Рішення № 103572022, 18.02.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2022 р. справа № 300/6700/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Григорука О.Б.,

при секретарі Королевич О.В.,

за участю: представника позивача - Калинюка Р.С., представника відповідача - Муратової Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан ІФ" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сапсан ІФ" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень №№003191/0706, 003189/0706 від 25.05.2021.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач дійшов помилкових висновків про наявність порушення порядку проведення розрахунків, а також безпідставність висновків щодо не обладнання резервуарів на акцизному складі позивача рівнемірами. Також покликається на те, що відсутність визначеного періоду, що охоплюється перевіркою у наказі про проведення перевірки та конкретно визначених підстав вказує, що контрольний захід проведено протиправно.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 відкрито провадженні у даній адміністративній справи та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження із викликом представників сторін (а.с. 24, 25).

Відповідач правом подання відзиву на адміністративний позов скористався, згідно якого вказав, що перевірка проведена у відповідності до вимог чинного законодавства, наказ про проведення перевірки містить підстави її проведення, а за результатами перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення в порядку та у спосіб визначений законом. В задоволенні позовних вимог просить відмовити (а.с. 32-38).

02.12.2021 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив аргументи відповідача (а.с. 55-58).

Правом подання заперечення на відповідь на відзив відповідач не скористався.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в письмові докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області з 14.04.2021 по 23.04.2021 проведено фактичну перевірку ТОВ «Сапсан ІФ» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС. Вказана перевірка проведена на підставі наказу №660-п від 14.04.2021 (а.с.8-11).

За результатами перевірки складено акт №2430/09/15/РРО/40312929 від 23.04.2021, згідно висновків якого встановлено порушення вимог чинного законодавства, а саме:

проведення розрахункової операції на повну суму покупки без застосування реєстраторів розрахункових операцій;

невидача розрахункового документа встановленого зразка на суму 50 грн., чим порушено п.1, п.2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування, та послуг»;

не обладнання (відсутність) двох рівнемірів-лічильників рівня пального на місці відпуску пального на акцизному складі за адресою: вул. Станіславська,58, м. Городенка;

незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання щоденного електронного документу 18.12.2020 даних про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, який розташований за адресою: вул. Станіславська,58, м. Городенка, чим порушено п. 230.1.2, п. 230.1.3 статті 230 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки 25.05.2021 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №003191/0760, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 41000 грн. та №003189/0760, яким застосовано до позивача штрафну (фінансову санкцію) на суму 5 грн. (а.с.12-15).

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами підпунктів 20.1.4, 20.1.43 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ контролюючі органи мають право:

проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення;

проводити у визначеному законодавством порядку перевірку показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та із своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, виконанням законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон 481/95-ВР) контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Таким чином, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області є органом, який уповноважений здійснювати контроль за дотриманням норм Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та проводити в тому числі фактичні перевірки суб`єктів господарювання.

Перевірка позивача проведена на підставі наказу №660-п від 14.04.2021 (а.с. 7-11).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відсутність вказівки у наказі про проведення фактичної перевірки їх підстав, визначених п.81.1 ст. 81 Податкового кодексу України та періоду діяльності позивача, що буде перевірятися є підставою для визнання висновків перевірки протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень прийнятих за її результатами. В зв`язку із цим вважає, що перевірка проведена без достатніх на це підстав.

Судом встановлено, що позивачем допущено до проведення перевірки посадових осіб відповідача, перевірка була проведена, а за її результатами прийняті відповідні податкові повідомлення-рішення.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду висловлену у постанові від 21.02.2020 по справі №826/17123/18, згідно якої незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Надаючи оцінку твердженням позивача щодо наявності порушень при призначенні перевірки, зокрема не зазначення у наказі підстав такої перевірки суд вказує на наступне.

Згідно змісту наказу №660-п від 14.04.2021 перевірки призначені відповідно до пп.80.2.2, пп. 80.2.5 п. 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, якими визначено загальний перелік підстав для здійснення перевірок та зокрема, фактичних перевірок щодо дотримання вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками.

Наказ містить мету перевірки, а саме: здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, реалізації підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору.

Таким чином, наказ, на підставі якого проведена перевірка, містить мету проведення такої перевірки, що окреслює перелік питань, які мали бути встановлені перевіряючими особами під час здійснення перевірки. Вказане, на думку суду, жодним чином, не позбавило позивача права на захист та на доведення відсутності порушень під час здійснення перевірки.

Крім цього, суд враховує, що станом на момент вручення копії наказу позивачем не зверталась увага на невідповідність документів, про недоліки яких зазначено в позовній заяві чи невизначеність мети такої перевірки.

Виходячи із вищевказаного наведені обґрунтування позивача щодо відсутності підстав проведення перевірки та не зазначення періоду, який буде перевірятися в наказі №660-п від 14.04.2021 не зумовлюють протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Судом не встановлено, а позивачем не доведено яким чином наведені обставини позбавили можливості позивача на захист та довести відсутність виявлених порушень під час здійснення перевірки чи розгляду справи в суді.

Щодо встановлених перевіркою порушень та надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням рішенням, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону 481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Частинами першою-третьою статті 17 Закону № 481/95-ВР передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Вимоги щодо обладнання витратомірами-лічильниками кожного місця відпуску пального наливом з акцизного складу та рівнемірами - лічильниками рівня пального у резервуарі (далі - рівнеміри-лічильники) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованих на акцизних складах, на території яких здійснюється, зокрема, реалізація пального, та вимоги, яким повинні відповідати витратоміри-лічильники та рівнеміри - лічильники визначені встановлені підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України.

Згідно підпунктів 1 і 2 пункту 2 Порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №891 від 22.11.2017 на виконання статті 230 Податкового кодексу України, витратомір-лічильник - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для безперервного вимірювання, запам`ятовування та відображення у фактичних умовах вимірювання кількості пального, що проходить через вимірювальний перетворювач у закритих, повністю заповнених трубопроводах. Рівнемір - лічильник рівня пального у резервуарі - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для вимірювання рівня пального, за яким обчислюється об`єм пального, що перебуває у резервуарі, за градуювальною таблицею резервуара.

Реєстрація витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників в Реєстрі здійснюється на підставі довідки про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри, форму якої затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2018 №944.

Відповідно до абзацу п`ятого підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Отож, кожний введений в експлуатацію стаціонарний резервуар, розташований на акцизному складі, повинен бути обладнаний рівнеміром-лічильником, який повинен відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства.

Кожне місце відпуску пального наливом з акцизного складу, розташоване на акцизному складі, повинно бути обладнане витратомірами-лічильниками.

Відповідно до пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.

За визначенням підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

За змістом підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Положеннями пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України також передбачено, що платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати: а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі; б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Згідно із абз.9 пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 Податкового кодексу України забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Пунктом 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України передбачено, що не обладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу.

Відповідно до п.18 підрозділу 5 розділу XX Податкового кодексу України норми 128-1.1 статті 128 цього Кодексу застосовуються з 1 квітня 2020 року до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу).

Суд зазначає, що санкція встановлена п.128-1.1 ст.128-1 Податкового кодексу України застосовується не конкретно за реалізацію пального за відсутності встановлених витратомірів-лічильників на кожному місці відпуску пального наливом, а у випадку виробництва, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального, за відсутності встановлених витратомірів-лічильників на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірів-лічильників рівня таких товарів (продукції) у резервуарі. При цьому, такі витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники повинні бути зареєстровані у Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників.

Згідно встановлених актом перевірки обставин в Єдиному державному реєстрі реєстрація двох рівнемірів-лічильників відсутня станом на 01.04.2021, а така реєстрація здійснена 17.06.2021.

Позивачем не доведено факт реєстрації та обладнання рівнеміра в Єдиному державному реєстрі рівнемірів та витратомірів станом на 01.04.2020, а згідно довідки про розпорядника акцизного складу та інформації наданої податковим органом така реєстрація здійснена 17.06.2021 (а.с. 96, 97).

За таких обставин відповідачем правомірно застосовані санкції встановлені п.128-1.1 ст.128-1 Податкового кодексу України в розмірі 40000,00 грн.

Також актом перевірки встановлено порушення п.1, п.2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування, та послуг», а саме невидача розрахункового документа встановленого зразка на суму 50 грн. Крім цього, порушення п. 230.1.2, п. 230.1.3 статті 230 Податкового кодексу України, а саме незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання щоденного електронного документу 18.12.2020 даних про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, який розташований за адресою: вул. Станіславська,58, м. Городенка.

Суд зазначає, що жодних доказів на спростування зазначених обставин позивачем не надано, а долучена довідка про зведені за добу підсумкові облікові дані (а.с. 70) подана станом на 14.04.2021, тоді як порушення встановлено за 18.12.2020.

Інші докази на спростування вказаних порушень в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідачем зафіксовані у акті перевірки обставини, які свідчать про наявність виявлених порушень та подано докази на їх підтвердження (а.с.98-104), водночас, позивачем наявність встановлених порушень не спростовано

Враховуючи наведені обставини, відповідачем правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції згідно податкового повідомлення-рішень №003191/0706 від 25.05.2021 та №003189/0706 від 25.05.2021, а підстави для їх скасування - відсутні.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан" ІФ (код ЄДРПОУ 40312525, вул. Василя Симоненка, буд.33-Б, кв.40, м. Івано-Франківськ, 76018) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) про скасування податкових повідомлень-рішень №№003191/0706, 003189/0706 від 25.05.2021- відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.

Рішення складене в повному обсязі 23.02.2022.