Рішення № 103570888, 15.02.2022, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" лютого 2022 р.м. Одеса Справа № 916/2797/21Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

при секретарі судового засідання Борисовій Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Трусова Ю.В.,

від відповідача: Мухамеджанов О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Одеського міського центру зайнятості до відповідача Казенного підприємства «МОРСЬКА ПОШУКОВА-РЯТУВАЛЬНА СЛУЖБА» про стягнення 40602,60 грн.

Встановив:

15.09.2021 р. Одеський міський центр зайнятості (далі Центр зайнятості, позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Казенного підприємства «МОРСЬКА ПОШУКОВА-РЯТУВАЛЬНА СЛУЖБА» (далі КП «МПРС», відповідач) заборгованості з виплаченої суми забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) у розмірі 40602,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог Одеський міський центр зайнятості посилається на існування в нього права з урахуванням частини 4 статті 35 Закону України ,,Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття на утримання з роботодавця Казенного підприємства ,,Морська пошуково-рятувальна служба суми виплаченого за період з 22.05.2020 р. по 12.10.2020 р. забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному ОСОБА_1 після поновлення його на роботі.

12.10.2020 р. ОСОБА_1 подано до Центру зайнятості заяву про припинення його реєстрації як безробітного у зв`язку із поновленням на роботі за рішенням суду (рішення Київського районного суду м. Одеси від 25.09.2020 р. у справі № 947/12895/20). 20.10.2020 р. позивачем надіслано претензію відповідачу про відшкодування коштів, у відповіді на претензію останнім повідомлено про відстрочення вирішення питання щодо повернення суми заборгованості у добровільному порядку до набрання законної сили рішенням від 25.09.2020 р. у справі № 947/12895/20.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.09.2021 р. прийнято позовну заяву Центру зайнятості до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 12.10.2021 р.

12.10.2021 р. КП «МПРС» звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про продовження строку на подачу відзиву, яке протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.10.2021 р. задоволено та відповідно продовжено відповідачу строк до 18.10.2021 р. для подачі відзиву на позов.

Іншою протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.10.2021 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 02.11.2021 р.

20.10.2021 р. до Господарського суду Одеської області надійшов відзив КП «МПРС» (відповідно до відтиску штемпелю поштової установи відзив направлено до суду 18.10.2021 р.), в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи підстави які суд має врахувати для відмови у задоволенні позову, відповідач посилається на те, що позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку стягуваної суми, позивачем не здійснено розрахунок страхового стажу безробітного та не здійснено розрахунок допомоги по безробіттю, як того вимагають приписи статей 21 та 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

28.10.2021 р. Центром зайнятості реалізовано право на звернення із відповіддю на відзив, в якій посилається на надання до позовної заяви оформлених у відповідності до приписів Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» всіх необхідних розрахунків.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.11.2021 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 16.11.2021 р.

15.11.2021 р. КП «МПРС» представлено до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому повідомляє, що, на його думку, позивачем не спростовано викладених у відзиві на позов обставин.

Крім того, 15.11.2021 р. КП «МПРС» звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.11.2021 р. постановлено розглядати справу № 916/2797/21 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.12.2021 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.12.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 18.01.2022 р.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.01.2022 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 15.02.2022 р.

15.02.2022 р. КП «МПРС» звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про залучення до матеріалів справи копії ухвали Одеського апеляційного суду від 02.02.2022 р. у справі № 947/12895/20, відповідно до якої поновлено голові Профспілки працівників Морської пошуково-рятувальної служби строк апеляційного оскарження на рішення Київського районного суду м. Одеси від 25.09.2020 р., зупинено дію рішення від 25.09.2020 р. у справі № 947/12895/20, відкрито апеляційне провадження.

В ході розгляду справи представник Центру зайнятості підтримував заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні позовних вимог, представник КП «МПРС» натомість заперечував проти задоволення позовних вимог та наполягав на відмові у задоволенні позову.

15.02.2022 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст.240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приписами ст.14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

22.04.2020 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся Центра зайнятості із заявою про надання статусу безробітного відповідно до статті 43 Закону України «Про зайнятість населення», останнім місцем роботи зазначено КП «МПРС», період роботи з 01.07.2016 р. по 21.04.2020 р., посада начальник служби безпеки мореплавства, підстави звільнення стаття 40, пункт 1 КЗпП.

Відповідно до витягу з наказів Центру зайнятості про прийняття рішення по особі ОСОБА_1 : наказом від 22.04.2020 р. № НТ200422 надано статус безробітного; призначено допомогу по безробіттю; відкладено виплату допомоги по безробіттю з 22.04.2020 р. по 21.05.2020 р.; наказом від 22.05.2020 р. № НТ200522 розпочато виплати допомоги по безробіттю; наказом від 13.10.2020 р. № НТ201013 припинено виплату допомоги по безробіттю та припинено реєстрацію безробітного.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси (головуючий суддя Васильків О.В., секретар судового засідання Хомич О.Є., за участю позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , представника відповідача Хлопка В.Ф.) від 25.09.2020 р. у справі № 947/12895/20, визнано незаконним та скасовано наказ КП «МПРС» від 21.04.2020 р. № 231-К про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника служби безпеки мореплавства, поновлено ОСОБА_1 на посаді з 21.04.2020 р., вирішено допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі на посаді начальника служби безпеки мореплавства КП «МПРС».

Наказом КП «МПРС» від 12.10.2020 р. № 656-К скасовано наказ від 21.04.2020 р. № 231-К про звільнення, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника служби безпеки мореплавства на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 25.09.2020 р.

13.10.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до Центру зайнятості із заявою про припинення реєстрації у зв`язку із поновлення на посаді начальника служби безпеки мореплавства КП «МПРС» на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 25.09.2020 р. у справі № 947/12895/20.

20.10.2020 р. Центр зайнятості звернувся до КП «МПРС» із заявою про відшкодування коштів, виплачених ОСОБА_1 у період з 22.05.2020 р. по 12.10.2020 р. у зв`язку з його поновлення на роботі на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 25.09.2020 р. у справі № 947/12895/20.

25.11.2020 р. КП «МПРС» у відповідь на претензію повідомило про оскарження рішення Київського районного суду м. Одеси від 25.09.2020 р. у справі № 947/12895/20, у зв`язку з чим рішення не набрало законної сили, звернення із претензією є передчасним.

02.02.2022 р. Одеським апеляційним судом по справі № 947/12895/20 постановлено ухвалу, відповідно до якої поновлено голові Профспілки працівників Морської пошуково-рятувальної служби строк апеляційного оскарження на рішення Київського районного суду м. Одеси від 25.09.2020 р., зупинено дію рішення від 25.09.2020 р. у справі № 947/12895/20, відкрито апеляційне провадження.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків:

Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Предметом заявлених Центром зайнятості позовних вимог у межах даної справи є вимоги до КП «МПРС» про стягнення заборгованості у розмірі 40602,60 грн, яка є сумою виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням відповідачем порядку звільнення останнього, якого було поновлено на посаді згідно рішення Київського районного суду м. Одеси від 25.09.2020 р. у справі № 947/12895/20.

Відповідно до статей 1, 43 Закону України "Про зайнятість населення" № 5067-VI від 05.07.2012р. (з наступними змінами та доповненнями) безробітний особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи. Статус безробітного може набути, зокрема, особа працездатного віку, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 792 від 19.09.2018р. (далі Порядок №792).

Відповідно до пункту 22 Порядку №792 рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається центром зайнятості не пізніше сьомого календарного дня з дня подання особою, яка шукає роботу, заяви про надання статусу безробітного.

Згідно зі статтею 44 Закону України "Про зайнятість населення" зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

Пунктом 8 частини 1 статті 1 Закону України „Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття встановлено, що страховий випадок це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Відповідно до частини 1 статті 7, частини 3 статті 22 Закону України „Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття видом забезпечення є, зокрема, допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності. Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Таким чином, наведеними положеннями чинного законодавства передбачено, що особа, яка втратила роботу з незалежних від неї обставин та зареєструвалась у встановленому порядку, набуває право на матеріальне забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю. Як зазначалось вище по тексту рішення, ОСОБА_1 після звільнення його відповідачем із займаної посади звернулась до Центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 45 Закону України "Про зайнятість населення" реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси (головуючий суддя Васильків О.В., секретар судового засідання Хомич О.Є., за участю позивача ОСОБА_1 та його представника Маркова О.С., представника відповідача Хлопка В.Ф.) від 25.09.2020 р. у справі № 947/12895/20, визнано незаконним та скасовано наказ КП «МПРС» від 21.04.2020 р. № 231-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника служби безпеки мореплавства, поновлено ОСОБА_1 на посаді з 21.04.2020 р., вирішено допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі на посаді начальника служби безпеки мореплавства КП «МПРС».

02.02.2022 р. Одеським апеляційним судом по справі № 947/12895/20 постановлено ухвалу, відповідно до якої поновлено голові Профспілки працівників Морської пошуково-рятувальної служби строк апеляційного оскарження на рішення Київського районного суду м. Одеси від 25.09.2020 р., зупинено дію рішення від 25.09.2020 р. у справі № 947/12895/20, відкрито апеляційне провадження.

Частиною 1 статті 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Відповідно до частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Підсумовуючи вищенаведені приписи чинного законодавства, господарський суд доходить висновку, що Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено право Центру зайнятості стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у зв`язку із поновленням працівника на посаді за рішенням суду.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення заявлених Центром зайнятості до КП «МПРС» позовних вимог у даній справі господарський суд вважає за необхідне надати правову оцінку доводам відповідача про відсутність підстав для задоволення заявленого позову у зв`язку з оскарженням рішення Київського районного суду м. Одеси від 25.09.2020 р. у справі № 947/12895/20 в апеляційному порядку.

Згідно зі статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення; обов`язковість судового рішення

В силу приписів статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України „Про судоустрій і статус суддів № 1402-VIII від 02.06.2016р. судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 р. № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 2 ст. 17, п. 8 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 50 Закону України Про виконавче провадження) право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013р. № 5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини рішення від 23.11.2018р. № 10-р/2018); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012р. № 11-рп/2012).

З огляду на вищевикладене, господарський суд доходить висновку про існування причинного зв`язку між обов`язковістю судового рішення та моментом набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, рішення суду, що набрало законної сили є обов`язковим для його виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до частини 8 статі 235 Кодексу законів про працю України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Верховним Судом у постанові від 24.01.2019 р. по справі №760/9521/15-ц наголошено, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави. Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням. Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що допущення Київським районним судом м. Одеси негайного виконання рішення суду від 25.09.2020 р. у справі № 947/12895/20 стосується виключно правовідносин, які виникли між ОСОБА_1 та КП «МПРС», що відповідає вимогам статті 235 Кодексу законів про працю України. При цьому, інститут негайного виконання рішення суду не розповсюджується на правовідносини Центром зайнятості та КП «МПРС» з питань виплаченої суми забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному. В даному випадку діє принцип обов`язковості виконання судових рішень, які набрали законної сили, закріплений ст. 13 Закону України „Про судоустрій і статус суддів.

При цьому, видача роботодавцем наказу про поновлення безробітного на посаді у порядку негайного виконання судового рішення не має наслідком виникнення обов`язку роботодавця щодо виконання вимог Центру зайнятості про відшкодування виплаченої суми забезпечення та вартості наданих соціальних послуг до набрання рішення суду законної сили.

З огляду на вищевикладене, враховуючи відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою КП «МПРС» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 25.09.2020 р. у справі № 947/12895/20, що свідчить про не набрання рішенням законної сили, господарський суд доходить висновку про передчасність позовних вимог Центру зайнятості до КП «МПРС» у зв`язку з недоведеністю позивачем факту порушення його прав на момент звернення до господарського суду із даним позовом. При цьому, до моменту перегляду рішення суду в апеляційному порядку підстави для задоволення заявлених Центром зайнятості позовних вимог відсутні.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на позивача та відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючисьст.ст.13,20,73,74,76,86,126,129,165,191,232,233,237,238,240,241

Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Одеського міського центру зайнятості до відповідача Казенного підприємства «МОРСЬКА ПОШУКОВА-РЯТУВАЛЬНА СЛУЖБА» про стягнення 40602,60 грн відмовити.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на Одеський міський центр зайнятості.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 25 лютого 2022 р.

Суддя С.Ф. Гут