Рішення № 103564073, 22.02.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 р. Справа № 520/19447/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шляхової О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішенням №6524 відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.11.2020;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», провести нарахування та виплату належної йому пенсії з 27.11.2020 р., зарахувавши до загального страхового стажу періоди роботи у Шевченківському спеціалізованому ремонтно-транспортному підприємстві з 23.10.1982 по 31.03.1986, з 01.04.1986 по 13.09.2000.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що оскаржуване рішення відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області №6524 від 30.11.2020 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки періоди роботи позивача на підприємстві, які пенсійним органом не зараховано до страхового стажу, підтверджені записами трудової книжки та архівними довідками.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі відповідно до ст. 262 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, надав відзив на позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що надана позивачем до органу пенсійного фонду трудова книжка заповнена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, оскільки відсутній підпис відповідальної особи, що засвідчує запис про звільнення. З огляду на викладене, в управління були відсутні підстави для зарахування періоду роботи позивача з 23.10.1982 по 31.03.1986, з 01.04.1986 по 13.09.2000 у Шевченківському СРТП до загального трудового стажу.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними доказами, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як свідчать матеріали справи, 27.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до Куп`янського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням відділу призначення пенсій управління застосування пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області №6524 від 30.11.2020 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи.

В обґрунтування відмови в рішенні зазначено, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", право на призначення пенсії мають чоловіки після досягнення 60 років та наявності страхового стажу починаючи з 01.01.2020 по 31.12.2020 - не менше 27 років.

До загального страхового стажу не враховано періоди роботи у Шевченківському СРТП з 23.10.1982 по 31.03.1986 та з 01.04.1986 по 13.09.2000, оскільки записи внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: відсутній підпис відповідальної особи, що засвідчує запис про звільнення.

На підставі наданих документів та даних індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж заявника на момент звернення склав 12 років 10 місяців 29 днів, тоді як необхідно не менше 27 років. У зв`язку з чим відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Не погоджуючись із тим, що пенсійним органом не зараховано до страхового стажу періоди роботи у Шевченківському СРТП з 23.10.1982 по 31.03.1986 та з 01.04.1986 по 13.09.2000, що дає право на призначення пенсії за віком, позивач звернувся з даним позовом до суду.

По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно п. 1 та 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Постанова №637), за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно копії трудової книжки НОМЕР_2 , 23.10.1982 ОСОБА_1 прийнято на роботу до Шевченківської Міжрайсільгосптехніки на посаду шофера 3 класу в автопарк на підставі наказу №155 від 22.10.1982 (запис №3).

Відповідно до запису №6, 31.03.1986 позивача звільнено із займаної посади на підставі наказу №72а від 04.04.1986.

Згідно запису №7 від 31.03.1986 ОСОБА_1 прийнято за переводом до Шевченківського ремонтно-транспортного підприємства Харківспецсількоспремонт на посаду водія першого класу.

13.09.2000 позивача звільнено за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України (запис №8).

Вказане також підтверджено архівними довідками про нарахування заробітної плати від 02.11.2020 №1405, від 02.11.2020 №1403, від 02.11.2020 №1404.

В оскаржуваному рішенні №6524 від 30.11.2020 зазначено, що пенсійним органом не було зараховано до загального страхового стажу періоди роботи позивача у Шевченківському спеціалізованому ремонтно-транспортному підприємстві з 23.10.1982 по 31.03.1986, з 01.04.1986 по 13.09.2000, оскільки записи трудової книжки внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: відсутній підпис відповідальної особи, що засвідчує запис про звільнення.

Суд не погоджується з такими твердженнями пенсійного органу, виходячи з наступного.

Згідно п. 1.1 розділу І Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. (пункт 2.3 розділу ІІ Інструкції №58).

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктом 4.1 Інструкції №58 визначено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018, справа №275/615/17, провадження №К/9901/768/17.

Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, відбиток печатки на трудовій книжці та на записах про звільнення не може бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивачу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п. 3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Відсутність підпису уповноваженої особи на записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

В даному випадку, позивач звертає увагу суду, що вказані записи в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв`язку з чим відсутність підпису відповідальної особи, що засвідчує запис про звільнення, не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду роботи до стажу позивача.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні спірного періоду роботи, а тому порушені права позивача підлягають відновленню судом шляхом визнання протиправним та скасування рішення відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №6524 від 30.11.2020, зобов`язання відповідача зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи у Шевченківському спеціалізованому ремонтно-транспортному підприємстві з 23.10.1982 по 31.03.1986, з 01.04.1986 по 13.09.2000.

При цьому, враховуючи обставини справи та з огляду на приписи ч. 2 ст. 9 КАС України, суд приходить до висновку про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.11.2020 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Водночас, позовні вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", провести нарахування та виплату належної йому пенсії з 27.11.2020 з урахуванням стажу роботи у Шевченківському спеціалізованому ремонтно-транспортному підприємстві з 23.10.1982 по 31.03.1986, з 01.04.1986 по 13.09.2000, - є передчасними, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №6524 від 30.11.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на Шевченківському спеціалізованому ремонтно-транспортному підприємстві з 23.10.1982 по 31.03.1986, з 01.04.1986 по 13.09.2000.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.11.2020 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду у даній справі.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Шляхова