Рішення № 103568561, 23.02.2022, Любашівський районний суд Одеської області

Справа № 507/2121/21

Провадження № 2/507/4/2022

Номер рядка звіту 76

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2022 р. Любашівський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді - Дармакуки Т.П.

при секретарі судового засідання Копищик М.С.,

із участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Любашівка цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом ОСОБА_1 до Любашівського опорного закладу загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської області, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання сплатити невиплачену заробітну плату, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Любашівського опорного закладу загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської області, ОСОБА_2 скасування наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання сплатити невиплачену заробітну плату.

В обґрунтування вимог вказує, що наказом № 223-к із 8 листопада 2021 року його було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати як такого, що відмовляється або ухиляється від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Зазначений наказ є протиправним, в ньому відсутні правові підстави , в самому наказі однією із підстав зазначено ст..47 КЗпП, яка передбачає обов`язок уповноваженого ним органу провести розрахунок із працівником. Натомість , ст..46 КЗпП містить вичерпний перелік підстав для відсторонення, така підстава як «в інших випадках, передбачених законодавством», не може бути застосована до спірних правовідносин, бо наказ МОЗ № 2153 не встановлює та не передбачає, що діяльність , перелічених в ньому працівників може призвести до зараження працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, тому підстави відсторонення, передбачених в ст..12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» відсутні. Також, позивач зазначає, що порушується збереження лікарської таємниці, та персональних даних, порушується право на працю, які гарантуються державою. На думку позивача, вакцинація не є обов`язковою.

За таких обставин позивач просив: визнати факт порушення його прав; визнати незаконним та скасувати наказ № 223-к про відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати та збереження страхового стажу; зобов`язати відповідача сплатити не виплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи; поновити у правах та свободах у повному обсязі та довести до відповідача , через вище керівництво, у доступній формі інформацію стосовно верховенства права та основоположних прав та свобод людини.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити.

Відповідачі - Любашівський опорний заклад загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської області, ОСОБА_2 про розгляд справи повідомлені належним чином, до суду за підписом в.о директора закладу ОСОБА_2 надійшла заява про відсутність наміру надати відзив на позовну заяву та із проханням розглядати справу у відсутність відповідача (а.с.202-203).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 05 січня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити в спрощеному порядку без виклику сторін (а.с.91).

Ухвалою від 26 січня 2022 року суд постановив перейти на розгляд справи в порядку спрощеного провадження із викликом сторін (а.с.121).

Ухвалою від 04 лютого 2022 року відмовлено в задоволенні заяви позивача про відвід судді Дармакуки Т.П. (а.с.199).

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді на посаді вчителя інформатики Любашівського опорного закладу загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської області.

Позивача ОСОБА_1 повідомлено про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19. Як вбачається із повідомлення від 05 листопада 2021 року, ОСОБА_1

запропоновано надати документ, який підтверджуватиме отримання повного курсу вакцинації або однієї дози дводозної вакцини від COVID-19; Міжнародного, внутрішнього сертифікату або іноземного сертифікату, що підтверджував би вакцинацію від COVID-19 однією дозою вакцини або двома дозами дводозної вакцини, які включені Всесвітньою організацією охорони здоров`я до переліку дозволених для використанні в надзвичайних ситуаціях . Також попереджено про можливість надати довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 1 вересня 2011 року № 595. При цьому, позивача попереджено, що у випадку ненадання одного із зазначених документів, він буде відсторонений від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст..46 Кодекус законів про працю України, ст.41-6 Постанови КабінетуМіністрів Українивід 09грудня 2020року №1236«Про встановленнякарантину тазапровадження обмежувальнихпротиепідемічних заходівз метоюзапобігання поширеннюна територіїУкраїни гостроїреспіраторної хворобиCOVID-19,спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2», ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». (а.с.13).

При ознайомленні із повідомленням про обов`язкове щеплення, ОСОБА_1 вказав, що категорично не згоден (а.с.125).

Як вбачається із наказу № 223-к директора Любашівського опорного закладу загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської області Коломійченка В.Д. ОСОБА_1 відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року, на час відсутності щеплення проти COVID-19 (а.с.25)

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Згідно із ч.1ст.3 КЗпП Українизаконодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП Українивизначено, що законодавство про працю складається зКодексу законів про працю Українита інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частиною 1статті 46 КЗпП Українипередбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:

- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;

- в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця (від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

У преамбуліЗакону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"вказано, що цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

Відповідно до ч.1ст.12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

За змістом ч.2ст.12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленнямтакож проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно із затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 № 267(в редакціїпостанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90) Положенням про Міністерство охорони здоров`я України головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, є Міністерство охорони здоров`я України (даліМОЗ).

Відповідно до пункту 8 цього Положення МОЗ у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконанняКонституціїта законів України, актів Президента України і постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно доКонституціїта законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Накази МОЗ, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимогЗакону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Нормативно-правові акти МОЗ підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (даліПерелік № 2153).

Цей перелік доповненонаказом МОЗ № 2393 від 01 листопада 2021 року.

Відповідно до Переліку № 2153 з доповненнями , обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2,на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19,спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники:

1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;

2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;

3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності;

4) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади.

5) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів;

6) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Пунктом 416 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», який набрав чинності з 08 листопада 2021 року, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв таорганізацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженимнаказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153(далі - перелік);

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень

проти COVID-19 відповідно достатті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону УкраїниПро захист населення від інфекційних хворобта частини третьої статті 5 Закону УкраїниПро державну службу, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першоїстатті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону УкраїниПро оплату праціта частини третьої статті 5 Закону УкраїниПро державну службу;

- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Отже, системний аналіз вищенаведених норм законодавства дає підстави для висновку, що відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництва та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим, як підстава для відсторонення працівника від роботи у відповідності до ч.1ст.46 КЗпП Українивідноситься до інших випадків, передбачених законодавством.

У справі встановлено, що на вчителя інформатики Любашівськогоопорного закладу загальноїсередньої освітиЛюбашівської селищноїради Одеськоїобласті ОСОБА_1 поширюється діяПереліку №2153,тому директоршколи,видавши наказ№ 220-к, як керівник виконував вимогипостанови КМ України від 09 грудня 2020 року № 1236і правомірно застосував до позивача відсторонення від роботи, оскільки це прямо передбачено законодавством.

При цьому, суд враховує, що позивач є педагогічним працівником навчального закладу, категорично не бажає пройти профілактичне щеплення, не надав доказів щодо наявності у ннього абсолютних протипоказань до проведення вище вказаного профілактичного щеплення, директор Любашівського опорногозакладу загальної середньоїосвіти Любашівськоїселищної радиОдеської області ОСОБА_2 зобов`язаний був, відповідно до діючого законодавства відсторонити ОСОБА_1 від роботи.

Помилкове, в оспорюваному наказі, посилання на ст.47 КЗпП України, замість ст..46 КЗпП України не може бути підставою для його скасування, адже в повідомленні про обов`язковість профілактичного щеплення, попереджено позивача, що в разі ненадання зазначених в повідомленні документів, його буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати саме на підставі ст.46 КЗпП України (а.с.125).

У спірних правовідносинах, суд не вбачає порушення прав позивача на працю, визначенест.43 Конституції України, виходячи із слідуючого.

Статтею 43 Конституції кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Тобто не робота, а саме життя, здоров`я і безпека людини визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні і є пріоритетними для держави. Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави у питанні безпеки життя і здоров`я громадян.

За позивачем зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, обмеження позивача є правомірним та відповідає пріоритету забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людей, зокрема, учасників освітнього процесу, якими згідност.19 Закону України "Про повну загальну середню освіту"є учні, педагогічні працівники, інші працівники закладу освіти, батьки учнів, асистенти дітей.

Дійсно, відстронення позивача від роботи означало втрату тимчасово права на працю та на оплату праці. Однак це було прямим наслідком вибору позивачавідмовитися виконувати законний обов`язок або ухилення від нього, метою якого є захист здоров`я.

Суд вважає безпідставним посилання на те, що щеплення від COVID-19 не передбачено Календарем щеплень.

За змістом пункту 2 Календаря щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011,з урахуванням змін, внесених згіднонаказу МОЗ №1510 від 03.07.2020(зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 за № 1159/19897), обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань (крім щеплень,

визначених пунктом 1 Календаря, - дифтерія, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз,

тощо) підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, що відповідає положенням абзацу 2статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Посилання позивача на ті обставини, що жодна вакцина проти COVID-19 не завершила повний цикл клінічних випробувань та є експерементальною, судом не приймається до уваги, оскільки відповідно допостанови Кабінету Міністрів України №95 від 08.02.2021 «Деякі питання державної реєстрації вакцин або інших медичних імунобіологічних препаратів для специфічної профілактики гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, під зобов`язання для екстреного медичного застосування», передбачено реєстрацію вакцин для профілактики COVID-19 дозволені для екстренного використання в Україні.

Також позицію позивача про те, що сама вимога про надання доказів щодо проведення щеплень є незаконною, так як є таємницею про стан здоров`я, суд не приймає до уваги, виходячи із наступного.

Право на медичну таємницю закріплене в Основах законодавства України про охорону здоров`я.

Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта. Право на таємницю про стан здоров`я, закріплене устатті 286 ЦК України.

Разом з тим, інформація про COVID-сертифікат та щеплення в переліку документів, що підпадають під медичну таємницю, відсутня. Відтак, інформація щодо щеплення проти COVID-19 не є медичною таємницею.

Щодо відсутності внаказі МОЗ від 04 жовтня 2021 року N 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням»посилання на те, що діяльність перелічених в ній осіб може призвести до їх зараження або поширення ними інфекційних хвороб, то наведене не має юридичного значення.

Так, за змістом абзацу другогостаті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»для обов`язкового здійснення профілактичних щеплень для певних категорій професій, виробництв та організацій необхідним та достатнім є встановлення центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я відповідного переліку таких професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб.

Таким чином, на підставі досліджених у справі доказів та норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати здійснено відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства, а тому в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

При цьому, клопотання позивача про те, щоб у всіх процесуальних документах суду його персональні дані були вказані: ОСОБА_3 , суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до ЦПК України (ст..260, 265) суд в процесуальних документах зазначає ім`я (найменування) сторін та відповідно до ст.28 ЦК України ім`я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові…

Розподіл судовихвитрат міжсторонами

Відповідно дост. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду не сплатив судовий збір.

В задоволені позову відмовлено повністю, тому судові витрати покладаються на позивача, а отже із ОСОБА_1 в дохіддержави слідстягнути судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп.

Підстави для негайного виконання рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову по даній цивільній справі не застосовувалися.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Любашівського опорного закладу загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської області, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання сплатити невиплачену заробітну плату відмовити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 вдохід держави судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. В разі проголошення вступної та резолютивної

частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 28.02.2022 року.

Суддя: Т.П. Дармакука