Ухвала суду № 103563456, 25.02.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні адміністративного позову

м. Вінниця

25 лютого 2022 р. Справа № 132/711/20

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни, розглянувши письмо заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про зобов`язання вчинити дії з розподілу та забезпечення житловим приміщенням, відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом зобов`язання вчинити дії з розподілу та забезпечення житловим приміщенням, відшкодування моральної шкоди до зобов`язання вчинити дії з розподілу та забезпечення житловим приміщенням, відшкодування моральної шкоди про зобов`язання вчинити дії з розподілу та забезпечення житловим приміщенням, відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою від 17.01.2022 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання відзиву.

23.02.2022 на адресу суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Національної гвардії України та військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України вчиняти дії з видачі одного сертифікату на квартиру із числа фактично розподіленого на військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України житлової площі, зокрема на одне житлове приміщення (квартиру) в межах норм, що належить до розподілу для забезпечення ОСОБА_1 та членів його сім`ї (дружини - ОСОБА_2 та сина - ОСОБА_3 ) житловим приміщенням, а саме житлового приміщення (двокімнатної квартири), яка відповідає встановленим санітарним та технічних нормам.

Мотивуючи заяву, позивач вказує, що посадові та службові особи (житлова комісія), Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, склали протокол, яким розподілили виділені (близько 10 квартир) Головним управлінням Національної гвардії України у 2022 році та направили до Центральної житлової комісії Головного управління Національної гвардії України на погодження протокол, який також був погоджений/затверджений останній та обговорено питання щодо отримання сертифікатів на житло відповідно до протоколу житлової комісії військової частини.

Отже, є підстави вважати, що розподіл житлової площі, в межах норм, що належить до розподілу для забезпечення позивача та членів його сім`ї, вже відбувся на користь третіх осіб та погоджений/затверджений Центральною житловою комісією Головного управління Національної гвардії України, та, на думку позивача, отримані військовою частиною і відповідні сертифікати на житло на користь третіх осіб.

Так, на думку позивача, на сьогоднішній день відповідачі здійснюють закупівлю, будівництво, розподіл житлової площі, оскільки Держава відповідно до бюджетних асигнувань на 2022 рік виділила значну суму коштів для цих цілей (інформація публічна - Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", зокрема і для реалізації житлової політики держави шляхом забезпечення громадян України житлом), на квартирному обліку Головного управління Національної гвардії України та його структурних підрозділах перебувають військовослужбовці за різними видами черг, які потребують поліпшення житлових умов, що може, у разі невжиття заходів, істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Частиною 1 статті 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З огляду на викладене та беручи до уваги те, що матеріалів справи достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Системний аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25.04.2019 року по справі № 826/10936/18.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (ч. 6 ст. 154 КАС України).

Тобто в ухвалі про забезпечення позову суд повинен викласти мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Аналогічна правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.10.2018 у справі №826/5233/18 (адміністративне провадження № К/9901/59189/18).

Так, згідно прохальної частини заяви про забезпечення позову, позивач просить заборонити Головному управлінню Національної гвардії України та військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України вчиняти дії з видачі одного сертифікату на квартиру із числа фактично розподіленого на військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України житлової площі.

Як на підставу для забезпечення позову, позивач посилається на те, що розподіл житлової площі, в межах норм, що належить до розподілу для забезпечення позивача та членів його сім`ї, вже відбувся на користь третіх осіб та погоджений/затверджений Центральною житловою комісією Головного управління Національної гвардії України, та, на думку позивача, отримані військовою частиною і відповідні сертифікати на житло на користь третіх осіб.

Суд відхиляє вказані твердження позивача, оскільки такі ґрунтуються виключно на його власних припущеннях щодо розподілу житлової площі третім особам. Також, у заяві про забезпечення позову не доведено та документально не підтверджено існування обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, в тому числі й тих, що свідчать про нагальні наміри зупинення операцій.

До того ж слід вказати, що доказів того, що невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних його прав або інтересів, за захистом яких він звернувся, буде неможливим чи утрудненим в подальшому, немає.

Крім того суд враховує, що з урахуванням предмету та можливих підстав спору, така обов`язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як "наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення", може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Таким чином, при розгляді поданої заяви про забезпечення позову судом не виявлено фактів існування, на час прийняття даної ухвали, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Підводячи підсумок вищевикладеному суд враховує, що саме суб`єкт звернення із відповідною заявою про вжиття заходів забезпечення позову повинен обґрунтувати існування передбачених статтею 150 КАС України підстав для забезпечення позову. Такий висновок узгоджується із нормою частини 1 статті 9 КАС України, в силу якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За наведених обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову з підстав, що наведені в заяві.

Керуючись ст.ст. 150 - 154, 243, 248, 256 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України. Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна