Рішення № 103584897, 28.02.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/23557/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2022 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання здійснити нарахування і виплату підвищення до пенсії,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком з часу звернення за перерахунком пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення"

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з часу звернення за перерахунком пенсії і до

настання обставин, з якими закон пов`язує зміну чи припинення таких виплат.

В обґрунтування позову вказано, що позивач має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту "г" статті 77 Закону №1788-XII, у зв`язку з чим 26.08.2021 звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області із відповідною заявою. Однак листом ГУ ПФУ у Львівській області №12950-12637/С-52/8-1300/21 від 13.09.2021 ОСОБА_1 відмовлено у виплаті підвищення у вказаному розмірі з огляду на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" (далі - Постанова №654). Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною та такою, що порушує її право на пенсійне забезпечення, оскільки, зважаючи на пріоритетність закону над підзаконними нормативно-правовими актами, застосуванню підлягає саме пункт "г" статті 77 Закону №1788-XII, а не Постанова №654. З наведених підстав позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 10.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач позов не визнав, 04.01.2022 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив. Зазначає, що позивачка не є особою, яка була примусово переселена (наявність посвідчення, виданого Львівською обласною радою дає право позивачу на пільги на території Львівської області, передбачені рішеннями Львівської обласної ради та Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», а не на встановлення надбавки відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення»). Крім того, зазначає, що рішення про відмову в перерахунку пенсії управлінням у відповідності до Порядку 22-1 не приймалось.

Тому вважаємо, що законних підстав для встановлення надбавки до пенсії в розмірі 25 відсотків, передбаченої ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у позивача немає. З огляду на вказане просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Згідно зі свідоцтвом про одруження від 17.06.1959 гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 (прізвище після одруження ОСОБА_4 ) одружились 19.11.1981.

Відповідно до довідки від 09.11.1992 №4/4-2171, виданої Управлінням внутрішніх справ Львівської області, ОСОБА_5 , 1901 року народження, ОСОБА_6 , 1907 року народження, ОСОБА_7 , 1930 року народження, ОСОБА_8 , 1946 року народження, ІНФОРМАЦІЯ_1 із села Кути Стрийського району Львівської області за рішенням Особливої наради при МДБ СРСР від 25.05.1949 виселені на спецпоселення в Хабарівський край, з якого звільнені 18.02.1960 .

На підставі ст. 3 Закону України від 17.04.1991 «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» вищевказані особи реабілітовані.

Відповідно до довідки від 09.11.1992 №4/4-2168, виданої Управлінням внутрішніх справ Львівської області, ОСОБА_9 , 1888 року народження, ОСОБА_10 , 1907 року народження, ОСОБА_11 , 1922 року народження, ОСОБА_12 , 1927 року народження, ОСОБА_13 , 1932 року народження, 04.05.1949 із села Мильчиці Городоцького району Львівської області за рішенням Особливої наради при МДБ СРСР від 25.05.1949 виселені на спецпоселення в Хабарівський край, з якого звільнені 18.02.1960 .

На підставі ст. 3 Закону України від 17.04.1991 «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» вищевказані особи реабілітовані.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 ОСОБА_7 та ОСОБА_14 одружилися 01.08.1953.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Сатка, Челябінської області РРФСР.

26.08.2021 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про виплату підвищення до пенсії у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту "г" статті 77 Закону №1788-XII.

Листом №12950-12637/С-52/8-1300/21 від 13.09.2021 ГУ ПФУ у Львівській області повідомлено позивачу, що до заяви позивачем долучено довідку від 09.11.1992 № 4/4-2171 видану Управлінням внутрішніх справ Львівської області про виселення на спецпоселення членів сім`ї, в тому числі батька ОСОБА_8 . В переліку членів сім`ї, які були виселені на спецпоселення, а згодом реабілітовані позивач не значиться. Зазначив, що пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не передбачено встановлення підвищення до пенсії дітям які народилися і знаходилися на спецпоселенні разом з батьками. Враховуючи вищезазначене, підстав для встановлення підвищення пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсії забезпечення» немає.

Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо не проведення розрахунку та виплати підвищення пенсії у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом "г" статті 77 Закону №1788-XII, позивач звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає, що відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Основного Закону основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Як передбачено статтею 1-1 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" № 962-XII від 17.04.1991 (зі змінами і доповненнями) репресована особа - особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом; члени сім`ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім`єю і були пов`язані спільним побутом.

Відповідно до статті 1-2 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" № 962-XII від 17.04.1991 (зі змінами і доповненнями) реабілітованими визнаються особи: які до 24 серпня 1991 року були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання; стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів; стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення; які до 24 серпня 1991 року були арештовані, перебували під вартою і яким було пред`явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 статті 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину; стосовно яких до 24 серпня 1991 року за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24 серпня 1991 року, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.

За нормами статті 1-3 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" № 962-XII від 17.04.1991 (зі змінами і доповненнями) потерпілими від репресій визнаються: 1) чоловік або дружина репресованої особи, який/яка на момент здійснення репресії перебували у шлюбі з репресованою особою; 2) діти репресованої особи, у тому числі усиновлені, які у віці до 18 років залишилися без батька, матері (усиновлювача) внаслідок здійснення репресій проти батька, матері (усиновлювача) або які народилися не пізніше ніж через 10 місяців з дня арешту батька, матері, або які народилися у місці позбавлення волі, на засланні, висланні під час перебування репресованої особи у місці позбавлення волі, на засланні, висланні, залишення репресованої особи для роботи у таборах Народного комісаріату внутрішніх справ у становищі вільнонайманого без права виїзду з прикріпленням до районів табору-будівництва, закріплення репресованої особи за будівництвом згідно з директивою Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29 квітня 1942 року № 185, або які народилися у матері, яку було примусово безпідставно поміщено до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, під час перебування матері у такому психіатричному закладі, або які у віці до 18 років перебували, незалежно від тривалості, у спецприймальниках чи розподільниках, спеціальних будинках малюка чи дитячих будинках репресивних органів, або які внаслідок здійснення репресії проти батька, матері були примусово позбавлені імен, включаючи родові імена; 3) інші особи, які на момент здійснення репресії спільно проживали, були пов`язані спільним побутом з репресованою особою або перебували на утриманні репресованої особи.

Статтею 4 Закону № 962-XII передбачено поновити реабілітованих в усіх громадянських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.

Згідно з пунктом 2.13 постанови Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, якою затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для осіб, реабілітованих згідно зі статтею 3 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні", приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.

Згідно з пунктом "г" частини першої статті 77 Закону № 1788-XII призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до пункту 6 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення". Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Підпунктом 2 пункту 4 Постанови № 654 визначено, що з 01.09.2008 репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.

Стаття 28 Закону № 1058-IV визначає розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом.

Прожитковий мінімум відповідно до вимог частини першої статті 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" № 966-XIV від 15.07.1999 застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими статтею 28 Закону № 1058-IV, згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення", який має вищу юридичну силу, а не підпунктом 2 пункту 4 Постанови № 654, зважаючи на те, що останній звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.

Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постановах від 10.10.2018 у справі № 446/1549/16-а, від 27.11.2018 у справі № 446/1515/16-а та від 06.02.2019 у справі № 446/1848/16-а, від 09.04.2020 у справі №446/1525/16-а.

Суд встановив, що позивач має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій", що підтверджується посвідченням №47/13-П , виданим 22.09.2014 Львівською обласною радою(а.с.11).

Вказаний статус надає позивачу право на підвищення призначеної пенсії відповідно до вимог пункту "г" частини першої статті 77 Закону № 1788-XII.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 як члена сім`ї репресованої особи, яку було примусово переселено, права на підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому пунктом "г" частини першої статті 77 Закону № 1788-XII, із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, а тому для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача належить зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 26.08.2021 і до настання обставин, з якими закон пов`язує зміну чи припинення таких виплат..

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своєї бездіяльності. З урахування викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки позов підлягає задоволенню, то відповідно до частини першої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 908,00 грн,.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд

вирішив:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком з 26.08.2021 відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 26.08.2021 і до настання обставин, з якими закон пов`язує зміну чи припинення таких виплат.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) судовий збір у сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Грень Н.М.