Рішення № 103576545, 24.02.2022, Васильківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 172/880/21

Провадження № 2/172/421/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.02.2022 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Битяка І.Г. за участі секретаря судового засідання Глушко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка у відсутність сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В

До суду надійшов вищевказаний позов. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що між нею та ТОВ «Споживчий Центр» укладено кредитний договір № 07.04.2021-100002654, відповідно до якого кредит надається позичальнику на будь-які законні цілі. Протягом 3 робочих днів зх дати підписання договору кредитор надає позичальнику кредит на таких умовах: сума кредиту - 8000,00 грн., вид кредиту - фінансовий кредит, строк кредиту - 14 календарних днів з дати надання, проценти за користування кредитом - 2240,00 грн., які сплачуються до 20.04.2021 року, неустойка - 160,00 грн. за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконання/неналежного виконання зобов`язання. Однак, вважає, що укладений договір має бути визнаний недійсним, оскільки в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» перед та під час укладення договору про надання споживчого кредиту кредитодавцем не надано повну, всебічну, об`єктивну та достовірну інформацію про умови кредитування споживчу інформацію, факт надання якої повинен бути підтверджений письмово. Також відповідачем не було письмово повідомлено споживача всю необхідну інформацію щодо умов договору, а як виявилося пізніше у кредитному договорі міститься безліч умов, що регулюються законодавством, з яким вона ніколи в житті не зустрічалась та який укладений на не вигідних для неї умовах. Відповідач не надав їй достовірної інформації, мотивуючи тим, що всі істотні умови договору їй роз`яснено, спонукаючи таким чином підписати договір якомога швидше. Зазначає, що вона не тільки не мала часу прочитати кредитний договір, а й не могла це зробити фізично через дрібний шрифт договору. Крім того, встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за договором є несправедливими умовами, тому можуть бути також визнані недійсними. Також зазначає, що кредитний договір містить дискримінаційні ознаки, оскільки містить умови, які передбачають розірвання договору лише в односторонньому порядку. Фактично договір укладено без строку договору та порядку його припинення, не містить відповідальності відповідача, що також є підставою для визнання кредитного договору недійсним. Ще однією підставою визнання кредитного договору недійсним вважає те, що п. 9.4 договору встановлено безвідкличність згоди на обробку персональних даних, яка фактично позбавляє її права відізвати свою згоду. Також підставою визнання договору недійсним є й те, що умова кредитного договору про третейське застереження не узгоджується із положеннями п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», зокрема про те, що справи щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), не підлягають розгляду третейськими судами.

Просить суд визнати недійсним кредитний договір № 07.04.2021-100002654 від 07.04.2021 року.

Ухвалою судді від 22.12.2021 року провадження у справі відкрито та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з таких підстав. Вказує, що кредитний договір № 07.04.2021-100002654 від 07.04.2021 року був укладений в електронній формі та підписаний позивачем з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора. Факт укладення кредитного договору та факт отримання коштів у позику за вказаним договором визнаний позивачем у позовній заяві за змістом викладених обставин та не заперечується ТОВ «Споживчий центр». Відповідачем позивачу перед укладенням кредитного договору для ознайомлення наданий паспорт споживчого кредиту з усією інформацією передбаченою ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», про що свідчить його підпис одноразовим ідентифікатором. Паспорт споживчого кредиту містить інформацію про всі істотні умови кредитного договору, в тому числі про загальну вартість кредиту, а також відсутність платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця. Також істотні умови кредитування (сума кредиту, строк кредиту, термін повернення кредиту, проценти за користування кредитом тощо) чітко, зрозуміло і однозначно вказані в кредитному договорі, зокрема заявці/акцепті позичальника від 07.04.2021 року, що є невід`ємною частиною кредитного договору № 07.04.2021-100002654. Усі істотні умови електронного кредитного договору містяться у заявці та оферті, з якими позивач ознайомлений та до яких відповідач забезпечив безперешкодний доступ відповідно до вимог ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Кредитний договір № 07.04.2021-100002654 доступний позивачу для перегляду та скачування в її особистому кабінету ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідачем на виконання ч. 11 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» було надано позивачу підтвердження укладення кредитного договору № 07.04.2021-100002654 і при цьому позичальник жодного разу не звертався до кредитора з будь-яких спірних або не висвітлених питань, не відмовився від одержання кредиту, в повній мірі скористався коштами, наданими відповідачем. Також звертає увагу суду, що позивачем з ТОВ «Споживчий центр» було укладено вже 14 кредитних договорів, умови яких є типовими та неодноразово надавалися позивачу для ознайомлення, що свідчить про усвідомлені дії позивача та його обізнаність про умови договору та порядок його укладання. Максимальний розмір процентів вказаний та погоджений сторонами в договорі не суперечить жодній нормі закону. Розмір штрафу (неустойки) не є компенсацією вартості продукції, а є видом забезпечення виконання зобов`язання, на який добровільно погодився позичальник. Третейська угода повністю відповідає вимогам чинного законодавства України та виключає можливість передачі на розгляд третейського суду справ у спорах щодо захисту прав споживачів. Згоду на обробку персональних даних позивачкою надано в анкеті позичальника від 12.04.2021 року із зазначенням власноруч контактних даних клієнта. Більше того, в анкеті позивачкою надана згода на використання та обробку її персональних даних, у разі укладення з відповідачем у майбутньою інших договорів, та вимогу про відкликання згоди на обробку персональних даних позивачка не заявляла, а відповідач у задоволенні такої вимоги не відмовляв. Отже п. 9.4 договору та дії відповідача в цій частині відповідають вимогам законодавства та права позивачки на захист персональних даних не порушують, а тому вимоги про визнання договору недійсним з цих підстав є необґрунтованими, тим більш, що ці положення не впливають на умови кредитування та їх недійсність не виключає виконання основних обов`язків сторін за договором, що передбачено також п. 11.9 кредитного договору від 07.04.2021 року. В позові відсутнє обґрунтування, які норми ст.ст. 203, 215 ЦК України порушені та які повинен застосувати суд для визнання кредитного договору недійсним. ТОВ «Споживчий центр» є фінансовою установою, яка здійснює свою діяльність відповідно до вимог чинного законодавства України та має для цього всі необхідні дозволи та ліцензії.

На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 438 від 28.02.2017 року, відповідач - ТОВ «Споживчий центр» зареєстрований як юридична особа, що надає фінансові послуги, а саме: на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

На підставі кредитного договору № 07.04.2021-100002654 від 07.04.2021 року ТОВ «Споживчий центр» було надано ОСОБА_1 кредит у розмірі 8000,00 грн. строком на 14 календарних днів з дати надання. Згідно з договором кредит у розмірі 8000,00 грн. та проценти у сумі 2240 грн. сплачуються до 20.04.2021 року. Пролонгація строку користування кредитом здійснюється позичальником шляхом сплати ним процентів за весь попередній строк користування кредитом, що надає право позичальнику повернути кредит в останній день пролонгованого строку зі сплатою процентів за цей пролонгований строк. Кількість пролонгацій не обмежена, однак, право на пролонгацію втрачається, якщо в результаті пролонгації загальна сума процентів за кредитними договором досягне 16000,00 грн. Неустойка становить 160,00 грн. за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми виконаного зобов`язання. Розмір процентів відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України становить 881,64% річних.

Відповідно до паспорту споживчого кредиту, 07.04.2021 року ОСОБА_1 було надано фінансовий кредит в розмірі 8000,00 грн. строком на 14 днів процентна ставка - 881,64 % річних, кредит у розмірі 8000,00 грн. та проценти у сумі 2240,00 грн. сплачуються до 20.04.2021 року.

Згідно з карткою, підготовленою головним бухгалтером ТОВ «Споживчий центр» та наданою відповідачем контрагенту ОСОБА_1 на підставі укладеного договору № 07.04.2021-100002654 07.04.2021 року о 17:33 год. отримала на картковий рахунок, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти в сумі 8000,00 грн.

З копії довідки ТОВ «Споживчий центр» № 20 від 11.01.2021 року видно, що з технічної точки зору, укладання кредитного договору з ТОВ «Споживчий центр» на сайті можливе тільки після ознайомлення з його умовами, укладення кредитного договору без ознайомлення з його умовами та їх прийняттям з технічної точки зору не можливо.

З копії LOG FILE по договору № 07.04.2021-100002654 видно, що позичальником по вказаному кредитному договору підписано акцепт одноразовим ідентифікатором 07.04.2021 року о 17:31:27.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Правовідносини, що виникли між сторонами у зв`язку з укладенням вищевказаного кредитного договору регламентуються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про захист прав споживачів» та інших нормативно-правових актів у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

За змістом положень ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Аналіз зазначених норм законодавства вказує на те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі; кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (п.п. 3, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Приписами ч. 5ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 вказаного Закону, є оригіналом такого документа (п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з Пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) ТОВ «Споживчий центр» пропонує укласти кредитний договір на умовах, встановлених товариством. Кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення договору (оферта), розміщена на сайті кредитора заявка, сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та схвалення їх кредитором; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Таким чином, як вбачається із преамбули Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) у такій, серед іншого, зазначено, що відповідь позичальника про прийняття цієї пропозиції підписується позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті. Позивач не заперечує факту підписування ним спірного договору в такому порядку.

У зв`язку з наведеним, твердження позивача про непідписання ним кредитного договору є необґрунтованими, оскільки між сторонами погоджено порядок підпису договору відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

На підтвердження укладення оспорюваного договору відповідачем суду було надано Log File з чіткою хронологією дій учасників електронної комерції при укладенні електронного договору в інформаційно-комунікаційній системі.

Позивач підтвердила, що ознайомлена і приймає умови кредитного договору (оферти), а також підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору від 07 квітня 2021 року № 07.04.2021-100002654, з якими вона попередньо ознайомилася. Акцептовані нею умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті.

Цього ж дня сума позики 8000,00 грн. була перерахована ТОВ «Споживчий центр» позивачу на платіжну картку, що підтверджується копією квитанції про видачу кредиту за договором № 07.04.2021-100002654.

Відповідно до пунктів 11.4., 11.6. пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) позичальник підтверджує, що вказаний ним при реєстрації номер телефону належить виключно позичальнику, не переданий та не буде переданий у користування та/або володіння та/або розпорядження будь-яким особам, саме цей номер телефону використовується та буде використовуватись позичальником при виконанні умов даного договору, вчиненні будь-яких операцій за ним. Позичальник зобов`язаний забезпечити/гарантувати неможливість для третіх осіб здійснити доступ та/або використати номер телефону, зазначений при реєстрації позичальника у інформаційній системі. Позичальник несе ризик та негативні наслідки втрати, незаконного володіння, технічного перехоплення інформації, тощо, вибуття з володіння мобільного телефону позичальника (зокрема, відповідної SIM-карти). Ризик і всю відповідальність за несанкціоноване використання номеру телефону несе виключно позичальник. Будь-яку особу, яка використала такі засоби, кредитор безумовно вважає позичальником, і не несе відповідальності, якщо це не відповідає дійсності.

Таким чином судом встановлено, що 07 квітня 2021 року у встановленому вказаними заявкою та пропозицією порядку, а також у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію», сторони строком на 14 календарних днів уклали кредитний договір № 07.04.2021-100002654 за заявкою в електронній формі на суму 8000,00 грн. зі сплатою відсотків в розмірі 2240,00 грн. на підтвердження прийняття заяви на видачу кредиту відповідачем було надіслано позивачу підтвердження укладення договору на вищевказаних умовах.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі N 561/77/19 від 16 грудня 2020 року.

Приписами ч. 1 статті 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина першастатті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї із сторін правочину.

Згідно зі ст.ст. 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». До договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Статтею 19 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

За змістом положень статті 230 ЦК України наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману, тобто, в даному випадку позивач.

Разом з тим, позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факту та обставин введення його відповідачем в оману при укладенні кредитного договору, ведення нечесної підприємницької діяльності та порушення прав як споживача фінансової послуги, існування істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків, в зв`язку з чим посилання позивача на недобросовісність дій відповідача є безпідставними.

Позивачем не надано жодних доказів того, що кредитний договір містить несправедливі умови, які всупереч принципу добросовісності мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків, що завдають шкоди споживачеві. В свою чергу, відповідачем у повному обсязі було надано інформацію позивачу стосовно умов кредитування, зазначених у договорі. Позивач не мав претензій стосовно умов кредитного договору при його укладенні та під час його виконання. Отже, дії відповідача не містять будь-яких ознак нечесної підприємницької практики.

Судом встановлено, що відповідачем позивачу було надано повну та чітку інформацію щодо умов укладення договору кредиту, в тому числі, й сукупну вартість кредиту, яка передбачена чинним законодавством та доступна для вільного ознайомлення.

Зміст укладеного між сторонами кредитного договору вказує на те, що позивач ознайомився з ним та необхідною інформацією щодо суті фінансової послуги, сукупної вартості кредиту, повністю зрозумів усі умови договору та зобов`язався їх неухильно виконувати. Відтак, істотні умови вказаного кредитного договору погоджені між сторонами в порядку й спосіб, передбачені чинним законодавством, та відповідають внутрішній усвідомленій волі позивача.

В ході розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов оспорюваного кредитного договору вимогам законодавства та про несправедливість його умов, так як доводи позивача про ненадання повної інформації щодо умов та настання ризиків при укладенні договору та нечесну підприємницьку практику ґрунтуються виключно на її поясненнях.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Жодних переконливих та істотних доводів щодо несправедливості умов кредитного договору, існування суттєвого дисбалансу між договірними правами і обов`язками сторін на шкоду споживачеві, позивачем не наведено.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому суд не в праві здійснювати збирання доказів за власної ініціативи, оскільки такі дії надають одній зі сторін невиправдану та непропорційну перевагу і суперечать фундаментальному принципу диспозитивності цивільного процесу.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним з підстав, зазначених позивачем у позовній заяві, тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 211, 247, 259, 263, 279 ЦПК України, ст.ст. 203, 215 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», «Про захист прав споживачів», суд, -

У Х В А Л И В

1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Г. Битяк