Рішення № 103582495, 28.02.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2022 року ЛуцькСправа № 140/309/22

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправною та скасування постанови, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправною та скасування постанови від 01.03.2021 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №64598956.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне:

- постанова про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 є протиправною, оскільки конфіскації підлягає лише майно, яке є власністю засудженого, отримане до постановлення вироку, або ж придбане після винесення вироку на гроші чи за рахунок майна, яке підлягає конфіскації, в той час як арешт накладено в тому числі на рахунок позивача в банківській установі де працевлаштований засуджений отримує після вироку заробітну плату, однак не може розпорядитись такими коштами;

- нормами Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено вчинення державними виконавцями на виконання рішення про конфіскацію майна ніяких інших дій, ніж тих, які пов`язані з вилученням вже описаного майна, що підлягає конфіскації, його реалізацією та розпорядженням таким майном, якщо його не реалізовано, що підтверджується також положеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі; судовий розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи з урахуванням §2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідач у клопотанні від 23.02.2022 просить розгляд справи провести без участі представника Відділу, у вирішенні справи поклався на розсуд суду.

Незважаючи на приписи частини третьої статті 268 КАС України та прибуття представника позивача в судове засідання 23.02.2022, з огляду на невиконання відповідачем вимог ухвали від 15.02.2022 в частині надання матеріалів виконавчого провадження ВП №64598956 (або належним чином засвідчених його копій) до канцелярії суду, або на адресу офіційної електронної пошти суду в строк до 22.02.2022, суд відклав розгляд справи на 28.02.2022 на 10 год. 00 хв.

Засобами електронного зв`язку 24.02.2022 представником позивача було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивачем заявлено додатково наступні позовні вимоги:

- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Рижко Д.О. щодо зняття арешту коштів боржника ОСОБА_1 у ВП №64598956, накладеного постановою від 01.03.2021;

- зобов`язати державного виконавця Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) у провадженні якого перебуває ВП №64598956, зняти арешт коштів боржника ОСОБА_1 , накладеного постановою від 01.03.2021.

До поданої представником позивача заяви долучено також докази її направлення на адресу відповідача.

В судове засідання сторони не прибули з поважних причин - в зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, початком військового вторгнення та оголошенням в зв`язку з цим військового стану, відповідно суд вважає за можливе розгляд даної справи провести в порядку письмового провадження, за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11.01.2021 у справі №159/2570/20 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначено йому на підставі ст.71 КК України остаточне покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі з конфіскацією 1/2 належного йому на праві приватної власності майна.

Даний вирок суду набрав законної сили, і з 28.02.2021 ОСОБА_1 відбуває покарання у виді обмеження волі в Державній установі «Городоцький виправний центр (№131)», про що зазначено у листі вказаної установи від 10.11.2021 №9/5330.

01.03.2021 старшим державним виконавцем до Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , в зв`язку з примусовим виконанням виконавчого листа по справі №159/2570/20 від 11.02.2021 про конфіскацію в дохід держави ? частини належного боржнику на праві приватної власності майна.

Постановою від 01.03.2021 накладено арешт на грошові кошти позивача, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належить боржнику.

З листа Державної установи «Городоцький виправний центр (№131)» від 10.11.2021 №9/5330 вбачається наступне:

- згідно з наказом №54/ПС-21 від 16.07.2021 укладено трудовий договір №18/77 від 16.07.2021 щодо працевлаштування ОСОБА_2 на контрагентському об`єкті ТОВ ОДЕК;

- заробітна плата працевлаштованих засуджених перераховується на депозитний рахунок установи UA198201720355139003000003309, банк Державна казначейська служба України, МФО 820172;

- для зарахування особистих коштів засуджених, а також заробітної плати співробітників установи на карткові рахунки, Городоцьким виправним центром (№131) заключено Договір з Відділенням №100/17 АБ Укргазбанк №2019/ZP/100-024 від 01.10.2019 року;

- вищевказані депозитний та банківський рахунки не мають статус рахунку зі спеціальним режимом використання;

- установа не здійснювала на банківський рахунок ОСОБА_1 переказ інших коштів, ніж його заробітна плата;

- зараховано на банківський рахунок ОСОБА_1 в липні 2021 року - 100,00 грн, в серпні 2021 року 1042,68 грн, у вересні 2021 року 1977 грн та 76 грн, в жовтні 2021 року 2089,24 грн.;

- виплата заробітної плати здійснюється шляхом зарахування її на банківські пластикові картки 2 рази на місяць: за першу половину місяця - до 15 числа, а за другу - 30 числа;

- на території установи діє крамниця, де, засуджені мають змогу придбати продукти харчування та предмети першої необхідності.

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивач, як боржник у виконавчому провадженні, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону №1403-VIII).

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII).

Частиною першою статті 62 Закону №1404-VIII передбачено, що ? ? ? , ? .

Відповідно до частин першої - четвертої статті 56 Закону №1404-VIII:

1. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

2. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

3. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

4. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Таким чином, винесення 01.03.2021 державним виконавцем постанови про арешт коштів боржника відповідало вимогам Закону №1404-VIII, оскільки такою постановою забезпечувалось фактичне виконання виконавчого листа по справі №159/2570/20 від 11.02.2021 про конфіскацію в дохід держави ? частини належного боржнику на праві приватної власності майна.

Відповідно до листа відповідача від 13.12.2021 №93926/16 на виконанні у Відділі перебувають 3 виконавчих провадження щодо боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в тому числі АСВП 64598956 з примусового виконання виконавчого листа Ковельського міськрайонного суду Волинської області по справі № 159/2570/20 виданого 11.02.2021 резолютивною частиною якого вказано конфіскувати 1/2 частини належного ОСОБА_1 на праві приватної власності майна в дохід держави, в зв`язку з чим в порядку ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», 01.03.2021 державним виконавцем Рижко Д.О., винесено постанови про арешт майна боржника, та про арешт коштів боржника, що були скеровані до виконання в органи та установи, які посвідчують договори відчуження майна чи проводять його перереєстрацію на іншого власника, банківських установ та сторонам виконавчого провадження за адресами вказаними у виконавчому документі.

Постанова про арешт коштів боржника була скерована до наступних банківських установ: AT "Ощадбанк", ПАТ "УкрСиббанк", AT «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», ПАТ "ПУМБ", ПАТ"Альфа Банк", АБ "Укргазбанк", AT "Банк Кредит Дніпро", AT "Укрексімбанк", ПАТ "Акцент Банк", AT "Ідея Банк", AT "Райффайзен Банк Аваль", AT "Таскомбанк", AT КБ "Приватбанк", AT "Універсал Банк", AT "ОКСІ БАНК", ПАТ "Банк Восток", ПАТ АКБ "Індустріалбанк", AT "ПроКредитБанк", ПАТі "ОТП Банк", ПАТ "КРЕДОБАНК".

Згідно відповіді АБ «Укргазбанк» за вх. № 7948/16 від 18.05.2021 постанова про арешт коштів боржника прийнята до виконання банком 09.04.2021, залишок коштів на рахунку становить 0,00 грн.

Крім того, відповідачем в даному листі надана інформація, що при примусовому виконанні виконавчого документа з рахунків боржника списано 8,82 грн, що містилися на рахунку відкритому в AT КБ «Приватбанк», та 6,11 грн, що містилися на рахунку відкритому в AT «Ощадбанк», що були зараховані на депозитний рахунок відділу та в подальшому перераховані до бюджету. Загальна сума, що була стягнута при примусовому виконанні становить 14,93 грн. Інші платіжні вимоги на списання коштів державним виконавцем не виставлялись.

Відповідно до статті 49 Кримінально-виконавчого кодексу конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб`єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.

Тобто, суд констатує, що відбулось фактичне виявлення належного боржнику (позивачу) майна у вигляді коштів, що розміщені на рахунках в банківських установах та їх списання.

Разом з тим, суд погоджується з твердженням позивача та його представника в частині того, що примусове виконання вироків, пов`язане з конфіскацією майна засудженого, має окрему правову природу та за своєю суттю відрізняється від примусового виконання інших виконавчих документів, оскільки спрямоване на виявлення майна боржника, придбаного до винесення вироку, а не арешт такого майна на майбутнє - суди можуть також вирішувати питання, що виникли після винесення вироку в процесі його виконання, зокрема на додаткове виявлене майно засудженого, яке придбане до винесення вироку і підлягає за законом конфіскації, а також на майно, яке було придбане хоча б і після винесення вироку, але на гроші чи за рахунок майна, які підлягають конфіскації за вироком, у випадках, коли не закінчився строк давності виконання вироку (п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.1990 № 11 «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов`язаних з виконанням вироків»).

Таким чином, кошти, які перебувають на момент звернення до суду в зв`язку зі здійсненням трудової діяльності під час перебування у виправно-трудовій установі чи будуть перебувати на рахунках позивача в будь-якій банківській установі в майбутньому, не підлягають вилученню в межах виконавчого провадження щодо конфіскації майна засудженої за вироком суду особи.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати наступне щодо існування арешту коштів рахунку ОСОБА_1 в АБ Укргазбанк, куди надходить заробітна плата останнього як працевлаштованого засудженого на виконання умов трудового договору №18/77 від 16.07.2021 щодо працевлаштування ОСОБА_2 на контрагентському об`єкті ТОВ ОДЕК.

Частиною сьомою статті 43 Конституції України гарантовано право на своєчасне одержання винагороди за працю.

Згідно статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Статтею 15 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про оплату праці», забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

Суд зазначає, що заробітна плата у розумінні поняття «власності» є майном, що захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження у положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про оплату праці».

Принцип відплатності праці відображений в Європейській соціальній хартії (переглянутої) від 03.05.1996 (ратифікованої Україною 14.09.2006), за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, що забезпечить достатній життєвий рівень.

Конституційний Суд України в Рішенні від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене.

Держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Виплата установою працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівнику унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.

Відповідно до частини четвертої статті 59 Закону №1404 підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Рахунки, що передбачені для виплати заробітної плати є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавцем відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавця.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 922/808/16 (ЄДРСР 73250049), від 16.05.2018 у справі 905/294/15 (ЄДРСР 74478838), від 11.06.2018 у справі № 910/4153/13 (ЄДРСР 74649083), від 09.09.2019 у справі № 913/958/16 (ЄДРСР 83537715), від 27.06.2019 у справі № 916/73/19 (ЄДРСР 82672393), від 17.01.2020 у справі № 340/1018/19 (ЄДРСР 86989717), від 29.01.2020 №820/5422/17 (ЄДРСР 87238582).

Суд зазначає, що постановою про арешт коштів боржника від 01.03.2021 ВП № 64598956 також накладено арешт на грошові кошти, що будуть міститись на рахунках, які відкриті після винесення даної постанови, тобто після 01.03.2021, в зв`язку з чим заарештовано кошти позивача на рахунку в АБ Укргазбанк, куди надходить заробітна плата останнього як працевлаштованого засудженого.

Накладення ж арешту на рахунки боржника, що призначені для виплати заробітної плати унеможливлює своєчасне отримання виплат працюючому, що призводить до порушення конституційних прав громадян.

Накладення арешту на рахунок боржника, що призначений для виплати заробітної плати є протиправним.

Частиною п`ятою статті 13 Закону № 1404 визначено, що постанова про зняття арешту приймається виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Згідно з частиною п`ятою статті 59 Закону № 1404 арешт з майна (коштів) може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, за вказаних вище обставин, суд дійшов висновку, що відповідач, вказавши в постанові 01.03.2021 про накладення арешту на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника у ВП № 64598956 по виконавчому листу Ковельського міськрайонного суду щодо конфіскації майна позивача, діяв не на підставі повноважень та не у спосіб, що визначені Законом № 1404, відповідачем не враховано обставин заборон та правової природи поняття «конфіскація майна», що свідчить про наявність підстав для зняття арешту з рахунків позивача у банківських установах - як призначеного для виплати заробітної плати, так і інших рахунків.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З системного аналізу вказаних норм статті 245 КАС України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.

Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а-15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 56 даного Закону, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно з частиною четвертою статті 59 згаданого Закону, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Як вже зазначалось вище, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п`ята вказаної статті).

Згідно з пунктом 10.11 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 банк здійснює зняття арешту з коштів за постановою виконавця про зняття арешту з коштів, прийнятою відповідно до законодавства України, за рішенням суду, ухвалою слідчого судді, суду або постановою прокурора, які доставлені до банку самостійно виконавцем, слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, органу доходів і зборів, або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець, суд, слідчий суддя, прокурор, орган доходів і зборів.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача, яка полягала в не знятті арешту з коштів боржника після отримання від банківських установ даних про стан рахунку та кількість коштів, які на таких рахунках перебувають (перебували) на момент винесення вироку ОСОБА_1 , та необхідність зобов`язання відповідача зняти арешт з коштів останнього.

При цьому, з огляду на приписи частини третьої статті 287, суд вважає, що протиправна бездіяльність допущена саме відповідачем, а не конкретним державним виконавцем, відповідно й позовна вимога щодо зобов`язання вчинити дії повинна бути звернута саме до відповідача.

Крім того, суд вважає, що в зв`язку з фактичним виконанням постанови про арешт коштів боржника від 01.03.2021 у ВП №64598956 станом на момент винесення вироку та протиправність існування арешту коштів ОСОБА_1 на майбутнє, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243, 245, 246, 268, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 01.03.2021 у ВП №64598956 про арешт коштів боржника ОСОБА_1 .

Визнати протиправною бездіяльність Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), яка полягала у не знятті арешту коштів боржника - ОСОБА_1 у ВП №64598956, накладеного постановою від 01.03.2021.

Зобов`язати Ковельський відділ державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) зняти арешт коштів боржника - ОСОБА_1 , накладений постановою від 01.03.2021 у ВП № 64598956.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.В. Дмитрук