Рішення № 103564051, 22.02.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 лютого 2022 року № 520/26972/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Командира військової частини 3017 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Командира військової частини 3017 Національної гвардії України (далі по тексту – відповідач, ВЧ 3017), в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову командування військової частини 3017 НГУ від 19.11.2021 року за вих. 40/17/12-3937 про нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у день виключення із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення;

- зобов`язати військову частини 3017 Національної гвардії України код ЄДРПОУ 39309315 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 08 липня 2011 року, Краснокутським РВ ГУМВС України в Харківський області, РНОКПП НОМЕР_2 одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідності до наказу командувача Національної гвардії України від 25.02.2021 року №32 о/с його звільнено з військової служби відповідно до п.п. «а» п. 2 частини 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас та наказом №59 від 29.03.2021 року командира військової частини 3017 Національної гвардії України виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 29.03.2021 року.

Крім того, у наказі №59 від 29.03.2021 року командира військової частини 3017 НГУ зазначено, що вислуга років на 29.03.2021 року становить: час служби у календарному обчисленні - 08 років 07 місяців 28 днів; час служби в пільговому обчисленні - 10 років 00 місяців 02 дні; час служби в пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) - 01 рік 04 місяці 04 дні. Вислуга років для нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні станом на 29.03.2021 року складає час служби у календарному обчисленні - 08 років 07 місяців 28 днів.

Однак, у відповідності до частини 2 статті 15 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивач вказує, що йому не нараховано та не виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період служби яка загалом складає 10 років 00 місяців 02 дні.

31.10.2021 року в інтересах позивача адвокат звернувся на ім`я командира військової частини 3017 НГУ в якому просив, у зв`язку із звільненням з військової служби в запас, нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, враховуючи загальну вислугу років, обґрунтувавши вимоги у відповідності до сталої практики та рішень ВС.

У задоволенні клопотання відмовлено про що 04.12.2021 року отримана письмова відповідь та ідповідачем повідомлено, що підстав нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період, служби не має. оскільки у мене відсутня загальна вислуга 10 років і більше.

Вважаючи відмову протиправно, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 20.12.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що згідно п. 8 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 - загальний строк військової служби військовослужбовця включає весь час перебування його на військовій службі з урахуванням випадків, передбачених пунктами 143, 195 і 209 цього Положення. Загальний строк військової служби встановлюється в календарному обчисленні, а у випадках, визначених законодавством, - у пільговому обчисленні.

Вказує, що одноразова грошова допомога при звільненні військовослужбовців у зв`язку із закінченням строку контракту нараховується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 років і більше, у зв`язку з чим вважає дії посадових осіб військової частини 3017 щодо визначення часу служби позивача у пільговому обчисленні та вислуги років позивача для нарахування йому одноразової грошової допомоги при звільненні - правомірними.

Також вказує на порушення позивачем строку звернення до суду.

Позивачем до матеріалів справи подано відповідь на відзив, у якій він повністю підтримує свою правову позицію.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Щодо строку звернення позивача до суду, суд зазначає наступне.

За правилами частини першої статті 122 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За частиною другою статті 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

З урахуванням того, що позивач звернувся до суду з позовом про зобов`язання військової частини 3017 здійснити йому одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, які є складовими заробітної плати, тому звернення з такою вимогою до суду не обмежено будь-яким строком.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доводи відповідача, викладені в відзиві на позовну заяву, щодо порушення позивачем строку звернення до суду, безпідставними.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині 3017 та звільнений і виключений зі списків особового складу військової частини з 29.03.2021

Згідно витягу з наказу № 59 від 29.03.2021, позивач має наступну вислугу років: час служби у календарному обчисленні - 08 років 07 місяців 28 днів; час служби в пільговому обчисленні - 10 років 00 місяців 02 дні; час служби в пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) – 01 рік 04 місяці 04 дні. Вислуга років для нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні станом на 29 березня 2021 року складає: час служби у календарному обчисленні - 08 років 07 місяців 28 днів (а.с.6).

31 жовтня 2021 року № 10/31-1/2021 представник позивача звернувся з адвокатським запитом до командира ВЧ 3017, у якому, серед іншого, просив нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення (а.с.7).

Листом від 19.11.2021 № 40/17/12-3937 представника позивача повідомлено про відсутність підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні (а.с.8).

Оскільки при виключенні зі списків особового складу військової частини 29.03.2021 позивачу не нарахована та не виплачена одноразова грошова допомога при звільненні, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (див. рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002).

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу №2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей №211-ХІІ від 20.12.1991 (далі Закон №211-ХІІ) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей №393 від 17.07.1992 (далі Порядок №393) установлено, що строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні.

Згідно з положеннями пункту 1 глави 9 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №558 від 25.06.2018 (далі Інструкція №558), військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу жінкою-військовослужбовцем, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (у цьому та інших пунктах цієї глави мається на увазі наявність календарної вислуги років).

На підставі системного аналізу наведених правових норм суд дійшов висновку, що поняття календарна вислуга років застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 Закону №211-ХІІ є наявність вислуги 10 років і більше.

Відтак у частині другій статті 15 Закону №211-ХІІ відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 24.11.2020 по справі №822/3008/17 та постанові від 11.04.2018 по справі №806/2104/17.

Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно матеріалів адміністративної справи, загальна вислуга років позивача в Збройних Силах України станом на момент звільнення з військової служби становила 10 років 00 місяців 02 дні, що свідчить про дотримання ним умови про наявність 10 і більше років вислуги для отримання одноразової грошової допомоги при звільненні.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність дій військової частини 3017 щодо не проведення виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановленої ч. 2 ст. 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до вимог Закону України Про судовий збір.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Командира військової частини 3017 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову командування військової частини 3017 НГУ, викладену у листі від 19.11.2021 року за вих. 40/17/12-3937 про нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у день виключення із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Зобов`язати військову частини 3017 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 39309315, адреса: вул. Академіка Проскури, буд. 1, м. Харків, 61070) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 22 лютого 2022 року.

Суддя Бадюков Ю.В.