Ухвала суду № 103581328, 23.02.2022, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/1166/22

Провадження № 1-кс/461/792/22

УХВАЛА

23.02.2022 року, слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова Фролова Л.Д.,

при секретарі судового засідання Бараняку В.В.

за участі:

заявника ОСОБА_1

представника заявника Манькута А.Ю.

прокурора Проця С.

слідчого Парубія Б.І.

розглянувши в судовому засіданні скаргу адвоката Манькута А.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого та прокурора щодо неповернення вилученого майна,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду з вказаним клопотанням яке мотивоване тим, що ухвалою Галицького районного суду м. Львова було надано дозвіл на проведення обшуку, в ході якого було вилучено ряд речей та документів, частина з яких не була зазначена в ухвалі суду. Вказав, що хоча суд зазначає у своїй ухвалі про надання дозволу на відшукання не облікованих грошових коштів, отриманих внаслідок ведення протиправної господарської діяльності або отриманих незаконним шляхом, слідчий, на думку заявника, здійснив незаконне виконання ухвали суду, шляхом позбавленням права ОСОБА_1 розпоряджатися грошовими коштами, і впродовж трьох тижнів не провів жодної слідчої дії для встановлення об`єктивної істини. Станом на день подання вказаної скарги, відсутня ухвала слідчого судді про арешт тимчасово вилученого майна. Повідомив, що оскільки вилучене майно не підпадає під жоден пункт ч. 2 ст. 167 КПК України, таке має бути повернуто власнику.

Заявник та його представник в судовому засіданні вимоги скарги підтримали в повному обсязі.

Слідчий та прокурор в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечили, та вказали наступне. Слідчим суддею в ухвалі про надання дозволу на проведення обшуку зазначено перелік майна, яке має значення для кримінального провадження. Таке майно й було вилучено слідчим під час проведення обшуку. Враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення скарги, - відсутні.

Слідчий суддя, дослідивши надані матеріали клопотання, заслухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до висновку, що таке задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Положення статей 317 та 319 ЦК України визначають зміст права власності, зокрема, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У той же час, відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, арешт на майно, що є речовим доказом у кримінальному провадженні, за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України може бути накладений незалежно від суб`єкту, що є його власником, процесуального статусу останнього, розміру шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, можливості застосування спеціальної конфіскації або конфіскації майна як виду покарання.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021140000000191 від 04.03.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 19 січня 2022 року надано дозвіл на проведення обшуку в службових приміщеннях, де здійснює службову діяльність головний лікар - керівникКомунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» код ЄДРПОУ 01997768 (юридична адреса місця знаходження: 79008, Львівська область м. Львів вул. Богдана Лепкого, 8) ОСОБА_1 ,з метою виявлення, фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення та вилучення оригіналів фінансово-господарської документації підприємства із підтвердженням фактів щодо лікування та оздоровлення осіб за період часу з 04.03.2021 по 20.02.2022, які отримували наступні послуги: комплексна анонімна медична допомога узалежненим; анонімне лікування запійних станів та абстиненції в умовах денного стаціонару відділення №1 даного Медичного центру, зокрема: історії хвороб, журнали реєстрації громадян (пацієнтів), довідки про надані медичні послуги, журнали реєстрації осіб поставлених на диспансерний облік, документи про оплату за надані послуги (квитанції на оприбуткування касових ордерів, касових книг, касових документів (ордери, платіжні документи), банківських виписок, корінців чекових книжок, облікових регісторів (оборотних відомостей, журналів ордерів, авансові звіти), річні звіти про надані послуги, документи із взірцями підписів та почерку рукописного текстукерівника ОСОБА_1 , завідувачів відділень ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , особові справи керівника ОСОБА_1 , завідувачів відділень ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,накази на їх призначення, посадові обов`язки;акти виконаних робіт щодо отриманих послуг по забезпеченню трьох разового харчування стаціонарних хворих за 2021 рік та місячні звіти про кількість осіб, яким надано послуги по забезпеченню харчування стаціонарних хворих ( в т.ч. дієтичне харчування); документи, які оформлялись під час реєстрації громадян за проходження ними профілактичного лікування, бланки, печатки, дані бухгалтерського обліку, комп`ютерної техніки та магнітні носії, на яких виготовлялись документи та зберігаються на даний час, чорнові записи та записні книжки, в яких міститься інформація щодо причетних до вчинення злочину осіб, зразки їх підписів та почерку, необліковані готівкові кошти, отримані внаслідок ведення протиправної господарської діяльності або отриманні незаконним шляхом.

Постановою слідчого від 28 січня 2022 року, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12021140000000191 від 04.03.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 368 КК України, наступні грошові кошти, які вилучені 27.01.2022 року під час проведення обшуку:

-в приміщенні службового кабінету за місцем здійсненням діяльності завідувача стаціонарного відділення №1 Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» код ЄДРПОУ 01997768 ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме грошові кошти в загальній сумі 53 634 гривень;

-в приміщенні службового кабінету керівника Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» код ЄДРПОУ 01997768 (юридична адреса місця знаходження: 79008, Львівська область м. Львів вул. Богдана Лепкого, 8) ОСОБА_1 , а саме грошові кошти в загальній сумі 28 000 доларів США та грошові кошти в загальній сумі 87 092 гривень.

За правилами ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

У той же час, положення ч. 1 ст. 174 КПК України визначають, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

При цьому, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що майно, яке має ознаки речового доказу може вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні. Арешт майна з підстави передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

До компетенції органу досудового розслідування належить встановлення чи є вказане майно предметом злочину і хто ж фактично є його власником, для чого, з метою його збереження, запобігання приховування, пошкодження, псування, зникнення, втраті, знищення, використання, пересування, передачі, відчуження, слідчим суддею накладено на нього арешт як на речовий доказ, який у разі повідомлення особі про підозру у майбутньому може бути предметом забезпечення виконання вироку.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, втручання у власність (користування) юридичних осіб це вимушений захід, який держава застосовує тимчасово для досягнення певного результату. Втручання держави у володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється для задоволення суспільного інтересу, у визначенні якого суд надає державам право користуватися значною свободою розсуду з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і перебувають у кращому становищі, ніж міжнародний суддя для оцінки того, що становить суспільний інтерес. Правомірним є арешт за умови одночасного існування критерії в правомірності цього втручання (зокрема, законності, суспільного інтересу та справедливого балансу).

Отже, оскільки вилучене в ході обшуку майно постановою слідчого визнано речовим доказом, має доказове значення в кримінальному провадженні та передбачено ухвалою слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку,- в задоволенні клопотання про його скасування слід відмовити.

В той же час, оскільки на статут з доповненнями КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» на 11 аркушах, який був вилучений в ході проведення обшуку не було накладено арешту,- його слід повернути власнику.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 170, 174 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Скаргу адвоката Манькута А.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого та прокурора щодо неповернення вилученого майна, - задовільнити частково.

Скасувати арешт накладений на статут з доповненнями КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» на 11 аркушах, який був вилучений в ході проведення обшуку у кримінальному провадженні №12022140000000191 від 04 березня 2021 року.

В задоволенні іншої частини скарги,- відмовити.

Повний текст ухвали проголошено 25 лютого 2022 року о 11 год. 00 хв.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Л.Д. Фролова