Рішення № 103568043, 22.02.2022, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/915/21

Номер провадження 2/167/37/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2022 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Требика В.Б.,

з участю:

секретаря судового засідання Артюха В.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Шемета І.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 16685,62 грн.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що на підставі договору про надання банківських послуг (за заявою ОСОБА_1 від 13 жовтня 2009 року) позивачем відкрито картковий рахунок із встановленим кредитним лімітом і відповідачу надано у користування кредитну картку. Так, позивач, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах кредитного ліміту, свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі. У порушення закону та умов договору ОСОБА_1 свої зобов`язання по погашенню кредиту за договором належним чином не виконала, не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості. Внаслідок порушення відповідачем своїх зобов`язань станом на 1 листопада 2021 року утворилася заборгованість по кредитному договору в загальній сумі 22783,34 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 16685,62 грн., заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит 6097,72 грн. Зазначають, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, тому АТ КБ «Приватбанк» заявлено позов до суду про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 16685,62 грн.

У поданому до суду відзиві позивач заперечує проти позовних вимог. Вказує про те, що позивачем до позовної заяви додано документи, які містять виправлення, а саме: виписка за договором заклеєна білою стрічкою. Крім цього, позивачем не подано до суду підписаних позичальником Умов та правил надання банком кредиту та пам`ятки, яка передбачена цими правила. Також, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 у 2016 році припинила користуватися картковим рахунком просить застосувати строки позовної давності.

У поданій до суду відповіді на відзив позивач зазначає про те, що сторонами при укладенні договору обговорені усі істотні його умови. У виписці з карткового рахунку відповідача чітко прослідковується, що відповідач користувався кредитними коштами, а також здійснював платежі для погашення заборгованості. Розрахунок заборгованості, наданий АТ КБ «Приватбанк» Боярських О.В. не оспорюється. Щодо строків позовної давності зазначають, що строк повернення кредиту відповідачем це строк дії випущеної картки (до серпня 2019 року). Позивач звернувся до суду із цим позовом 10 листопада 2021 року, тобто до спливу строку позової давності. З урахуванням викладеного, просять задовольнити позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк».

Представник позивача в судове засідання не з`явився. У справі є клопотання від представника позивача Гребенюка О.С. про підтримання позовних вимог та розгляд справи у відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні просили суд відмовити в задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» з підстав, викладених у відзиві. Крім цього, відповідач ОСОБА_1 зазначила, що востаннє здійснювала платіж для погашення заборгованості ще у 2017 році.

Суд, заслухавши пояснення відповідача та її представника, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, дійшов таких висновків.

Положеннями 13, 81 ЦПК передбачено, що суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом із копії заяви відповідача від 13 жовтня 2009 року встановлено, що між

АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг. У цій же заяві значиться про те, що сума кредитного ліміту становить 500 грн., базова відсоткова ставка за кредитним лімітом на момент підписання договору 2,5% на місяць із розрахунку на 360 днів. Відповідач засвідчив, що така заява разом з пам`яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає між ним і банком договір про надання банківських послуг. Довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» стверджено, що розмір щомісячних платежів (що включають плату за використання кредитних коштів у звітному періоді) 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості, термін внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця наступного за звітним.

Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 стверджено, що відповідач отримала від АТ КБ «Приватбанк» кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який у подальшому було збільшено до 12000 грн.

Згідно з наданої банком довідки (а.с. 32) ОСОБА_1 на підставі підписаного кредитного договору отримала кредитні картки: № НОМЕР_1 (строк дії з

13 жовтня 2009 року по грудень 2011 року), № НОМЕР_2 (строк дії з 24 лютого 2011 року по грудень 2014 року), № НОМЕР_3 (строк дії з 11 червня 2012 року по жовтень 2015 року), № 4149437859227322 (строк дії з 20 січня 2016 року по серпень

2019 року).

Разом з тим, з виписки про рух коштів за рахунком ОСОБА_1 вбачається, що відповідач користувалася кредитними коштами, а також періодично сплачувала суми на погашення кредиту. Як слідує з цієї виписки 23 вересня 2017 року відповідачем поповнено готівкою картку № НОМЕР_4 в терміналі самообслуговування, тобто внесено платіж на погашення заборгованості за кредитним договором.

Під час розгляду справи відповідач ОСОБА_1 обставини укладення кредитного договору із позивачем АТ КБ «Приватбанк», отримання кредитних коштів, а також здійснення періодичних платежів на погашення заборгованості не заперечувала.

Згідно з поданим позивачем розрахунком станом на 1 листопада 2021 року вбачається наявність заборгованості ОСОБА_1 перед АТ КБ «Приватбанк» по кредитному договору від 13 жовтня 2009 року за тілом кредиту в розмірі 16685,62грн. і за відсотками нарахованими на прострочений кредит 6097,72 грн.

Нормою ст. 629 Цивільного кодексу України (далі ЦК) передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 526, 527 ЦК встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позивач звернувся до суду із позовом справі 10 листопада 2021 року.

Відповідно до статтей 256, 257 ЦК позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі ст. 1048 ЦК, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Кредитним договором передбачено сплату періодичних платежів, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до ст. 261 ЦК починається перебіг позовної давності для вимог до боржника. Оскільки кредитним договором передбачено обов`язок відповідача повернути весь борг частинами (щомісячні платежі) та встановлено самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, тому право позивача вважається порушеним з моменту недотримання відповідачем строку погашення кожного чергового платежу, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. На цій підставі суд відхиляє доводи представника позивача щодо початку перебігу строку позовної давності із останнього дня серпня 2019 року (закінчення дії випущеної картки).

Як було встановлено в судовому засіданні із виписки про рух коштів за рахунком та пояснень ОСОБА_1 останній платіж на погашення кредитної заборгованості відповідач внесла 23 вересня 2017 року на карту № НОМЕР_4 , а з позовом до суду АТ КБ «Приватбанк» звернулося 11 листопада 2021 року. За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором заявлені позивачем із пропуском позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, що має наслідком відмови у задоволенні позовних вимог

АТ КБ «Приватбанк».

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 259, 265 ЦПК, суд, -

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору за заявою позичальника від 13 жовтня 2009 року.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення: 28 лютого 2022 року.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570).

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт

НОМЕР_5 ).

Суддя: В.Б. Требик