Рішення № 103579854, 25.02.2022, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

2/279/182/22 Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/5832/21

Провадження № 2/279/182/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2022 року

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі : головуючого судді Коваленко В.П.,

секретаря Комарової О.В. ,

розглянувши в м. Коростень цивільну справу № 279/5832/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Містобудівельна механізація» до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ТОВ «Містобудівельна механізація» звернувся до суду з даним позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 119771 гривня. В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідач перебував у трудових відносинах на посаді водія транспортного засобу. Відповідно до функціональних обов`язків йому було довірено управління транспортним засобом Нива Шевроле державний номерний знак НОМЕР_1 . В січні 2021 року ОСОБА_1 допустив порушення Правил дорожнього руху та здійснив пошкодження автомобіля, вартість якого складає 117171, 00 гривень.

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 грудня 2021 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без викликів учасників .

Відповідач належним чином повідомлений про день та час розгляду справи. Відзиву та заперечень суду не надав.

Перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного.

31 січня 2021 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом НИВА ШЕВРОЛЕ державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку та здійснив наїзд на відбійник , внаслідок чого автомобіль отримав механічні ушкодження . Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 червня 2021 року (а.с.32) ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення , передбаченого ст.124 КУпАП та провадження закрито у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності передбачених ст.38 КУпАП.

Позивач зазначає, що відповідач керував автомобілем , оскільки перебував у трудових відносинах з ним. Разом з тим, будь-яких даних про те, що між сторонами укладено трудовий договір , наказ на відрядження до Одеської області, договір про матеріальну допомогу , суду не надано.

Крім того, відсутні будь-які докази того, що було укладено договір відповідального зберігання з правом користування , згідно якого товариство передало, а ОСОБА_1 прийняв на відповідальне зберігання майно вказаний автомобіль, відсутній акт приймання передачі спірного автомобіля.

Позивач просить стягнути матеріальну шкоду за ремонт автомобіля, але не зазначає чи складений акт про те, що під час виконання трудових обов`язків було спричинено певні пошкодження автомобілю.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України. Способи захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ст. 16 ЦК України не є вичерпними, тому суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Підставою трудових правовідносин є трудовий договір.

У ст.21 КЗпП передбачено, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою.

Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами. Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

Згідно з ч.2 ст.130 КЗпП України умовами настання матеріальної відповідальності працівника є:1) пряма дійсна шкода;2) протиправна поведінка працівника;3) вина в діях чи бездіяльності працівника;4) прямий причинний зв`язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і шкодою, яка настала.

Обов`язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності є вина.

Зі змісту ч.2 ст.130 КЗпП матеріальна відповідальність працівника настає тільки за наявності його вини в заподіянні підприємству, установі, організації майнової шкоди.

Вина працівника - це його психічне ставлення до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Отже, працівник визнається винним у заподіянні шкоди, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно або з необережності (за винятком випадків, коли шкоду нанесено джерелом підвищеної небезпеки).

Зідно ст. 131 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

Згідно ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

У абз.1 п.3 постанови Пленуму ВС «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»№14 від 29.12.1992 зазначено, що відповідно зі ст.130 КЗпП відшкодування шкоди провадиться незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за дії (бездіяльність), якими заподіяна шкода підприємству, установі, організації.

Отже, згідно з ч.3 ст.130 КЗпП одночасне притягнення до матеріальної та інших видів відповідальності цілком допустиме, якщо тільки є підстави для притягнення працівника не тільки до матеріальної, а й до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. Це правило узгоджується зі ст.61 Конституції, яка забороняє двічі притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або інших цілей.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, приходить до висновку про необґрунтованість позову, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини, на які він посилається у своєму позові.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 130-135-1 КЗпП України , суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відпоівідальністю " Мостобудівельгна механізація " до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його отримання безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : В .П. Коваленко