Рішення № 103581474, 01.03.2022, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/9223/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2022 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Палюх Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про витребування безпідставно отриманих грошових коштів,

в с т а н о в и в :

Львівський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки на користь позивача кошти в сумі 21037,15 грн., виплачені як допомога з безробіття. Свої позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 11.12.2020 звернулася до Львівського міського центру зайнятості в пошуках роботи та їй було надано статус безробітного. З 11.12.2020 відповідачці, на підставі поданих нею документів, було призначено допомогу по безробіттю. В заяві про надання статусу безробітного ОСОБА_1 була ознайомлена з правами та обов`язками зареєстрованого безробітного та відповідальністю за подання недостовірних даних та документів, на підставі яких приймається рішення про надання статусу безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання матеріального забезпечення та соціальних послуг, що визначені Законами України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», що засвідчила особистим підписом. За час перебування на обліку у центрі зайнятості ОСОБА_1 отримувала у центрі зайнятості матеріальне забезпечення допомогу по безробіттю за період з 11.12.2020 по 09.06.2021 у сумі 36031,96 грн. Згідно з Порядком розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення на випадок безробіття відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» в порядку обміну 10.06.2021 отримана інформація від ПФУ про період зайнятості особи ОСОБА_1 , а саме про працевлаштування з 06.01.2021 до ФОП ОСОБА_2 на посаду продавця продовольчих товарів, згідно наказу від 05.01.2021 №1-к та отримання нею заробітної плати і відповідно ОСОБА_1 підлягала зняттю з обліку як безробітна з 05.01.2021. ОСОБА_1 , як зареєстрована безробітна, не виконала свого обов`язку та не повідомила Львівський міський центр зайнятості про своє працевлаштування з 05.01.2021. Львівським міським центром зайнятості скеровано ОСОБА_1 повідомлення від 30.06.2021 про відшкодування коштів у сумі 24037,15 грн. ОСОБА_1 отримала повідомлення та 26.07.2021 звернулась до позивача з письмовим повідомленням, що кошти будуть повернуті нею рівними частинами щомісячно в період восьми місяців. 02.08.2021 ОСОБА_1 повернула кошти лише у сумі 3000 грн., на телефонні дзвінки не відповідає. Отже, залишок коштів, що підлягають поверненню ОСОБА_1 становить 21037,15 грн. За наведеного просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 05.01.2022 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

У вказаний строк відповідачка не подала відзив на позовну заяву, який має відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, поважних причин такого суду не повідомила.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України «Про зайнятість населення» та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.ст. 5, 6 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи - підприємці. Право на забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону має також молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і яка потребує сприяння у працевлаштуванні на перше робоче місце у разі реєстрації в установленому порядку відповідних осіб як безробітних.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Згідно з п.1 ч.1 ст.43 Закону України «Про зайнятість населення» статус безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема, на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» статус безробітного надається зазначеним у ч. 1 ст. 43 особам за їх особистою заявою у разі відсутності належної роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в Державній службі зайнятості.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 11.12.2020 звернулася до Львівського міського центру зайнятості із заявами про надання статусу безробітного та про призначення виплати допомоги по безробіттю. У поданій заяві про надання статусу безробітного ОСОБА_1 зазначила, що через відсутність роботи вона не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно. Також ОСОБА_1 була ознайомлена з правами і обов`язками зареєстрованого безробітного, відповідальністю за достовірність поданих даних і відомостей, про що засвідчила особистим підписом.

Згідно з Витягом з наказів про прийняті рішення по особі: ОСОБА_1 ПК №135017111500062, Наказом від 11.12.2020 № НТ201211 їй надано статус безробітного; Наказом від 11.12.2020 №НТ201211 їй призначено допомогу по безробіттю; Наказом від 11.12.2020 №НТ201211 відповідачці було розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до ст. 22 ЗУпЗДССВБ; Наказом від 10.06.2021 №НТ210610 ОСОБА_1 було припинено виплату допомоги по безробіттю; Наказом від 10.06.2021 №НТ210610 припинено реєстрацію безробітних; Наказом від 30.06.2021 №НТ210630 затверджено повернути кошти у встановленому порядку відповідно до ч. 3 ст. 36 ЗУпЗДССВБ.

Згідно Акту № 69 Львівського міського центру зайнятості від 29.06.2021 розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» за результатами звірки з даними ПФУ було встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на обліку як безробітна, працевлаштувалась до ФОП ОСОБА_2 з 06.01.2021, що підтверджується заявою ОСОБА_1 про прийняття її на роботі на посаду продавця продовольчих товарів від 05.06.2021, Наказом ФОП ОСОБА_2 про прийом на роботу від 06.01.2021, а також наданими даними з Пенсійного фонду України.

Відповідно до п. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною 3 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань проводить розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Відповідно до п.п. 2, 3 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого спільним Наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України 13.02.2009 № 60/62, Постановою правління Пенсійного фонду України 13.02.2009 N 7-1, розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної. Перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов`язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється, у разі встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг).

За приписами п. 6 Порядку № 60/62, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Враховуючи наведене, Львівський міський центр зайнятості 30.06.2021 звернулося до ОСОБА_1 з письмовим повідомленням про повернення безпідставно отриманої допомоги з безробіття за період з 06.01.2021 по 05.05.2021 у сумі 24037,15 грн.

У відповідь на отримане повідомлення відповідачка у письмовій формі зобов`язалась повернути вказані кошти на протязі восьми місяців із щомісячними проплатами рівними частинами.

Як стверджує позивач, що не спростовано відповідачкою, ОСОБА_1 повернула Львівському міському центру зайнятості лише 3000 грн.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом ст. 1215, 1212 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; інше майно, якщо це встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи вищевикладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позову Львівського міського центру зайнятості та необхідність його задоволення, оскільки відповідачка, перебуваючи на обліку як безробітна, своєчасно не повідомила про своє працевлаштування, а отже своїм діями порушила умови Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», що призвело до надлишкової виплати їй коштів матеріального забезпечення на випадок безробіття у розмірі 21037,15 грн.

В порядку ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню із відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений при зверненні до суду із позовом, у розмірі 2270 грн.

Керуючись ст. 2, 5, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 264-265, 274-275, 279 ЦПК України, суд-

У ХВ АЛ ИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 накористь Львівськогоміського центрузайнятості кошти в сумі 21037 (двадцять одну тисячу тридцять сім) грн. 15 коп., виплачені як допомога з безробіття.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Львівського міського центру зайнятості 2270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень) судового збору.

Апеляційна скарга на рішення подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Львівський міський центр зайнятості, Р/р UA328201720355459001700706219 Банк Держказначейська служба України, МФО 820172, ЄДРПОУ 25555035, адреса: 79060, м. Львів, вул. Кн. Ольги, 122.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: