Рішення № 103569427, 10.02.2022, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/1128/21

Провадження № 2/175/350/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М ЕН Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2022 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бойко О.М.,

при секретарі судового засідання Кучеренко О.Ю.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні всмт.Слобожанське цивільнусправу за позовом ОСОБА_1 до Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області (правонаступник Балівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області), треті особи Дніпровська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області (правонаступник Балівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області), треті особи Дніпровська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 про визнання права власності. В обґрунтування позову зазначає, що у 2015 році помер її чоловік. Після смерті чоловіка відкрилася спадщина, яку прийняли вона як дружина померлого та син ОСОБА_2 . На спадкове майно у визначеному законом порядку нотаріусом видані свідоцтва про право на спадщину за законом. Однак на частину спадкового майна - домоволодіння АДРЕСА_1 нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва враховуючи те, що за життя спадкодавцем не було отримано правовстановлюючого документу на таке майно. В позасудовому порядку вирішити даний спадковий спір не має можливості.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про слухання справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить суд ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на домоволодіння АДРЕСА_1 .

Представник Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області (правонаступник Балівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області) у судове засідання не з`явився, відповідно до листа за вих. №03-07/05/2422 від 27 вересня 2021 року селищний голова Іван Камінський просить суд слухати справу за відсутності представника селищної ради та вирішити справу відповідно до вимог чинного законодавства.

Представник Дніпровської районної державної нотаріальної контори надав суду копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у судове засідання не з`явився.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про слухання справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує не заперечує проти визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на домоволодіння АДРЕСА_1 .

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи здійснення розгляду справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленимист. 89 ЦПК України, дійшов до наступного.

Позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (ст. 30 ЦПК України).

Враховуючи що предметом спору є визнання права власності на нерухоме майно домоволодіння у с. Балівка Дніпровського району Дніпропетровської області, справа прийнята до провадження з дотриманням вимог правил підсудності.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ)вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1ст.4 ЦПК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України.

Згідно із ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У абзаці 10 пункту 9рішення Конституційного Суду України від 30 січня2003 року № 3-рп/2003правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Окрім того, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексув межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд можезахистити цивільнеправо абоінтерес іншимспособом,що встановленийдоговором абозаконом чисудом увизначених закономвипадках.

Разом із цим, відповідно до ч 3. ст. 16 ЦК України, суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положеньчастин другої - п`ятої статті 13цього Кодексу.

Так, відповідно до ч.ч. 2 - 4 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно ст.81ЦПК Україникожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень.Доказування неможе ґрунтуватисяна припущеннях.Суд сприяєвсебічному іповному з`ясуваннюобставин справи.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ст. 82 ЦПК України).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 є дружиною померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За життя ОСОБА_3 належало домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка за цією ж адресою, площею 0,1400 гектарів, з кадастровим номером 1221486800:02:005:0118, призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Крім цього, ОСОБА_3 також належала друга земельна ділянка, площею 3,2600 гектарів, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Балівської сільської Ради Дніпровського району.

Спірний будинок ОСОБА_3 збудував на тій ділянці, яка була виділена на його ім`я сільською Радою, згідно з довідки з погосподарської книги.

Заповіту ОСОБА_3 за життя не складав.

Після смерті ОСОБА_3 , у відповідності з вимог ч.1 ст.1220 ЦК України, відкрилась спадщина на все його майно, в тому числі і на вказане домоволодіння та на дві земельні ділянки.

Що стосується домоволодіння та земельних ділянок, то ОСОБА_1 надала в нотаріальну контору відповідні документи про ступінь родинних відносин та свідоцтво про одруження і про смерть свого чоловіка, а також правовстановчі документи на земельні ділянки та документи на домоволодіння.

Згідно з технічного паспорту на спірне домоволодіння, виданого 06.03.2009 року, а також відповіді з КП «Бюро технічної інвентаризації» від 12.04.2016р., воно складалось з будинку А, загальною площею 76,1 кв.м., житловою площею 40,3 кв.м., прибудови а,а1, сараїв Б, Г, Д, Е, погребу з шийкою В, навісу Ж, літнього душу 3, вбиральні И, колодязя К, огорожі №1-3.

На час відкриття спадщини, спадкоємцями 1-ї черги, згідно з вимог ст. 1261 ЦК України, були дружина ОСОБА_1 , та спільний син - ОСОБА_2 .

Відповідно до вимог ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщин.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом, і згідно з вимог ст. 1261 ЦК України, ОСОБА_1 , як дружина померлого, є разом з сином ОСОБА_2 спадкоємицею першої черги.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Спадщину ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли, шляхом подачі відповідних заяв про прийняття спадщини до Дніпропетровської державної нотаріальної контори. За їхніми заявами державним нотаріусом нотаріальної контори Матвієнко В.Г. була відкрита спадкова справа № 102/2016.

Відповідно до надано суду копії спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_2 відмовився від права на батьківське домоволодіння, на користь ОСОБА_1 - своєї матері.

Також, з спадкової справи вбачається, що 27 травня 2016 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , згідно з вимог ст. 1278 ЦК України, уклали договір, як спадкоємці першої черги, про поділ спільного спадкового майна після смерті ОСОБА_3 . За цим договором ОСОБА_1 27.05.2016 р.отримала свідоцтв про право на спадщину за законом, на земельну ділянку площею 0,1400 гектарів, що знаходиться за адресою домоволодіння, тобто, по АДРЕСА_1 , на яку було видано на ім`я спадкодавця державний акт на право власності Балівською сільською Радою 07.06.2010 р., згідно з рішення №54 від 20.11.1996 р., та рішення №27/у від 28.10.2009 р. ОСОБА_2 в цей же день отримав у цього ж державного нотаріуса іншу земельну ділянку - площею 3, 2600 гектарів, розташовану на території Балівської сільської Ради.

ОСОБА_2 не має претензій щодо успадкування ОСОБА_1 після смерті спадкодавця його домоволодіння, що підтверджується у його власноручно написаній заяві про те, що він не заперечує проти визнання за ОСОБА_1 права власності на спадкове домоволодіння.

В той же день - 27.05.2016 р., державний нотаріус Матвієнко В.Г. видала на ім`я ОСОБА_1 постанову про відмову у видачі свідоцтва про право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 , в якому проживає позивач, через те, що спадкодавцем за життя не було отримано документу, що встановлює право власності на цей житловий будинок.

Відповідно до роз`яснень абз. З п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, оскільки спадкодавцю ОСОБА_3 за життя фактично належало вищезазначене домоволодіння, на яке не було отримано вчасно офіційних правовстановчих документів, то за ОСОБА_1 , як спадкоємицею 1-ї черги, необхідно визнати право власності на це спадкове майно.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ у нотаріальному порядку. Про це зазначено в листі ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 24-753//0/4-13, від 16.05,2013р

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом вимог ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі підлягають державній реєстрації, а відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться, зокрема, на підставі рішень судів.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб.

Таким чином, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав.

Як роз`яснено у п.6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Аналогічна ситуація щодо отримання права на спадок викладена в рішеннях судів багатьох інстанцій

В даному випадку ніхто не оспорює право на спадок ОСОБА_1 після смерті її чоловіка, в тому числі і територіальна громада, вони з нині покійним чоловіком дійсно придбали майно, будучи в офіційному шлюбі, і ОСОБА_1 є спадкоємцем після його смерті.

З огляду на зазначене вище, позивачем суду надано належні та допустимі докази на підтвердження позову, і іншим способом отримати законне право на спадок після смерті свого чоловіка, ніж звернення до суду, ОСОБА_1 не має, а відтак у судовому порядку за позивачем необхідно визнати право власності в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на домоволодіння АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 141, 142 ЦПК України судові витрати віднести за рахунок позивача ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 182, 321, 328, 319, 328, 392, 1218, 1261, 1268, 1296 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 18, 19, 23, 30, 28, 44, 48, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 83, 89, 121, 128, 133, 141, 142, 177, 209, 223, 229, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 282, 284, 289 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області (правонаступник Балівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області), треті особи Дніпровська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 про визнання права власності, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), право власності в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається з будинку А, загальною площею 76,1 кв.м., житловою площею 40,3 кв.м., прибудови а,а1, сараїв Б, Г, Д, Е, погребу з шийкою В, навісу Ж, літнього душу 3, вбиральні И, колодязя К, огорожі №1-3.

Відповідно до ст. 141, 142 ЦПК України судові витрати віднести за рахунок позивача ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Бойко