Рішення № 103584705, 24.02.2022, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/25467/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2022 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Гордійчук І.О.,

секретар судових засідань Семенюк Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Капустіна Дарія Анатоліївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 адвокат Світлична Н.В. звернулася до суду з позовом про визнання виконавчого напису №69323 від 28.05.2021 року виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. таким, що не підлягає виконанню. Також просить суд роз приділити судові витрати.

Позовні вимоги мотивує тим, що оспорюваний виконавчий напис є незаконним та не підлягає виконанню. Представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 жодних кредитних договорів з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не укладала. Договір який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису за №016-Z/006480 від 07.08.2007 року є договором про відкриття карткового рахунку, надання і використання кообрендингової платіжної картки миттєвого виписку та не передбачає можливості отримання кредиту, а відповідно до пункту 2.4 Договору лише дає змогу її держателю виконувати операції в межах попередньо внесених (сплачених) коштів, що обліковуються на окремому картрахунку клієнта. Жодних вимог ОСОБА_1 не отримувала. Розрахунок суми боргу за тілом кредиту у виконавчому написі зроблено відповідачем одноособово. Також на обґрунтування позовних вимог представником позивача подано до суду відповідь на відзив від 07.02.2022 року, в якому позовні вимоги підтримує, та спростовує доводи представника відповідача щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Заперечуючи проти задоволення позову від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов від 25.01.2022 року. Свої заперечення мотивують тим, що відповідачем нотаріусу були надані документи, які підтверджують безспірність заборгованості, що позивачем не спростовано. Просить суд відмовити відповідачу у задоволенні позову. Також представником відповідача подано до суду клопотання від 25.01.2022 року про зменшення витрат на правову допомогу, з підстав необґрунтованості та недоведеності понесення таких витрат позивачем.

Від приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Капустіної Д.А. до суду надійшла заява від 29.12.2021 року про розгляд справи без її участі.

Ухвалою суду від 15.12.2021 року, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до розгляду з викликом сторін.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача, який про місце, час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, в судове засідання не з`явився.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. та приватний виконавець у судове засідання не з`явився, про час, місце та дату судового засідання були повідомлені належним чином. Заяв, заперечень чи письмових пояснень від нотаріуса до суду не надходило.

З огляду на викладене, суд, дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з ч.2ст.247 Цивільного процесуального кодексу Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного висновку.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. на підставі ст.87 ЗУ «Про нотаріат» та пункту 2 переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 вчинено виконавчий напис №69323 від 28.05.2021 року, про стягнення з ОСОБА_2 невиплачені в строк грошові кошти на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» , якому ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» відступлено право вимоги на підставі договору факторингу №ВФ/01 від 08.04.2021 року, якому ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відступило право вимоги на підставі договору факторингу №000061-b від 07.02.2018 року, за кредитним договором №016-Z/006480 від 07.08.2007 року, укладеного між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 . Запропоновано стягнути з ОСОБА_2 за період з 08.04.2021 року по 25.05.2021 року включно суму у розмірі 20952,25 грн. та за вчинення виконавчого напису, у загальному розмірі 21452,25 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Капустіною Д.А. від 07.12.2021 року, відкрито виконавче провадження №67791758 з примусового виконання виконавчого напису №69323 виданого 28.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М.

Судом досліджено копію договору про відкриття карткового рахунку, надання і використання кообрендингової платіжної картки миттєвого випуску від 07.08.2007 року, укладеного між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 .

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Таким чином, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Зважаючи на наведене, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей50,87,88 Закону України «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі № 405/1015/17.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Існування спору щодо розміру заборгованості за кредитним договором на момент вчинення виконавчого напису є тією обставиною, яка виключає безспірність боргу та можливість його стягнення з боржника за виконавчим написом нотаріуса.

Зазначене вище узгоджується з правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі № 759/6167/18.

Статтею 81ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановленихЦПК України.

В матеріалах справи відсутні банківські виписки відповідно до вимогстатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», чи хоча би розрахунок заборгованості, з яких можливо встановити розмір боргу, що складається заборгованості по кредиту та простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам, на які претендував кредитор.

Так,доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженогоПостановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженогоПостановою Правління Національного банку України від 4 липня 2018 року № 75.

Згідно зістаттею 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, відповідачем не спростовано доводи позивача, не доведено безпірність розміру заборгованості за кредитом, яка повинна досліджуватися у сукупності з іншими доказами. Виходячи з того, що у питаннях про стягнення кредитної заборгованості є важливим серед іншого обставини щодо розміру заборгованості, відповідно розрахунок заборгованості вважається також належним доказом наявності та розміру заборгованості.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19).

Також судом, не встановлено факт направлення боржнику повідомлення про порушення кредитних зобов`язань і, як наслідок, надання можливості ліквідувати допущені порушення чи оскаржити вимогу у судовому порядку або подати заперечення кредитору.

Відповідно достатті 18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першоюстатті 39 Закону України «Про нотаріат»(далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗакономта іншими актами законодавства України.

Відповідно достатті 87 Законудля стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса».

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», до вищевказаного Переліку документів внесені зміни, якими, зокрема, доповнено Перелік новим розділом такого змісту:«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.Для одержання виконавчого напису додаються:а) оригінал кредитного договору;б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинноюпостанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»в частині, зокрема, пункту 2. «Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.».

Вказаною постановою зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати її резолютивну частину про визнання незаконною та нечинноюПостанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Тобто, повноваження нотаріусів на внесення виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, були передбачені змінами в переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, що були чинними виключно до 21 березня 2017 року офіційної дати опублікування резолютивної частини постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом 28.05.2021 року, тобто після опублікування резолютивної частини постанови суду в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.

Відтак, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. 28.05.2021 року не мав права вчиняти виконавчий напис про стягнення простроченої заборгованості, що випливає з кредитних відносин, оскільки на той час в нотаріуса вже були відсутні правові підстави для цього.

Відповідно достатті 141ЦПК Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати, а саме 908 грн. за подання позовної заяви та 454 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову, на загальну суму 1362 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п.1 ч.2ст.141 ЦПК Україниінші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеномустаттею 137 ЦПК України. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як зазначено у ч.4-6 вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Так, на підтвердження здійснених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано: ордер, копію договору про надання правової допомоги від 10.12.2021 року із зазначенням у ньому розміру гонорару. Також представником позивача до позовної заяви додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на правову допомогу згідно договору про надання правничої допомоги від 10.12.2021 року та квитанцію №48 від 11.12.2021 року на суму 5000 грн.

Таким чином, судом встановлено, що позивач користувалася правовою допомогою, понесла витрати на правничу допомогу, при цьому суд зазначає про відсутність обов`язку присуджувати стороні, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, при визначенні суми відшкодування враховується критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). У рішенні Європейського суду "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд бере до уваги, що позов задоволено, а також на переконання суду, дії щодо підготовки позову, заяви про забезпечення позову у справі не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.

А тому, суд дійшов висновку про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 4000 грн. що буде відповідати розумності, виваженості та справедливості.

Керуючись ст.ст.10,12,81,89,258-259,263-265,268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Капустіна Дарія Анатоліївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, 28.05.2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 69323, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 21452,25 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривень 00 копійок та 4000 (чотири тисячі) грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», м.Київ, вул.Кудрявський Узвіз 5Б, код ЄДРПОУ 36799749.

Третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, 01001, м.Київ, вул.Мала Житомирська 6/5.

Третя особа Приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Капустіна Дарія Анатоліївна, м.Рівне вул.Соборна 370 В.

Суддя І.О.Гордійчук