Постанова № 10356472, 07.07.2010, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-3084/10/2570

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2010 р.м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Падій В.В.,

при секретарі Кондратенко О.В.,

за участю представника позивача Пригари А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

В С Т А Н О В И В :

10.06.2010 року Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 7293,33 грн. та пені в розмірі122,64 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що у ФОП ОСОБА_2 середньооблікова кількість штатних працівників в 2009 році складала 30 осіб, а тому, відповідно Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України», норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 1 особа. Відповідно до поданого відповідачем звіту в ФОП ОСОБА_2 не працювало жодної особи, якій встановлена інвалідність, таким чином, невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 1 робоче місце.

В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі та пояснив, що відповідно ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Згідно ч. 1 ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Оскільки, відповідачем не було виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2009 року, тому до нього були застосовані адміністративно-господарські санкції в розмірі 7293,33 грн. та пеня в розмірі 122,64 грн.

Представник відповідача в судове засідання повторно не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується зворотнім повідомленням з відміткою про вручення 23.06.2010 року, наявного в матеріалах справи.

За таких обставин суд вирішив за можливе розглянути справу без участі відповідача або його повноважного представника.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України від 21.03.1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» (далі Закон № 875-XII) для підприємств (обєднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік у кількості одного робочого місця.

Частиною 2 статті 19 Закону № 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік визначається відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року № 1442\11722, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 року № 1442\11722.

Крім того, відповідно до ч. 3 та ч. 5 ст. 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Згідно ст. 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 Закону № 875-XII, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Частинами 9, 10 статті 19 Закону № 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Згідно підпункту 2.1. пункту 2 Інструкції щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 р. N 42, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 року № 117/13384, звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

Судом встановлено, що згідно поданого відповідачем до відділення Фонду звіту від 04.03.2010 року № 3621 про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача в 2009 році становила 30 осіб та відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 1 особа, тому відповідно до вищевказаної Інструкції створенню підлягає 1 робоче місце.

Суд звертає увагу, що частиною 3. ст. 18 Закону 875-XII (в редакції, чинній з 18.03.2006 року) чітко визначені обовязки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; надавати державні службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не виділялося та не створювалося робоче місце для працевлаштування інваліда; не надавалася державній службі зайнятості інформація, необхідна для працевлаштування інвалідів.

Відповідач не надав суду жодного належного доказу того, що ним систематично надавалася державній службі зайнятості інформація, необхідна для працевлаштування інвалідів, шляхом подання звітів, у яких зазначена вакансія для працевлаштування інвалідів.

Отже, відповідачем не вжито всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів і на нього може бути покладена відповідальність за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Річний фонд оплати праці, зазначений в звіті за 2009 рік на підприємстві відповідача складає 218,8 тис. грн., отже середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 7293,33 грн. Таким чином за одне нестворене робоче місце штрафні санкції становлять 7293,33 грн.

Зважаючи на те, що відповідачем несвоєчасно сплачено адміністративно-господарські санкції, то згідно ч. 2 ст. 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120% річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до пункту 3.7 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року № 223 у поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання.

Постановою правління Національного банку України від 07.06.2010 року № 259 встановлена з 08.06.2010 року облікова ставка у розмірі 9,5 % річних, а тому розмір пені, розрахованої відділенням Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області, становить 122,64 грн.

Частиною 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідачем не надано жодних належних доказів, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог, а докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю, а адміністративно-господарські санкції та пеня стягненню з відповідача.

Оскільки, спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведення судових експертиз, судові витрати(судовий збір) згідно ч.4 ст.94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (р/р НОМЕР_2 ЧРУ КБ «Приватбанк», МФО 353586, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України (р/р 31217230700006, отримувач: державний бюджет, банк отримувача: ГУДК у Чернігівській області МФО 853592, код 22822145) 7293 (сім тисяч двісті девяносто три) грн. 33 коп. адміністративно-господарських санкцій та 122 (сто двадцять дві) грн.64 коп. пені.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата виготовлення та підписання постанови в повному обсязі 09.07.2010 року.

<Поле для вводу тексту >

Суддя Падій В.В.