Ухвала суду № 103566177, 22.02.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/2645

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

22 лютого 2022 рокум. Київ№ 640/5694/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі № 640/5694/22 за позовом

ОСОБА_1

доКиївської міської державної адміністрації,

Київської міської ради,

Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації

третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів -

комунальне некомерційне підприємство «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва

провизнання протиправною бездіяльності, зобов`язання скасувати наказ № 168-А від 01 грудня 2021 року та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Київської міської державної адміністрації (надалі відповідач 1), адреса: 01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, Київської міської ради (надалі відповідач 2), адреса: 01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі відповідач 3), адреса: 03039, місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 42, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - комунальне некомерційне підприємство «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва (надалі - третя особа), адреса: 03039, місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 59 А, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації та Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації щодо нездійснення належного контролю, нагляду та управління за діяльністю закладів охорони здоров`я Голосіївського району м. Києва, зокрема за діяльністю комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва;

- зобов`язати Київську міську раду та Голосіївську районну у місті Києві державну адміністрацію скасувати протиправний наказ № 168-А від 01 грудня 2021 року «Про оптимізацію стоматологічної служби КНП «КДЦ» Голосіївського району м. Києва» комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва, віднесеного до сфери управління Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації (власник - Київська міська рада від імені територіальної громади міста Києва) в частині ліквідації відділення ортопедичної стоматології філії № 3 комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва за адресою: вул. Якубовського, 6 та в частині попередження та подальшого звільнення працівників відділення ортопедичної стоматології філії № 3 комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва;

- зобов`язати Київську міську раду та Голосіївську районну у місті Києві забезпечити дотримання норм чинного законодавства підпорядкованим лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я - комунальним некомерційним підприємством «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва, з метою захисту інтересів мешканців Голосіївського району міста Києва.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача внаслідок протиправної бездіяльності суб`єктів владних повноважень та прийняття протиправних рішень підпорядкованими суб`єктами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2022 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради, Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, залучено третю особу без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - комунальне некомерційне підприємство «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Крім цього, через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:

- до набрання законної сили рішенням суду у даній справі заборонити комунальному некомерційному підприємству «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва (ідентифікаційний код 25695724) та його структурним підрозділам подавати до суб`єктів державної реєстрації, визначених Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» повідомлення про закриття відділення ортопедичної стоматології філії № 3 за адресою вул. Якубовського, 6;

- до набрання законної сили рішенням суду у даній справі заборонити суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», які здійснюють діяльність на території України та іншим суб`єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, зокрема заборонити вносити запис про закриття відділення ортопедичної стоматології філії № 3 за адресою вул. Якубовського, 6 комунального підприємства комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва (ідентифікаційний код 25695724), віднесеного до сфери управління Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації;

- до набрання законної сили рішенням суду у даній справі зупинити дію наказу № 168-А від 01 грудня 2021 року «Про оптимізацію стоматологічної служби КНП «КДЦ» Голосіївського району м. Києва» комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва, віднесеного до сфери управління Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації (власник - Київська міська рада від імені територіальної громади міста Києва).

В обґрунтування поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову позивач посилається на обставини того, що невжиття вказаних у заяві заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист і поновлення порушених прав і інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся, а також із врахуванням наявності очевидних ознак протиправності рішення, дії та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, та порушення прав та інтересів позивача та всіх мешканців Голосіївського району, які користуються послугами комунальних закладів охорони здоров`я в цьому районі.

Позивач у поданій заяві зазначає, що оцінку неправомірності оскаржуваної бездіяльності та протиправного наказу, який відповідачі зобов`язані в силу приписів законодавства були скасувати, буде встановлена достеменно під час розгляду справи, проте якщо не зупинити це свавілля на даній стадії, розгляд справи фактично буде не потрібен, оскільки яке б рішення в такій справі не ухвалив суд, в разі ліквідації закладів охорони здоров`я, послугами якого хоче користуватись позивач та мешканці Голосіївського району м. Києва, звільнення його працівників, лікарів, медичних сестер, передачі (можливо у приватне користування) іншим особам всього майна комунального закладу, а можливо й безповоротного відчуження такого майна, будуть невідворотно порушені права позивача та багатьох киян, членів територіальної громади міста Києва, мешканців Голосіївського району м. Києва, які вже просто неможливо буде відновити.

За твердженнями позивача, виходячи з аналізу оскаржуваної в межах справи № 640/5694/22 бездіяльності та протиправного наказу, який підлягає скасуванню суб`єктами владних повноважень можна встановити, що дані суб`єкти владних повноважень своєю бездіяльністю та рішеннями хочуть протиправно позбавити позивача та інших членів територіальної громади міста Києва доступу закладів охорони здоров`я комунальної власності.

Позивач також зазначає, що протиправні події та рішення, які є предметом спору, у випадку їх реалізації на практиці, призведуть до наслідків, що назад їх фактично вже неможливо буде повернути, тому заходи забезпечення є вкрай необхідними в цій справі, інакше в ній фактично втрачається сенс подальшого розгляду та існування адміністративних судів взагалі, якщо вони не захищатимуть порушені права громадян.

Керуючись викладеним вище, позивач просив суд задовольнити подану останнім заяву про забезпечення позову та зупинити дію оскаржуваного наказу.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, ознайомившись з доводами та аргументами позивача, оцінивши реальність заподіяння шкоди правам та інтересам заявника та наявність можливого ускладнення їх відновлення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно положень частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд зазначає, що підстави, з яких може бути вжито заходів забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Також, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу, що у силу частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року).

Принципами Рекомендації № К(89)8 стосовно тимчасового судового захисту в адміністративних справах, що прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1998 року, визначено наступне:

- приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта;

- заходи тимчасового захисту, про вжиття яких розпорядився правомочний суд, можуть мати форму повного або часткового призупинення виконання адміністративного акта, повного або часткового відновлення ситуації, яка існувала на момент прийняття цього адміністративного акта або після його прийняття, а також покладення судом, згідно з його повноваженнями, відповідного обов`язку на адміністративний орган влади;

- заходи тимчасового захисту жодним чином не можуть наперед визначати рішення, що його має прийняти суд у певній справі проти адміністративного акта;

- провадження в суді має здійснюватися без зволікання.

Суд зауважує, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.

Отже, тимчасовий судовий захист є гарантією і заходом «очікування». Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

З аналізу матеріалів справи судом встановлено, що предметом розгляду даної справи, з поміж іншого є питання щодо протиправності наказу № 168-А від 01 грудня 2021 року «Про оптимізацію стоматологічної служби КПП «КДЦ» Голосіївського району м. Києва» комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва, віднесеного до сфери управління Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації (власник - Київська міська рада від імені територіальної громади міста Києва) в частині та питання наявності підстав для зобов`язання Київської міської ради та Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації скасувати такий наказ, як протиправний, а також питання про бездіяльність Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації та Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації щодо нездійснення належного контролю, нагляду та управління за діяльністю закладів охорони здоров`я Голосіївського району м. Києва, зокрема за діяльністю комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва.

Позивач наполягає на тому, що організаційна структура, філії, відділення, які існують у комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва затверджується Статутом, зміни до якого можуть вноситись виключно розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відтак, будь-яке проведення таких змін, що тягнуть за собою зміну структури, ліквідацію філій, відділень, яка регламентується Статутом без погодження власника в особі територіальної громади міста Києва, яку представляє Київська міська рада, та без затвердження розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є очевидно протиправним.

Позивач запевняє, що відповідно до наказу № 168-А від 01 грудня 2021 року «Про оптимізацію стоматологічної служби КНП «КДЦ» Голосіївського району м. Києва» такі зміни структури та намір ліквідувати з 01.03.2022 філії та відідлення були проведені без погодження та відома Київської міської ради та без затвердження розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), фактично у зв`язку з їх бездіяльністю, яку в цій справі оскаржує з поміж іншого позивач. Оскільки наказом № 168-А від 01 грудня 2021 року прийнято рішення про ліквідацію відділень та філій закладів охорони здоров`я, за позицією позивача, протиправно не було визначено взагалі подальшу долю комунального майна, приміщень, землі, обладнання цих закладів охорони здоров`я, які було вирішено ліквідувати, та як підставу цього вказано «у зв`язку з невиконанням плану», тобто їх неприбутковість.

Відповідно до Статуту КНП «КДЦ» Голосіївського району м. Києва, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 02 жовтня 2013 року № 1758, зі змінами № 79 від 30 січня 2017 року вбачається що дане комунальне підприємство є неприбутковою організацією, тобто за Статутом цей заклад охорони здоров`я призначений для лікування киян - членів територіальної громади міста Києва, а тому така підстава для їх ліквідації, як недостатня прибутковість, за твердженням позивача, взагалі не може бути підставою для ліквідації та закриття відділень.

Позивач звертає увагу, що неприбуткова організація (непідприємницька організація, некомерційна організація) - юридична особа, метою діяльності якої не є отримання прибутку для його наступного розподілу між учасниками цієї організації.

Згідно пункту 1.4. Статуту встановлено, що КНП «КДЦ» Голосіївського району м. Києва провадить господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення, збереження та зміцнення здоров`я населення та інших соціальних результатів без мети одержання прибутку.

Згідно п. 1.9. Статуту будь-які зміни до Статуту КНП «КДЦ» Голосіївського району м. Києва (в т.ч. структури підприємства) можуть вноситись виключно в тому ж порядку, в якому вони були затверджені, тобто розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

В той же час, за твердженнями позивача, в даному випадку такого вчинено не було, адже жодних розпоряджень щодо зміни структури КНП «КДЦ» Голосіївського району м. Києва виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не приймав, Статут в новій редакції із новою структурою не затверджувався, хоча попередня структура була визначена в Статуті.

Згідно пункту 2.1.9. Статуту завданням Підприємства є забезпечення взаємодії між структурними і відокремленими структурними підрозділами Підприємства в інтересах збереження та зміцнення здоров`я населення та удосконалення надання медичної допомоги.

Згідно п. 2.2.22 Статуту основним завданням є створення належної доступності амбулаторної ВМД для населення шляхом планування розвитку мережі відокремлених структурних підрозділів амбулаторної ВМД, наближених до місця проживання. Відповідно до вимог Статуту зміни штатного розкладу могли відбуватись виключно після затвердження профільним структурним підрозділом в сфері охорони здоров`я Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, чого в даному випадку за твердженням позивача також не відбувалось.

При цьому, згідно пункту 3.9. Статуту визначено, що підприємство могло виключно за згодою Київської міської ради відчужувати закріплене за ним майно, передавати в безоплатне користування, надати в оренду або списувати з балансу основні засоби. При цьому, позивач зауважує, що до повноважень директора КНП «КДЦ» Голосіївського району м. Києва, визначених пунктом 4.5. Статуту не віднесено право самостійно приймати рішення щодо ліквідації структурних підрозділів закладу охорони здоров`я, його відділень тощо, тобто наказ, який повинні були скасувати суб`єкти владних повноважень виданий з явним перевищенням повноважень.

Також, судом встановлено, що згідно пункту 6.1 Статуту та положень Закону України Закону України «Про місцеве самоврядування в України», Закону України «Про місцеві державні адміністрації» Київська міська рада та Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація зобов`язані були здійснювати контроль за використанням та збереженням належного підприємству майна.

Згідно статті 15 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» вбачається, що в управлінні відповідних місцевих державних адміністрацій перебувають об`єкти державної власності, передані їм в установленому законом порядку. У разі делегування місцевим державним адміністраціям районними чи обласними радами відповідних повноважень в їх управлінні перебувають також об`єкти спільної власності територіальних громад.

Місцевим державним адміністраціям забороняється використовувати об`єкти власності територіальних громад, що перебувають в їх управлінні, як заставу чи інші види забезпечення, а також здійснювати операції уступки вимоги, переведення боргу, прийняття переведення боргу, дарування, пожертвування.

Згідно статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме; майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

В основу обставин щодо наявності підстав для застосування заходів забезпечення позовну до набрання рішенням у даній справі законної сили, позивач зазначає, що він є членом територіальної громади Голосіївського району, проживає в цьому районі та є повноправним користувачем комунального майна, зокрема, комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва, та як Киянин і член територіальної громади Голосіївського району м. Києва є користувачем медичних послуг та допомоги, які надає вказане підприємство , що свідчить про те, що у разі застосування оскаржуваного в межах даної справи Наказу, останній призведе з 01.03.2022 до наслідків порушення прав позивача на отримання належної державної медичної допомоги, та з урахуванням того факту, що з оскаржуваного Наказу невідомо, чи буде переведено членів територіальної громади та медичний персонал до іншої медичної установи, відділення чи в подальшому взагалі буде існувати аналогічна установа. Крім цього, позивач наполягає на очевидній протиправності наказу, скасування якого відповідачем є предметом розгляду в цій справі.

Позивач зауважує, що згідно статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

З огляду на викладене вище, існує реальна та об`єктивна, очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача у разі виконання Наказу, дію якого просить зупинити позивач. При цьому, виконання наказу третьою особою, без зупинення його дії, істотно ускладнить або унеможливить взагалі ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. В той же час, за предметом спору позивач наполягає на тому, щоб зобов`язати Київську міську раду та Голосіївську районну у місті Києві державну адміністрацію скасувати протиправний наказ № 168-А від 01 грудня 2021 року «Про оптимізацію стоматологічної служби КНП «КДЦ» Голосіївського району м. Києва» комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва, віднесеного до сфери управління Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації (власник - Київська міська рада від імені територіальної громади міста Києва) в частині, а зупинити його дію позивач просить до моменту прийняття у даній справі рішення, оскільки його дія може призвести до незворотності негативних наслідків.

Так, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити поновлення його порушених чи оспорюваних прав та гарантованих законом інтересів позивача та відповідно існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення судом в адміністративній справі за позовом, що буде розглянутий судом в майбутньому, та необхідності докладання значних зусиль для захисту цих прав та інтересів у майбутньому, оскільки судовий розгляд є триваючим процесом, строк завершення якого, наперед визначити неможливо.

Виходячи з викладеного, суд зауважує, що питання правомірності оскаржуваного наказу та бездіяльності відповідачів підлягає дослідженню під час судового вирішення справи, оскільки наявна необхідність в отриманні позиції та пояснень всіх сторін у справі, водночас, суд погоджується з доводами позивача про те, що їх виконання на даний час беззаперечно створить перешкоди у захисті прав заявника, може позбавити останнього права на ефективний захист порушених прав в цій справі.

Виходячи з аналізу поданої заяви, суд зауважує, що навіть у разі ухвалення в подальшому судового рішення, за наслідком розгляду судом по суті заявлених позовних вимог на користь заявника, наявні підстави вважати, що необхідно буде докласти значних зусиль для повернення стану, який мав місце до моменту реалізації Наказу, скасування якого є предметом розгляду в цій справі.

При цьому, даний захід забезпечення адміністративного позову, відповідає предмету позову та, водночас, вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Разом з тим, суд зауважує, що оцінку протиправності оскаржуваному у цій справі Наказу, може бути надано судом виключно за результатами судового розгляду.

Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту, його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

В той же час, суд зауважує, що матеріали справи свідчать про спричинення незворотніх негативних наслідків для позивача і наявність таких наслідків істотно ускладнює, а здебільшого і унеможливлює ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, судом забезпечено належну оцінку збалансованості інтересів заявника та держави, а також співмірності негативних наслідків для кожної із сторін спору.

Отже, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку про доведеність заявником наявності підстав з якими КАС України пов`язує необхідність застосування заходів забезпечення позову, водночас суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог поданої позивачем заяви, із врахуванням співмірності заявлених заходів та предмету спору, оскільки позивачем з поміж іншого заявлено в позовних вимогах прохальна частина в такій редакції:

"Зобов`язати Київську міську раду та Голосіївську районну у місті Києві державну адміністрацію скасувати протиправний наказ № 168-А від 01 грудня 2021 року «Про оптимізацію стоматологічної служби КНП «КДЦ» Голосіївського району м. Києва» комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва, віднесеного до сфери управління Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації (власник - Київська міська рада від імені територіальної громади міста Києва) в частині ліквідації відділення ортопедичної стоматології філії № 3 комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва за адресою: вул. Якубовського, 6 та в частині попередження та подальшого звільнення працівників відділення ортопедичної стоматології філії № 3 комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва".

Відтак, оскільки позивач наполягає на скасуванні спірного наказу саме в частині, відповідно і заходи забезпечення повинні бути вжиті судом із врахуванням позовних вимог саме щодо зупинення дії цього наказу в оскаржуваній частині, оскаржуваній позивачем, а не вцілому, як просить позивач в заяві про забезпечення позову.

Відтак, суд підтверджує наявність підстав для задоволення заяви про застосування заходів забезпечення частково, із врахуванням співмірності таких заходів із заявленими позовними вимогами, а саме, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі необхідно зупинити дію наказу № 168-А від 01 грудня 2021 року «Про оптимізацію стоматологічної служби КНП «КДЦ» Голосіївського району м. Києва» комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва, віднесеного до сфери управління Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації (власник - Київська міська рада від імені територіальної громади міста Києва) в частині ліквідації відділення ортопедичної стоматології філії № 3 комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва за адресою вул. Якубовського, 6 та в частині попередження та подальшого звільнення працівників відділення ортопедичної стоматології філії №3 комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва, та, водночас суд зауважує, що вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Крім того, приходячи до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог заяви про забезпечення позову, суд вважає за необхідне звернути увагу, що застосування вказаних вище судом заходів забезпечення позову фактично саме по собі унеможливлює вчинення будь-яких реєстраційних дій в цій частині, оскільки дія наказу зупиняється до набрання законної сили рішенням суду у даній справі, а тому за таких обставин, відсутня додаткова необхідність та підстави для застосування інших заходів забезпечення позову щодо заборони реєстраційних дій та внесення записів, пов`язаних з поданням до суб`єктів державної реєстрації, визначених Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» повідомлення про закриття відділення ортопедичної стоматології філії № 3 за адресою вул. Якубовського, 6 комунального підприємства комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва (ідентифікаційний код 25695724), оскільки такі дії унеможливлюються зупиненням дії відповідного наказу.

З аналізу викладених вище обставин та аргументів, доводів позивача, викладених у поданій до суду заяві, існує обґрунтована ймовірність заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до вирішення спору по суті та до набрання рішенням законної сили, оскільки, до вирішення судом спору по суті, як вже було встановлено вище, позивача може бути позбавлено належного йому права на отримання медичних послуг та допомоги, а наслідки від реалізації наказу, на скасуванні якого в частині відповідачем в цій справі наполягає позивач, фактично можуть стати невідворотними та для повернення сторін до первісного стану потрібно буде докласти значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача, в разі встановлення за результатами розгляду справи їх порушенням відповідачами, при цьому в даній справі без вжиття таких заходів забезпечення позову, в майбутньому виконання рішення суду буде може бути надзвичайно ускладненим чи навіть унеможливленим, оскільки ліквідації відділень закладів охорони здоров`я має наслідком не лише звільнення працівників та передачі основних фондів, а й невідворотньо позбавляє позивача та певне коло осіб, які користуються медичними послугами таких закладів такої можливості доступу до комунальної медицини.

У контексті з наведеним суд враховує те, що у відповідності до частини 4 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Все вказане вище у сукупності свідчить про те, що невжиття заявлених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Суд вважає за необхідне також акцентувати увагу на тому, що заходи забезпечення адміністративного позову мають бути співмірними заявленим позовним вимогам. У даному випадку співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, наслідків зупинення дії оскаржуваного рішення.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Суд також враховує принципи, що висловлені Рекомендацією NR (89)8 про тимчасовий захист у адміністративних справах, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року.

Так, Комітет Міністрів, виходячи з того, що негайне і повне виконання адміністративних актів, які стали або можуть стати предметом оскарження, спроможні за деяких обставин завдавати інтересам осіб непоправної шкоди і що необхідно, заради справедливості, не допускати таких наслідків, виходячи з доцільності гарантувати особам, які цього потребують, тимчасовий захист з боку судів, не ігноруючи при цьому необхідність забезпечення ефективності адміністративної діяльності, рекомендував урядам держав-членів керуватися в своєму праві та адміністративній практиці, зокрема, наступним.

Згідно Рекомендацій, термін «адміністративний акт» означає, відповідно до Резолюції (77) 31 про захист особи стосовно актів адміністративних органів влади, будь-який окремий захід чи рішення, вжитий/прийняте в межах реалізації владних повноважень, який/яке, з огляду на свій характер, безпосередньо впливає на права, свободи чи інтереси осіб.

У випадку, коли у провадженні суду знаходиться позов проти адміністративного акту, і цей суд ще не виніс стосовно нього свого рішення, заявник може вимагати від цього суду або від іншого компетентного судового органу вжити заходів тимчасового захисту стосовно цього адміністративного акта.

Приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Заходи тимчасового захисту, про вжиття яких розпорядився правомочний суд, можуть мати форму повного або часткового призупинення виконання адміністративного акта, повного або часткового відновлення ситуації, яка існувала на момент прийняття цього адміністративного акта або після його прийняття, а також покладення судом, згідно з його повноваженнями, відповідного обов`язку на адміністративний орган влади.

Для прийняття рішення про забезпечення позову достатньо лише обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

За своєю правовою природою забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього та тимчасового судового захисту. Водночас, невжиття заходів, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутись, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Згідно з Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

У постанові Верховного Суду від 24 вересня 2019 року у справі № 640/6311/19 вказано, що співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами.

Крім того, згідно з статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В силу статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Також, суд звертає увагу, що Верховним Судом у постанові від 24 вересня 2019 року під час касаційного перегляду рішення у справі № 640/6311/19 акцентовано увагу на тому, що в силу вимог пункту 2 частини другої статті 150 та частини п`ятої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен встановити саме очевидні ознаки протиправності нормативно-правового акту. Тобто, як випливає з Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, такі ознаки мають на перший погляд свідчити про наявність достатньо вагомих підстав для сумнівів у правомірності такого акту.

З`ясування обставин очевидної протиправності є суттєвим з огляду на завдання адміністративного судочинства, положення статей 150-157 Кодексу адміністративного судочинства України, позицію Конституційного Суду України (рішення від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, від 01 грудня 2004 №18-рп/2004) та Великої палати Верховного Суду (постанова від 18 грудня 2018 року у справі № 9901/657/18).

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, додатки до такої заяви, суд дійшов до висновку про обґрунтованість в частині цієї заяви про забезпечення позову та про наявність підстав для її часткового задоволення, а саме, в частині зупинення дії наказу № 168-А від 01 грудня 2021 року «Про оптимізацію стоматологічної служби КНП «КДЦ» Голосіївського району м. Києва» комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва, віднесеного до сфери управління Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації (власник - Київська міська рада від імені територіальної громади міста Києва) в частині ліквідації відділення ортопедичної стоматології філії № 3 комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва за адресою вул. Якубовського, 6 та в частині попередження та подальшого звільнення працівників відділення ортопедичної стоматології філії №3 комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва - до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

При цьому, суд зазначає, що визначений даною ухвалою суду спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Згідно з приписами частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Відтак, судом встановлено, що заява відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, є обґрунтованою та розглянута в установленому чинним законодавством порядку.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153 - 155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі № 640/5694/22 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради, Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - комунальне некомерційне підприємство «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. До набрання законної сили рішенням суду у даній справі № 640/5694/22 зупинити дію наказу № 168-А від 01 грудня 2021 року «Про оптимізацію стоматологічної служби КНП «КДЦ» Голосіївського району м. Києва» комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва, віднесеного до сфери управління Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації (власник - Київська міська рада від імені територіальної громади міста Києва) в частині ліквідації відділення ортопедичної стоматології філії № 3 комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва за адресою вул. Якубовського, 6 та в частині попередження та подальшого звільнення працівників відділення ортопедичної стоматології філії №3 комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва.

3. В іншій частині вимог заяви про забезпечення адміністративного позову - відмовити.

4. Ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню.

5. Стягувачем у виконавчому провадженні, відкритому на підставі даної ухвали є ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

6. Боржником: комунальне некомерційне підприємство «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва (адреса: 03039, місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 59 А, код ЄДРПОУ 25695724).

7. Строк пред`явлення ухвали до виконання до 22 лютого 2025 року.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Н.В. Клочкова