Рішення № 10356971, 12.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

12.05.2010Справа №2-14/1737-2010 За позовом – Виробничого підприємства «Надежда» (39400, Полтавська область, смт. Машівка, вул. Леніна, 130; 36008, м. Полтава, вул. Автобазівська, 1)

до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Пасажирські перевезення» (95047, АРК, м. Сімферополь, Байкальський проїзд, 12)

про стягнення 30902,70 грн.

Суддя Лагутіна Н.М.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

від позивача – Гіржа В.Ю., представник, довіреність № 634 від 07.04.2010 р.

від відповідача – не з’явився

Обставини справи: Виробниче підприємство «Надежда» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Пасажирські перевезення» про стягнення заборгованості за договором від 25.06.2009 р. у сумі 29120,00 грн., пені у розмірі 1782,70 грн., а також витрат по сплаті державного мита у сумі 309,03 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про припинення провадження по справі в частині стягнення боргу у розмірі 22280,00 грн. в порядку п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку із сплатою вказаної суми грошових коштів відповідачем, в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 14120,00 грн. і пені 1782,70 грн. позовні вимоги просить задовольнити.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов’язань за договорам на виконання робіт по монтажу газобалонного обладнання б/н від 25.06.2009 р., щодо оплати у повному обсязі за виконані роботи, у зв’язку з чим відповідач повинен сплатити суму боргу у розмірі 14120,00 грн., а також пеню у сумі 1782,70 грн.

До дня судового засідання від представника відповідача надійшло клопотання (вх. № 6554 від 11.05.2010 р.) про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв’язку з неможливістю явки представника в судове засідання.

Позивач не згоден з клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи та наполягає, що матеріали справи в повній мірі характеризують взаємовідносини сторін та повторна неявка відповідача без поважних причин не є підставою для відкладення розгляду справи.

Клопотання відповідача не підлягає задоволенню у зв’язку з наступним.

До поданого клопотання його заявником не додано документальних доказів, що підтверджують відповідно зі ст. 33 Господарського-процесуального кодексу України, викладені у клопотанні обставини, а саме – неможливість явки представника відповідача Решитова Е.В. в судове засідання.

Відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України представником юридичної особи може бути особа, повноваження якої підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Неможливість явки представника в судове засідання, як зазначено у клопотанні, не позбавляє можливості відповідача забезпечити явку іншого представника з метою здійснення ним представництва його інтересів у господарському суді.

Отже суд вважає, що відповідач явку своїх представників у судове засідання не забезпечив, вимоги ухвал суду від 26.03.2010 р., 13.04.2010 р. та від 27.04.2010 р. не виконав, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Ухвалами суду від 26.03.2010 р., 13.04.2010 р. та від 27.04.2010 р. зобов’язано відповідача надати суду відзив або заперечення на позовні вимоги, який повинен містити відомості, що передбачені ст. 59 Господарського процесуального кодексу України з документальним та правовим обґрунтуванням своїх заперечень.

Проте відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.

У зв’язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву та доказів на позов, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, по суті суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд –

В С Т А Н О В И В :

25 червня 2009 р. між Виробничим підприємством «Надежда» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пасажирські перевезення» (Замовник) був укладений договір на виконання робіт по монтажу газобалонного обладнання, відповідно до якого Виконавець зобов'язався виконати роботи по переобладнанню транспортних засобів Замовника для роботи на зрідженому нафтовому газі у кількості 13 одиниць, а Замовник зобов’язується прийняти та оплатити зазначені роботи згідно умов договору.

Порядок виконання робіт та розрахунків встановлений розділом 2 договору, а саме: після підписання договору Замовник здійснює оплату за виконання робіт рівними частинами у розмірі 7280 грн. від суми договору на протязі п’яти місяців до 14 листопада 2009 р. Оплата здійснюється безготівковим переказом протягом трьох банківських днів на р/р Виконавця після отримання від Виконавця рахунка фактури, або готівкою. Вартість робіт складає 36400 грн. Робота вважається виконаною після підписання акту виконаних робіт представниками Замовника і Виконавця. Остаточний рахунок за виконані роботи проводиться після підписання акту виконаних робіт протягом п’яти місяців. (п.п. 2.1-2.5 договору).

Строк дії договору до 31 грудня 2009 р. (п.4.2. договору).

Матеріалами справи, а саме – актами здачі-приймання виконаних робіт від 29.06.2009 р. підтверджується факт виконання робіт по монтажу газобалонного обладнання транспортних засобів відповідача у кількості 13 одиниць (а.с. 11-23).

В ході судового провадження у даній справі відповідач свої зобов'язання по сплаті за виконану роботу виконав частково, сплативши позивачу грошові кошти у загальному розмірі 22280 грн., що підтверджують матеріали справи, а саме: платіжні доручення №140 від 06.05.2010 р. на суму 1000,00 грн., № 140 від 05.05.2010 р. на суму 1000,00грн., № 138 від 30.04.2010 р. на суму 1000,00 грн., № 135 від 29.04.2010 р. на суму 1000,00 грн., № 134 від 28.04.2010 р. на суму 1000,00 грн., № 133 від 28.04.2010 р. на суму 1000,00 грн., № 130 від 26.04.2010 р. на суму 1000,00 грн., № 127 від 23.04.2010 р. на суму 1000,00 грн., № 124 від 22.04.2010 р. на суму 1000,00 грн., № 122 від 21.04.2010 р. на суму 1000,00 грн., № 121 від 20.04.2010 р. на суму 1000,00 грн., № 110 від 19.04.2010 р. на суму 1000,00 грн., № 108 від 16.04.2010 р. на суму 1000,00 грн., № 106 від 15.04.2010 р. на суму 1000,00 грн., № 103 від 14.04.2010 р. на суму 1000,00 грн., № 224 від 26.10.2009 р. на суму 7280,00 грн. (а.с.48-63).

Згідно п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як зазначено у роз'ясненнях Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» № 02-5/612 від 23.08.1994 р. (із змінами та доповненнями) господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 18.03.2008 р. № 01-8/164 (п.31 листа) визначено, що питання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог, а так само про залишення позовних вимог у певній частині без розгляду можуть бути вирішені господарським судом в єдиному процесуальному документі, яким закінчується розгляд справи, - рішенні суду.

Отже, у зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми боргу у розмірі 22280,00грн., суд вважає за можливе припинити провадження у цій частині позовних вимог в порядку п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Пасажирські перевезення» за виконані відповідно договору від 25.06.2009 р. позивачем роботи, станом на день розгляду справи, складає 14120,00 грн., що підтверджується матеріалами справи, тому у цієї частині позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного Кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу,

сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником зобов'язання не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його в будь-який час. Боржник повинен виконати такий борг у семиденний строк зі дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не слідує з договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 599 Цивільного Кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 193 Господарського Кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

          Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

          Відповідно до частини 1 статті 231 цього Кодексу законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами пункту 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо іншій розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

          Договірні відносини між платниками та одержувачами грошових зобов’язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», статтями 1,3 якого встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 3.2. договору Замовник несе відповідальність за несвоєчасну та неповну сплату виконаних Виконавцем робіт, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

За період прострочки відповідачем виконання своїх зобов’язань по договору від 25.06.2009 р. (з 15.11.2009 р. по 03.03.2010 р.) позивачем, відповідно п.3.2. договору, нарахована пеня, яка складає 1782,70 грн.

          Матеріалами справи підтверджується несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором від 25.06.2009 р., а відтак він суми основного боргу повинний сплатити й вказану суму пені у розмірі 1782,70 грн.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався правами наданими йому як стороні у справі положеннями Господарського процесуального кодексу України, відзиву або заперечень на позов з документальним їх обґрунтуванням суду не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив. Відповідачем також не надано суду і доказів належного виконання ним як Замовником прийнятих на себе зобов’язань за договором від 25.06.2009р. щодо своєчасної оплати у повному обсязі за виконані позивачем роботи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пасажирські перевезення» в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 14120,00 грн. та пені у сумі 1782,70 грн. обґрунтовані, правомірні та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошена у судовому засіданні 12.05.2010 р. Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України рішення оформлено та підписано 18.05.2010 р.

На підставі викладеного та керуючись ст. 33, 43, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пасажирські перевезення» (95047, АРК, м. Сімферополь, Байкальський проїзд, 12, р/р 26000484525161 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк» м. Сімферополь, МФО 324010, ЄДРПОУ 34836013) на користь Виробничого підприємства «Надежда» (39400, Полтавська область, смт. Машівка, вул. Леніна, 130; 36008, м. Полтава, вул. Автобазівська, 1, р/р 2600901642125 в філії ВАТ «Укрексімбанк» у м. Полтава, МФО 331649, ЄДРПОУ 22519085) 14120,00 грн. заборгованості; 1782,70 грн. пені, 309,03 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 22280,00 грн. провадження по справі припинити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Лагутіна Н.М.