Рішення № 103566190, 22.02.2022, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/1494/21

Провадження №2/157/67/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Антонюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Вавдіюк Т.О.,

представника позивачки адвоката Федчика С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія-Актив», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом до ТзОВ «Юридична компанія «Дія-Актив», у якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 15265 від 5 липня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., а також просить стягнути з відповідача судові витрати. В обґрунтування вимог зазначає, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги С.С. від 30 вересня 2021 року відкрито виконавче провадження № 66986480 щодо стягнення із неї заборгованості у розмірі 20160 грн. Підставою для відкриття виконавчого провадження є зазначений виконавчий напис. Однак, виконавчий напис здійснено з грубими порушеннями вимог чинного законодавства, зокрема, на момент видачі виконавчого напису чинним законодавством та підзаконними нормативно-правовими актами не було передбачено право нотаріуса видавати виконавчі написи на підставі кредитних договорів. Окрім того, відповідачем не надано нотаріусу доказів безспірності заборгованості, за наявності якої було б можливим вчинення виконавчого напису. Вона не була повідомлена належним чином за 30 днів про заборгованість та необхідність її погашення. При вчиненні виконавчого напису нотаріус не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій. Згідно з п. 1 Переліку документів для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б)документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року та Постановою Великої палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року, було визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості». Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п. 4 ст. 254 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, з 22 лютого 2017 року, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин. Таким чином, в момент вчинення виконавчого напису 5 липня 2021 року були відсутні правові підстави для його вчинення, а отже такий виконавчий напис не підлягає виконанню. Крім того, неможливість вчинення виконавчого напису щодо заборгованості була обумовлена й іншими обставинами. Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 5 червня 2017 року у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною. Усупереч вказаному, відповідач не може підтвердити, що вона дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису мала безспірну заборгованість перед стягувачем, що заборгованість була саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, відповідач не має підтвердження факту отримання нею повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, та що вона надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису. Згідно з позицією Верховного Суду України, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084 від 20 червня 2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Доданий до виконавчого напису кредитний договір не являється оригіналом, а його копія нотаріально не посвідчена. Також, на зазначеному договорі немає ні її письмового підпису, ні належних відомостей про її підписання електронним підписом. Окрім того, вона жодних кредитних договорів ні з ТОВ «Юридична компанія «Дія-Актив», ні з ТзОВ «УКРПОЗИКА» ніколи не укладала та жодних кредитних коштів не отримувала. Окрім того, у виконавчому написі зазначено, що вона народилася в місті Камені-Каширському Волинської області, хоча згідно із паспортом України її місце народження - село Хотешів Камінь-Каширський район.

Ухвалою судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 15 листопада 2021 року у справі відкрито провадження та постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження.

Позивачка ОСОБА_1 після відкриття провадження у справі подала до суду заяву про забезпечення позову, яку ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 21 грудня 2021 року задоволено: зупинено стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 15265 від 5 липня 2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія-Актив» заборгованості за кредитним договором №UP0714242 від 7 лютого 2020 року у розмірі 20160 грн.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, її представник адвокат Федчик С.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених у позовній заяві підстав.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія-Актив» у судове засідання не з`явився, хоча у встановленому законом порядку був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомив, відзиву не подав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. у судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву, із змісту якої вбачається, що він просить справу розглянути у його відсутності.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити повністю, зважаючи на таке.

Суд встановив, що 5 липня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 15265, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпозика» на підставі кредитного договору № UP0714242 від 7 лютого 2020 року заборгованість за період з 09 березня 2020 року по 11 березня 2021 року у розмірі 20160 грн., з яких: 10500 грн. заборгованість за сумою кредиту; 9660 грн. прострочена заборгованість за несплаченими відсотками заборгованість за користуванням кредитом; 650 грн. плата за вчинення виконавчого напису (а.с. 7).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пирогою С.С. від 30 вересня 2021 року відкрито виконавче провадження №66986480 з виконання вищезазначеного виконавчого напису (а.с. 12).

Згідно із ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Із оскаржуваного виконавчого напису вбачається, що його вчинено приватним нотаріусом Бригідою В.О. на підставі ст. ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

З урахуванням положень статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 та у постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18).

Оскільки безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, то і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріус здійснює виконавчий напис, мають бути однозначними, беззаперечними та підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження наявності у позивачки заборгованості по кредитному договору, а тому за вказаних обставин, відсутні підстави вважати, що заборгованість була безспірною.

Подані фінансовою установою нотаріусу документи не підтверджують безспірність заборгованості, оскільки про наявність спору щодо заборгованості свідчить те, що у виконавчому написі зазначені суми зі стягнення як самої заборгованості, так і відсотків до боргу і можуть бути оспорені.

Крім того, в оспорюваному виконавчому написі вказано, що його вчинено на підставі п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 622 від 26 листопада 2014 року такий Перелік було доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Згідно з п. 2 Переліку для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26листопада 2014 року в цій частині. Постанова апеляційного адміністративного суду набрала законної сили з моменту її проголошення, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року цю постанову залишено без змін.

Виконавчий напис, вчинення якого оспорює позивачка, вчинений нотаріусом 5 липня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14.

Отже, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався нотаріально посвідчених договорів.

Таким чином, кредитний договір № UP0714242 від 7 лютого 2020 року на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису вже не був тим документом, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

У постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17.

Таким чином, суд дійшов висновку, про наявність підстав для визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Окрім того, суд встановив, що ТОВ «Укрпозика» (ЄДРПОУ - 43024915) змінило 5 серпня 2021 року назву на ТОВ «Юридична компанія «Дія-Актив» (ЄДРПОУ - 43024915).

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 141 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу покладаються у разі відмови в позові - на позивача. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з копією товарного чека № 1 від 22 лютого 2022 року, розрахунком об`єму та вартості наданої правничої допомоги, позивачкою понесені витрати, пов`язані з правничою допомогою у розмірі 5000 грн.

Як вбачається з договору про надання правової допомоги від 5 листопада 2021 року, укладеного між адвокатом Федчиком С.В. та позивачкою ОСОБА_1 , адвокат зобов`язався надати останній правову допомогу, яка полягає у представництві законних прав та інтересів позивачки у всіх без винятку установах, підприємствах та організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, в органах державної влади, правоохоронних та судових органах під час судового розгляду пред`явленого позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія-Актив», а позивачка зобов`язується своєчасно оплатити адвокату належні за договором грошові кошти.

Відповідно до розрахунку об`єкту та вартості наданої правничої допомоги, вартість послуг адвоката становить: вивчення доказів, правовий аналіз доказів, вивчення судової практики та аналіз чинного законодавства, підготовка позовної заяви 3000 грн.; підготовка заяви про вжиття заходів забезпечення позову 2000 грн.; підготовка до судового розгляду та судовий розгляд 1000 грн.

Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, понесених позивачкою, суд виходить із того, що справа не є складною, а також з обсягу наданих адвокатом послуг та необхідного часу для їх надання (зокрема, підготовка позовної заяви, заяви про забезпечення позову, участь у судовому засіданні), значення справи для сторін, обсягу і складності складених процесуальних документів, і дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.

Оскільки позов задоволено у повному об`ємі, тому на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки належить стягнути понесені останньою та документально підтвердженні судові витрати по оплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 454 грн. та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 908 грн.

Таким чином, на користь позивачки належить стягнути понесені нею судові витрати у розмірі 6362 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 27, 78 - 81, 137, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія-Актив» (місцезнаходження: вул. Сурікова, 3а, м. Київ, ЄДРПОУ - 43024915), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович (місцезнаходження: проспект Григоренка, 15, прим. 3, м. Київ), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича від 5 липня 2021 року, що зареєстрований у реєстрі за № 15265, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія-Актив» (місцезнаходження: вул. Сурікова, 3а, м. Київ, ЄДРПОУ - 43024915) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 6362 (шість тисяч триста шістдесят дві) гривні .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: https://km.vl.court.gov.ua/sud0304/gromadyanam/csz/.

Дата складення повного судового рішення - 25 лютого 2022 року.

Головуючий: О. В. Антонюк