Рішення № 103567172, 23.02.2022, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________ Справа № 299/5722/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.02.2022 м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання Роман К.С., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Королівської селищної ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: державний нотаріус Виноградівського районного нотаріального округу Боричок К.В., про визнання права власності на нерухоме майно та майнові паї в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача Королівської селищної ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: державний нотаріус Виноградівського районного нотаріального округу Боричок К.В., про визнання права власності на нерухоме майно та майнові паї в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина, на чотири земельні ділянки загальною площею 4,30 га, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сасівської сільської ради та два майнові паї члена КСП Україна (ПСП Україна), загальною вартістю 11 393 грн. На випадок своєї смерті, батько позивачки заповідального розпорядження не залишив. У відповідності до ч.3ст.1268 ЦК України, позивачка, спадщину після смерті свого батька прийняла. Крім неї інших спадкоємців немає. У зв`язку з необхідністю отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, позивачка звернулася до Виноградівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак отримала відмову у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Позивачка в підготовче судове засідання не з`явилася, однак подала до суду письмову заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у її відсутність.

Представник відповідача будучи повідомленим про день, час та місце проведення розгляду справи належним чином, в підготовче судове засідання не з`явився, однак подав через канцелярію суду заяву про визнаня позовних вимог та розгляд справи у його відсутність.

Третя особа будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи належним чином своєчасно, в судове засідання також не з`явилася, заяв, клопотань від неї не надходило.

Відповідно до ч. 3ст. 200 ЦПК Україниза результатами підготовчого судового провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідачем позов визнано повністю, що не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому в порядкуст.206 ЦПК Українивизнання ним позову прийнято судом.

Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядкуст.223 ЦПК Українинеобов`язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін та визнання позовних вимог відповідачем, суд вважає за можливе у підготовчому судовому засіданні ухвалити рішення про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до вимогст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У судовому засіданні належними та допустимими доказами встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина на чотири земельні ділянки загальною площею 4,30 га, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сасівської сільської ради та два майнові паї члена КСП Україна (ПСП Україна), загальною вартістю 11 393 грн.

Вказане спадкове майно спадкодавець успадкував після смерті своїх батьків ОСОБА_3 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_4 (померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ), але спадкові права не оформив, що стверджується копіями правостанолюючих документів на спадкове майно.

На випадок своєї смерті батько позивачки заповідального розпорядження не залишив.

У відповідності до ч.3ст.1268 ЦК України, позивачка, спадщину після смерті батька прийняла, оскільки проживала разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Єдиним спадкоємцем за законом до спадкового майна є позивачка .

Спадкоємців як б мали право на обов`язкову частку, передбаченихст.1241 ЦК Українинемає.

Відповідно дост.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину.Статтею 1297 зазначеного Кодексувстановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Верховний суд України в п. 23Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7роз`яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

Отже, в зв`язку з необхідністю отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом, позивачка звернулася до Виноградівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Однак у нотаріальній конторі листом від 15.12.2021 за № 371/01-16, позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, які втрачено.

Згідно із вимогами статей2,3,4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»право власності на нерухоме майно є речовим правом, яке підлягає реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та виникає з моменту такої реєстрації.

З огляду на положення зазначеногоЗакону, особа вважається власником об`єкта нерухомості лише тоді, коли у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься відповідний запис про реєстрацію права власності особи на це майно.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересів (ст. 16 ЦК України). Судовий захист права власності здійснюється шляхом розгляду позовів про визнання права власності на майно, витребування його із чужого незаконного володіння чи від добросовісного набувача у передбачених законом випадках, про визнання правочину недійсним, про визнання незаконним правового акта, що порушує право власності, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, про заборону вчинення дій, які можуть порушити право власності, або про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню, про визначення порядку володіння та користування спільним майном, про поділ спільного майна або виділ з нього частки, про виключення майна з опису, про відшкодування шкоди, заподіяної майну, або збитків, завданих порушенням права власності і подібне.

Постановою Пленуму ВСУ від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування»п.10 визначено, що відповідно достатті 1225 ЦК Україниправо власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Вст. 131 Земельного кодексу Українизазначено, що громадяни України, мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі спадкування.

Статтею 125 Земельного кодексу Українивстановлено, що право власності на земельну ділянку, виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 328 ЦК Українивстановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.

Пленум ВСУ уПостанові № 20 від 22.12.95 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»вказав, що судовий захист права приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання права власності на майно.

В п.3.1 Узагальнення проведеного ВССУ від 16.05.2013 року відмічено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п.3.3 - що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім`я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.

Отже, застосуванню підлягаєст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до ч.1ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою( ст.382ч.2, ст.392 ЦК України).

Для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації та місця його знаходження, нотаріусу слід подати документ, що підтверджує право власності спадкодавця на майно з відміткою органу, що проводить реєстрацію, або реєстраційного посвідчення, яке є невід`ємною частиною правовстановлюючого документа.

В свою чергу право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна (ч.2ст.1299 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвеціїї про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств був врегульованийнаказом Міністерства аграрної політики від 14 березня 2001 року № 62 «Про затвердження Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств», зареєстрованим в МЮУ від 04.04.2001 за № 306/5496 (далі'Наказ), який 24.05.2013на підставінаказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 11.04.2013 № 253 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів», зареєстрованого в МЮУ 25.04.2013 за № 673/23205 втратив чинність.

Вказаним Порядком передбачалось, що виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводилось підприємством - користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі.

При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство- правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна робимо відмітку про виділення майна в натурі у свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчувалось підписом керівника підприємства та печаткою.

Вказане свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна були підставою для оформлення власності за зазначене майно в установленому порядку.

Враховуючи те, що Наказ втратив чинність та на даний час відсутній спеціальний нормативно-правовий акт, направлений на врегулювання порядку виділення членам реорганізованого сільськогосподарського підприємства майна змушений звернутись у суд із позовом про визнання права власності на майновий пай.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Крім того, відповідно до норм ч. 5ст. 1268 ЦКнезалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3ст. 1296 ЦКвідсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч.1ст.1222 ЦК Україниспадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідност.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідност. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно дост. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а частиною 3статті 1223 ЦК Українипередбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Крім того, відповідно до норм ч. 5ст. 1268 ЦКнезалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3ст. 1296 ЦКвідсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Таким чином суд прийшов до переконання, що до позивачки ОСОБА_1 в порядку спадкування, перейшло право власності, яке належало її батьку -спадкодавцю ОСОБА_2 , спадкоємцем якого за законом є позивачка, і даний спосіб судового захисту інтересів позивачки відповідає вимогамст.16 ЦК України.

На підставі викладеного, керуючисьст.ст.10,12,13,18,81,141,223,259,263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.

У порядку спадкування за законом визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на:

- земельну ділянку площею 1,48 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сасівської сільської ради;

- земельну ділянку площею 0,67 га з цільовим, призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сасівської сільської ради;

- земельну ділянку площею 1,48 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сасівської сільської ради;

- земельну ділянку площею 0,67 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сасівської сільської ради;

- майновий пай члена КСП «Україна» (ПСП «Україна») с.Сасово у розмірі 6522, 00 гривень;

- майновий пай члена КСП «Україна» (ПСП «Україна») с.Сасово у розмірі 4871, 00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28.02.2022.

ГоловуючийТ. Ю. Левко