Рішення № 103567437, 25.02.2022, Пологівський районний суд Запорізької області

Справа № 324/2126/21

Провадження № 2-а/324/5/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2022 року Пологівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кацаренко І.О.,

за участі секретаря судового засідання Божко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Пологи в порядку позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, поліцейський Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції старший сержант поліції Череватенко Дмитро Олегович, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО №5123790 від 08 грудня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить суд постановити рішення, яким визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАО №5123790 від 08 грудня 2021 року, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 510,00 грн.; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3000 грн.

В обґрунтування позовних вимог він зазначив, що 08 грудня 2021 року старшим сержантом поліції Череватенко Дмитром Олеговичем винесена постанова серії ЕАО №5123790, якою притягнуто його до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 510,00 грн. Згідно оскаржуваної постанови, 08 грудня 2021 року о 11 год. 16 хв. у с.Матвіївка на трасі М-18, 283 км, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом КРАЗ 257 НОМЕР_1 , перевозив небезпечний вантаж кисень 24 балона з порушенням спеціальних правил, а саме відсутні таблиці помаранчевого кольору з переду та ззаду, чим порушив п.22.5, 22.6 ПДР та п.5.3.2.1.1 5.3.2.1.7 правил ДОПНВ, порушив п.22.5 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.132-1 КУпАП. Із вказаною постановою ЕАО №5123790 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 08 грудня 2021 року, винесеною поліцейським Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції старшим сержантом поліції Череватенко Дмитром Олеговичем, він не згоден, оскільки адміністративного правопорушення не вчиняв. Вважає, що при винесенні у відношенні нього оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення відповідачем неповно з`ясовані та доведені обставини, що мають значення для справи, які поліцейський вважав встановленими, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, упередженість при розгляді справи, невідповідність висновків Постанови обставинам справи, виходячи з наступного:

відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне. всебічне. повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, шо сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст.283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою, цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Поліцейським при розгляді справи невірно застосовані норми ПДР України, що в подальшому призвело до винесення незаконної та необгрунтованої постанови. Тому обставини, викладені в постанові серії ЕАО№5123790, є надуманими та такими, що не відповідають дійсності.

В порушення зазначеної норми оскаржена постанова містить суперечливі посилання на опис обставин, нібито установлених при розгляді справи, та диспозицією статті КУпАП, на яку іде посилання в оскаржуваній Постанові, оскільки факти, зазначені в постанові, не відтворюють фактичних обставин справи, їх не ідентифікують та не доведені.

08 грудня 2021 року об 11 год. 16 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом КРАЗ 257 номерний знак НОМЕР_1 , здійснюючи перевезення кисню газоподібного в балонах у кількості 24 шт., прямуючи до пункту розвантаження у місто Пологи, вул.Ломоносова,1 згідно товарно-транспортної накладної №0000006145 від 08 грудня 2021 року.

Пункт 22.5 Правил дорожнього руху, порушення якого зазначено у постанові АР №625322, передбачає, що перевезення небезпечних вантажів здійснюється за спеціальними правилами. Діючими на сьогоднішній день спеціальними правилами є Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України 04 серпня 2018 року №656 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 11 вересня 2018 року за №1041/32493, які визначають порядок та основні вимоги до забезпечення безпеки дорожнього перевезення небезпечних вантажів на всій території України. Загальними положеннями Правил визначено, що вони діють на всій території України, розроблені з урахуванням вимог додатків А, В до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів від 30 вересня 1957 року (ДОПНВ), до якої Україна приєдналася у 2000 році, обов`язкові до виконання для суб`єктів господарювання незалежно від форм власності та фізичних осіб, які є учасниками дорожнього перевезення небезпечних вантажів. Також п.4 Загальних положень Правил встановлено, що дорожнє перевезення небезпечних вантажів територією України здійснюється з урахуванням вимог додатків А, В Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів. Підрозділом 1.1.3.6 додатка А до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів передбачено застосування «спрощених» вимог до перевезень на транспортних одиницях незалежно від їх дозволеної максимальної маси, що перевозять небезпечні вантажі в пакуваннях без перевищення максимальної кількості на транспортну одиницю, зазначеної в підрозділі 1.1.3.6 додатка А до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення цебезпечних вантажів. Згідно таблиці до п 1.1.3.6.3 додатку А Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів максимальна кількість вантажів, на перевезення яких розповсюджується звільнення, пов`язані з кількістю небезпечних вантажів для перевезення на одній транспортні одиниці, для кисню стиснутого становить 1000 літрів (номінальна місткість посудин в літрах), тому що кисень за Переліком небезпечних вантажів віднесено до 3 транспортної категорії та 3 групи пакування. Зважаючи на місткість балонів кисневих в 40 л, 1000 літрів становить 25 балонів. В Постанові ЕАО № 5123790 зазначена кількість балонів - 24 та зафіксовано, а згідно п. 1.1.3.2 додатку А вимоги ДОПНВ не застосовуються у випадку, коли тиск газу у посудині (балоні) при температурі 150С не перевищує 200 кПа (2 бара) і якщо під час перевезення газ повністю знаходиться в газоподібному стані. Тобто, балони не враховуються як небезпечний вантаж та чинними нормативними документами не є небезпечним вантажем при перевезенні 24 кисневих балонів. Таким чином, вище зазначені обставини свідчать про необґрунтованість адміністративного стягнення.

Таким чином, при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідачем не були з`ясовані обставини справи, а саме: не було встановлено істину, чи дійсно водій вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.132-2 КУпАП, і чи є в його діях склад правопорушення. Зазначенні обставини вказують на формальний розгляд справи та поверховість, неповноту перевірки за фактом здійснених ОСОБА_1 дій чи бездіяльності, оскільки водій мав при собі всі необхідні документи та не перевозив небезпечний вантаж.

Зокрема, відповідачем не було вжито всіх заходів для забезпечення всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, що і потягло прийняття такої неоднозначно суперечливої постанови. Таким чином, є очевидним, що відповідач не виконав вимог КУпАП щодо повного та об`єктивного дослідження обставин справи, не з`ясував всіх обставин, необхідних для встановлення істини у справі, та з порушенням процесуальної форми її розгляду не дав їм оцінку у сукупності з іншими доказами.

У судове засідання 25 лютого 2022 року позивач ОСОБА_1 не з`явився, але надав письмову заяву, в якій він підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх, а також судове засідання просив провести без його участі та без технічної фіксації.

Представник відповідача, будучи належним чином завчасно повідомленим про дату, час та місце розгляду даної справи, у судове засідання також не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, з заявами про відкладення розгляду справи з певних причин або про розгляд справи за його відсутності до суду не звертався, відзив на позов не подав.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, будучи належним чином завчасно повідомленими про дату, час та місце розгляду даної справи, у судове засідання також не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, з заявами про відкладення розгляду справи з певних причин або про розгляд справи за їх відсутності до суду не зверталися.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв`язку з чим підстав для відкладення розгляду справи не вбачається і суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних доказів.

На підставі ч.4 ст.229 КАС України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

Суд, беручи до уваги підтримання позовних вимог позивачем, не надання заперечень проти позову відповідачем і третіми особами, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відсутність хоча б однієї з наведених ознак є підставою для задоволення адміністративного позову.

Ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

До компетенції органів Національної поліції відповідно до ст.222 КУпАП віднесено розгляд справ, передбачених, зокрема, ч.1 ст.132-1 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Тобто, складення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення є складовою виконання посадовою особою Національної поліції України своїх посадових обов`язків, передбачених законом.

Судом встановлено, що постановою серії ЕАО №5123790 від 08 грудня 2021 року поліцейського Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції старшим сержантом поліції Череватенко Д.О. водія ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510,00 гривень за ч.1 ст.132-1 КУпАП.

Оскільки постанова по справі про адміністративне правопорушення винесена 08 грудня 2021 року, а позивач звернувся до суду 15 грудня 2021 року, то встановлений ч.2 ст.286 КАС України десятиденний строк звернення до суду ним порушено не було.

Частиною 1 ст.132-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Згідно глави 5.4 «Документація» «Правил, доданих до Європейської угоди про міжнародне перевезення небезпечних вантажів внутрішніми водними шляхами (ВОПНВ)» усі вантажі, перевезення яких регламентується ВОПНВ, повинні супроводжуватися відповідними документами, що вимагаються в цій главі, крім випадків, коли в підрозділах 1.1.3.1-1.1.3.5 передбачені вилучення. Так, зокрема, п.5.4.1 ВОПНВ визначає вимоги щодо транспортного документа на небезпечні вантажі та пов`язану з ним інформацію.

Проте, як слушно зауважив позивач, у Правилах дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ №656 від 04 серпня 2018 року, які на даний час є чинними, балони не враховуються як небезпечний вантаж та чинними нормативними документами не є небезпечним вантажем при перевезенні 24 кисневих балонів. Таким чином, вище зазначені обставини свідчать про необґрунтованість адміністративного стягнення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №177/525/17 від 08 липня 2020 року відхилив доводи скаржника (Управління патрульної поліції в м.Кривому Розі Департаменту патрульної поліції) про правомірність оскаржуваної постанови у зв`язку з тим, що вчинення адміністративного правопорушення позивачем (правопорушником) не заперечується, оскільки уважає, що сам факт визнання особою вини у порушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Проте, надані суду матеріали не містять жодного доказу із числа зазначених у ст.251 КУпАП, які б підтверджували факт вчинення саме позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.132-1 КУпАП, а сам позивач цей факт заперечує.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Крім того, суд бере до уваги той факт, що відповідачем не було надано до суду жодного доказу на підтвердження законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови.

Окрім того, оскаржувана постанова взагалі не містить інформації про здійснення будь-якої фіксації факту правопорушення.

Тобто, поліцейським у порушення ч.3 ст.283 КУпАП у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення не зазначено про здійснення будь-якої фіксації правопорушення, відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис правопорушення.

Зважаючи на те, що зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтею 283 КУпАП, у такій постанові, зокрема, необхідно зазначити технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31 січня 2019 року в справі №464/2309/17.

Судом встановлено, що постановою серії ЕАО №5123790 від 08 грудня 2021 року до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень було притягнуто ОСОБА_1 і він був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.132-1 КУпАП, яка полягала в порушенні правил дорожнього руху, а саме порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів. Постанова була винесена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, а також положення ст.62 Конституції України, відповідно до якої усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.132-1 КУпАП, оскільки в матеріалах справи відсутні докази належного оформлення факту вчинення ним адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що постанова серії ЕАО №5123790 від 08 грудня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ст. 132-1 КУпАП, підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю, оскільки при невизнанні позивачем своєї вини, його вина не підтверджена ніякими фактичними даними, а відповідно до пояснень позивача правил дорожнього руху він не порушував, а відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав інших доказів стосовно вини позивача та правомірності свого рішення.

З огляду на викладене, з урахуванням положень, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії», відповідно до якого збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутністю сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення, свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд, за відсутності достатніх та переконливих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у постанові про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку про відсутній у діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.132-1 КУпАП України, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно зі статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується ст. 132, 139 КАС України, Законом України «Про судовий збір». Крім того, постановою Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку ВСУ від 13 грудня 2016 року у справі №21-1410а16, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшого оскарження позивачем та відповідачем судового рішення.

Загальний порядок розподілу судових витрат урегульовано статтею 139 КАС України, частинами першою якої встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Крім того, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частинами першою-п`ятою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, позивачем додано до адміністративного позову, докази того, що ОСОБА_2 , з яким позовач уклав договір №15/12 про надання професійної правничої допоги від 15 грудня 2021, має право на зайняття адвокатською діяльністю згідно свідоцтва серії ЗП №001212 від 05 січня 2017 року.

На підтвердження здійснення судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, позивачем надано до суду договір про надання професійної правничої допомоги від 15 грудня 2021, перелік та вартість послуг за договором, та квитанцію до прибуткового касового ордера на загальну суму 3000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції, судові витрати в сумі 454,00 грн. в рахунок відшкодування витрат з оплати судового збору та 3000,00 грн. на відшкодування витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4-9, 14-15, 72-79, 139, 229, 241-246, 257-262, 268-271, 286 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, поліцейський Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції старший сержант поліції Череватенко Дмитро Олегович, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО №5123790 від 08 грудня 2021 року задовольнити.

Скасувати постанову ЕАО №5123790 від 08 грудня 2021 року, складену поліцейським Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції старший сержант поліції Череватенко Дмитром Олеговичем , про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.132-1 КУпАП, і накладення штрафу в розмірі 510 (п`ятсот десять) грн.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.132-1 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (03048, м.Київ, вул.Федора Ернста,3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) грошові кошти в розмірі 454,00 (чотириста п`ятдесят чотири) гривень на відшкодування витрат зі сплати судового збору та 3000,00 (три тисячі) гривень на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Пологівський районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя: Кацаренко І. О.