Ухвала суду № 103575534, 23.02.2022, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/11003/17

У Х В А Л А

23.02.2022 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Бедьо В.І.

за участі секретаря судових засіданьПазяк С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді клопотання представника відповідача Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Баняс В. про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Департамент міського господарства Ужгородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради, -

В С Т А Н О В И В:

На розгляді в Ужгородському міськрайонному суді з листопада 2017 року перебуває вищезазначений адміністративний позов.

Суд констатує, що 10.02.2022 року представник відповідача Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Баняс В. подав до суду клопотання про закриття провадження у справі.

Зі змісту вказаного клопотання вбачається, що підставою закриття відповідач вказує те, що дану позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Так, сторона відповідача вважає, що оскаржуване рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради в даному випадку не є рішенням суб`єкта владних повноважень у сфері управлінської діяльності і тому враховуючи характер спірних правовідносин та їх суб`єктний склад має розглядатись в порядку господарського судочинства.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, хоч були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи. Позивач ОСОБА_1 подав до суду клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку його перебуванням на амбулаторному лікуванні.

Представник відповідача та третьої в особи в судове засідання призначене на 23.02.2022 рік не з`явилися, хоч були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, про причину неявки суд не повідомили.

Вивчивши зміст клопотання, оглянувши матеріали даної справи, суд приходить до наступного.

З прохальної частини позовної заяви вбачається, що предметом позову є рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 24.05.2017 року № 148 в частині оприбуткування на балансі автобусної зупинки Комплексу по вул. Грушевського (біля будинку № 39) (порядковий № 8 Додатку до рішення виконкому від 24.05.2017 року № 148) та проведення конкурсу на право оренди цієї автобусної зупинки комплексу.

Разом з тим зі змісту позовної заяви вбачається, що даний спір виник у зв`язку зі здійсненням ФОП ОСОБА_1 господарської діяльності.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

За приписами частини другої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частин першої та другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та ФОП, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною першою статті 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП;

- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП.

Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Статтями 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право і дієздатністю, та не обмежує їх.

Набуття статусу ФОП не означає, що усі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, а спори з її участю належать до господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно.

Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

За статтею 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (частина перша статті 320 ЦК України).

Фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.

Відносини суб`єктів господарювання з органами місцевого самоврядування врегульовано статтею 23 ГК України, за частинами першою, четвертою, шостою та сьомою якої органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб`єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, іншими законами. Органи місцевого самоврядування можуть здійснювати щодо суб`єктів господарювання також окремі повноваження органів виконавчої влади, надані їм законом.

Незаконне втручання органів та посадових осіб місцевого самоврядування у господарську діяльність суб`єктів господарювання забороняється. Не допускається видання правових актів органів місцевого самоврядування, якими встановлюються не передбачені законом обмеження щодо обігу окремих видів товарів (послуг) на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Органи, посадові та службові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед суб`єктами господарювання, підстави, види і порядок якої визначаються Конституцією України та законом.

Спори про поновлення порушених прав суб`єктів господарювання та відшкодування завданої їм шкоди внаслідок рішень, дій чи бездіяльності органів, посадових або службових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень вирішуються в судовому порядку.

Також статтею 147 ГК України визначені гарантії та захист майнових прав суб`єктів господарювання, за якими майнові права суб`єктів господарювання захищаються законом, а вилучення державою у суб`єкта господарювання його майна допускається не інакше як у випадках, на підставах і в порядку, передбачених законом.

Збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Право власності та інші майнові права суб`єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

У справі, що розглядається ФОП ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом, зазначив, що відповідач, приймаючи спірне рішення про вилучення у позивача об`єкту та взяття його на баланс Департаменту міського господарства, втрутився у його право власності на збудований ним за його кошти комплекс торговий павільйон на автобусній зупинці біля буд. АДРЕСА_1 .

Тож спір виник у межах правовідносин між суб`єктом господарювання (позивачем ) та органом місцевого самоврядування під час здійснення повноважень з регулювання підприємницької діяльності (щодо облікування на балансі міста автобусних зупинок та проведення конкурсів на право оренди встановлених автобусних зупинок для здійснення підприємницької діяльності в місті Ужгород).

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Узагальнюючи все вищезазначене, суд приходить до висновку, що за змістом спірних правовідносин, суб`єктним складом сторін спору, законодавством, що застосовується до цих правовідносин, цей спір є господарським.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі № 916/385/19 (Провадження № 12-167гс19), яку суд вважає за необхідне застосувати у даній справі.

Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 238 КАСсуд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За правилами частини першоїстатті 239 КАСякщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першоїстатті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

За таких обставин суд задовольняє клопотання представника відповідача Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Баняс В. про закриття провадження у справі.

Суд доводить до відома позивача, що спір у цій справі не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, натомість підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

За наведених обставин, провадження у справі, що розглядається, підлягає закриттю.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 238, 239,248, КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Департамент міського господарства Ужгородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради -закрити.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбаченіст. 256 КАС України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошенняза формою і змістом, передбаченимист. 296 КАС України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 28.02.2022 року

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.І. Бедьо