Вирок № 103562608, 25.02.2022, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

202/6975/21

1-кп/202/158/2022

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2022 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Шофаренка Ю.Ф.

за участю секретаря Ларіної К.А.

прокурора Момот В.О.

потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро кримінальне провадження № 12021041030001141 від 04.10.2021 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпро, громадянин України, працюючого водієм в КП «Автопідприємство Санітарного Транспорту», одружений, неповнолітніх дітей та осіб похилого віку на утриманні не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в:

17 вересня 2022 року, близько о 11:20 годині, ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем «Pegout Boxer» р/н НОМЕР_1 , рухався по вул. Байкальська у напрямку вул. Калинова в Індустріальному районі, де в цей же час у зустрічному напрямку для водія ОСОБА_3 по проїзній частині вул. Янатрна з боку вул. Калинова в напрямку вул. Байкальська рухався водій ОСОБА_1 , керуючи електричним самокатом «Е Scooter».

Під час руху, ОСОБА_3 , проявляючи кримінальну протиправну недбалість, допустивши крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змінам, та не виконавши покладені на нього обов`язки, як на водія, не маючи перешкод технічного та фізичного характеру, грубо порушуючи пп. 1.3, 1.5, 2.3 б, 10.4 ПДР України, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, в районі буд. 106 по вул. Янтарна, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, при зміні напрямку руху авто, а саме: повороту ліворуч, допустив зіткнення передньою правою частиною авто «Pegout Boxer» р/н НОМЕР_1 з електричним самокатом «Е Scooter», під керуванням водія ОСОБА_1 ..

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, потерпілому ОСОБА_1 відповідно до висновку судово-медичної експертизи, спричинені тілесні ушкодження у вигляді тупої травми тіла, а саме: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку; закритої травми грудної клітини з переломами 3-го, 4-го, 5-го, 6-го та 7-го ребер праворуч по пахвовим лініям зі зміщенням уламків, забою обох легень, з явищами правостороннього пневмотораксу; садна нижньої третини правого передпліччя; садна правого колінного суглобу, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України визнав повністю, щиро розкаявся та суду пояснив, керуючи автомобілем «Pegout Boxer» р/н НОМЕР_1 рухався по вул. Байкальська у напрямку вул. Калинова та при виконанні маневру повороту не помітив електросамокат, яким керував ОСОБА_1 та скоїв наїзд на нього.

Потерпілий ОСОБА_1 суду пояснив,що в цей день він їхав на електросамокаті зі швидкістю 20-25 км/г по вул. Янтарна та йому на зустріч їхала швидка допомога, яка з зустрічної смуги для руху різко виконала поворот та збила його. Також потерпілий ОСОБА_1 додав, що звертався до страхової компанії, яка оглянула електросамокат, чеки щодо витрат на лікування, після чого повідомили, що після рішення суду компенсують все.

Відповідно до висновку комплексної судової авто-технічної, що в даній дорожній обстановці, з технічної зору, водій ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 ПДР України при заданих вихідних даних, в діях ОСОБА_1 , з технічної точки зору, не вбачається невідповідності вимогам ПДР України, які б знаходились в причинному зв`язку з даною пригодою. Водій ОСОБА_4 не май технічної можливості зупинитися до місця зіткнення з моменту виникнення небезпеки для його руху. З технічної точки зору, в даній дорожній обстановці, водій ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.4 ПДР України. При даних обставинах пригоди, з технічної точки зору, дії водія ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 10.4 ПДР України, що знаходиться в причинному зв`язку з даною пригодою.

Відповідно доп.10.4ПДР України,перед поворотомправоруч таліворуч,у томучислі внапрямку головноїдороги,або розворотомводій повинензавчасно зайнятивідповідне крайнєположення напроїзній частині,призначеній дляруху вцьому напрямку,крім випадків,коли здійснюєтьсяповорот уразі в`їздуна перехрестя,де організованокруговий рух,напрямок рухувизначено дорожнімизнаками чидорожньою розміткоюабо рухможливий лишев одномунапрямку,установленому конфігурацієюпроїзної частини,дорожніми знакамичи розміткою. Водій,що виконуєповорот ліворучабо розворотпоза перехрестямз відповідногокрайнього положенняна проїзнійчастині даногонапрямку,повинен датидорогу зустрічнимтранспортним засобам,а привиконанні цихманеврів нез крайньоголівого положенняна проїзнійчастині -і попутнимтранспортним засобам.Водій,що виконуєповорот ліворуч,повинен датидорогу попутнимтранспортним засобам,які рухаютьсяпопереду ньогоі виконуютьрозворот. За наявності трамвайної колії посередині проїзної частини водій нерейкового транспортного засобу, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям, повинен дати дорогу трамваю. Невиконання даних вимог знаходиться в причинному зв`язку з наслідками, що настали.

Враховуючи вищенаведене,суд допитавшиобвинуваченого,потерпілого,дослідивши письмовідокази, зокрема,витяг зЄРДР,протокол оглядумісця дорожньо-транспортноїпригоди зісхемою тафото-таблицеюдо нього,висновок судово-медичноїекспертизи,висновки експертащодо технічногостану транспортногозасобу,протокол проведенняслідчого експерименту, а також матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті та встановлених судом, доведена повністю.

ОСОБА_3 повинен нести кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому ОСОБА_1 тяжке тілесне ушкодження.

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.2 ст. 286 КК України.

При визначенні виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який скоїв злочин з необережності, раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Із врахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченого, який вину у вчиненні злочину визнав, суд вважає, що покарання повинно бути призначене у вигляді позбавлення волі без позбавленням права керування транспортними засобами.

Разом з тим, наявність обставин справи, які не лише характеризують особу винного і вчинений ним злочин, а й дають змогу суду переконатися, що ОСОБА_3 , відповідно до своїх моральних якостей і невтраченого почуття обов`язку перед державою, суспільством та потерпілим заслуговує на довіру й може виправитися без застосування до нього реального покарання.

Такий висновок суду ґрунтується на аналізі вчиненого злочину, який віднесено до необережних, встановленої судом можливості досягнення мети покарання без його відбування, віку обвинуваченого - 57 років, його щирого каяття, тому суд призначає покарання з випробуванням, без позбавленням права керування транспортними засобами.

На думку суду саме таке покарання відповідно до ч. 2 ст. 50 та ч. ст. 65КК України є не тільки карою за вчинений злочин, а буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого.

З посиланням на те, що обвинувачений знаходився в трудових відносинах з Комунальним підприємством «Автопідприємство санітарного транспорту « Дніпровської міської ради», потерпілим заявлено цивільний позов про стягнення з роботодавця на користь ОСОБА_1 150000 грн. в рахунок моральної шкоди, із страхової компанії ПАТ «СТРАХОВА ГРУПА ТАС» 48230.07 грн, в рахунок матеріальної шкоди, яка складається з витрат на лікування 4028.64 грн., вартості пошкодженого електросамокату 44000 грн., та солідарно судові витрати на правову допомогу в розмірі 9000 грн..

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на час вказаної події знаходився в трудових відносинах з Комунальним підприємством «Автопідприємство санітарного транспорту « Дніпровської міської ради» і заподіяв потерпілому шкоду під час виконання своїх трудових обов`язків тому, відповідно до ст. 1172 ЦК, юридична особа відшкодує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним трудових обов`язків.

Щодо стягнення моральної шкоди

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц).

Відповідно до статті 23 Закону № 1961-IVшкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно зі статтею 26-1 Закону № 1961-IVстраховиком (у випадках, передбачених підпунктами г і ґ пункту 41.1 та пунктом в пункту 41.2 статті 41 цього Закону,- МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Суд звертає увагу на те, що потерпіла особа у разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв`язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (зокрема, смертю). У таких випадках розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений статтею 26-1 та пунктом 27.3 статті 27 Закону.

Страхувальник, який спричинив настання страхового випадку, відшкодовує моральну шкоду заподіяну у зв`язку з каліцтвом або смертю потерпілого лише у разі, якщо її розмір перевищує ліміт відповідальності страховика, та у випадку, якщо потерпіла особа просить відшкодувати моральну шкоду з інших підстав, ніж передбачені статтею 23 Закону № 1961-IV.

Велика Палата Верховного Суду вже висновувала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Тоді як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17 (пункт 46), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54) та № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 20 березня 2019 року у справі № 486/1459/17 (пункт 54), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц(пункт 63), від 15 травня 2019 року у справах № 750/5785/18, № 570/2739/16-цта № 554/9144/17, від 29 травня 2019 року у справі № 554/10303/17-ц, від 20 листопада 2019 року № 201/12877/16 (пункт 46), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 71), від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16-ц (пункт 43), від 19 травня 2020 року у справі № 263/17218/18 (пункт 24) .

Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 75), від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункт 54 ) та 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18 (пункт 31) ).

З огляду на те, що позовні вимоги про стягнення маральнорї шкоди предялено не до страховика а до страхувальника, у той час як цивільно-правова відповідальність Комунальним підприємством «Автопідприємство санітарного транспорту « Дніпровської міської ради», як власника автомобіля застрахована в ПАТ «СТРАХОВА ГРУПА ТАС», що підтверджується відповідним полісом від 17.06.2021 року, відповідно до умов якого, страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю да здоров`я потерпілого становить 260000 грн., за шкоду заподіяну майну 130000 грн., розмір франшизи становить 0 грн., суд відмовляє у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди у зв`язку з пред`явленням позову до неналежного відповідача.

Щодо стягнення матеріальної шкоди

Шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана:

з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП (стаття 28 Закону № 1961-IV).

Так, витрати потерпілого на придбання медикаментів в розмірі 4028.64 грн. підтверджуються наданими фіскальними чеками, тому ця сума підлягає стягненню.

Вартість пошкодженого електросамокату, який не підлягає відновленню 44000 грн., позов пред`явлено до страхової компанії ПАТ «СТРАХОВА ГРУПА ТАС», тобто до належного відповідача, тому ця сума підлягає стягненню.

Щодо судових витрат на правову допомогу

Так для визначення розміру витрат на таку допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 3 жовтня 2019 р. у справі№ 922/445/19, від 22 січня 2021 р. у справі№ 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 2 грудня 2020 р. у справі№ 317/1209/19, від 3 лютого 2021 р. у справі№ 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 р. у справі№ 753/1203/18.

Суд враховує обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних ним робіт, їх вартість, тому вважає заявлену суму, в розмірі 9000 грн., співмірною зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, такою, що відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, підстав для зменшення розміру суми цих витрат у суду немає, а тому вона підлягає стягненню, але не з відповідачів, а з обвинуваченого на користь потерпілого.

Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України, з обвинуваченого на користь держави слід стягнути витрати за проведення судових експертиз у сумі 686,48 грн.

Питання щодо речових доказів суд вирішив на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 367-374 КПК України суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі, без позбавленням права керувати транспортними засобами.

У відповідності до ст.75КК України від призначеного основного покарання у вигляді позбавлення волі звільнити, якщо протягом 1 року /іспитового строку/ він не вчинить нового злочину.

Згідно зі ст.76КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки:

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди задовольнити. Стягнути з ПАТ «СТРАХОВА ГРУПА ТАС» на користь ОСОБА_5 48230.07 грн.

У задоволенні цивільного позову про стягнення моральної шкоди з Комунального підприємства «Автопідприємство санітарного транспорту « Дніпровської міської ради» -відмовити.

Речові докази: автомобіль «Pegout Boxer» повернути власнику за належністю.

Електросамокат «Е Scooter», - повернути ОСОБА_1

DVD-диск, - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз на загальну суму 686,48 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з наданням потерпілому правової допомоги у розмірі 9000 грн.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.

Копію вироку після проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя ЮрійШОФАРЕНКО