Ухвала суду № 103581431, 01.03.2022, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/615/22

Провадження № 1-в/442/38/2022

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2022 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Грицай М.М.,

при секретарі - Антоненко В.О.,

за участю прокурора - Федишина В.Б.,

представника адміністрації - Дем`ян Л.В.,

засудженого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в режимі відеоконференції з ДУ «Дрогобицька виправна колонія (№40)» заяву щодо умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, до арешту непрацюючого, раніше не судимого;

засудженого: 30.10.2017 Жовківським районним судом Львівської області за ч.2 ст.121 КК України до 7 років позбавлення волі; ухвалою апеляційного суду Львівської області за ч.5 ст. 72 КК України зараховано час попереднього ув`язнення з 30.03.2017 по 20.06.2017; постановою Верховного Суду від 17.01.2019 за ч.5 ст.72 КК України зараховано час попереднього ув`язнення з 21.06.2017 по 06.02.2018 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі,-

в с т а н о в и в:

До Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області надійшла заява засудженого ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення.

Адміністрацією ДУ «Дрогобицька виправна колонія №40» надано матеріали особової справи 21-д-18.

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 заяву підтримав та пояснив, що він вважає себе таким, що заслуговує на умовно-дострокове звільнення.

Представник адміністрації ДВК №40 заяву не підтримала з тих підстав, що на засідання комісії 27.01.2021 засуджений був атестований як такий, що не довів своє виправлення, після чого свою поведінку не змінив, не заохочувався, тому рішення адміністрації не заслуговує.

Прокурор у судовому засіданні заперечив щодо задоволення заяви засудженого, оскільки поведінка засудженого не може свідчити про його готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Вислухавши учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви засудженого.

З матеріалів особової справи засудженого встановлено, що він вчинив тяжкий умисний злочини, за який йому призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі. На даний час невідбутими залишились 01 рік 02 місяці 23 дні позбавлення волі.

Суд врахує особу засудженого, зокрема, з оглянутої характеристики встановлено, що ОСОБА_1 з 02.03.2018 відбуває покарання в місцях попереднього ув`язнення та місцях позбавлення волі; за цей час одни раз притягувався до дисциплінарної відповідальності та 6 разів заохочувався. При цьому, останнє заохочення - 02.10.2020, а стягнення - 30.12.2020. Не зважаючи на отримання під час відбування покарання робітничої професії «верстатник широкого профілю», ініціативи щодо працевлаштування на виробництві установи не проявляє. Дотримується правил санітарії та гігієни, утримує у чистоті та порядку спальне місце та при ліжкову тумбочку, має охайний зовнішній вигляд. Не приділяє уваги необхідності дбайливого ставлення до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснення за ними належного догляду. До виконання передбачених законом вимог персоналу ставиться задовільно. Приймає участь у проведенні виховних заходів установи. Задіяний до реалізації диференційованого виховного впливу «Духовне Відродження», однак, до її реалізації не прагне. Приймає участь у самодіяльних організаціях засуджених. До виконання робіт з благоустрою ставиться задовільно.

Засуджений вину у скоєному злочині визнає. Згідно з вироком, злочином завдані збитки на загальну суму 3461 грн. 35 коп. Виконавчі листи в установу не надходили, ініціативи щодо добровільного погашення не проявляє.

Згідно положень п. 17постанови Пленуму ВСУ від 26.04.2002 № 2,суду слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування

Статтею 81 КК України передбачено, що до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо засуджений довів своє виправлення і після фактичного відбуття засудженим не менше двох третіх строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.

Статтею 537 КПК України передбачено, зокрема, що умовно - дострокове звільнення від відбування покарання відповідно до вимог ст. 81 КК України застосовується суддею районного (міського) суду за місцем відбуття покарання засудженим за спільним поданням органу, що відає відбуванням покаранням, і спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх, а також за клопотанням (заявою) засудженого, його адвоката чи захисника.

Відповідно до вимог ч. 3ст. 81 КК України,умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. За змістом даної норми умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є правом, а не обов`язком суду.

Згідно з кримінально-процесуальним законодавством, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Враховуючи те, що основним критерієм умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є не тільки відбуття певної частини покарання, що в даному випадку становить 2/3 від терміну покарання, а й ставлення до праці й сумлінна поведінка, ставлення до скоєного злочину, участь в суспільно-корисному житті колонії, програмах диференційованого впливу, відшкодування завданих злочином збитків, суд дійшов переконання, що засуджений не довів своєю поведінкою можливості застосування до нього умовно-дострокового звільнення.

Керуючись ст.81 КК України, ст.107 КВК України, п.2 ч.1 ст.537 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Відмовити засудженому ОСОБА_1 в умовно-достроковому звільненні.

Ухвала підлягає оскарженню до Львівського апеляційного суду впродовж семи днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 01.03.2022.

Суддя Грицай М.М.