Ухвала суду № 103565405, 18.02.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про відмову у встановленні судового контролю

18 лютого 2022 року м. Київ № 640/13882/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі

за позовом ОСОБА_1 (

АДРЕСА_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ,

вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16),

Київського міського військового комісаріату (04112, м. Київ, вул. Парково-

Сирецька, 19)

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі по тексту – позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (надалі по тексту – відповідач-1), Київського міського військового комісаріату (надалі по тексту – відповідач-2), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Київського міського військового комісаріату щодо не складання та не подання до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням надбавок із сум грошового забезпечення: надбавка за особливо важливі завдання 50 %, премія 10%, на підставі втрати чинності пунктів 1 та 2 Постанови Кабінету Міністрів України №103 та пункту 5 і додатку 2 Постанови №45, які звужують зміст вже існуючих прав позивача;

- зобов`язати Київський міський військовий комісаріат скласти і подати до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві оновлену довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням надбавок із сум грошового забезпечення: надбавка за особливо важливі завдання 50 %, премія 10%;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо не проведення нового перерахунку та невиплати позивачу 100% визначеного пенсійного забезпечення, відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та додаткових видів грошового забезпечення, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 року №704-2017-п, на підставі звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з заявою про перерахунок пенсії від 28 грудня 2018 року у зв`язку з прийняттям Верховним Судом остаточного рішення про протиправність та не чинність пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України №103 та змін до додатку 2 постанови Кабінету Міністрів України №45;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року з врахуванням надбавок із сум грошового забезпечення: надбавка за особливо важливі завдання 50 %, премія 10% та виплатити ОСОБА_1 100% визначеного пенсійного забезпечення, відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та додаткових видів грошового забезпечення, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704-2017-п та відповідно до вимог статті 43 Закону України №2262-ХІІ без обмеження максимальним розміром пенсії на підставі рішення Конституційного суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 і провести виплату недоотриманих пенсійних коштів з 01 січня 2018 року по дату ухвалення остаточного рішення по справі з урахуванням сум вже отриманих позивачем з 01 січня 2018 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо виплати пенсії ОСОБА_1 у період з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно) лише 75% суми підвищення пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 100% перерахованої пенсії з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно). Визнано протиправними дії Київського міського військового комісаріату щодо відмови ОСОБА_1 підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві нової довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 05 березня 2019 року у відповідності до вимог статей 43 та 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень, винагород) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01 квітня 2019 року основного розміру його пенсії. Зобов`язано Київський міський військовий комісаріат (04112, м. Київ, вул. Парково-Сирецька, 19, код ЄДРПОУ 07774420) підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень, винагород) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01 квітня 2019 року основного розміру його пенсії. В іншій частині адміністративного позову – відмовлено.

24 травня 2021 року на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2020 року у справі видано виконавчі листи.

До Окружного адміністративного суду міста Києва позивачем було надіслано заяву щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2020 року в адміністративній справі № 640/13882/20 у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування вищевказаної заяви позивач зазначає, що 18 лютого 2021 року Київський міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки видано довідку № ВСЗ/1192 та направлено в ГУ ПФУ у м. Києві.

18 листопада 2021 року до ГУ ПФУ у м. Києві подано заяву про виконання рішення у повному обсязі.

Листом від 16.12.2021 ГУ ПФУ у м. Києві повідомило представника позивача що здійснювати перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки № ВСЗ/1192 від 18.02.2021р. не буде, оскільки в рішенні Окружного суду м.Києва від 22.12.2020 не встановлено зобов`язального характеру щодо перерахунку пенсії на підставі довідки № ВСЗ/1192 від 18.02.2021р.

У зв`язку з зазначеним, представник позивача вважає, що ГУ ПФУ у м.Києві умисно не виконує рішення суду та позбавляє позивача права на отримання пенсії у відповідному розмірі.

Розглянувши подану позивачем заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі № 640/9251/20, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Так, за правилами частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Щодо посилань позивача на не бажання відповідача виконувати рішення суду, суд зауважує, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного, несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.

Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого закріплений у тому числі і приписами статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача, тому підстави для задоволення заяви відсутні.

Відповідно до частини шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи - позивача, суд залишає заяву без задоволення.

Разом із цим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів норм Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Тобто, встановлення судового контролю є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 826/18826/14, від 19 листопада 2018 року у справі № 804/10264/15.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (ст.1 Закону України "Про виконавче провадження").

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямованих на примусове виконання таких рішень.

При цьому, суд звертає увагу, що з метою виконання судового рішення у справі № 640/13882/20 позивачу було видано виконавчий лист. Інформація про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом від 24.05.2021 у справі № 640/13882/20 до суду не надходило.

Отже, з урахуванням зазначеного вище, вважати, що загальний порядок виконання судового рішення не надасть очікуваного результату, а також те, що при здійсненні вказаного вище виконавчого провадження відповідачем (боржником) створюються будь - які перешкоди щодо виконання судового рішення відсутні підстави. А відповідно не вбачається ускладнення щодо належного виконання судового рішення у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження". У суду на даний час відсутні об`єктивні підстави для необхідності встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Суд звертає увагу позивача, що приписами КАС України передбачено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 03.10.2018 р. по справі №826/18826/14.

В даному випадку, на думку суду, позивачем в ході розгляду даної заяви не було доведено необхідність встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та не надано належних доказів на обґрунтування поданої ним заяви. Окрім того, під час розгляду даної заяви судом не було встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть очікуваного результату.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу, що Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» № 11944/05 від 12 травня 2011 року).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07 травня 2002 року, «Ромашов проти України» від 27 липня 2004 року, «Шаренок проти України» від 22 лютого 2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши аргументи та доводи позивача, суд не вбачає підстав для задоволення заяви останнього про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-243, 248, 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суду у справі № 640/13882/20 від 22.12.2020 – відмовити.

Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук