Рішення № 103581712, 31.01.2022, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/1960/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"31" січня 2022 р. м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого - судді Галина В.П.,

секретар судового засідання Задорожна В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Рудківської міської ради Самбірського району Львівської області про визнання заповіту недійсним (нікчемним),

за участю позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки ОСОБА_3 ,

представника відповідачки ОСОБА_4 ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 пред`явила позов до Новосілко-Гостиннівської сільської ради Самбірського району Львівської області, треті особи ОСОБА_2 , Рудківська державна нотаріальна контора Самбірського району Львівської області, в якому просила визнати нікчемним та скасувати заповіт від 29 лютого 2012 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в с.Хлопчиці Самбірського району Львівської області, складений на ОСОБА_2 . В обґрунтування позову посилалась на те, що її тітка, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала у с. Хлопчиці Самбірського району Львівської області і померла там же ІНФОРМАЦІЯ_2 .

29.02.2012 року між 11- 14 год. до житлового будинку її самотньої 83- річної тітки ОСОБА_5 прибули: сільський голова Новосілко-Гостиннівської сільської ради Рущишин М.Г., землевпорядник сільської ради ОСОБА_6 , член виконкому, начальник ОВС ОСОБА_7 та племінник тітки - ОСОБА_8 , мешканець м. Львова. ОСОБА_5 , будучи тяжко хворою і незрячою, не в змозі була усвідомити у зв`язку з чим прибули працівники місцевої влади та ОСОБА_8 . Вказані особи прибули, щоб вона склала заповіт на ОСОБА_2 , 1971 року народження, про що, тітка їй розповідала пізніше. ОСОБА_5 самостійно не могла вчиняти будь-якого правочину, так як, була фізично не здоровою особою, через поганий зір не могла читати та власноручно підписати заповіт, вона була виснаженою, стан її здоров`я був стабільно важким. Тому, на думку позивачки, вона не розуміла своїх дій, її волевиявлення не було вільним і не відповідало її волі. Відсутність свідків у даному випадку є грубим порушенням чинного законодавства.

Позивачка вважає заповіт від 29.02.2012 року складений від імені ОСОБА_5 на ОСОБА_2 недійсним з тих підстав, що він складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, тобто він є нікчемним згідно ч. 1 ст. 1257 ЦК України, а саме: у заповіті вказано, що він посвідчений Мотіль Лесею Леонівною - секретарем Новосілко - Гостиннівської сільської ради і що до підписання заповіт прочитаний вголос заповідачем ОСОБА_5 і власноруч підписаний нею у присутності секретаря сільської ради Мотіль Л.Л. о 14 год. 00 хв. Особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено.

Насправді ж, заповіт ОСОБА_5 від 29.02.2012 року був посвідчений не секретарем сільської ради ОСОБА_9 , бо на цей час, з її слів, вона перебувала у м.Львові, а підписаний членом виконкому сільської ради, начальником ВОС Юзьв`як Ольгою Іванівною, що є порушенням ст. 1251 ЦК України, в якій вказано, «якщо у населеному пункті нема нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування».

ОСОБА_7 не була затверджена у 2012 році виконувати обов`язки по веденню нотаріальних дій, а заповіт ОСОБА_5 складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення з підробленням підпису секретаря сільської ради Мотіль Л.Л., і згідно ст.1257 ЦК України, є нікчемним.

21.10.2011 року ОСОБА_5 був складений попередній заповіт на внучку позивачки, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідчений секретарем Новосілко-Гостиннівської сільської ради Мотіль Л.Л., де були присутні два свідки: мешканці с. Хлопчиці, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які дали письмове свідчення про те, що вони були присутні при підписанні заповіту ОСОБА_5 , яка без примусу, погрози, знаючи добровільно свою дію та при здоровому розумі підписала цей заповіт, про що вони особисто розписались.

Після складання цього заповіту, ОСОБА_5 просила секретаря сільської ради Мотіль Л.Л., звернутися до Самбірського МБТІ оформити технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 , за що, позивачкою було здійснено оплату працівникам МБТІ та секретарю сільської ради після проведених обмірів її будинковолодіння. Виготовлений технічний паспорт секретар сільської ради ОСОБА_9 зберігала у сейфі сільської ради, не даючи позивачці його на руки, не зрозуміло з яких підстав.

10.02.2015 року позивачка вдруге звернулась до Самбірського МБТІ і їй був виданий технічний паспорт на будинок АДРЕСА_1 , на її прізвище ОСОБА_1 .

Крім цього, 19.08.2015 року за № 545 та 08.08.2016 року за № 494 Самбірським МБТІ позивачці видано дві довідки про технічну характеристику об`єктів нерухомого майна на житловий будинок АДРЕСА_1 , а в примітці довідки вказано, що довідка видана для оформлення спадщини. Вартість майна на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 становить 153213 грн.

Коли про заповіт на користь внучки позивачки довідалась родина ОСОБА_2 , то погрожувала їй розправою, тому позивачка була змушена звернутись до органів поліції за захистом.

До листопада 2011 року, ніхто з них не приходив до ОСОБА_5 , як до родички, не цікавилися її здоров`ям, не допомагали їй ніколи, не вважали її тіткою.

Позивачка організувала ремонт та перекриття даху житлового будинку шифером у 2012 році, який зробили ОСОБА_11 , житель с. Хлопчиці та ОСОБА_13 , житель с. Долобів.

ОСОБА_5 стала зовсім нерухома, голодна, хвора та немічна. Позивачка їй до дня смерті приносила продукти, готувала їжу, доглядала за її гігієною. Тітка постійно розповідала їй про нелюдське ставлення цих людей до неї, про те що їй постійно, щодня з осені 2011 року давали пити алкоголь у великій кількості, від чого скаржилася на біль голови та поганий стан здоров`я.

ОСОБА_5 була залякана родичами ОСОБА_2 , які часто навідувалися до неї, боялася їх, та вважала, що вони хочуть її вбити, тому і ставила різні предмети біля дверей для самооборони.

На думку позивачки, посвідчений заповіт, який нею оскаржується, примусово складений ОСОБА_5 29.02.2012 року, яка через тяжку хворобу та емоційний стан не усвідомлювала значення своїх дій, після постійного споювання її алкоголем родиною ОСОБА_2 , з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення неуповноваженою особою, ОСОБА_7 , даний заповіт є нікчемним.

Відповідно до ухвали Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17.06.2021 року, задоволено клопотання позивачки ОСОБА_1 та залучено до участі у справі в якості співвідповідачів ОСОБА_2 і Рудківську ОТГ.

15.07.2021 року представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Михайлишин Л.М. подано до суду відзив на позовну заяву (відзив), в якому зазначено, що ОСОБА_2 заперечує проти задоволення позовних вимог щодо визнання заповіту недійсним (нікчемним) у повному обсязі, з огляду на таке.

Із отриманої від сільської ради довідки вбачається, що оспорюваний заповіт посвідчувався посадовою особою Новосілківсько-Гостинівської сільської ради за участю двох свідків та був зареєстрований у журналі реєстрації нотаріальних дій.

Згідно отриманої копії заповіту від Новосільківсько-Гостинівської сільської ради вбачається, що 29 лютого 2012 року за ініціативою, з власної волі та вільного волевиявлення ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено заповіт на ім`я ОСОБА_2 (далі - заповіт). Вказаний заповіт відповідає вимогам закону щодо його форми, а саме: він викладений у вигляді письмового документу, підписаний власноруч заповідачем, складення та посвідчення відбувалося за участі двох свідків, інформація про яких міститься на звороті заповіту, посвідчений посадовою особою органу місцевого самоврядування та зареєстровано у відповідному журналі реєстрації нотаріальних дій.

Оспорюваний заповіт було складено та підписано за участі двох свідків, які проставили свої підписи на заповіті, зокрема це свідок ОСОБА_14 (мешканка села Хлопчиці) та ОСОБА_15 (мешканець міста Львова), дана інформація спростовує доводи позивача про посвідчення оспорюваного заповіту за відсутності свідків.

Ще однією із підстав нікчемності заповіту позивач у своїй заяві вказує, що посадова особа, яка посвідчувала заповіт, не мала на це відповідних повноважень, що на його думку підтверджується архівною довідкою №54 від 26.02.2019 року, виданою архівним відділом Самбірської районної адміністрації, і це доводить що заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, оскільки посвідчено особою яка не мала належних повноважень. Однак, вказане не знаходить свого підтвердження нормами чинного законодавства та матеріалами справи, а навпаки підтверджує протилежне.

Пунктом 1.2. Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року N 3306/5 визначено, що нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Згідно долученого до позовної заяви рішення Новосілько-Гостинівської сільської ради №6 від 20.01.2011 року вбачається, що на виконання вимог Закону України «Про місцеве самоврядування» та Закону України «Про нотаріат», виконавчим комітетом було призначено відповідальною особою за вчинення нотаріальних дій у виконавчому комітеті сільської ради секретаря Мотіль Лесю Леонідівну, а у разі її відпустки на голову сільської ради ОСОБА_16 . Також пунктом 3 вказаного рішення визначено, що у разі виникнення на території сільської ради непередбачених ситуацій, в разі відсутності секретаря та голови сільської ради, обов`язки по веденні нотаріальний дій покладено на ОСОБА_17 . Вказане рішення не визначає терміну чи проміжку часу виконання обов`язків вказаними особами, що само собою є зрозумілим, що такі повноваження завершуються їх припиненням, шляхом винесення відповідного рішення. Позивач також надає до позовної заяви рішення №2 від 12.01.12 року, видане виконавчим комітетом Новосілко-Гостинівської сільської ради зі змісту якого вбачається, що роботу по вчиненні нотаріальних дій у виконавчому комітеті вважати задовільною, і не вказано про припинення повноважень осіб призначених у 2011 році рішенням №6, чи скасування дії такого рішення. А у довідці архївного відділу №54 від 26.02.2019 року вказано, що у протоколах виконавчого комітету Новосілко-Гостиннівської сільської ради рішень за 2012 рік про призначення осіб відповідальними за вчинення нотаріальних дій не заслуховувалося. Дане додатково підтверджує, що рішення ВК Новосілко-Гостинівської ради №6 від 20.01.201 року, яким уповноважено посадових осіб на вчинення нотаріальних дій на території Новосілко-Гостиннівської сільської ради, було чинним на момент посвідчення заповіту, інших рішень які би підтверджувати доводи позивача станом на дату засвідчення оспорюваного заповіту не було.

Тому, повноважними на вчинення нотаріальних дій у виконавчому комітеті сільської ради станом на дату посвідчення заповіту було три особи: голова сільської ради Рущишин М.Г., секретар сільської ради - Мотіль Л. та ОСОБА_17 .

Як на ще одну з підстав визнання заповіту недійсним, позивач вказує відсутність волевиявлення заповідача. Зокрема, згідно слів позивача, викладених у змісті позовної заяви, ОСОБА_5 самостійно не могла вчиняти будь-якого правочину, так як була фізично не здоровою особою, через поганий зір не могла читати та власноручно підписувати заповіт, вона була виснаженою, стан її здоров`я був стабільно важким. Отже, зазначене показує, що ОСОБА_5 не розуміла своїх дій, бо була у вкрай важкому стані здоров`я, тобто волевиявлення її не було вільним і не відповідало її волі. Проте разом з тим, позивач не надав жодних доказів на підтвердження вказаного факту, що оскаржуваний заповіт не відповідав волі спадкодавця в розумінні ч.1 ст.1257 ЦК України, так як вимагає того чинне законодавство.

Загалом, позивач посилається у позовній заяви на три підстави визнання заповіту недійсним (нікчемним). На думку відповідача ОСОБА_2 , усі перераховані у позовній заяві підстави визнання заповіту недійсним (нікчемним) не знаходять свого підтвердження належними доказами та нормами чинного законодавства.

На думку відповідача ОСОБА_2 , позивачем та його представником не надано достатніх, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про те, що заповідач не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності і її волевиявлення не було вільним і не відповідало її волі, а тому відсутні підстави для визнання заповіту недійсним як оспорюваного правочину. Проаналізувавши зміст позовної заяви, просила звернути увагу, що в резолютивній (прохальній) частині позовної заяви міститься позовна вимога саме про визнання заповіту нікчемним, а у тексті позовної заяви вказується про визнання заповіту недійсним. Крім того, в описовій та мотивувальній частині позовної заяви вказано, що ОСОБА_5 було складено попередній заповіт на ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зі слів позивача є її онукою, проте остання не є позивачем по даній справі.

Підсумовуючи усе вищевикладене, вважає, що при посвідченні оспорюваного заповіту дотримані положення Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 р. № 3306/5, та ст. 1247 ЦК України, а тому відсутні підстави для визнання заповіту недійсним (нікчемним).

На підставі викладеного, просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним (нікчемним).

Також представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Михайлишин Л.М. подала до суду заяву про застосування термінів позовної давності. В даній заяві зазначила, що для визначення початку перебігу виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) фактори. При цьому, правило частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення строку, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Враховуючи той факт, що законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності, заяву про її застосування може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 09.04.2019 р. по справі №912/1104/18 (ЄДРСРУ № 81081514) та підтримана в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 вересня 2019 року по справі №904/4342/18 (ЄДРСРУ № 84420963)).

До позовних вимог про визнання заповіту недійсним застосовується термін позовної давності у три роки. Позов про визнання заповіту недійсним може бути пред`явлено після смерті заповідача.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_5 спадкодавець по оспорюваному заповіту померла у 2014 році, про що було видане свідоцтво про смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 ; у свою чергу ОСОБА_2 на котру складено заповіт вступила у спадкові права, свідченням чого є відповідне свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом видане 10.03.2015 року; термін подання позову про визнання заповіту недійсним сплинув ще у 2017 році (три роки після смерті спадкодавця). Позивач ж звернулася з позовом у червні 2019 році, чим пропустила термін позовної давності.

Крім того, позивач покликається у своєму позові на частину 4 ст.258 Цивільного Кодексу України, яка за словами позивача встановлює спеціальний термін позовної давності щодо застосування наслідків нікчемного правочину в 10 років. Проте, частина 4 статті 258 ЦК України виключена із даної статті ще у 2011 році, а тому посилання на дану норму позивачем є безпідставним.

Звернула увагу, що позивач у позовній заяві вказує, що про існування оспорюваного заповіту вона дізналася зі слів Матковської (спадкодавця по заповіту) ще за її життя, тому обізнаність позивача про смерть спадкодавця; володіння інформацією про існування оспорюваного заповіту є підставами вважати позивача таким, що пропустив термін позовної давності про звернення з позовом до суду про визнання заповіту недійсним.

Враховуючи наведене, просила суд застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог про визнання заповіту недійсним, які є підставою для відмови у позові.

23.07.2021 року позивачкою ОСОБА_1 подано до суду відповідь на відзив, в якому зазначено таке.

Відповідач наголошує, що оспорюваний заповіт посвідчувався посадовою особою Новосілко-Гостиннівської сільської ради за участю двох свідків та був зареєстрований у журналі реєстрації нотаріальних дій, при цьому посилається на отриману від сільської ради довідку. У вказаній довідці сільської ради, не вказано конкретно прізвище посадової особи сільської ради, яка посвідчувала заповіт ОСОБА_5 від 29.02.2012 року, тільки вказано два свідки, які, як вбачається, були вписані пізніше, на другій стороні заповіту.

Для порівняння, в матеріалах позову є копія заповіту ОСОБА_5 від 21.10.2011 року на ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , де нею зроблено запис про те, що заповіт записаний з її слів та прочитано в голос особисто і власноручно в ньому розписалась у присутності позивачки та секретаря сільської ради ОСОБА_9 . А два свідки, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 розписалися в тому, що були присутні при підписанні заповіту ОСОБА_5 , яка без примусу, погрози, знаючи добровільно свою дію та при здоровому розумі підписала той заповіт. Секретар сільської ради ОСОБА_9 скріпила двома мокрими печатками сільської ради їх свідчення та розписалась, як уповноважена особа при виконанні нотаріальної дії.

При дослідженні копії заповіту ОСОБА_5 , від 29.02.2012 року, надісланого відповідачем, виявлено, що запис «заповіт записано з моїх слів та прочитано в голос особисто мною» (написано чужою рукою), підпис не відповідає підпису ОСОБА_5 . Нововказані свідки, ОСОБА_14 , - це тітка ОСОБА_2 , ОСОБА_15 - зацікавлена особа зі сторони ОСОБА_2 . Крім того, в заповіті відсутні, дата засвідчення підпису свідків і печатки Новосілко - Гостиннівської сільської ради, як цього вимагає законодавство, не дотрималися форми засвідчення нотаріальних дій.

Станом на 29.02.2012 року посвідчення заповіту ОСОБА_5 ОСОБА_2 не вписано прізвище ОСОБА_7 , яка виконувала нотаріальну дію, а секретаря сільської ради Мотіль Л.І. та ще й підроблений її підпис.

Заповідач ОСОБА_5 самостійно не могла вчиняти будь-якого правочину, так як була фізично не здоровою особою, через поганий зір не могла читати та власноручно підписувати заповіт, вона була виснаженою, стан її здоров`я був стабільно важким. Отже, ОСОБА_5 не розуміла своїх дій, бо була у вкрай важкому стані здоров`я, тобто волевиявлення її не було вільним і не відповідало її волі. До неї ніхто із родини не приходив, її зовсім не признавали за тітку. Її стан здоров`я бачила ОСОБА_12 .

Позивачка вважає, що посвідчений заповіт примусово складений ОСОБА_5 29.02.2012 року, через тяжку хворобу та емоційний стан вона не усвідомлювала значення своїх дій, після постійного споювання її алкоголем родиною ОСОБА_18 , та з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення не уповноваженою особою ОСОБА_7 , даний заповіт є нікчемний.

Із врахуванням викладеного, просила визнати нікчемним та скасувати заповіт від 29 лютого 2012 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Хлопчиці Самбірського району Львівської області, складений на ОСОБА_2 .

03.08.2021 року в підготовчому засіданні уточнено питання про залучення в якості відповідача не Рудківську ОТГ, а Рудківську міську раду Самбірського району Львівської області, яка наділена статусом юридичної особи. Вказаного числа ухвалою суду закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до розгляду по суті.

Під час розгляду справи по суті позивачка ОСОБА_1 підтримала позовну заяву, у підтримання позовних вимог посилалась на обставини, викладені у позовній заяві. Додатково пояснила, що не зверталась із вказаним позовом раніше, оскільки не знала про нявність заповіту на ОСОБА_2 . Про даний заповіт їй стало відомо після смерті ОСОБА_5 . Не оскаржувала заповіт, оскільки не мала на це коштів. ОСОБА_5 є троюрідною сестрою батька.

Представник позивачки ОСОБА_3 у судовому засіданні позов підтримав та зазначив, що оспорюваний заповіт є нікчемним, його оформляла працівник сільської ради ОСОБА_19 , а мала оформляти Мотіль. Щодо строку позовної давності, то термін позовної давності при визнанні заповіту нікчемним становить 10 років. В даному випадку строк позовної давності позивачем не пропущено.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Михайлишин Л.М. позов не визнала та повністю його заперечила. Додатково пояснила, що ОСОБА_1 не вважається належним позивачем, оскільки оспорюваний заповіт не порушує її права, інтереси. Жодним нормативно-правовим актом цього не передбачено. Позивач у позові крім заповіту, складеного на ОСОБА_2 , посилається на заповіт, який складений на особу, яка не є позивачем у цій справі. Незрозуміло, які саме права та інтереси порушує оспорюваний нею заповіт. Згідно позовної заяви позивач посилається на три підстави, на основі яких просить визнати оспорюваний заповіт недійсним чи нікчемним. Слід зазначити, що визнання заповіту недійсним та визнання його нікчемним це різні вимоги. Позивач зазначає, що заповіт підписано за відсутності свідків. При зверненні із запитом у сільську раду, яка посвідчувала заповіт, їй було надано копію заповіту, з якого відомо, що заповіт було посвідчено у присутності двох свідків ОСОБА_14 і ОСОБА_15 . Друга підстава заповіт було посвідчено і підписано особою, яка не мала повноважень. На обґрунтування наведеної підстави позивач посилається на рішення та архівну довідку районної ради про те, що у 2012 році не приймалось рішень про повноваження. Однак сам позивач надає до матеріалів справи рішення 2011 року в якому чітко прописано, що повноважними на посвідчення заповітів на території сільської ради уповноважений сільський голова, секретар Мотіль а також Юзв`як. Дане рішення є не скасованим у 2012 році, відповідно воно автоматично діє на термін 2012 року. Також позивачем не надано доказів, що підпис в заповіті не є підписом секретаря виконкому Мотіль. Не надано жодних документів, які підтверджують те, що Мотіль не виконувала своїх посадових обов`язків. Третя підстава позивач просить визнати заповіт недійсним, хоча визнання заповіту недійсним не є позовною вимогою, на тій підставі, що померла не могла керувати своїми діями. До позовної заяви не долучено жодного доказу, який би вказував на те, що в померлої був поганий стан здоров`я, вона не бачила і її споювали алкогольними напоями і вона не розуміла значення своїх дій. Вимоги, заявлені позивачем, не підтверджені жодними доказами. Просила врахувати подані ними заперечення і відмовити в задоволенні заявленого позову. Також просила врахувати заяву про затосування строку позовної давності. Норма статті, на яку посилається позивач у позовній заяві, а саме ч. 4 ст. 258 ЦК України, станом на момент подання позову і на даний час не існує. Позивач посилається на неіснуючу норму права. Тому тут застосовується позовна давність терміном три роки.

Представник відповідача Рудківської міської ради Самбірського району Львівської області Музика Р.Т. в судовому засіданні позов не визнала та зазначила, що погоджується із позицією, викладеною представником відповідача ОСОБА_2 .

Вислухавши пояснення учасників справи, показання свідків, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи із такого.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вимоги статті 76 ЦПК України, доказами єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи. Цідані встановлюютьсятакими засобами: 1)письмовими,речовими іелектронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

У відповідності до вимог ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними єдокази,які містятьінформацію щодопредмета доказування. Предметомдоказування єобставини,що підтверджуютьзаявлені вимогичи запереченняабо маютьінше значеннядля розглядусправи іпідлягають встановленнюпри ухваленнісудового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Статтею 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 була власником житлового будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житловий будинок серія НОМЕР_1 (а.с. 9).

При житті нею було оформлено заповіт 21.10.2011 року, який посвідчено секретарем Новосілко-Гостиннівської сільської ради Самбірського району Львівської області Мотіль Л.Л., згідно якого на випадок своєї смерті ОСОБА_5 все своє майно, де б воно не було, із чого б воно не складалося і взагалі все, що їй буде належати на день її смерті і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 11).

У подальшому 29.02.2012 року ОСОБА_5 оформлено другий заповіт, який посвідчено секретарем Новосілко-Гостиннівської сільської ради Самбірського району Львівської області Юзв`як О.І., що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_20 в судовому засіданні, у користь ОСОБА_2 , 1971 року народження (а.с. 111).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла (а.с. 12).

Відповідно до ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриттяспадщини єдень смертіособи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Отже, ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина.

Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Із копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.03.2015 року, посвідченого державним нотаріусом Рудківської державної нотаріальної контори Самбірського району Львівської області відомо, що на підставі заповіту від 29.02.2012 року, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_5 є ОСОБА_2 . Спадщина, на яку видане це свідоцтво складається із житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 96).

Позивач ОСОБА_21 пред`являючи даний позов зазначає, що ОСОБА_5 є її тіткою, яка жила самотньо, була тяжко хвора і незряча, не в змозі усвідомлювати свої дії, і власне під час перебування її в такому стані було оформлено спірний заповіт. Вказаний заповіт був складений у відсутності свідків та підписаний не секретарем ОСОБА_9 , а ОСОБА_17 , яка не мала права його посвідчувати. Посилаючись на викладене, вважає це порушенням, а заповіт нікчемним.

Натомість, заповіт ОСОБА_5 від 21.10.2011 року в користь внучки позивачки, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивачка вважає складеним і посвідченим згідно чинних норм, без примусу і з доброї волі заповідача.

Статтею 41Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст.316Цивільного кодексуУкраїни (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з положеннями ч. 2 ст.319ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Судом встановлено, що 29.02.2012 року ОСОБА_5 складено заповіт стосовно свого майна. Даний заповіт посвідчено секретарем Новосілко-Гостиннівської сільської ради Самбірського району Львівської області Юзв`як О.І., що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_20 в судовому засіданні, у користь ОСОБА_2 , 1971 року народження.

Пунктом 1.2. Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 визначено, що нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Згідно долученого до позовної заяви рішення Новосілько-Гостинівської сільської ради №6 від 20.01.2011 року вбачається, що на виконання вимог Закону України «Про місцеве самоврядування» та Закону України «Про нотаріат», виконавчим комітетом було призначено відповідальною особою за вчинення нотаріальних дій у виконавчому комітеті сільської ради секретаря Мотіль Лесю Леонідівну, а у разі її відпустки на голову сільської ради ОСОБА_16 . Також пунктом 3 вказаного рішення визначено, що у разі виникнення на території сільської ради непередбачених ситуацій, в разі відсутності секретаря та голови сільської ради, обов`язки по веденні нотаріальний дій покласти на ОСОБА_17 (а.с. 28). Вказане рішення не визначає терміну чи проміжку часу виконання обов`язків вказаними особами.

Із довідки архївного відділу №54 від 26.02.2019 року відомо, що у протоколах виконавчого комітету Новосілко-Гостиннівської сільської ради рішень за 2012 рік про призначення осіб відповідальними за вчинення нотаріальних дій не заслуховувалося (а.с. 29). Дане додатково підтверджує, що рішення виконавчого комітету Новосілко-Гостиннівської сільської ради №6 від 20.01.2011 року яким уповноважено посадових осіб на вчинення нотаріальних дій на території Новосілко-Гостиннівської сільської ради було чинним на момент посвідчення спірного заповіту.

Тому, повноважними на вчинення нотаріальних дій у виконавчому комітеті сільської ради станом на дату посвідчення заповіту було три особи: голова сільської ради Рущишин М.Г., секретар сільської ради - Мотіль Л.Л. та ОСОБА_17 .

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що вона 12 років працювала соціальним працівником і відвідувала ОСОБА_22 , допомагала їй по господарству тривалий час і до її смерті. ОСОБА_23 вела себе нормально, могла писати, була при свідомості. Проблем із зором вона не мала: читала газети, могла порахувати грошові банкноти. Також ОСОБА_23 була віруючою людиною, алкоголем не зловживала та її ніхто не споював. Мала лише проблеми з ногами, погано ходила. Померла мала намір оформити на неї заповіт, однак вона відмовилась. ОСОБА_22 провідували родичі ОСОБА_24 . Позивачка два чи три рази провідувала ОСОБА_25 . Щодо обставин складення заповіту ОСОБА_26 в користь ОСОБА_27 , то події мали місце в неділю. Позивачка прийшла до неї додому та наполегливо просила прийти до ОСОБА_5 додому. Детально в обставини складення заповіту вона не вникала. Їй не відомо про складення другого заповіту в користь ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_5 її похованням займались родичі. Позивачки ОСОБА_1 при цьому не було.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показала, що вона проживала по сусідству із ОСОБА_26 . Стосунки в них були хороші. Пригадує, що одного разу додому до ОСОБА_5 прийшла ОСОБА_1 , до того вона її там ніколи не бачила, і почала допомагати по господарству. Під час розмови позивачка повідомила, що ОСОБА_23 оформила на неї договір дарування на будинок. Наскільки їй відомо, спочатку відносини між ОСОБА_26 та ОСОБА_1 були хороші. Однак потім, ОСОБА_23 при розмові з нею повідомила, що боїться ОСОБА_1 , просила покликати внука ОСОБА_28 , оскільки має намір переписати заповіт. Також зазначила, що не укладала договору дарування в користь ОСОБА_1 . Вона була свідком при підписанні заповіту на ОСОБА_2 . ОСОБА_23 при цьому була при свідомості, почувала себе нормально, мала проблеми лише з ногами. Вона з доброї волі укладала заповіт на ОСОБА_2 , до якої прихильно ставилась, заповіт підписувала власноручно.

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні показав, що його знайомий, якого звати ОСОБА_28 , запросив до себе в гості, де попросив бути в якості свідка при складанні заповіту. Він погодився. Там ще були присутні представник сільської ради, секретар, він так зрозумів при розмові, ОСОБА_14 , а також ОСОБА_23 чию користь вона складала заповіт не пригадує, минуло багато часу. ОСОБА_23 перебувала у доброму фізичному стані, розмовляла з ними. Вона добре бачила і сама підписувала заповіт.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що раніше працювала секретарем сільської ради. Був виїзд на місце, де ОСОБА_29 уклала заповіт. Тоді вона була секретарем та була присутня при укладенні цього заповіту. В подальшому ОСОБА_29 склала другий заповіт, при якому секретарем була ОСОБА_17 , яка мала на це право, згідно рішення виконкому, і ставила свій підпис у заповіті. Вона була зайнята здачею звітів, тому не мала можливості бути присутньою при складенні другого заповіту. Повідомлення про намір складення даного заповіту і виїзд на складення заповіту мав місце того самого дня.

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні показав, що на момент реєстрації заповіту ОСОБА_26 він працював головою Новосілко-Гостиннівської сільської ради Самбірського району Львівської області. Територія, яка охоплювалась сільською радою була велика, населення багато. Один секретар не міг вчиняти оформлення заповітів, оскільки міг бути зайнятий іншими робочими питаннями. Тому сесією сільської ради було прийнято рішення про те, що нотаріальні дії може виконувати також ОСОБА_17 . В той день, коли була потреба в складенні заповіту, до нього зателефонувала ОСОБА_17 та запитила чи може вона виїхати на місце для складення заповіту, оскільки жінка, яка укладала заповіт була старшого віку і у неї були слабі ноги. Він дав дозвіл. В кінці робочого дня він цей заповіт завірив печаткою. На ОСОБА_17 були покладені обов`язки по складенню нотаріальних дій, вона виконувала свої обов`язки, мала на це право. Випадки, коли у відсутності ОСОБА_9 саме ОСОБА_17 складала заповіт, були часто, оскільки кількість населення, яке охоплювалось територією сільської ради складало 3700 чоловік. Один працівник не міг дати у всьому раду. Станом на 2012 рік ОСОБА_17 мала право бути присутньою та посвідчувати заповіти громадян.

У статті 1233 Цивільного кодексу України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізної особи на випадок своєї смерті.

Згідно зі статтею 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця та його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251, 1252 цього Кодексу.

Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування (частина перша ст. 1251 ЦК України). Вказане також закріплено положеннями статті 37 Закону України «Про нотаріат», підпунктом 5 пункту «б» частини першої статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (далі - Порядок), визначено порядок посвідчення заповіту посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Так. у пункті 1.2. розділу 1 цього Порядку зазначено, що нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

У статті 1257 ЦК України передбачено вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним.

Зокрема, згідно ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Згідно ч. 2 ст. 1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до вимог ст. 215 ЦПК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. .Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Частинами другою, третьою та четвертою статті 1254 ЦК України закріплено, що заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. .Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.

Зі змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Отже, із аналізу визначних норм законодавства та документів які містяться у матеріалах справи вбачається, що заповіт ОСОБА_5 від 29.02.2012 року складений нею з власної волі, підписаний нею власноручно, враховуючи її вік та стан здоров`я заповіт посвідчено за участі двох свідків, посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка на той час мала чинні повноваження на вчинення таких дій. Щодо форми та порядку посвідчення, то оспорюваний заповіт відповідає усім вимогам статті 1247 ЦК України. Зокрема складений у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складення, підписаний особисто заповідачем та посвідчений уповноваженою особою. Інших підстав визнання заповіту недійсним закон не визначає, а ті підстави які позивач вказує в заяві не підтверджені жодними доказами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» заповіт, складений особою, яка не мала на це права, зокрема, недієздатною, малолітньою, неповнолітньою особою (крім осіб, які в установленому порядку набули повну цивільну дієздатність), особою з обмеженою цивільною дієздатністю, представником від імені заповідача, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із частиною першою статті 1257 ЦК є нікчемним, тому на підставі статгі 215 ЦК визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) вказано, що: «визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захист) прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що: «цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 визначено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначена презумпція психічного здоров`я, суть якої полягає в тому, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

За змістом п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред`являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Беручи до уваги наведене в сукупності суд доходить висновку, що позивачем та його представником не надано достатніх, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про те, що оспорюваний заповіт посвідчено особою, яка не мала на це достатніх прав; підписано у відсутності свідків, та заповідач не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності і її волевиявлення не було вільним і не відповідало її волі, а тому відсутні підстави для визнання заповіту недійсним як оспорюваного правочину.

Судом при розгляді справи встановлено, що оспорюваний заповіт відповідає вимогам закону, посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним та відповідало його волі. Вказане підтверджується долученими до справи документами та показаннями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 та ОСОБА_16 .

Позивачем у позові вказано, що ОСОБА_26 було складено попередній заповіт на ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зі слів ОСОБА_1 є її онукою, проте остання не є позивачем по даній справі.

Позивачем не доведено, що вона є належним позивачем у даній справі, не аргументовано в чому полягає порушення її прав при заявленні наведенного позову, який поданий з порушенням строку позовної давності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт порушення саме її прав внаслідок укладення спірного заповіту, правові підстави для задоволення позову відсутні, доказів на підтвердження наведених у позові вимог позивачем не надані, заперечень відповідача не спростовано, тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Відмовити в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Рудківської міської ради Самбірського району Львівської області про визнання заповіту недійсним (нікчемним).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання с. Долобів Самбірського району Львівської області, поштовий індекс 81437, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: Рудківська міська рада Самбірського району Львівської області, адреса м. Рудки Самбірського району Львівської області, поштовий індекс 81440.

Повне рішення суду буде складено 10.02.2022 року.

Суддя