Рішення № 103565414, 18.02.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2022 року м. Київ № 640/5819/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу:

за позовом ОСОБА_1 доКиївської обласної прокуратурипро Визнання протиправною бездіяльності, стягнення невиплаченої заробітної плати,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (позивач/ ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської обласної прокуратури (відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Київської обласної прокуратури щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати у березні та квітні 2020 року та компенсації невикористаних днів відпустки з урахуванням посадового окладу прокурора відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру»;

- стягнути з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 невиплачену на день звільнення частину заробітної плати за період з 01.03.2020 по 22.04.2020 у розмірі 66 046,62 грн.;

- стягнути з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 невиплачену на день звільнення частину компенсації за невикористані 48 днів відпустки у розмірі 25 772,40 грн.;

- стягнути з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.04.2020 по день винесення судом рішення, з урахуванням середньоденного заробітку у розмірі 2 313,05 грн. за кожен день прострочення розрахунку.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що прокуратурою Київської області не здійснено у відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 нарахування усіх сум, які підлягали позивачу до виплати під час звільнення, чим допущено безпідставне зменшення відповідних сум, а отже порушено право на отримання винагороди, яка визначена законом.

Так, позивач посилається, що на момент звільнення (22.04.2020) рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26.03.2020 відновлено дію ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», згідно з якою заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, у тому числі й постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав правомірності дій, оскільки Київська обласна прокуратура при нарахуванні та виплаті заробітної плати (посадового окладу) позивачу ОСОБА_1 діяла відповідно до вимог Закону України «Про Державний бюджет України» на 2020 рік та постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» від 31.05.2012 року № 505.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, наказом прокурора Київської області № 135к від 17.04.2020 ОСОБА_1 звільнено з посади відділу забезпечення представництва в суді та при виконанні судових рішень управління підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах прокуратури Київської області на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».

В цьому ж наказі вказано відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Київської області вказано провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні.

ОСОБА_1 звернулась до Київської обласної прокуратури із запитом, в якого просила на підставі ст. 34 Конституції України, ст. ст. З, 4, 5, 6, 13, 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», ст. ст. 5, 6 Закону України «Про інформацію», проінформувати про те, чи здійснювалось нарахування та виплата заробітної плати у квітні 2020 року (до 22.04.2020 день звільнення) на підставі рішення Конституційного Суду України від 26.03.20 № 6-р/2020, яким визнано неконституційним положення п. 26розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України в частині, яка передбачає, що норми і положення ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Отримавши розрахункові листи із періодом заробітної плати за березень-квітень 2020 року, позивач звернулась до Київської обласної прокуратури із вимогою, а якій просила провести належний розрахунок заробітної плати, а саме:

- нарахувати та виплатити за березень та квітень 2020 року заробітну плату у відповідності до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» із обрахунку посадового окладу прокурора (з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат, з коефіцієнтом посадового окладу прокурора регіональної прокуратури - 1,2) враховуючи рішення Конституційного Суду від 26.03.2020 у справі № 6-р/2020);

- нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати із обрахунку посадового окладу прокурора (з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат, з коефіцієнтом посадового окладу прокурора регіональної прокуратури - 1,2) по день фактичного розрахунку всіх належних мені сум відповідно до ст. 117 КЗпП України.

Не отримавши запитуваного розрахунку заробітної плати, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 4статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі по тексту -Закон №1697-VII).

Відповідно до частини 1статті 81 Закону № 1697-VII заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Розмір щорічної премії прокурора не може становити більше 30 відсотків розміру суми його посадового окладу, отриманої ним за відповідний календарний рік.

Згідно з частиною 3 статті 81 Закону № 1697-VII посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до частини 7 статті 81 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу. Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини 9 статті 81 Закону № 1697-VII, фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Частиною 1 статті 89 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII передбачено, що фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі у випадках, передбачених міжнародними договорами України або проектами міжнародної технічної допомоги, зареєстрованими в установленому порядку.

Статтею 90 Закону № 1697-VII передбачено, що фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Згідно з частиною 2статті 8 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР(далі по тексту - Закон № 108/95-ВР) умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.

Відповідно до статті 13 Закону № 108/95-ВР оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Пунктами 1, 2, 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-5; надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці: установлювати: працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів. <…>, а також зазначено, що видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснювати в межах затвердженого фонду оплати праці.

Згідно зі статтею 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України встановлено, що положення статті81, частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті86, пунктів 13,14 розділу «Перехідні положення» Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку, що відповідач 1,2 не був наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати в іншому розмірі, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Такої позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 14.03.2018 у справі №825/575/16, від 21.03.2018 у справі №817/548/16, від 31.01.2018 у справі №810/1304/16 та від 26.04.2019 у справі №802/634/16-а.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, позивачу нараховувалась заробітна плата, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Між тим, рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України визначено, що положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ зі змінами втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто, з 26.03.2020.

Отже, правові наслідки рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020№ 6-р/2020 не можуть застосовуватись до правовідносин, які мали місце до 26.03.2020.

Щодо оцінки правовідносин у сфері проходження публічної служби між позивачем та відповідачем з 26.03.2020, суд зазначає наступне.

Законом України від 19.09.2019 № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі по тексту - Закон України від 19.09.2019 №113-ІХ), який набрав чинності 25.09.2019, запроваджено реформування системи органів прокуратури.

Так, у частині 1 статті 7 Закону № 1697-VІІ «Про прокуратуру» (далі по тексту - Закон України від 14.10.2014 №1697-VІІ) слова «регіональні» та «місцеві» замінено відповідно на «обласні» та «окружні», а пункт 4 цієї частини 1 та статті стосовно військових прокуратур в системі органів прокуратури виключено.

Отже, статтею 15 Закону № 1697-VІІ зазначено виключний перелік посад в обласних та окружних прокуратурах (в редакції Закону України від 19.09.2019 №113-ІХ).

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцевих і перехідних положень» Закону № 113-ІХ, до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Пунктом 7 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 19.09.2019 №113-ІХ передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у регіональних прокуратурах чи місцевих прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в обласних прокуратурах чи окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Також, пунктом 4 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 19.09.2019 №113-ІХ передбачено, що день початку роботи обласних прокуратур та окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора. Вказані рішення публікуються у газеті «Голос України».

Закон № 113-ІХ неконституційним не був визнаний.

Оплата праці прокурорів обласних прокуратур відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру» здійснюється лише з дня початку їх роботи.

Наказом Офісу Генерального прокурора № 414 від 08.09.2020 визначено днем початку роботи обласних прокуратур визначити 11 вересня 2020 року.

Отже, у період з 26.03.2020 по 11.09.2020 обласні прокуратури створені не були.

Таким чином, дія статті 81 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, дійсній у період з 26.03.2020 по 11.09.2020, не поширюється на прокурорів місцевих прокуратур; оплата праці таких працівників здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Варто зазначити, як встановлено судом, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2021 року у справі №640/11216/20 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії кадрової комісії № 1 (першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, утвореної наказом Генерального прокурора № 77 від 07.02.2020) під час ухвалення рішення №269 від 10.04.2020) з питань проведення 04.03.2020 атестації прокурора Заєць Юлії Олександрівни, у тому числі й не розгляду заяв ОСОБА_1 ОСОБА_1 від 04.03.2020 із доповненнями.

Визнано протиправним та скасовано рішення кадрової комісії № 1 за № 269 від 10.04.2020 про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки стосовно ОСОБА_1 .

Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Київської області № 135к від 17.04.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу забезпечення представництва в суді та при виконанні судових рішень управління підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах прокуратури Київської області, на якій перебувала тимчасово на період відпустки ОСОБА_1 для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 22 квітня 2020 року.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу забезпечення представництва в суді та при виконанні судових рішень управління підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Київської обласної прокуратури з 22.04.2020.

Стягнуто з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з 22.04.2020 по 08.06.2021 в розмірі 284 202,42 грн. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2021 року скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Київської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішень - відмовлено повністю.

Отже, суд звертає увагу, що позивач був звільнений з посади прокурора прокуратури Київської області та на посаду прокурора обласної прокуратури прийнятий не був.

Диспозиція статті 81 Закону України від 14.10.2014 № 1697 «Про прокуратуру»(станом на час внесення змін 19.09.2019) стосується Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур, а відтак, не поширюється на прокурорів регіональних та місцевих прокуратур.

З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку, що відповідач, нараховуючи та виплачуючи позивачу заробітну плату згідно постанови від 31.05.2020 № 505 «Про порядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», враховуючи зміни внесені Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанови Кабінету Міністрів України щодо оплати праці прокурорів» від 30.08.2017 № 657, діяв правомірно та в межах чинного законодавства.

Решта позовних вимог є похідними, отже задоволенню також не підлягають.

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно з частинами 1, 2статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позову, понесені ним судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя С.К. Каракашьян

Таким чином, дія статті 81 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, дійсній у період з 26.03.2020 по 11.09.2020, не поширюється на прокурорів місцевих прокуратур; оплата праці таких працівників здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Варто зазначити, як встановлено судом, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2021 року у справі №640/11216/20 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії кадрової комісії № 1 (першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, утвореної наказом Генерального прокурора № 77 від 07.02.2020) під час ухвалення рішення №269 від 10.04.2020) з питань проведення 04.03.2020 атестації прокурора Заєць Юлії Олександрівни, у тому числі й не розгляду заяв ОСОБА_1 ОСОБА_1 від 04.03.2020 із доповненнями.

Визнано протиправним та скасовано рішення кадрової комісії № 1 за № 269 від 10.04.2020 про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки стосовно ОСОБА_1 .

Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Київської області № 135к від 17.04.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу забезпечення представництва в суді та при виконанні судових рішень управління підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах прокуратури Київської області, на якій перебувала тимчасово на період відпустки ОСОБА_1 для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 22 квітня 2020 року.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу забезпечення представництва в суді та при виконанні судових рішень управління підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Київської обласної прокуратури з 22.04.2020.

Стягнуто з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з 22.04.2020 по 08.06.2021 в розмірі 284 202,42 грн. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2021 року скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Київської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішень - відмовлено повністю.

Отже, суд звертає увагу, що позивач був звільнений з посади прокурора прокуратури Київської області та на посаду прокурора обласної прокуратури прийнятий не був.

Диспозиція статті 81 Закону України від 14.10.2014 № 1697 «Про прокуратуру»(станом на час внесення змін 19.09.2019) стосується Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур, а відтак, не поширюється на прокурорів регіональних та місцевих прокуратур.

З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку, що відповідач, нараховуючи та виплачуючи позивачу заробітну плату згідно постанови від 31.05.2020 № 505 «Про порядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», враховуючи зміни внесені Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанови Кабінету Міністрів України щодо оплати праці прокурорів» від 30.08.2017 № 657, діяв правомірно та в межах чинного законодавства.

Решта позовних вимог є похідними, отже задоволенню також не підлягають.

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно з частинами 1, 2статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позову, понесені ним судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя С.К. Каракашьян