Ухвала суду № 103567906, 15.02.2022, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/1073/21

Провадження № 1-кп/592/173/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі

головуючого судді - Литовченка О.В.,

за участі секретаря судового засідання Подпрятова А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 12020200440002947, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.11.2020 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, Сумської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч.4 ст.296 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Окружної прокуратури м. Суми Передерія В.Г.,

захисника адвоката Безпалого Г.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

встановив:

Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.4 ст.296 КК України.

08.02.2022 прокурором Передерієм В.Г. подано, яке підтримав у судовому засіданні, письмове клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, який закінчується, оскільки на думку прокурора Пляхтур Я.В. обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.121, ч.4 ст.296 КК України, раніше заявлені ризики передбачені п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які підтверджені судовими рішеннями, не зменшились і продовжують існувати.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Безпалий Г.В. заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просили застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Обвинувачений ОСОБА_1 подав письмове клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.

Суд, заслухавши клопотання та думку прокурора, обвинуваченого щодо продовження строку тримання під вартою, дослідивши матеріали клопотання, кримінального провадження вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, ухвалою суду від 05.02.2021 обрано запобіжний захід тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 до 25.03.2021 включно за наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Ухвалою суду від 20.12.2021 продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 по 15.02.2022 включно.

При вирішенні питання щодо продовження або не продовження строку тримання під вартою суд повинен з`ясувати чи не зменшились раніше заявлені ризики або чи не з`явились нові ризики.

Вирішуючи дане питання суд також враховує практику ЄСПЛ висловлену у своєму Рішенні від 12.02.2015 року у справі Подвезько проти України (заява № 74297/11) де Суд зазначив наступне: п.20.Суд нагадує, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин {див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (<…>), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно допідпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (рішення у справах «Ладент проти Польщі» та«Хайредінов проти України».

На даний час не досліджені всі докази сторони обвинувачення: не допитані потерпілі, свідки сторони обвинувачення, не досліджені письмові докази, інші докази, не допитаний обвинувачений, у зв`язку з чим виконати всі процесуальні дії до закінчення строків тримання обвинуваченого під вартою не можливо.

Вивчивши обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_1 , клопотання прокурора, суд дійшов висновку, що на даний час не зменшились і продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, також слід зазначити, що обвинуваченому пред`явлене обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину і у разі визнання його винуватим у вчиненні цього злочину, йому загрожує покарання на строк до 8 років позбавлення волі, тому від тяжкості покарання обвинувачений зможе ухилитись від суду.

Суд враховує рішення Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», «Ігнатов проти України», в яких зазначено, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості. Розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку, залежно від особливостей конкретної справи.

Мають місце і заявлені у клопотанні ризики того, що ОСОБА_1 із-за тяжкості покарання, що йому загрожує в разі визнання його винуватим у злочині, у вчиненні якого він обвинувачується, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, а також вчинити новий злочин. При цьому врахування тяжкості злочину у даному випадку має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинений злочин підвищує ризик того, що ОСОБА_1 може іншим чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, так як небезпека ризику переховування від органів досудового розслідування і суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та інше.

Ризик вчинення ОСОБА_1 нового злочину також є цілком виправданим, оскільки не працевлаштований, що вказує на відсутність у нього постійного джерела доходу для існування та об`єктивно свідчить про наявність передумов для продовження злочинної діяльності з метою свого утримання і покращення матеріального становища.

Перебуваючи на свободі обвинувачений також може вплинути на потерпілих, свідків з метою не надання показань в суді щоб у такий спосіб перешкодити судовому розгляду кримінального провадження, також судом ще не допитувався сам обвинувачений, тому не відомо його відношення до інкримінованого злочину.

Ризик вчинення ОСОБА_1 незаконного впливу на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні доведений прокурором.

Суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальногромадянських прав та інтересів потерпілих, оскільки відбулося посягання на життя та здоров`я людини, що є найвищою соціальною цінністю згідно з ст.3 Конституції України.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про необхідність продовження відносно обвинуваченого виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів, в тому числі і домашній арешт, за перелічених вище причин не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Пунктом 1 ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Під час розгляду клопотань судом вивчалась можливість застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Суд враховує рішення Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», «Ігнатов проти України», в яких зазначено, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості. Розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку, залежно від особливостей конкретної справи.

Встановлені ризики на даній стадії судового розгляду переважають над принципом поваги до особистої свободи. Наявність у обвинувачених міцних соціальних зв`язків не зменшує наявні ризики за п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини в справах «Летельє проти Франції», «І. А. проти Франції», зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Більш м`які запобіжні заходи, в тому числі і цілодобовий домашній арешт, враховуючи наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України будуть недостатні для запобігання встановленим ризикам, тому суд вважає необхідним відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 .

За таких обставин, суд приходить до висновку, що обвинуваченому необхідно продовжити строк тримання під вартою по 14.04.2022 включно.

Керуючись ст.ст. 177, 331, 350, 372 КПК України суд,

постановив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по 14.04.2022 включно.

Клопотання ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу залишити без задоволення.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі Державній установі «Сумський слідчий ізолятор».

Ухвала суду може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а для обвинуваченого, який перебуває під вартою строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії ухвали.

Суддя О.В. Литовченко