Рішення № 103577252, 01.03.2022, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

01.03.22

Провадження 2/235/684/22

Справа 235/716/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2022 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Філь О.Є.

за участю секретаря судового засідання Гольдербайн Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в залі суду в м. Покровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з професійним захворюванням, -

В С Т А Н О В И В :

01 лютого 2022 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з професійним захворюванням.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він перебував у трудових правовідносинах з відповідачем з 03 квітня 2018 року по 05 лютого 2020 року, був звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком.

Під час роботи на підприємстві він отримав професійне захворювання, що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 01.09.2021 року, згідно якому зазначений діагноз: хронічна радиколупатія S1 праворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами; хронічна двобічна сенсоневральна пригліхуватість з початковими явищами зниження слуху І ст.; пневмоконіоз, ЛН І-ІІ ст. (один-два) захворювання професійне, встановлене вперше.

25 листопада 2021 року йому була вперше встановлена третя група інвалідності за професійним захворюванням, 65 % втрати професійної працездатності безстроково, потребу в медикаментозному, санаторно-курортному лікуванні.

Вважає, що внаслідок професійного захворювання була заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що він зазнав і продовжує зазнавати дуже сильного фізичного болю і страждань, після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму.

Все це разом вплинуло на його образ життя, на сімейний бюджет, оскільки для лікування необхідні чималі кошти. Внаслідок професійного захворювання він втратив нормальні життєві зв`язки і йому доводиться приймати додаткові зусилля для організації свого життя та життя своєї родини, він не може реалізовувати в повній мірі свої повсякденні заняття, звички та бажання. Вищевикладені обставини негативно відбиваються на його душевному стані. Він відчуває душевні страждання та переживання, у нього з`явилося почуття тривоги перед майбутнім, особливо з урахуванням незворотності наслідків захворювань та тяжкого стану його здоров`я. У нього критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому та соціальному відношенні, громадянина.

Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює у 50000 грн. Оцінюючи моральну шкоду в зазначену суму, він виходить з тривалості та глибини моральних та фізичних страждань, тяжкості захворювань, з безлічі негативних наслідків для нього, які виникли внаслідок отримання професійних захворювань, а також незворотності значного погіршення стану здоров`я.

01 лютого 2022 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Філь О.Є.

02 лютого 2022 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження.

Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву 09.02.2022 року, що підтверджується розпискою на а.с. 17, але відзив на позовну заяву не надав.

З`ясувавши обставини у справі, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 протягом тривалого часу працював у вугільній промисловості, в трудових відносинах з відповідачем по справі позивач ОСОБА_1 перебував з 03 квітня 2018 року по 05 лютого 2020 року, був звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком (а.с. 5-7).

Під час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав професійне захворювання, що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 01.09.2021 року, згідно якому зазначений діагноз: хронічна радиколупатія S1 праворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами; хронічна двобічна сенсоневральна пригліхуватість з початковими явищами зниження слуху І ст.; пневмоконіоз, ЛН І-ІІ ст. (один-два) захворювання професійне, встановлене вперше (а.с. 8-10).

25 листопада 2021 року позивачу була вперше встановлена третя група інвалідності за професійним захворюванням, 65 % втрати професійної працездатності безстроково, потребу в медикаментозному, санаторно-курортному лікуванні (а.с. 11).

Згідно ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Законом України Про охорону праці, а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров`я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності від 23.02.2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов`язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Судом встановлено, що тяжкі та шкідливі умови праці призвели до професійних захворювань позивача. Висновком МСЕК від25.11.2021 року позивачу було встановлено 65% втрати професійної працездатності, він визнаний інвалідом 3 групи безстроково (а.с. 11).

В зв`язку цим 01 лютого 2022 року позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з позовом про відшкодування моральної шкоди. Оскільки на час звернення позивача до суду Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обов`язку Фонду відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, то таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами статті 237-1 КЗпП України.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в зв`язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив згідно висновку МСЕК 65% працездатності, визнаний інвалідом третьої групи.

Позивач тривалий час перебував на лікуванні, лікування за наслідками професійного захворювання він продовжує і зараз (а.с. 12-13).

Позивачу внаслідок професійного захворювання була заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що він зазнав і продовжує зазнавати дуже сильного фізичного болю і страждань, після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму.

Все це разом вплинуло на його образ життя, на сімейний бюджет, оскільки для лікування необхідні чималі кошти. Внаслідок професійного захворювання він втратив нормальні життєві зв`язки і йому доводиться приймати додаткові зусилля для організації свого життя та життя своєї родини, він не може реалізовувати в повній мірі свої повсякденні заняття, звички та бажання. Вищевикладені обставини негативно відбиваються на його душевному стані. Він відчуває душевні страждання та переживання, у нього з`явилося почуття тривоги перед майбутнім, особливо з урахуванням незворотності наслідків захворювань та тяжкого стану його здоров`я. У нього критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому та соціальному відношенні, громадянина.

Вищезазначене законодавство, а також роз`яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» пов`язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на її відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров`я позивача, те, що професійна працездатність в зв`язку з професійними захворюваннями згідно висновку МСЕК втрачена на 65 %, позивач визнаний інвалідом третьої групи безстроково.

Виходячиз викладеного,суд вважаєможливим стягнутиз відповідачана користьпозивача врахунок відшкодування моральноїшкоди 50000грн.

Згідно ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я.

Щодо стягнення на користь позивача суми відшкодування без відрахування з неї податків та інших обов`язкових платежів суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV ПК України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішенням, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, зокрема, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Правовий висновок про те, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються суми на відшкодування шкоди, завданої платнику податку внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю, викладено також у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 227/130/14-ц, від 25 листопада 2020 року у справі № 264/5681/17, від 19 травня 2021 року у справі №180/377/20.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 992,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. 268 ЦК України, ст. ст. 13,19,81,263-265ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000,00 (п`ятдесят тисяч) грн. без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь держави судовий збір в розмірі 992,40 грн.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті.

Повний текст рішення складено 01 березня 2022 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду. Апеляційні скарги можуть бути подані протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмежною відповідальністю «Краснолиманське», ЄДРПОУ 32281519, місцезнаходження: ДП «ВК «Краснолиманська», м. Родинське, Донецької області, 85310.

Суддя: