Рішення № 103583057, 23.02.2022, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/3499/21

Провадження № 2/459/1120/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

23 лютого 2022 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Мельникович М. В.

з участю секретаря Горощук А. О.

розглянувши увідкритому судовому засіданнів залі суду у м. Червонограді за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ДЕБТ КОЛЛЕКШН», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

У С Т А Н О В И В :

04.11.2021 р. представник позивача адвокат Брух А. О. звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем та зареєстрований за №169089 від 15.06.2021 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованості у сумі 9574,50 грн. таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтуванняпозову послаласяна те,щов програмі «Дія» вона довідалася про наявність відкритого виконавчого провадження ВП №67164916 від 27.10.2021 року про стягнення з неї на користь відповідача 9574,50 грн. Із реєстру виконавчих проваджень вони отримали копію постанови про відкриття виконавчого провадження №67164916 від 18.10.2021 року, постанови про арешт коштів боржника від 27.10.2021 року, постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 18.10.2021 року, постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 18.10.2021 року. Зі змісту постанови про відкриття виконавчого провадження вбачається, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є. М. винесено виконавчий напис №169089 від 15.06.2021р. про стягнення з ОСОБА_1 в користь ТОВ «ФК «Дебт Коленкшин» заборгованості у розмірі 9574,50 грн. Виконавчий напис було вчинено на підставі кредитного договору № 3072705489/247147 від 21.02.2020 року, укладеного з ТзОВ «ГОУФІНГОУ», яке на підставі договору факторингу відступило до нового кредитора ТзОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс груп» права вимоги за кредитними договорами, а в подальшому правонаступником ТзОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс груп» стало ТзОВ «ФК «ДЕБТ КОЛЛЕКШН», яке на підставі договору №1-03/06/2021 року набуло права нового кредитора до позичальника за кредитним договором. Зазначає, що жодних кредитів чи позик від відповідача не отримувала. Про наявність оформленого кредиту вона дізналася з дзвінка колекторів, які вимагали повернути борг. 30.03.2020 року вона звернулася в поліцію з приводу шахрайських дій відносно неї щодо оформлення кредиту на суму 5000 грн. Відомості за даним фактом внесені до ЄРДР. Вважає, що виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, тому просить визнати його таким, що не підлягає виконанню. Крім того, просила стягнути з відповідача на її користь судовий збір за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.

Ухвалою від 15.11.2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судовий розгляд на 07.12.2021 року з повідомленням сторін, який було відкладено на 18.01.2022 р. у зв`язку із неявкою учасників справи.

Ухвалою від 15.11.2021 року задоволено заяву про забезпечення позову, вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у вказаному виконавчому провадженні.

18.01.2022 року розгляд справи відкладено у зв`язку із неявкою відповідача на 17.02.2022 року.

17.02.2022р. сторони та третя особа, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, у судове засідання, яке відбулося 17.02.2022р. не з`явилися.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просив позов задовольнити, при цьому просив вирішити питання щодо стягнення з відповідача у користь позивача судових витрат у вигляді судового збору за поданняпозовної заявита заявипро забезпеченняпозову та правової допомоги.

Представник відповідача у судові засідання 07.12.2021р.,18.01.2022р.та 17.02.2022 р., будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не з`явився, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не подавав, про причини неявки суд не повідомив. Відзиву на позовну заяву представником відповідача подано не було.

Третя особатакож усудові засідання07.12.2021р.,18.01.2022р.та 17.02.2022 р., не з`явилася, згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на 17.02.2022 р., останнє повернулося із відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не подавав, про причини неявки суд не повідомив.

Відтак, суд вважає за можливе слухати справу у відсутності відповідача та третьої особи, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів для розгляду справи по суті.

З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Частиною 1 ст.280ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, суд ухвалив здійснити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

15.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем було вчинено виконавчий напис № 169089, яким було стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ДЕБТ КОЛЛЕКШН», що є правонаступником усіх прав та обов`язків на підставі договору відступлення права вимоги за кредитними договорами ТзОВ «ФК Сіті Фінанс груп», який в свою чергу є правонаступником усіх прав та обов`язків та обов`язків на підставі договору факторингу за кредитними договорами ТзОВ «ГОУФІНГОУ», заборгованість за кредитним договором №3072705489/247147 від 21.02.2020 р. в сумі 9574,50 грн. (а. с. 52).

Із даного виконавчого напису вбачається, що кредитний договір 3072705489/247147 від 21.02.2020 р. посвідчений нотаріально не був.

18.10.2021 р. приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Журид С. М. на підставі виконавчого напису № 169089 від 15.06.2021 року була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 67164916 про стягнення з позивача в користь ТзОВ «ФК «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованості у розмірі 9574,50 грн. (а. с. 8).

18.10.2021 року приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди (а. с. 23) та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (а.с. 24).

27.10.2021 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника (а.с. 22).

Як зазначила в позовній заяві позивачка, вона не зверталася за отримання кредитних коштів, тому звернулася в правоохоронні органи з приводу шахрайських дій відносно неї. Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом звернення ОСОБА_1 було внесені відомості до ЄРДР за ч. 1 ст. 190 КК України за номером кримінального провадження №12020140150000273 щодо оформлення кредиту на суму 5000 грн. (а. с. 9).

При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 39 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон) порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені вЗУ «Про нотаріат»та в Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно п. 2 Переліку (із змінами внесенимиПостановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»), для одержання виконавчого напису по кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

При прийнятті постанови 22.02.2017 року колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно з яким визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року набрала законної сили, тим самим встановивши обов`язок для стягувача для одержання виконавчого напису надавати нотаріусу документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Судом встановлено, що оскаржений виконавчий напис, вчинений нотаріусом 15 червня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Відповідно до даного виконавчого напису ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором №3072705489/247147 від 21.02.2020 р., укладеним між ТзОВ «ГОУФІНГОУ», право вимоги за яким було відступлено до нового кредитора - ТзОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс груп» відповідно до Договору факторингу №1-31/05/2021 від 31.05.2021 року, відповідно до якого ТзОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс груп» набуло право нового кредитора. В подальшому між ТзОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс груп» та ТзОВ « ФК «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» було укладено договір №№ 1-03/06/2021 від 03.06.2021 року про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ « ФК «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло право нового кредитора до позивальника (позивача) за кредитним договором. Сума заборгованості зазначена 9574,50 грн.

Кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання такого виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису.

Таким чином, нотаріус в день вчинення виконавчого напису15.06.2021 року керувався пунктом Переліку, який був незаконним та нечинним. Отже нотаріус повинен був відмовити стягувачу у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм ЗУ «Про нотаріат».

Зазначена позиція узгоджується з правовою позицією, яка міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року у справі №158/2157/17.

Відповідач ТзОВ « ФК «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростували вищевказані обставини, які були встановлені судом.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а тому суд вважає, що немає необхідності давати оцінку іншим доводам позивача, що узгоджується з правовою позицією, яка міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17.

Відповідно до ст. 50 ЗУ «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду , право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

Крім того, позивачка заперечує сам факт укладення кредитного договору, що стверджується поданим нею витягом з ДРДР щодо факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

З огляду на викладені факти й міркування, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача ТзОВ «ФК «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Таких висновків також дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі № 755/9215/15-ц при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

В позовній заяві представник позивача просив стягнути з відповідача у користь позивача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн., а також сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заявив розмірі 908 грн. та заяви про забезпечення позову в розмірі 454 грн.

Розмір витрат на правову допомогу підтвердив такими документами: 1) договором про надання юридичних послуг від 28.10.2021 р. (а.с. 16); 2) ордером на надання правничої (правової) допомоги від 01.11.2021 р. (а.с. 13); 3) калькуляцією оплати послуг з надання правової допомоги від 28.10.2021 р. (а.с. 15); 4) копією квитанції до прибуткового касового ордеру №17 від 28.10.2021 р. про оплату послуг в сумі 4000,00 грн. (а.с. 14).

Такі документи є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт понесення позивачем витрат, що пов`язані з правничою допомогою адвоката. Розмір таких витрат співрозмірний з обсягом та часом, об`єктивно необхідним для надання даних послуг в межах цієї справи.

При цьому, відповідач жодного клопотання про зменшення відповідних витрат не заявляв.

За наведених обставин та міркувань, а також за правилами ч. 2 ст. 137, ст. 141 ЦПК України судові витрати у виді сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 141, 259, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (РОНКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ФКДЕБТ КОЛЛЕКШН»(01024,м.Київ,вул.Круглоуніверситетська,буд.7,оф.26,ЄДРПОУ 44243120),третя особа:приватний нотаріусКиївського міськогонотаріального округуОстапенко ЄвгенМихайлович (01001,м.Київ,Київської області,вул.Мала Житомирська,буд,6/5)про визнаннявиконавчого написунотаріуса таким,що непідлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким,що непідлягає виконаннювиконавчий напис,вчинений 15червня 2021poкуприватним нотаріусомКиївського міськогонотаріального округуОстапенко ЄвгеномМихайловичем,зареєстрований вреєстрі за№ 169089,щодо стягненняз ОСОБА_1 на користьТовариства зобмеженою відповідальністю«ФК ДЕБТКОЛЛЕКШН» заборгованості за кредитним договором № 3072705489/247147 від 21.02.2020 року в сумі 9574,50 грн.

Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністю«ФК ДЕБТКОЛЛЕКШН» (01024,м.Київ,вул.Круглоуніверситетська,буд.7,оф.26,ЄДРПОУ 44243120)на користь ОСОБА_1 (РОНКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн. та 4 000 (чотири тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач та третя особа може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 23.02.2022 р.

Суддя: М. В. Мельникович