Ухвала суду № 103568382, 23.02.2022, Лисянський районний суд Черкаської області

Справа №700/33/22

Провадження №2/700/78/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2022 року Лисянський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Бесараб Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Мельніченко Н.І.,

розглянувши у судовому засіданні в смт.Лисянка справу №700/33/22, провадження №2/700/78/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Лисянський відділ державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А H О В И В:

17 січня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Лисянський відділ державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Свої вимоги мотивує тим, що 25.10.2021 року нею отримано постанову про відкриття виконавчого провадження №67269093 від 25.10.2021 року відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса №5892 від 29.07.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем яким було звернено стягнення з неї на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», якому ТОВ «Фінансова компанія управління активами», відступлено право вимоги на підставі договору факторингу №20/ФК від 09.07.2020 року, якому в свою чергу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу №20182407-1/2 від 24.07.2018 року, якому в свою чергу ТОВ «Фінансова компанія «БІЗНЕСФІНАНС», відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу №1706/01 від 30.07.2014 року, якому ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» на підставі договору відступлення права вимоги №20140730-Г від 17.06.2015 року, відступлено право вимоги за кредитним договором №1636/1952SFPRG7 від 10.12.2011 року, укладеного між ПАТ ПЛАТИНУМ БАНК» та ОСОБА_1 , заборгованість у розмірі 6197,47 грн., за період з 29.04.2014 року по 29.07.2020 року.

25.10.2021 року Лисянським відділом державної служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) було відкрито виконавче провадження № 67269093 з примусового виконання зазначеного виконавчого напису.

Даний виконавчий напис вважає таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений з істотними порушеннями, так як має ознаки незаконності та вчинений з грубим порушенням чинного законодавства та порушення її права, оскільки покладає на неї протиправний обов`язок по сплаті коштів, які вона від ТОВ «Фінансова компанія управління активами» не отримувала і жодних правовідносин з даним товариством у неї відсутні.

Оскільки,приватним нотаріусомне дотримановимоги вчиненнявиконавчого напису,не встановленабезспірність заборгованостіта вчиненийз грубимпорушення їїправ такяк покладаєна неїпротиправний обов`язокпо сплатікоштів,тому змушеназвернутися досуду тапросить визнативиконавчий напистаким,що непідлягає виконанню.

Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 24.01.2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Відповідач: представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернувся до суду із заявою про визнання позовних вимог. Згідно вказаної заяви ТОВ «Фінпром Маркет» визнає позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., зареєстрованого за №5892 від 29.07.2020 року, таким що не підлягає виконанню та стягнення з ТОВ «Фінпром Маркет» судового збору за подання позовної заяви в розмірі 496 грн., в порядку ч.1 ст.142 ЦПК України. Вимоги позивача щодо стягнення орієнтовних судових витрат у розмірі 4000 грн. ними не визнаються.

Відповідно до вимог ч.3ст.200 ЦПК Українипри визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленомуст. 206 цього ж Кодексу.

Дослідивши та перевіривши письмові докази справи, встановивши такі юридичні факти та відповідні їм правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що 29.07.2020 року приватним нотаріусомКиївськогоміського нотаріальногоокругу ОстапенкомЄвгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі під №5892 про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», якому ТОВ «Фінансова компанія управління активами», відступлено право вимоги на підставі договору факторингу №20/ФК від 09.07.2020 року, якому в свою чергу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу №20182407-1/2 від 24.07.2018 року, якому в свою чергу ТОВ «Фінансова компанія «БІЗНЕСФІНАНС», відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу №1706/01 від 30.07.2014 року, якому ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» на підставі договору відступлення права вимоги №20140730-Г від 17.06.2015 року, відступлено право вимоги за кредитним договором №1636/1952SFPRG7 від 10.12.2011 року, укладеного між ПАТ ПЛАТИНУМ БАНК» та ОСОБА_1 , заборгованість у розмірі 6197,47 грн., за період з 29.04.2014 року по 29.07.2020 року.

Згідно зіст.18 ЦК України,нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно дост.87Закону України"Пронотаріат" (далі - Закон), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписамист.88 цього Закону,нотаріуси вчиняютьвиконавчі написи,якщо поданідокументи підтверджуютьбезспірність заборгованостіабо іншоївідповідальності боржникаперед стягувачемта заумови,що здня виникненняправа вимогиминуло небільше трьохроків. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Із матеріалів справи вбачається, що виконавчий напис пред`явлено до примусового виконання до державного виконавця Лисянського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Яцури Наталії Володимирівни, на підставі якого було відкрито виконавче провадження №67269093 від 25.10.2021 року. Зі слів позивача, вона отримала копію виконавчого листа 25.10.2021 року, що не заперечується відповідачами.

22.02.2022 року відповідач: представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» звернувся до суду із заявою про визнання позовних вимог позивача в частині визнання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., зареєстрованого за № 5892 від 29.07.2020 року таким, що не підлягає виконанню та стягнення з ТОВ «Фінпром Маркет» судового збору за подання позовної заявив розмірі 496 грн. (інші 50 відсотків судового збору повертаються позивачу з державного бюджету в порядку ч.1 ст.142 ЦПК України). Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, то подав клопотання, що дана вимога не підлягає задоволенню, так як позивачем не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тобто позивач не надав розрахунку, передбаченого ст.134 ЦПК України.

За змістом статей12та81 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зістаттею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, з врахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та беручи до уваги саме обов`язок сторін довести ті обставини на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд розглядає справу за наявними у ній доказами.

Відповідно до п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Правова позиція Верховного Суду України справі за № 6-887цс17: З урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей50,87,88 Закону України «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

В Постанові КЦС ВС від 23.01.2018 року у справі №310/9293/15ц зазначено, що вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимогст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що нотаріусом при вчиненні виконавчого напису з`ясовані всі обставини розміру та періоду за який утворилась заборгованість, не встановлено чи отримував нотаріус від стягувача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення.

Із наданих суду документів неможливо встановити чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, також не встановлено судом факту отримання позивачем повідомлення-вимоги про наявність такої заборгованості. Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

Отже, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності заборгованості, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив нормиЗакону України «Про нотаріат»та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з ч.4ст.206 ЦПК Україниу разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Зазначені обставини є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а тому суд дійшов до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства та він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Що стосується судових витрат понесених позивачем у зв`язку з подачею позову до суду, то суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір у сумі 992 грн.40 коп., що підтверджується квитанцією №0.0.24200638061 від 17.01.2021 року.

Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Тобто, у разі визнання відповідачем позову, позивачу, який не звільнений від сплати судового збору, з державного бюджету повертається 50 відсотків судового збору, який був ним сплачений при поданні позову, а із відповідача стягуються (відшкодовуються) на користь позивача інші 50 відсотків судового збору.

Таким чином із відповідача на користь позивача, у такому випадку, стягується лише 50 відсотків судового збору сплаченого позивачем за подання позовної заяви.

При цьому, з державного бюджету повертається позивачу інші 50 відсотків судового збору, які були сплачені позивачем під час подання позову.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 496 грн.20 коп. та з державного бюджету необхідно повернути позивачу судовий збір у розмірі 496 грн.20 коп..

Що ж стосується витрат на правничу допомогу, то ця вимога не підлягає задоволенню.

Згідно частин 1,2статті 15 ЦПК України,учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно п.1 ч.3ст.133 ЦПК України,до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач очікує понести витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн., однак на підтвердження таких витрат не надано будь-яких доказів. Зокрема відсутні розрахунки витрат,інших документів,що підтверджуютьобсяг,вартість наданихпослуг абовитрати адвоката,необхідні длянадання правничоїдопомоги вданій справі. Таким чином, докази про сплачений гонорар адвокату у матеріалах справи відсутні.

У рішеннях ЄСПЛ умовою для стягнення судових витрат зі сторони, що програла, є наявність факту їх сплати позивачем.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір був обґрунтованим (див., наприклад, п. 30 рішення у справі Bottazzi v. Italy). Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (див. також п. 55 рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Iatridis v. Greece).

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20.09.2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

До матеріалів справи не додано будь-яких доказів щодо підтвердження сплати позивачем витрат на правову допомогу. Зокрема відсутні квитанції до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки.

З огляду на викладене у задоволенні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на її користь понесених витрат на правничу допомогу необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10,12,81,89, 133, 141, 247, 259,263-265 ЦПК України, ст.ст.15, 16, 18 ЦК України, Закону України "Про нотаріат", Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Лисянський відділ державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати виконавчий напис №5892, вчинений приватним нотаріусом Київськогоміського нотаріальногоокругу ОстапенкомЄвгеном Михайловичем29.07.2020 року, відповідно до якого з ОСОБА_1 стягується на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість у сумі 6197 грн.47 коп., таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ:43311346, місцезнаходження: вул.Михайла Стельмаха, 9А офіс 204 м.Ірпінь Київської області 08200) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платників податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) 496 грн. 20 коп. (чотириста дев`яносто шість гривень двадцять копійок) судового збору.

Повернути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платників податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) 496 грн. 20 коп. (чотириста дев`яносто шість гривень двадцять копійок) судового збору сплаченого згідно квитанції №0.0.24200638061 від 17.01.2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В.Бесараб