Рішення № 10356962, 20.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

20.05.2010Справа №2-32/1723-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», (01030 м. Київ, бул. Т. Шевченко, 18) в особі Кримської філії ВАТ «Укртелеком», (95000 АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Р. Люксембург, 11; ідентифікаційний код 22236588)

До відповідача Київського районного відділу Сімферопольського міського управління Головного управління МВС України в АР Крим (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Дзержинського, 10, ідентифікаційний код 08673603)

Про стягнення 13449, 67 грн.

За участю представників:

Від позивача - Герасименко В.О., довіреність № 534 від 22.01.2010р. у справі.

Від відповідача – не з’явився.

Представнику роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” звернулось в особі Кримської філії ВАТ «Укртелеком» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Київського районного відділу Сімферопольського міського управління Головного управління МВД України в АР Крим про стягнення 13 449, 67 грн., в тому числі 12213,93 грн. заборгованості, 467,79 грн. пені, 203,47 грн. річних, 564,48 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду від 26.03.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 27.04.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

У судових засіданнях 27.04.2010р. та 17.05.2010р. оголошені перерви в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, про що сторони були проінформовані згідно із підписами уповноважених осіб у бланках про оголошення перерви.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов’язань по оплаті наданих послуг за договором № 1846 від 01.12.2003р. на суму 12213,93 грн., що стало приводом для звернення Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Кримської філії ВАТ «Укртелеком» з позовом до суду для стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати, проценти за користування грошовими коштами, а також пеню.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві погоджується із позовними вимогами у частині стягнення 12213,93 грн. Проти стягнення пені, 3% річних та індексу інфляції заперечує з причини утворення боргу внаслідок несвоєчасного фінансування. У відзиві на позов, заявив клопотання про надання розстрочки на стягнення суми заборгованості на 12 місяців.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                              ВСТАНОВИВ :

01.12.2003 р. між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» (Підприємство зв’язку) (позивач) та Київським районним відділом Сімферопольського міського управління Головного управління МВД України в АР Крим (Споживач) (відповідач) був укладений договір № 1846 про надання послуг електрозв’язку (а.с.8-11).

Згідно розділу 1 вказаного Договору Підприємство зв’язку надає послуги електрозв’язку , зазначені у додатку 1, та безкоштовні послуги, зазначені у додатку 2.

Відповідно до п. 3.2.8 Договору, Споживач зобов’язаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефоні розмови, передні у кредит телеграми та інші послуги, надані за телефоном.

Послуги, що надаються Підприємством зв’язку, оплачуються згідно тарифів, затверджених згідно з чинним законодавством. (пункт 4.1 Договору)

Відповідно до пункту 4.2 Договору Споживач оплачує послуги по узгодженій кредитній системі оплати.

Згідно з пунктом 4.5 Договору розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв’язку за кожен попередній місяць здійснюються Споживачем протягом десяти днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно умов договору, а також пункту 5 статті 33 Закону України „Про телекомунікації”, пунктів 51, 61 Правил користування місцевим телефонним зв'язком, затверджених Постановою Кабінету міністрів України № 385 від 22.04.1997 р., пунктів 32, 40, 108, 184 Правил надання і отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Кабінетом міністрів України № 720 від 09.08.2005 р., відповідач своєчасно не провів оплату наданих телекомунікаційних послуг, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість за період з 01.01.2009р. по 01.02.2010р. у розмірі 12213,93 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи зворотною відомістю (а.с. 16), довідкою-розрахунком заборгованості (а.с. 17-19), що стало підставою для звернення з позовом до суду й нарахуванню штрафних санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були отримані рахунки вартості отриманих послуг за період 01.01.2009р. по 01.02.2010р., що підтверджується довіреностями на отримання рахунків та відміткою про отримання рахунків в них (а.с. 40-44).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 12213,93 грн. заборгованості за договором про надання послуг електрозв’язку № 1846 від 01.12.2003 р., яка склалася за період з 01.01.2009р. по 01.02.2010р., визнана відповідачем у відзиві та в акті звірки, підписаному обома сторонами, через що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань у розмірі 564, 48 грн. та 3% річних – у сумі 203,47 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 564,48 грн. за період з 01.03.2009р. по 01.02.2010р. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 203,47 грн. за період 21.02.2009 р. до 26.02.2010р. підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у розмірі 467,79 грн. за період з 21.03.2009р. до 26.02.2010р.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 2 статті 36 Закону України “Про телекомунікації” у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідальність за прострочення оплати отриманих послуг також передбачена пунктом 5.8 Договору.

Суд перевіривши правильність нарахування суми пені, прийшов до висновку, що правомірними є нарахування пені за період з 21.03.2009р. по 26.02.2010р. у розмірі 467,79 грн.

Статтею 233 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як вбачається із довідки наданої відповідачем, Київський районний відділ Сімферопольського міського управління ГУМВС України в АРК є бюджетною організацією та повністю фінансується з державного бюджету України. (а.с. 45).

Беручи до уваги важливість напрямку діяльності Київського районного відділу Сімферопольського міського управління ГУМВС України в АРК, та виключну необхідність використання електрозв’язку в реалізації забезпечення захисту прав і свобод громадян, суспільства і держави від протиправних посягань, охороні громадського порядку, суд вважає винятковим випадком та приводом до зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги ступінь виконання відповідачем зобов’язання, та те, що розміри пені, яка підлягає сплаті відповідачем на користь позивача можуть суттєво вплинути на фінансовий стан відповідача, а також враховуючи, що порушення грошових зобов’язань з боку відповідача сталось з об’єктивних причин, наведених відповідачем у поданому до суду відзиві на позовну заяву, відповідно до частини 2 статті 233 Господарського кодексу України, керуючись правами, наданими пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе, як виняток, зменшити нарахований розмір пені, стягнувши з відповідача 46,77 грн. пені.

При цьому, судом встановлено, що порушення відповідачем зобов’язань за договором № 1846 про надання послуг електрозв’язку від 01.12.2003р. не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Іншого, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України суду не доведено.

Згідно з пунктом 6.3 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №02-5/78 від 04.03.1998 р., з наступними змінами та доповненнями, у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

Витрати по оплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, відповідачем було заявлено клопотання про розстрочення виплати заборгованості.

Суд з цього приводу вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Зі змісту вказаної норми можна зробити висновок, що таке право може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Суд роз’яснює право звернутися до суду з заявою про надання відстрочки, розстрочки виконання рішення в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України в будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Київського районного відділу Сімферопольського міського управління Головного управління МВС України в АР Крим (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Дзержинського, 10, ідентифікаційний код 08673603) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», (01030 м. Київ, бул. Т. Шевченко, 18) в особі Кримської філії ВАТ «Укртелеком», (95000 АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Р. Люксембург, 11; ідентифікаційний код 22236588) 12213,93 грн. заборгованості, 46,77 грн. пені, 564,48 грн. інфляційних втрат, 203,47 грн. 3% річних, 134,50 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині у позові відмовити.

4.          Накази видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представника у судовому засіданні 20.05.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 20.05.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.