Рішення № 103570602, 22.02.2022, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" лютого 2022 р. м. Вінниця Cправа № 902/1270/21

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Міліціанова Р.В., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТАЛІТА", вул. Глинки, 7, оф. 1218, м. Дніпро, 49000, код - 43244715

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННИЦЬКА НАФТО-БІТУМНА КОМПАНІЯ", вул. Промислова, буд. 21, м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область, 23310, код - 40616965

про стягнення 26 304,45 грн

В С Т А Н О В И В :

20.12.2021 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (№ 45 від 13.12.2021 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТАЛІТА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННИЦЬКА НАФТО-БІТУМНА КОМПАНІЯ" про стягнення 26 304,45 грн заборгованості, з яких 19 563,00 грн основного боргу, 1 561,29 грн пені, 552,57 грн інфляційних втрат, 2 671,29 грн відсотків річних та 1 956,30 грн штрафу за договором поставки нафтопродуктів № 126/20 від 23.06.2020 року.

Ухвалою суду від 24.12.2022 року відкрито провадження справі № 902/1270/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).

Сторонам встановлено строки на вчинення процесуальних дій до 24.01.2022 року.

Зазначену ухвалу сторонам надіслано засобами електронного зв`язку за наступними адресами: info@naftalita.com, відповідачу також засобами поштового зв`язку, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідачем отримано зазначену ухвалу суду 05.01.2022 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення № 2331000731637, яке наявне у матеріалах справи.

Сторони також не клопотали про продовження процесуальних строків внаслідок застосованих Кабінетом Міністрів України карантинних заходів.

Отже, сторін завчасно, з дотримання процесуальних строків, визначених ГПК України, повідомлено про розгляд справи.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 Рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (Рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (Рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Враховуючи отримання сторонами ухвали суду про відкриття провадження у справі, в якій встановлено час на вчинення процесуальних дій, з огляду на наявність доказів завчасного її отримання, суд вирішив розглянути справу за наявними доказами.

Суд розглянув матеріали справи, з`ясував фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та встановив наступне.

Позивач, в якості підстави заявлених позовних вимог, посилається на неналежне виконанням відповідачем зобов`язань за умовами договору поставки нафтопродуктів № 126/20 від 23.06.2020 року, в частині оплати поставленого товару.

З метою захисту своїх прав, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННИЦЬКА НАФТО-БІТУМНА КОМПАНІЯ" 19 563,00 грн основного боргу, 1 561,29 грн пені, 552,57 грн інфляційних втрат, 2 671,29 грн відсотків річних та 1 956,30 грн штрафу за договором поставки нафтопродуктів № 126/20 від 23.06.2020 року.

Матеріали справи не містять відзиву або будь-якої іншої заяви по суті справи зі сторони відповідача, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 23.06.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НАФТАЛІТА" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІННИЦЬКА НАФТО-БІТУМНА КОМПАНІЯ" (Покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 126/20.

Відповідно п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується, передати у власність Покупця нафтопродукти: змащувальні матеріали, автохімія, антифризи (в асортименті) (товар), а Покупець прийняти товар та сплатити за нього, відповідно до умов цього договору.

Згідно п. 1.2 Договору товар буде постачатися окремими партіями, протягом строку дії цього договору. Кількість, якість, асортимент та ціна товару погоджується сторонами у видаткових накладних на товар. Наявність підписів уповноважених представників сторін на видаткових накладних свідчить про те, що всі відомості зазначені в них є вірними, погодженими та прийнятими сторонами. За цим договором, видаткова накладна на товар є для сторін специфікацією у розумінні статті 266 Господарського кодексу України.

Постачальник зобов`язується на підставі поданої Покупцем заявки передати у власність останнього товар у відповідності з розділом і цього договору з оформленням видаткової накладної на товар, та інших документів погоджених сторонами (п. 2.1.1 Договору).

Покупець зобов`язується надати Постачальнику заявку на відвантаження товару, протягом робочого дня, але не пізніше 16:00 годин. Приймати товар в кількості зазначеної в товаросупровідних документах. Своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений Постачальником товар, а також витрати, пов`язані з транспортуванням товару. Протягом 5 календарних днів з моменту отримання оригіналів первинних бухгалтерських документів підписати їх, скріпити печаткою та направити (один) підписаний екземпляр Постачальнику (п. 2.2 Договору).

Товар постачається Покупцю в кількості та за ціною, визначених у видатковій накладній на умовах: СРТ, DDP, FCA, EXW. Конкретна умова постачання визначається в замовленні. При тлумаченні умов постачання за цим Договором мають силу Офіційні правила тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгівельної палати - "Інкотермс", в редакції 2010 р. В разі розбіжності між положеннями цього Договору з "Інкотермс-2010", превалюють положення Договору (п. 3.1 Договору).

Постачання товару здійснюється автомобільним транспортом. Загальна кількість відвантаженого товару може відрізнятися від передбаченого заявкою не більш, ніж на і о відсотків, в опціоні Постачальника. У разі виявлення такої розбіжності поставка не вважається невиконаною (п. 3.2 Договору).

Фактична кількість поставленого Покупцю - Постачальником товару підтверджується комплектом товарно-транспортних документів (п. 4.2 Договору).

Сумою (ціною) цього договору - є сума вартостей товару поставленого за всіма видатковими накладними до цього договору (п. 5.2 Договору).

За змістом п. 5.3 Договору Покупець здійснює 100% передплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, якщо інше не передбачене додатковою угодою до договору.

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність відповідно до цього договору та діючого законодавства України (п. 6.1 Договору).

Згідно п. 6.4 в разі несплати, або несвоєчасної оплати вартості отриманого товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочки платежу від вартості несплаченого або невчасно сплаченого товару. У разі якщо термін прострочки оплати перевищує 15 календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі десять відсотків від вартості неоплаченого/не своєчасно оплаченого товару. Оплата пені не звільняє Покупця від виконання прийнятих на себе зобов`язань за цим договором.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 року, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Закінчення строку дії договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання (п.9.1 Договору).

На виконання умов договору 20.05.2021 року позивач на умовах DDP поставлено відповідачу товар на загальну суму 19 563,00 грн (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № 2144 від 20.05.2021 року.

Відповідач за змістом договору зобов`язаний провести оплату за поставлений товар не пізніше ніж 18.06.2021 року. Розрахунок не проведено.

07.10.2021 року позивачем на адресу відповідача надіслано претензію (вих. № 38) з вимогою погашення заборгованості в сумі 19 563,00 грн.

Однак відповіді надано не було заборгованість не погашено.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт передачі позивачем товару відповідачу та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за отриманий товар.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 19 563,00 грн боргу за поставлений товар за договором поставки нафтопродуктів № 126/20 від 23.06.2020 року правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Крім суми основного боргу, у зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань за договором в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, позивачем заявлено до стягнення 1 561,29 грн пені, 552,57 грн інфляційних втрат, 2 671,29 грн відсотків річних та 1 956,30 грн штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 статті 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи ст. 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 536 Цивільного кодексу України, передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В силу ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, На прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Отже, проценти, визначені ст. 536 Цивільного кодексу України є платою за користування чужими грошовими коштами, яка, за відсутності іншої домовленості сторін, сплачується боржником за весь період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 36 % річних є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України та визнаються відповідачем у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Таким чином, заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат є правомірною та обґрунтованою, оскільки відповідає вимогам чинного законодавства України.

Здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора суми відсотків річних та інфляційних втрат помилок не виявлено, в зв`язку з чим 552,57 грн інфляційних втрат, та 2 671,29 грн відсотків річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, судом розглянуто вимоги щодо стягнення 1 561,29 грн пені та 1 956,30 грн штрафу.

Судом встановлено, що вимоги позивача про застосування заходів відповідальності ґрунтуються на погоджених сторонами положеннях договору.

Згідно п. 6.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність відповідно до цього договору та діючого законодавства України.

У разі несплати, або несвоєчасної оплати вартості отриманого товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочки платежу від вартості несплаченого або невчасно сплаченого товару. У разі якщо термін прострочки оплати перевищує 15 календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі десять відсотків від вартості неоплаченого/не своєчасно оплаченого товару. Оплата пені не звільняє Покупця від виконання прийнятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 6.4 Договору).

Слід зазначити, що у відповідності до п. 3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача пені та штрафу є правомірною та обґрунтованою, оскільки відповідає вимогам чинного законодавства України.

Здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора суми пені та штрафу судом помилок не виявлено.

Враховуючи викладене задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення 1 561,29 грн пені та 1 956,30 грн штрафу в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Враховуючи викладене заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю "НАФТАЛІТА" позов підлягає задоволенню судом в повному обсязі.

Витрати позивача зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННИЦЬКА НАФТО-БІТУМНА КОМПАНІЯ" (вул. Промислова, буд. 21, м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область, 23310, код - 40616965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТАЛІТА" (вул. Глинки, 7, оф. 1218, м. Дніпро, 49000, код - 43244715) 19 563,00 грн - основного боргу за договором поставки нафтопродуктів № 126/20 від 23.06.2020 року, 1 561,29 грн - пені, 552,57 грн - інфляційних втрат, 2 671,29 грн - відсотків річних, 1 956,30 грн - штрафу та 2 270,00 грн - витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили

4. Примірник повного судового рішення протягом двох днів з дня складання направити учасникам справи в електронній формі на офіційні електронні адреси; за відсутності офіційної електронної адреси - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та засобами електронного зв`язку за наступними електронними адресами: info@naftalita.com.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено 28 лютого 2022 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Глинки, 7, оф. 1218, м. Дніпро, 49000)

3 - відповідачу (вул. Промислова, буд. 21, м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область, 23310)