.06.2021 № б/н виданий Управлінням соціального захисту населення Новороздільськоої міської ради щодо отримання інформації з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (ЄІБДВПО) про призначення, відновлення та продовження виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам».

Головним управлінням листом від 22.06..2021 № 1300-5220/9/ НОМЕР_1 здійснено запит до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області де раніше проживала позивачка ( АДРЕСА_1 ) і отримувала пенсію за віком з проханням надіслати її пенсійну справу та повідомити, по який час пенсіонеру виплачена пенсія.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Донецькій області із супровідним листом від 29.06.2021 № 0500-1504-9/25321 надіслано макет пенсійної справи ОСОБА_1 яка зареєстрована в системі електронного документообігу 05.07.2021 за вх. № 4325/9 та повідомлено, що пенсія за віком виплачена по 30.03.2016.

Відповідно до Списку від 16.06.2021 № б/н виданого Управлінням соціального захисту населення Новороздільськоої міської ради щодо отримання інформації з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (ЄІБДВПО) про призначення, відновлення та продовження виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам» Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області відновлено виплату пенсії ОСОБА_1 з 16.06.2021 (Рішення № 9172608666741).

Позивачці нараховано доплату за період з 21.06.2018 по 30.06.2021. Сума доплати становить 81499,13 грн. (в тому числі за 12 місяців - 20660,59 грн. та рівними частинами щомісячно нараховується в розмір: 3131,21 грн.).

Позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій вказала, що пенсія, яка надійшла на її рахунок після відновлення, не відповідає розміру, який заборгував пенсійний орган за період з квітня 2016 по червень 2021 та просила останнього виплатити заборгованість за вказаний період.

Листом від 25.10.2021 року за №15362-14738/В-55/8-1300/21 ГУ ПФУ повідомило позивача, що питання виплати пенсії за минулий час врегульовано частиною першою статті 46 Закону 1058, в якій передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час. але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У такому разі частина суми пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам», пункт 1 якої доповнено абзацом згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 788 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення. ОСОБА_2 нараховано доплату за попередні періоди з врахуванням статті -46 Закону 1058 з 21.06.2018 по 30.06.2021. Сума доплати становить 81499.13 грн. (в тому числі за 12 місяців - 20660,59 грн. та рівними частинами щомісячно нараховується в розмірі 3131,21 грн.).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, пункт 1 якої доповнено абзацом згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 788 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України, суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Оскільки, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, відсутні підстави для проведення соціальних виплат до прийняття відповідного порядку.

Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлює Закон №1706-VII.

Відповідно до статті 1 Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 4 Закону №1706-VII).

Відповідно до частин першої, третьої статті 7 Закону №1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Як встановлено під час розгляду справи, позивача взято на облік внутрішньо переміщеної особи з 15.06.2021 року, що підтверджується відповідною довідкою № 1335-5000367691.

На підставі заяви позивача від 22.06.2021 року, вона перебуває на обліку в ГУ ПФУ та з 01.04.2016 року їй поновлено виплату пенсії.

За встановлених у справі обставинах, спірні правовідносини виникли щодо невиплати пенсії за минулий період з 01.04.2016 по 20.06.2018.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон №1058-IV.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону №1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

З аналізу наведених норм вбачається наявність двох строкових обмежень стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб`єкта владних повноважень.

Проте, підпунктом 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року №365» пункт 15 викладено в такій редакції: «Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України».

Одночасно підпунктом 2 пункту 2 названої вище постанови Кабінету Міністрів України визначено, що пункти 16 і 18 доповнено реченням такого змісту: «Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України».

Разом з тим, згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Частиною третьою статті 4 Закону №1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Таким чином, нормативно-правовим актом, яким визначено здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням, є Закон №1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом №1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Так, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону №1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Натомість нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними актами.

Поряд з цим, як зазначено вище, згадуваними пунктами постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року №365» визначено порядок виплати заборгованості по виплаті пенсії інший, який не відповідає статті 46 Закону №1058-IV, а відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме названа стаття Закону №1058-IV.

Так, у рішенні «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52). Суд зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: «перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою» (параграф 30).

Стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте, якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06) від 14.10.2010 зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

При цьому, Європейська соціальна хартія (переглянута), яка набрала чинності для України 01.02.2007, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Сторони визнають метою своєї політики, яку вони запроваджуватимуть усіма відповідними засобами як національного, так i міжнародного характеру, досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися такі права та принципи: Кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

У передумові Керівних принципів з питання переміщення осіб всередині країни Організації Об`єднаних Націй (документ ООН E/CN.4/1998/53/Add.2 (1998)) визначено, що для цілей цих Принципів внутрішньо переміщеними особами вважаються особи або групи осіб, яких змусили покинути свої будинки або звичні місця проживання, зокрема в результаті або щоб уникнути негативних наслідків збройного конфлікту, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини, надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, і які не перетинали міжнародно визнаних державних кордонів.

Таким чином, спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.

Поряд з цим, статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або «інші права», як це зазначено у статті 9 Закону №1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.

Як зазначено вище, статтею 46 Закону №1058-IV визначено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Таким чином, бездіяльність ГУ ПФУ щодо невиплати позивачу заборгованості з пенсії, що утворилася за період з 01.04.2016 по 20.06.2018 є протиправною, що, як наслідок, вказує на наявність правових підстав для зобов`язання відповідача виплатити позивачеві пенсію за період з 01.04.2016 по 20.06.2018 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Ураховуючи те, що відповідачем не дотримано зазначених критеріїв при розгляді звернення позивача про здійснення нарахування та виплати раніше призначеної пенсії, такі дії не можуть вважатись правомірними.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір, сплачений ним при зверненні до суду з цим позовом.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд -

вирішив:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01.04.2016 по 20.06.2018.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 01.04.2016 по 20.06.2018.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016 м. Львів вул. Митрополита Андрея 10; код за ЄДРПОУ 13814885) 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп. сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Грень Н.М.