Рішення № 103565484, 18.02.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2022 року м. Київ№ 640/15701/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Укроборонресурси»

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Державне підприємство «Укроборонресурси» з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 15.04.2020р. № 0381980407.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки про те, що сума податкових зобов`язань по платі за землю з юридичних осіб визначена за результатами подання податкової декларації з плати за землю за 2020р. є нижча, ніж визначено за результатом камеральної перевірки на загальну суму 185 878, 80 грн. є помилковими, а відтак податкове повідомлення-рішення винесене на підставі таких висновків підлягає скасуванню.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, а відтак відсутні підстави для скасування такого рішення та задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державному підприємству «Укроборонресурси» на праві постійного користування передано земельну ділянку з кадастровим номером: 8000000000:82:085:0001 та цільовим призначенням 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що підтверджується копією інформації з ДЗК про право власності та речові права на земельну ділянку.

В 2015р. позивачем отримано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:82:085:0001 від 26.02.2015р. № 2286 відповідно до якого розмір нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки складає 47 557 597, 86 грн.

В подальшому, а саме 01.02.2019р. позивачем отримано витяг про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:82:085:0001) відповідно до якого розмір нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки складає 271 996 977, 24 грн.

19.02.2020р. позивачем подано декларацію з податку на землю за 2020 рік з урахуванням розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:82:085:0001) визначеної в витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:82:085:0001 від 26.02.2015р. № 2286.

На підставі п.п.19-1.1.2 п. 19-1.1 ст. 19-1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п. 75.1 ст. 75, згідно порядку встановленого ст. 75 ПК України, відповідачем проведено камеральну перевірку позивача за результатом проведеної якої прийнято акт «Про результати камеральної перевірки податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020р. платника земельного податку ДП «Укроборонресурси» від 18.03.2020р. № 140/26-15-04-07-19/24967600 у висновках якого зазначено про те, що сума податкових зобов`язань по земельному податку з юридичних осіб визначена за результатами подання податкової декларації з плати за землю за 2020р. № 9029476415 від 19.02.2020р. є нижча, ніж визначено за результатом камеральної перевірки на загальну суму 185 878, 80 грн. Заниження податкового зобов`язання по земельному податку з юридичних осіб за 2020р. відбулось внаслідок неврахування в податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 9029476415 від 19.02.2020р. за 2020р. даних Витягу про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 01.02.2019р. (кадастровий номер 8000000000:82:085:0001), нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 271 996 977, 24 грн.

На підставі вищезазначених висновків Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.09.2020р. № 0381980407, яким за порушення вимог п. 286, п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, п. 11 рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 28.01.2015 №58/923 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві») до позивача застосовано штрафні санкції на підставі п. 123.1 ст. 123, ст. 123 Податкового кодексу України та збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб в розмірі 185 878, 80 грн. і за штрафними санкціями в розмірі 46 469, 70 грн.

Позивач вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві протиправним звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства, ознайомившись із доводами представників сторін суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Приписами п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах (пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Аналіз зазначених правових норм свідчить, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, та є одним із способів реалізації контрольної функції податкового органу, шляхом якої здійснюється систематичний контроль за своєчасністю нарахування та відображення усіх відомостей, які впливають на правильність декларування платником податків.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що її проведення не потребує наказу керівника податкового органу або іншого спеціального дозволу чи направлення, згоди платника податків та його присутності. Метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичних та/або методологічних помилок, які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання чи інших порушень. Камеральній перевірці підлягає уся податкова звітність суцільним порядком. Основним завданням камеральної перевірки є перевірка складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок сум податкових зобов`язань, що підлягають сплаті до відповідного бюджету або бюджетному відшкодуванню, та перевірка правильності застосування ставок податків і податкових пільг, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; виявлення арифметичних або методологічних помилок.

Відповідно до ст. 285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно з п. 286.1 п. 286.3 ст. 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов`язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Відповідно до п.п. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 ПК України, базою оподаткування є, зокрема, нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оцінку земель», підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Судом встановлено, що позивачу на праві постійного користування передано земельну ділянку з кадастровим номером: 8000000000:82:085:0001 та цільовим призначенням 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що підтверджується копією інформації з ДЗК про право власності та речові права на земельну ділянку.

В 2015р. позивачем отримано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:82:085:0001 від 26.02.2015р. № 2286 відповідно до якого розмір нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки складає 47 557 597, 86 грн.

В подальшому, а саме 01.02.2019р. позивачем отримано витяг про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:82:085:0001) відповідно до якого розмір нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки складає 271 996 977, 24 грн.

19.02.2020р. позивачем подано декларацію з податку на землю за 2020 рік з урахуванням розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:82:085:0001) визначеної в витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:82:085:0001 від 26.02.2015р. № 2286.

Так, суд повторно наголошує, що згідно з п. 286.1 ст. 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 01.02.2019р. позивачем отримано витяг про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:82:085:0001) відповідно до якого розмір нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки складає 271 996 977, 24 грн.

Таким чином, з огляду на те, що 01.02.2019р. позивачем отримано новий витяг про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки в якому розмір її нормативної грошової оцінки є більшим, водночас під час обрахунку податкових зобов`язань та подання податкової декларації позивачем така не врахована, суд приходить до висновку про правомірність висновків податкового органу про заниження податкового зобов`язання по земельному податку з юридичних осіб за 2020р., яке відбулось внаслідок неврахування в податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 9029476415 від 19.02.2020р. за 2020р. даних Витягу про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 01.02.2019р. (кадастровий номер 8000000000:82:085:0001).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Також, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись ст. 242, 243, 251, 255 КАС України,суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Укроборонресурси» відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 255 КАС України та може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська