Рішення № 103566025, 17.02.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

Єдиний державний реєстр судових рішень

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2022 року м. Київ № 360/2458/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., при секретарі судового засідання Моренко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора Луганської обласної прокуратури Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора провизнання протиправним та скасування рішення, наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення грошових коштівза участю представників сторін:

від позивача: Шурхно А.А.

від відповідача 1: Кожушко В.Е.

від відповідача 2: Стретович М.О.

від відповідача 3: Рудак О.В.

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора, Луганської обласної прокуратури, в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження від 08.04.2021 № 170 дп-21 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури; визнати протиправним та скасувати наказ керівника Луганської обласної прокуратури від 21.04.2021 № 555 к про звільнення позивача з посади прокурора Новоайдарського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області; поновити позивача на посаді прокурора Щастинської окружної прокуратури Луганської області або на рівнозначній посаді з 23 квітня 2021 року, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури України; стягнути з Луганської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.04.2021 по день фактичного поновлення на посаді, виходячи із середньоденного розміру заробітної плати у розмірі 4847,13 грн.; стягнути з Луганської обласної прокуратури на користь позивача заборгованість з нарахованих, однак не сплачених йому при звільненні грошових виплат, на загальну суму 12692,61 грн.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10.06.2021 передано адміністративну справу за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач обіймав посаду прокурора Новоайдарівського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області. Оскаржуваним рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження від 08.04.2021 № 170 дп-21 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів прокуратури. Позивач вважає рішення незаконним, оскільки на момент призначення дисциплінарного провадження процедура, передбачена Законом України "Про прокуратура" зупинена. Крім того, відповідачем протиправно розглянуто питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності без участі останнього, чим порушено право позивача на захист. Також, позивач вважає необґрунтованим висновок відповідача про невідповідність позивача займаній посаді та про те, що поведінка останнього підриває авторитет прокурора, оскільки такі твердження не підтверджені жодними доказами, в той час, як саме на суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок доведення правомірності прийнятих рішень. Також, оскаржуване рішення не містить посилань на відсутність підстав для застосування до позивача більш м`яких видів покарання, аніж звільнення, що є порушенням вимог ст. 49 Закону України "Про прокуратуру".

У відзиві на позовну заяву відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечили, з огляду на те, що у зв`язку із набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 N 113-IX до 01.09.2021 зупинено дію положень Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014, що регламентували роботу відповідного органу, який здійснює дисциплінарне провадження. Розгляд скарги позивача було здійснено на підставі Порядку розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження, затвердженого наказом Генерального прокурора від 04.11.2019 N 266, а відтак твердження позивача про те, що процедура розгляду скарг була зупинена спростовується вказаними приписами законодавства. Щодо тверджень позивача, що скарга протиправно була розглянута без його участі, то позивач на засідання з`явився один раз, заявивши в цей день клопотання про перенесення розгляду дисциплінарної справи та залучення адвоката. Вказане клопотання було задоволено, розгляд дисциплінарної скарги відкладено, проте позивач на наступні засідання не з`являвся, мотивуючи свою відсутність перебуванням на лікарняному, відкладення засідання у зв`язку із поданням клопотань про проведення експертизи. Вказана скарга була розглянута відповідно до пункту 10 розділу III Порядку за відсутності позивача, що не заборонено законом. Так, в ході службового розслідування було встановлено, що ОСОБА_1 будучи процесуальним керівником в рамках кримінального провадження N12020130500000267 допустив проступок та порушення прокурорської етики, що зашкодило репутації та авторитету прокуратури.

Луганська обласна прокуратура у відзиві на позовну заяву заперечила, посилаючись на те, що оскаржуваний наказ керівника Луганської обласної прокуратури від 21.04.2021 № 555 к про звільнення позивача з посади прокурора Новоайдарського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області є лише наслідком рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг від 08.04.2021 №170 про накладення дисциплінарного стягнення, а відтак оскаржуваний наказ прийнятий у відповідності та на виконання вимог ст. 51 Закону України "Про прокуратуру". Крім того, відповідачем було проведено із ОСОБА_1 розрахунок при звільненні та виплачено грошові кошти у сумі 12 692,61 грн., а відтак в цій частині не підлягають задоволенню позовні вимоги.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 01.10.2019 працював на посаді прокурора Новоайдарського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури.

25.11.2020 на "електронну пошту довіри" Офісу Генерального прокурора надійшло повідомлення від громадянина ОСОБА_2 щодо можливих неправомірних дій прокурорів Новоайдарського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_1 та ОСОБА_3

11.02.2021 до Кадрової комісії надійшла дисциплінарна скарга керівника Луганської обласної прокуратури ОСОБА_4 про вчинення дисциплінарного проступку прокурорами ОСОБА_1 та ОСОБА_3

15.01.2021 за результатами розгляду скарги, членом кадрової комісії - ОСОБА_5 прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження.

05.02.2021 за наслідками перевірки скарги складено висновок про наявність дисциплінарного проступку у діях ОСОБА_1 та ОСОБА_3

25.02.2021 на засідання кадрової комісії прокурор ОСОБА_1 не з`явився, повідомивши, що перебуває на стаціонарному лікуванні, розгляд висновку перенесено.

01.03.2021 та 09.03.2021 прокурор повідомив кадрову комісію про продовження перебування його на лікарняному.

25.03.2021 на засіданні кадрової комісії ОСОБА_1 заявив клопотання про перенесення розгляду у зв`язку із залученням правової допомоги адвоката ОСОБА_6 . Клопотання, задоволено, розгляд висновку перенесено.

08.04.2021 на засідання кадрової комісії прокурор ОСОБА_1 і адвокат ОСОБА_6 не з`явилися. Представник позивача неодноразово клопотав про відкладення розгляду дисциплінарного провадження підстав карантинних обмежень.

08.04.2021 Кадровою комісією за результатом розгляду дисциплінарної скарги про вчинення прокурором дисциплінарного проступку прийнято рішення № 170 дп-21 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

21.04.2021 на підставі вказаного рішення Кадрової комісії, керівником Луганської обласної прокуратури прийнято наказ № 555 к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Новоайдарського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області.

Вважаючи рішення Кадрової комісії про притягнення до дисциплінарної відповідальності та наказ про звільнення протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України регулюється Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).

Відповідно до пунктів 3 та 4 статті 19 Закону України "Про прокуратуру", прокурор зобов`язаний неухильно додержуватися присяги прокурора, діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Статтею 43 вищевказаного Закону передбачено підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону № 1697-VII, прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: 1) невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків; 2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення; 3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень; 4) порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; 6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики; 7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку; 8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення; 9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.

Частиною 1 статті 44 Закону №1697-VII передбачено, що дисциплінарне провадження здійснюється Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів.

Частинами 1-2 статті 45 Закону №1697-VII визначено, що дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Право на звернення до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти.

Частинами 3, 10 статті 46 Закону №1697-VII встановлено, що за відсутності підстав, передбачених частиною другою цієї статті, член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів приймає рішення про відкриття дисциплінарного провадження щодо прокурора. Член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Якщо за результатами перевірки член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів встановив наявність дисциплінарного проступку, у висновку додатково зазначається характер проступку, його наслідки, відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також пропозиція члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів щодо конкретного виду дисциплінарного стягнення.

Відповідно до частини 1 статті 47 Закону №1697-VII, розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

За змістом частин 5-6 вказаної статті, розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів заслуховуються пояснення члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб. Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представник мають право давати пояснення, відмовитися від їх надання, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання, а також за наявності сумнівів у неупередженості та об`єктивності члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів подавати заяву про його відвід.

В силу приписів частин 1, 3 статті 48 Закону №1697-VII, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів приймає рішення в дисциплінарному провадженні більшістю голосів від свого загального складу. Перед прийняттям рішення Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів за відсутності прокурора, стосовно якого здійснюється провадження, і запрошених осіб обговорює результати розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора. При прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 49 Закону №1697-VII на прокурора може бути накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

У зв`язку із набранням чинності з 25.09.2019 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-ІХ до 01.09.2021 зупинено дію положень Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014, що регламентували роботу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП). Крім того, її голова та члени вважаються звільненими з посади, а їх повноваження - достроково припиненими.

Підпунктом 7 пункту 22 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 у №113-ІХ передбачено, що тимчасово, до 01.09.2021: в Офісі Генерального прокурора, у кожній обласній прокуратурі утворюються відповідні кадрові комісії як органи для забезпечення: проведення атестації прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур відповідно до цього розділу; розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів; здійснення добору на посади прокурорів.

У відповідності до підпункту 8 пункту 22 розділу ІІ Закону №113-ІХ, Генеральний прокурор визначає: перелік, склад і порядок роботи кадрових комісій Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур; порядок розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та процедуру здійснення дисциплінарного провадження; порядок прийняття кадровою комісією рішення за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав, передбачених Законом України "Про прокуратуру", про накладення на прокурора Офісу Генерального прокурора, обласної та окружної прокуратури дисциплінарного стягнення або про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора.

Наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 № 233 затверджено Порядок роботи кадрових комісій, згідно з пунктом 2 якого, комісії забезпечують розгляд дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.

Наказом Генерального прокурора від 04.11.2019 № 266 затверджено Порядок розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження (далі - Порядок № 266).

Згідно з наказом Генерального прокурора від 23.12.2019 № 351 з 02.01.2020 розпочав роботу Офіс Генерального прокурора.

У зв`язку з цим, наказом Генерального прокурора від 09.01. 2020 № 9 створено кадрову комісію з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.

Відповідно до вказаного наказу Кадрова комісія забезпечує розгляд дисциплінарних скарг про вчинення дисциплінарних проступків прокурорами Офісу Генерального прокурора, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, обласних (регіональних) прокуратур, окружних (місцевих) прокуратур, військових прокуратур, а також здійснення щодо них дисциплінарного провадження.

Аналізуючи вищевказані правові норми, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача в частині того, що станом на момент розгляду його дисциплінарної скарги робота кадрової комісії була зупинена.

Пунктом 1 розділу І Порядку №266 передбачено, що цей Порядок визначає процедуру розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження, прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав, передбачених Законом України "Про прокуратуру" (далі - Закон), про накладення на прокурора Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора), Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, обласної (регіональної), окружної (місцевої), військової прокуратури дисциплінарного стягнення або прийняття рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора.

За визначенням пункту 2 розділу І Порядку №266, дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, у якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

Прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав, визначених частиною першою статті 43 Закону (пункт 3 розділу І Порядку №266).

Згідно п. 5 розділу І Порядку №266, процедура здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурора визначається розділом VI Закону та цим Порядком.

За приписами пунктів 6-7 розділу І Порядку №266, дисциплінарне провадження передбачає:

- відкриття дисциплінарного провадження;

- проведення перевірки дисциплінарної скарги;

- розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та прийняття рішення.

Перевірка даних про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності здійснюється членом кадрової комісії, що здійснює дисциплінарне провадження (далі - кадрова комісія), у порядку, встановленому Законом.

Відповідно до пункту 8 розділу І Порядку №266, право на звернення до кадрової комісії із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі факти, які можуть бути підставою для відкриття дисциплінарного провадження. Рекомендований зразок дисциплінарної скарги передбачений у додатку до цього Порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, до Офісу Генерального прокурора надійшла дисциплінарна скарга громадянина ОСОБА_2 від 25.11.2020 щодо неправомірних дій прокурора Новоайдарського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_1 .

У заяві ОСОБА_2 зазначив, що у січні 2020 року він придбав занедбане приміщення на території м. Щастя Луганської області та почав його реконструкцію під автомайстерню. Після початку будівельних робіт йому стало відомо, що за заявою архітектора Новоайдарської районної державної адміністрації ОСОБА_7 стосовно нього розпочато кримінальне провадження.

Під час досудового розслідування кримінального провадження його декілька разів викликав слідчий для надання показань та деяких документів, що підтверджували наявність дозволів на проведення ремонтних робіт.

У червні 2020 року йому зателефонував слідчий та повідомив, що з ним хоче зустрітись прокурор, який є процесуальним керівником у кримінальному провадженні.

Наступного дня, йому з номера телефону НОМЕР_1 зателефонував чоловік, який відрекомендувався прокурором ОСОБА_1 та сказав, що він має намір приїхати в м. Щастя для зустрічі. Цього ж дня до придбаного ним приміщення приїхали прокурори ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і під час його огляду вони повідомили, що є процесуальними керівниками у вказаному кримінальному провадженні та приїхали подивитись на приміщення і зроблений ним поточний ремонт.

Після того як ОСОБА_2 повідомив прокурорів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про те, що він буде звертатись до адвоката з метою надання йому правової допомоги в рамках кримінального провадження, вони почали відмовляти від звернення до адвоката та повідомили, про вірогідність закриття кримінального провадження, відсутність у них до нього претензій, та що на даний час його закривати не треба аби архітектор ОСОБА_7 не почав писати скарги в обласну прокуратуру. Також, вони постійно наголошували на необхідності підтримання дружніх стосунків з ними та надання їм посильної допомоги.

У кінці зустрічі прокурори ОСОБА_1 та ОСОБА_3 висловили прохання надати їм грошові кошти для заправки службового автомобіля, на що ОСОБА_2 дав їм 500 грн. Вказану розмову він записав на диктофон та долучив до заяви.

За приписами пункту 16 розділу І Порядку №226 після відкриття дисциплінарного провадження член кадрової комісії проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена кадрової комісії за результатами перевірки.

Під час здійснення перевірки дисциплінарної скарги член кадрової комісії має право ознайомлюватися з документами, що стосуються предмета перевірки, отримувати їх копії, опитувати прокурорів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян, громадських об`єднань необхідну для проведення перевірки інформацію (п. 1 розділу ІІІ Порядку №266).

Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Порядку №266 проведення перевірки дисциплінарної скарги та відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності проводиться у строк, який не перевищує двох місяців із дня реєстрації дисциплінарної скарги. В разі неможливості завершення перевірки протягом цього строку він може бути продовжений рішенням кадрової комісії не більш ніж на місяць.

Згідно вимог пункту 3 розділу ІІІ Порядку №266 за результатами перевірки член кадрової комісії готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Якщо за результатами перевірки член кадрової комісії встановив наявність дисциплінарного проступку, у висновку додатково зазначається характер проступку, його наслідки, відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також пропозиція члена кадрової комісії щодо конкретного виду дисциплінарного стягнення.

Оцінюючи відомості матеріалів дисциплінарного провадження, кадрова комісія дійшла висновку, що у серпні 2020 року в м. Щастя, прокурори - процесуальні керівники у кримінальному провадженні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в позапроцесуальний спосіб обговорювали з ОСОБА_2 стан і перспективи його розслідування, а також просили заправити автомобіль ВАЗ 2109, який використовували у службових цілях, чим порушили вимоги п. 4 ч. 4 ст. 19 Закону України "Про прокуратуру" та ст. ст. 19, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів.

На переконання відповідача, поведінка прокурорів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підриває як авторитет прокурора, органів прокуратури, так і держави в цілому, тому що прокурори при здійсненні своїх повноважень представляють державу. Такі дії мають своїм наслідком зростання обурення в суспільстві діями органів влади, провокують соціальні конфлікти. Вчинення зазначеними прокурорами дисциплінарних проступків є несумісним із подальшим зайняттям будь-якої посади в органах прокуратури.

За результатами прослуховування доданого до звернення ОСОБА_2 аудіозапису прокурор Морозов Б.В підтвердив, що голос на записі належить йому та пояснив, що "під наданням допомоги" він мав на увазі - надання допомоги, як відносини між власником станції техобслуговування автомобілів - надавачем послуг і клієнтом, щодо "заправки автомобіля" - теж саме. Жодної допомоги та заправки особисто для себе або органів прокуратури він не просив, а гроші в сумі 500 ,00 грн. від ОСОБА_2 він не отримував.

У подальшому, в додаткових поясненнях від 05.04.2021 прокурори ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зазначили, що стенограма розмов, як і сам аудіозапис є недопустимими доказами, голоси на записі не схожі на їхні, у зв`язку з чим, клопотали про проведення фоноскопічного та лінгвістичного дослідження вказаного аудіозапису, однак відповідач протиправно відхилив заявлені клопотання.

Суд звертає увагу, що для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за такий дисциплінарний проступок, як вчинення дій, що порочать звання прокурора, підривають, авторитет органів прокуратури і викликають сумнів в об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, а так само одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, КДКП має установити, зокрема, факт поведінки, що скомпрометувала звання працівника прокуратури, зашкодила репутації працівника прокуратури та авторитету прокуратури, викликала негативний громадський резонанс.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №П/9901/14/17, постанові Верховного суду від 4 жовтня 2019 року у справі №805/1235/17-а (К/9901/24269/18).

Відповідно до пункту 2 Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 13.04.2017 № 111, до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів в його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належать вчинення дій, що містять ознаки корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших кримінальних правопорушень, протиправні позаслужбові стосунки - використання прокурором своїх повноважень або службового статусу та пов`язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб.

У свою чергу, основні принципи, моральні норми та правила прокурорської етики, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов`язків та поза службою визначені Кодексом професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженим Всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017.

При виконанні службових обов`язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури. Порушення службової дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для прокурора і тягнуть за собою передбачену законом відповідальність (частина перша статті 16 Кодексу професійної етики).

Згідно зі статтями 19, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, прокурор має не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних, у тому числі вступати у позаслужбові стосунки з метою використання службових повноважень або службового становища; прокурору слід уникати особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

У статтях 32, 33 цього Кодексу передбачено, що оцінка дотримання норм професійної етики та поведінки прокурора може проводитися під час дисциплінарного провадження та надаватися при вирішенні питань щодо підвищення по службі, присвоєння класного чину, підготовці характеристик та рекомендацій. Відповідно до Закону України "Про прокуратуру" прокурори зобов`язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов`язків прокурорів, прийнятих Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов`язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.

Також, відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації Об`єднаних Націй з попередження злочинності та поводженню з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня - 7 вересня 1990 року), особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію. Особи, які здійснюють судове переслідування, будучи найважливішими представниками системи відправлення кримінального правосуддя, завжди зберігають честь та гідність своєї професії.

Отже, з аналізу вказаних норм вбачається, що правовою підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора є повне доведення його вини в ході службового розслідування чи дисциплінарного провадження, метою якого і є саме з`ясування обставин вчинення дисциплінарного проступку, уточнення ступеня вини особи. Такими підставами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях прокурора ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Слід зазначити що дисциплінарний проступок - це винне, протиправне діяння (бездіяльність), яке зазіхає на трудову дисципліну у відповідному організованому колективі (підприємство, установа) шляхом невиконання чи неналежного виконання своїх трудових обов`язків, за яке передбачене застосування дисциплінарних санкцій, що визначені у чинному законодавстві.

Враховуючи викладене, суд погоджується з висновками Комісії про те, що порушення прокурором ОСОБА_1 правил прокурорської етики підриває авторитет як до самого прокурора, так і органів прокуратури та держави вцілому. Такі дії мають своїм наслідком зростання обурення в суспільстві діями органів влади, провокують соціальні конфлікти.

До того ж, позивач як особа, яка має відповідні професійні знання, будучи фаховим юристом, перебуваючи на посаді в органах прокуратури, будучи ознайомлений з вимогами щодо прокурорської етики мав знати, яка поведінка шкодить репутації працівника прокуратури та авторитету прокуратури та недопустити її.

Так, у справі № 800/549/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов`язаний додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

При цьому, обираючи вид дисциплінарного стягнення стосовно позивача, як вище зазначалося, кадрова комісія виходила з відсутності підстав для накладення більш м`якого стягнення, ніж звільнення з посади в органах прокуратури, оскільки вважала, що вчинений позивачем дисциплінарний проступок не сумісний з подальшим заняттям ним будь-якої посади в органах прокуратури, а тому доводи позивача, що Комісія протиправно не застосувала до нього менш суворий вид покарання, є безпідставними.

Крім того, суд звертає увагу, що за приписами пункту 11 Порядку №266 розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності.

На засіданні кадрової комісії заслуховуються пояснення члена кадрової комісії, який проводив перевірку дисциплінарної скарги, особи, яка подала дисциплінарну скаргу, та/або її представника, прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника, а також інших осіб у разі необхідності. Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представник мають право відмовитися від надання пояснень стосовно себе, ставити питання учасникам дисциплінарного провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання, а також за наявності сумнівів у неупередженості та об`єктивності члена кадрової комісії подавати заяву про його відвід. Відмова прокурора, щодо якого здійснюється дисциплінарне провадження, від надання стосовно себе пояснень не означає визнання відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку.

Як встановлено судом у ході розгляду даної справи, позивач переважно не брав участі у засіданнях кадрової комісії, що розглядала питання обґрунтованості висновку про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, з матеріалів справи вбачається та підтверджується поясненнями представника Кадрової комісії, що прокурора Морозова Б.В. своєчасно та належним чином було повідомлено про час та місце розгляду дисциплінарної скарги, крім того, членами кадрової комісії неодноразово були враховані подані позивачем та його представником клопотання про відкладення засідання у дисциплінарному провадженні. Крім того, представник відповідача вказала, що при розгляді скарги, кадрова комісія керувалася Порядком №266, а оскаржуване рішення було прийнято з урахуванням доказів, наявних у матеріалах дисциплінарного провадження.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про правомірність рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження від 08.04.2021 № 170 дп-21 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури, то відповідно позов в частині визнання протиправним та скасування наказу керівника Луганської обласної прокуратури від 21.04.2021 № 555 к про звільнення позивача з посади прокурора Новоайдарського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області; стягнення з Луганської обласної прокуратури на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23.04.2021 по день фактичного поновлення на посаді, виходячи із середньоденного розміру заробітної плати у розмірі 4847,13 грн., не підлягають задоволенню, як похідні вимоги від первісної позовної вимоги, у задоволенні якої відмовлено судом.

Щодо позовних вимог у частині стягнення з Луганської обласної прокуратури на користь позивача заборгованості з нарахованих, однак не сплачених йому при звільненні грошових виплат на загальну суму 12692,61 грн., суд зазначає наступне.

У судовому засіданні, що відбулося 16.11.2021 представник позивача підчас надання пояснень зазначив, що зазначена ним у позові сума заборгованості вже виплачена відповідачем і тому просив позовні вимоги у цій частині до Луганської обласної прокуратури залишити без розгляду.

Частиною 1 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.

У пункті 5 частини 1, частині 2 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду.

Згідно частини 2 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України заява про залишення позову без розгляду може бути подана лише до початку розгляду справи по суті.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що адміністративний процесуальним законодавством чітко визначено, до якого саме часу позивач може реалізувати надане йому право на звернення із заявою про залишення його позову без розгляду, а саме: до початку судом першої інстанції розгляду справи по суті.

Аналогічний правовий підхід викладено в постановах Верховного Суду від 31.01.2018 у справі № 815/2362/17 та від 10.10.2019 у справі № 805/556/17-а.

Враховуючи викладене, заява про залишення позову без розгляду не підлягає задоволенню, оскільки вона подана на стадії розгляду справи по суті, однак, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч.1бст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст складено: 22.02.2022

Суддя А.С. Мазур

19_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч.1бст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст складено: 22.02.2022

Суддя А.С. Мазур