Постанова № 10357078, 20.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 319

ПОСТАНОВА

Іменем України

20.05.2010Справа №2-12/12523-2006А За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон», (м. Сімферополь, пров. Елеваторний, 7);

до відповідача – ДПІ у м. Сімферополі, (м. Сімферополь, вул. М.Залки, 1/9)

за участю прокуратури АРК (м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 21)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Суддя Іллічов М.М.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Толкачов В.В. – представник, довіреність № 01-07/2009 від 01.07.09;

Від відповідача – Маслюк О.В. – гол. ДПІ, довіреність № 71/10-0 від 04.03.10;

Прокурор – не з’явився

Суть спору: ТОВ «Еталон», м. Сімферополь звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0004912301/1 від 27.06.2006 р.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 21.11.2006 р. провадження у справі було зупинено, призначена судово-бухгалтерська експертиза, проведення якої доручено Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру ГУ МВС України в АРК.

Відповідно резолюції голови господарського суду АР Крим від 11.03.2008 р., у зв’язку із закінченням повноважень судді Цикуренко А. С., справа №2-11/12523-2006А передана на розгляд судді Медведчук О. Л.

Резолюцією заступника голови господарського суду АР Крим від 25.12.2009 р., у зв’язку з закінченням п’ятирічного строку повноважень судді Медведчук О. Л., справа №2-26/12523-2006А передана на розгляд судді Іллічову М. М.

29.12.2009 р. до господарського суду АР Крим надійшов висновок судово-економічної експертизи №181, проведеної відповідно ухвали господарського суду від 21.11.2006 р. у справі №2-11/12523-2006А.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 29.12.09 справу було прийнято до свого провадження суддею Іллічовим М.М.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в період з 21.02.2006 р. по 10.04.2006 р. відповідачем була проведена виїзна планова комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Еталон» за період з 01.10.2004 р. по 30.09.2005 р. та за результатами якої складений Акт № 2448/23-6/24689058 від 10.04.2006 р. У подальшому, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0004912301/0 (№ 15822/10/23-6) від 21.04.2006 р., яким позивачу нараховано податкове зобов’язання в сумі 2203846,00 грн. (в тому числі по сплаті ПДВ – 1101923,00 грн. та штрафні санкції в сумі 1101923,00 грн.). Позивач вважає вказане повідомлення-рішення незаконним, яке порушує його права та законні інтереси та підлягає визнанню недійсним.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 150 КАС України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечує, в судовому засіданні надав суду заперечення на висновок судово-економічної експертизи №181 від 09.12.09.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 30.03.2010р. суд закінчив підготовче провадження та перейшов до судового розгляду справи.

Після з’ясування усіх обставин справи, та перевірення доказів, суд перейшов до судових дебатів.

Після закінчення дебатів, суд віддалявся для ухвалення рішення по даній справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, а також заслухавши представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлення №176 від 21.02.2006 р. Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі була проведена виїзна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Еталон» за період з 01.10.2004 р. по 30.09.2005 р.

За результатами проведеної перевірки був складений Акт № 2448/23-6/24689058 від 10.04.2006 р. (а.с. 41-81). Зі змісту Акту вбачається, що позивачем за перевірений період здійснено заниження податкового зобов’язання по ПДВ на спільну суму 1101923 грн., в тому числі: внаслідок порушення п. 1.4 ст. 4, пп.. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97 занижено податкове зобов’язання на суму 20 356 грн.; в результаті порушення п. 4.1 ст. 4, пп.. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додаткову вартість» в результаті реалізації товарів за ціною нижче ціни придбання, завищений податковий кредит на спільну суму 1081567,00 грн.

У подальшому, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0004912301/0 (№ 15822/10/23-6) від 21.04.2006 р., яким позивачу нараховано податкове зобов’язання в сумі 2203846,00 грн. (в тому числі по сплаті ПДВ – 1101923,00 грн. та штрафні санкції в сумі 1101923,00 грн.).

Не погодившись з прийнятим повідомленням-рішенням, зокрема, фактами, покладеними в основу зазначеного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із відповідним позовом.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, доходить висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Щодо завищення податкового кредиту на суму 1081567 грн., то зі змісту акту Держаної податкової інспекції в м. Сімферополі від 10.04.2006 року № 244/23-6/24689058 вбачається, що внаслідок порушення п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті реалізації товарів за ціною нижче ціни придбання, позивачем завищений податковий кредит на спільну суму 1081567,00 грн.

У свою чергу, відповідно ст. ст. 6,7 Закону України «Про ціни та ціноутворення» від 03.12.1990 р. №507-ХІІ в економіки України застосовуються вільні ціни та тарифи, державні фіксовані та врегульовані ціни та тарифи. При цьому, вільні ціни встановлюються на всі види продукції, товари та послуги за виключенням тих, за якими здійснюється державне регулювання цін та тарифів.

У свою чергу, реалізовані позивачем товари не відносяться до групи продукції, товарів та послуг на яки розповсюджується державне регулювання цін та тарифів. Тобто, реалізація товарів продавцем за вільними цінами діючим законодавством України не заборонена.

Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операцій по продажу товарів (робіт, послуг), база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів) згідно із законами України з питань оподаткування.

Відповідно до п.п. 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону.

Так, ТОВ «Еталон» зарахувало у склад податкового кредиту ПДВ від вартості придбаних товарів на підставі податкових накладних у відповідності з п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування.

Також, звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Статтею 67 Господарського кодексу України встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Підприємство має право реалізовувати самостійно всю продукцію на території України і за її межами, якщо інше не передбачено законом.

У свою чергу, статтею 44 Господарського кодексу України визначено значення принципів та основ підприємницької діяльності, серед яких передбачено, що підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Сутність комерційного розрахунку як методу ведення господарства полягає у співставленні у вартісній (грошовій) формі витрат і результатів господарської діяльності. Мінімізація витрат та оптимізація прибутку можуть бути досягнуті шляхом скорочення витрат виробництва, адекватного нормування трудових та інших ресурсів, зваженої цінової політики тощо.

Факт відсутності прибутку по окремої господарської операції не свідчить про відсутність реального економічного ефекту від взаємовідносин з поставниками. Тому, даний факт не може бути підтвердженням відсутності у платника податків наміру використовувати придбані товари у власній господарської діяльності.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що господарська діяльність – будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділі, а також через довірені особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

При таких обставинах, враховуючі вказані норми діючого законодавства, суд визнає висновки Державної податкової інспекції у м. Сімферополь, викладені в Акті перевірки від 10.04.2006 року № 2448/23-6/24689058 в частині завищення податкового кредиту ТОВ «Еталон» на спільну суму 1081567 грн. внаслідок реалізації товарів за ціною нижче ціни їх придбання необгрунтованими.

Щодо висновків відповідача про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю п. 1.4 ст. 4, пп.. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97 та заниженню податкового зобов’язання на суму 20 356 грн. судом встановлене наступне.

Відповідно до пункту 2 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" до прав органів податкової служби відноситься, зокрема, право здійснювати контроль додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Стаття 2 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” встановлює, що реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Згідно зі ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових

документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

- забезпечувати цілісність пломб реєстратора розрахункових операцій та незмінність його конструкції та програмного забезпечення.

          Відповідно до ст. 11 вказаного Закону терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, Державної податкової адміністрації України та Національного банку України.

          Пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України ввід 07.02.2001р. №121 встановлено «Про терміни переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» встановлено, що термін переведення суб’єктів господарської діяльності, які надають послуги гральних автоматів на облік розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій становить 31.12.2006р.

          Статтею 2 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначене поняття розрахункової операції, під якої розуміється, зокрема, приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг).

Виходячи з суті порушення вбачається, що позивачем необгрунтовано не включена в об’єкт оподаткування сума грошових коштів, отриманих за реалізацію товару згідно звітів РРО. При цьому, заниження податкового зобов’язання з ПДВ в ході перевірки ДПІ розраховувалося помісячно, що відповідає замісту п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: податковим періодом є один календарний місяць.

Згідно п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти – дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої – дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

          Згідно до п.4.8. Порядку реєстрації, опломбування та застосування РРО за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000р. за №614, якщо сума коштів, виданих при поверненні товару чи рекомпенсації раніше оплаченої послуги, перевищує 100 гривень, то матеріально відповідальна особа господарської одиниці або особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, повинна скласти акт про видачу коштів.

В акті необхідно зазначити: дані документа, що встановлює особу покупця, який повертає товар(відмовляється від послуги); відомості про товар (послугу); суму виданих коштів; номер, дату і час видачі розрахункового документа, який підтверджує купівлі товару (отримання послуги).

Такий самий акт складається при скасуванні помилково проведеної через РРО суми розрахунку, де вказуються дані про помилкову суму та реквізити розрахункового документа. Акти про видачу коштів та акти про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку передаються до бухгалтерії і зберігаються протягом трьох років.

В Акті перевірки позивача відповідачем перераховані всі пояснювальні, службові записки і акти, надані підприємством на підтвердження сум позитивних різниць між сумою розрахункових операцій, проведених через РРО і сумою наявних грошових коштів, оприбуткованих в касі підприємства. Проте, дані документи не містять жодного посилання на реквізити розрахункових документів, тобто не відповідають вимогам п. 4.8 Порядку реєстрації, опломбування та застосування РРО за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000р. за №614.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 160,162,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі № 0004912301/1 від 27.06.2006 р. в частині нарахування суми зобов’язань з податку на додану вартість в розмірі 1081567 грн. та штрафних санкцій у розмірі 1081567 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон» (м. Сімферополь, пер. Елеваторний 7, код ЄДРПОУ 24689058) витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн.

5. Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили за заявою позивача.

Повний текст постанови складено та підписано 25.05.2010 р.

          Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня складання постанови, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч.5 ст. 186 КАС України.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі не подання відповідної заяви ( ст. 254 КАС України).

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іллічов М.М.