Рішення № 103564057, 22.02.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

22.02.2022 р. справа №520/26625/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Матеріали неналежно оформленого позову були одержані судом 13.12.2021 р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято після усунення недоліків в оформленні позову 26.01.2022 р. Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 11.02.2022 р.

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: визнання протиправними та скасування постанов відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Барвінківському районі від 04.01.2016р. №2002/3327/3327.1/12 та від 04.01.2016 року №2002/3327/3327/12 про припинення щомісячних страхових виплат з 01.01.2016 року ОСОБА_1 ; 2) зобов`язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області продовжити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат, з виплатою усієї заборгованості за період їх несплати, починаючи з 01.01.2016 року.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що громадянин має право на одержання виплат за раніше призначеними страховими виплатами, але внаслідок вчинення УВД ФСС протиправних діянь коштів за страховими виплатами у повному обсязі не одержав.

Відповідач, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (далі за текстом владний суб`єкт, орган публічної адміністрації, УВД ФСС в Харківській області, адміністративний орган, Управління), з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що страхові виплати були правомірно припинені у зв`язку із непідтвердженням місця проживання внутрішньо переміщеної особи на території, підконтрольній органам державної влади України.

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник є громадянином України, має правовий статус внутрішньо переміщеної особи, як отримувач страхових виплат у період 01.12.2014р.-31.12.2015р. перебував на обліку в установі відповідача, з 01.01.2016р. припинив одержувати кошти по страховим виплатам у зв`язку із виконанням постанови Управління від 04.01.2016р. №2002/3327/3327/12 та від 04.01.2016р. №2002/3327/3327.1/12.

Доказів отримання після указаної календарної дати платежів від інших теорганів системи Фонду соціального страхування України відповідачем на вимогу суду до матеріалів справи не подано.

Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу припинення виплат по соціальному страхуванню, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Згідно з ст. 46 Конституції України, ст. 25 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" заявник має право на одержання платежів у порядку соціального забезпечення у зв`язку з настанням страхового випадку, подія якого владним суб`єктом не заперечена.

Підстави припинення страхових виплат і надання страхових послуг закріплені у ч.1 ст.46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", де зазначено, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

У ході розгляду спору судом достеменно встановлено, що у спірних правовідносинах відсутні визначені ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" приводи та підстави для припинення страхових виплат.

Вирішуючи спір, суд наголошує, що норми підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов КМУ, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів законів України, а тому дані аргументи є юридично неспроможними.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що органом публічної адміністрації у спірних правовідносинах не було забезпечено дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк вчинене управлінське волевиявлення у формі рішення було умотивовано посиланням на норми закону, які у співвідношенні із обставинами спірних правовідносинах не створювали підстав для припинення виплат.

Тому позов за епізодом скасування правового акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень підлягає до задоволення.

При цьому, суд зауважує, що національний закон України не урегульовує того питання, яким саме територіальним органом системи ФСС мають бути проведені платежі із виплати страхувальнику страхових виплат за минулий період часу, а саме: тим органом, де страхувальник знаходився на обліку у минулому чи тим органом, де страхувальник знаходиться на обліку наразі.

Тому, розглядаючи справу, суд зважає, що відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) Європейським судом з прав людини фактично надане тлумачення змісту ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та змісту верховенства права, згідно з яким національне законодавство має бути чітким та узгодженим, відповідати вимозі «якості» закону, забезпечувати адекватний захист осіб від свавільного втручання у права заявника, а у разі протилежного (тобто у разі неоднозначного трактування норми права) підлягає застосуванню найбільш сприятливий для заявника підхід.

Відтак, суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли платежі мають бути проведені тим територіальним органом ФСС, де заявник знаходиться на обліку наразі, а у випадку відсутності такого органу публічної адміністрації - територіальним органом ФСС, де заявник знаходився на обліку в момент припинення виплат.

Вимога про продовження нарахування та виплату щомісячних страхових платежів задоволенню не підлягає, позаяк після втрати юридичної сили рішенням суб`єкта владних повноважень про припинення платежів, спірні платежі мають бути поновлені, а «продовження» є правовою категорією, котра застосовується до відносин з збільшення часової тривалості процесуальних строків.

Необізнаність учасника суспільних відносин із правовим актом індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, котрий не надсилався на його адресу та не міг бути виявленим під час життєдіяльності людини у незвичайному режимі «внутрішньо переміщеної особи», слід визнати у якості поважної причини несвоєчасного звернення до суду.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи, котрі мають вплив на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст.72-77, 121-123, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Клопотання відповідача про залишення позову без розгляду - залишити без задоволення.

Клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду у справі №520/26625/21 - задовольнити. Поновити строк на звернення до суду у справі №520/26625/21 як пропущений із поважних причин.

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Барвінківському районі Харківської області від 04.01.2016р. №2002/3327/3327.1/12 та від 04.01.2016р. №2002/3327/3327/12.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області поновити нарахування та провести страхові виплати ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ) з 01.01.2016р.

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (ідентифікаційний код - 41313928, місцезнаходження - 61200, м. Харків, майдан Конституції, буд. 1, Палац Праці, 3 під., 4 пов.) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп. у якості компенсації витрат на сплату судового збору.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Суддя Сліденко А.В.