Постанова № 10356251, 02.07.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-313/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Слободянюк Н.І.,

за участю секретаря Дрижирук М.І.,

представника позивача - Запорожець В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 11.06.2009 №0003182301/0/1869, від 31.08.2009 №0003182301/1/2733, від 10.11.2009 №0003182301/2/3472 та від 21.01.2010 №0003182301/3/109, -

В С Т А Н О В И В:

22 січня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт"звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ від 11.06.2009 № 0003182301/0/1869 та від 31.08.2009 № 0003182301/1/2733 про визначення ТОВ «Сільгосппродукт»податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 170973,00 грн, в тому числі 113982,00 грн за основним платежем, 56991,00 грн за штрафною санкцією.

30.06.2010 до суду надійшла заява ТОВ «Сільгосппродукт»про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 11.06.2009 № 0003182301/0/1869, від 31.08.2009 № 0003182301/1/2733, від 10.11.2009 № 0003182301/2/3472 та від 21.01.2010 № 0003182301/3/109.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що порушення, викладеного в акті невиїзної документальної перевірки від 27.05.2009 №2167/23-209/13958710, він не вчиняв. Від контрагента за угодою ПП «Стиларт»у спірних правовідносинах отримав належно оформлені податкові накладні. Стверджував, що господарські операції з ПП «Стиларт»мали реальний характер та що на момент укладання та виконання укладеної угоди директором ПП «Стиларт»був ОСОБА_2, а не ОСОБА_3, на асоціальність якого посилався податковий орган у згаданому акті перевірки. Також ПП «Стиларт»мало право- та дієздатність субєкта господарювання, було зареєстровано як платник ПДВ, а тому суми ПДВ за виписаними цим підприємством податковими накладними правомірно включені ТОВ «Сільгосппродукт» до складу податкового кредиту за липень, жовтень та грудень 2008 року.

В судовому процесі представник позивача підтримав доводи і вимоги заявленого позову та просив суд прийняти рішення про задоволення позову та визнання нечинними спірних податкових повідомлень-рішень.

Кременчуцька обєднана державна податкова інспекція проти позову заперечувала, посилаючись на те, що фактично господарських операцій між ТОВ «Сільгосппродукт»та ПП «Стиларт»не відбувалось, оскільки основним видом діяльності ПП «Стиларт»є оптова торгівля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами; чисельність працюючих на підприємстві складає 1 особа; основні фонди відсутні; до 02.02.2009 керівником та головним бухгалтером підприємства був ОСОБА_2, а після цієї дати ОСОБА_3, який зареєстрований за неіснуючою адресою, а за фактичним місцем проживання вів асоціальний спосіб життя, не одружений та дітей не має. Посилаючись на нікчемність укладеного між ТОВ «Сільгосппродукт»та ПП «Стиларт»правочину, відповідач наполягав на правильності висновку проведеної перевірки та законності спірних податкових повідомлень-рішень.

В судовому процесі представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову та просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільгосппродукт»пройшло процедуру державної реєстрації за №15691200000000006, значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за ідентифікаційним кодом 13958710, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обовязкових платежів) в Кременчуцькій ОДПІ. Вказані обставини сторонами визнаються та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

27.05.2009 Кременчуцькою ОДПІ проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Сільгосппродукт»з питань взаємовідносин з ПП «Стиларт»(ідентифікаційний код 35414318) за період з 01.07.2008 по 31.12.2008.

Результати перевірки оформлені актом від 27.05.2009 №2167/23-209/13958710.

З посиланням на зазначений акт Кременчуцькою ОДПІ 11.06.2009 винесено податкове повідомлення-рішення № 0003182301/0/1869про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 170973,00 грн, в тому числі 113982,00 грн за основним платежем, 56991,00 грн за штрафною санкцією.

Відносно вказаної суми податкового зобовязання позивачем застосована передбачена статтею 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" процедура адміністративного узгодження, за наслідками якої сума податкового зобов'язання не змінилася, але ОДПІ з метою доведення нового граничного строку погашення цього податкового зобов'язання складено та направлено на адресу позивача податкові повідомлення - рішення від 31.08.2009 № 0003182301/1/2733, від 10.11.2009 № 0003182301/2/3472 та від 21.01.2010 № 0003182301/3/109.

Як зясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті від 27.05.2009 №2167/23-209/13958710 висновок Кременчуцької ОДПІ про порушення ТОВ «Сільгосппродукт»підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок віднесення до податкового кредиту за липень, жовтень та грудень 2008 року податку на додану вартість на загальну суму 113982,00 грн за податковими накладними, отриманими від ПП «Стиларт»за нікчемними правочинами.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій субєкта владних повноважень, а правовим мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому статтею 6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Отже, суд вважає за неможливе здійснення перевірки юридичної та фактичної обґрунтованості тих висновків, якими відповідач не керувався при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України “Про податок на додану вартість”, згідно підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За визначенням пункту 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Отже, податковий кредит виникає в межах господарських операцій, що є обєктом оподаткування податком на додану вартість.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За визначенням пункту 1.4 статті 1 цього Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу, а поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

За матеріалами справи між ТОВ «Сільгосппродукт»(в якості покупця) та ПП. «Стиларт»(в якості продавця) укладено усні правочини поставки будівельних матеріалів та підряду згідно з видатковою накладною від 22.07.2008 № 733 на загальну суму 35000,00 грн, в тому числі ПДВ 5833,43 грн, рахунком- фактурою від 01.07.2008 № 605 на загальну суму 35000,00 грн, в тому числі ПДВ 5833,43 грн, податковою накладною від 02.07.2008 № 651 на загальну суму 35000,00 грн, в тому числі ПДВ 5833,43 грн, платіжним дорученням від 02.07.2008 № 980 на загальну суму 35000,55 грн, в тому числі ПДВ 5833,43 грн; видатковою накладною від 27.08.2008 № 899 на загальну суму 27000,00 грн, в тому числі ПДВ 4500,00 грн, рахунком- фактурою від 22.07.2008 № 695 на загальну суму 27000,00 грн, в тому числі ПДВ 4500,00 грн, податковою накладною від 23.07.2008 № 737 на загальну суму 27000,00 грн, в тому числі ПДВ 4500,00 грн, платіжним дорученням від 23.07.2008 на загальну суму 27000,00 грн, в тому числі ПДВ 4500,00 грн; видатковою накладною від 15.10.2008 № 1153 на загальну суму 99900,00 грн, в тому числі ПДВ 16650,00 грн, рахунком- фактурою від 10.09.2008 № 1075 на загальну суму 99900,00 грн, в тому числі ПДВ 16650,00 грн, податковою накладною від 10.10.2008 № 1137 на загальну суму 99900,00 грн, в тому числі ПДВ 16650,00 грн, платіжним дорученням від 10.10.2008 № 1563 на загальну суму 99900,00 грн, в тому числі ПДВ 16650,00 грн; видатковою накладною від 15.10.2008 № 1156 на загальну суму 209 000,00 грн, в тому числі ПДВ 34833,33 грн, рахунком- фактурою від 13.10.2008 № 1083 на загальну суму 209 000,00 грн, в тому числі ПДВ 34833,33 грн, податковою накладною від 15.10.2008 № 1156 на загальну суму 209 000,00 грн, в тому числі ПДВ 34833,33 грн, платіжним дорученням від 14.10.2008 № 1576 на загальну суму 209 000,00 грн, в тому числі ПДВ 34833,33 грн; видатковою накладною від 22.10.2008 № 1185 на загальну суму 247500,00 грн, в тому числі ПДВ 41250,00 грн, рахунком- фактурою від 16.10.2008 № 1098 на загальну суму 247500,00 грн, в тому числі ПДВ 41250,00 грн, податковою накладною від 17.10.2008 № 1167 на загальну суму 247500,00 грн, в тому числі ПДВ 41250,00 грн, платіжним дорученням від 16.10.2008 № 1590 на загальну суму 247500,00 грн, в тому числі ПДВ 41250,00 грн; видатковою накладною від 09.12.2008 № 1402 на загальну суму 37500,00 грн, в тому числі ПДВ 6250,00 грн, актом виконаних робіт від 09.12.2008 № 09/12-1 на загальну суму 28000,00 грн, в тому числі ПДВ 4666,67 грн, рахунком- фактурою від 04.12.2008 № 1311 на загальну суму 65500,00 грн, в тому числі ПДВ 10916,67 грн, податковою накладною від 08.12.2008 № 1396 на загальну суму 65500,00 грн, в тому числі ПДВ 10916,67 грн, платіжним дорученням від 08.12.2008 № 1927 на загальну суму 65500,00 грн, в тому числі ПДВ 10916,67 грн.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до яких датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підставі даних первинних документів та податкових декларацій з податку на додану вартість за липень, жовтень та грудень 2008 року судом зясовано, що позивач формував податковий кредит за першою подією по даті списання коштів з банківського рахунку, що відповідає наведеній нормі закону.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 зазначеної статті право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Обставини наявності у ПП “Стиларт” статусу платника податку на додану вартість у липні, жовтні та грудні 2008 року, належного оформлення цим субєктом господарювання податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у зазначений період, визнаються одночасно і позивачем, і відповідачем, а тому в силу частини 3 статті 72 КАС України не підлягають доказуванню.

Враховуючи неможливість зміни судом мотивів винесення субєктом владних повноважень спірних податкових повідомлень-рішень, обставина сумісності товарів та послуги, отриманих в межах вчинених правочинів, з господарською діяльністю позивача при вирішенні справи судом не зясовується, хоч позивачем і надано суду довідку з ЄДРПОУ стосовно видів діяльності позивача; дозвіл на виконання будівельних робіт від 07.10.2008 № 222Г-08, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.09.2008 з планом земельної ділянки громадського будинку та технічним паспортом на нього.

Ні при складанні акту перевірки від 27.05.2009 №2167/23-209/13958710, ані в судовому процесі не висував відповідач і зауважень, зокрема, до змісту предмету вчинених правочинів, прав та обовязків сторін та фактичних актів поведінки сторін, тобто не вказував на невідповідність правочинів поставки та підряду актам цивільного законодавства.

Акт перевірки від 27.05.2009 №2167/23-209/13958710, а відтак і податкові повідомлення-рішення від 11.06.2009 № 0003182301/0/1869, від 31.08.2009 № 0003182301/1/2733, від 10.11.2009 № 0003182301/2/3472 та від 21.01.2010 № 0003182301/3/109, вмотивовані тим, що фактично господарських операцій між ТОВ «Сільгосппродукт»та ПП «Стиларт»не відбувалось, оскільки основним видом діяльності ПП «Стиларт»є оптова торгівля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами; чисельність працюючих на підприємстві складає 1 особа; основні фонди відсутні; до 02.02.2009 керівником та головним бухгалтером підприємства був ОСОБА_2, а після цієї дати ОСОБА_3, який зареєстрований за неіснуючою адресою, а за фактичним місцем проживання вів асоціальний спосіб життя, не одружений та дітей не має.

В ході судового розгляду справи судом зясовано, що підставою для таких висновків стосовно ПП «Стиларт»став акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової звітності з податку на додану вартість ПП «Стиларт»від 22.05.2009 № 2077/23-209/35414318, в якому і зазначені вказані обставини.

Встановлення актом невиїзної (камеральної) перевірки податкової звітності з податку на додану вартість ПП «Стиларт»від 22.05.2009 № 2077/23-209/35414318 факту відсутності необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а отже, відсутності фінансово-господарської діяльності підприємства, суд оцінює критично, оскільки перевірка лише податкової звітності в ході камеральної перевірки не може бути достатньою підставою для таких висновків.

До того ж наведений відповідачем довід щодо відсутності у ПП «Стиларт»трудових ресурсів та основних фондів не має наслідком визнання правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, що вчинені ТОВ «Сільгосппродукт» та ПП «Стиларт»правочини можливо було виконати виключно за рахунок власних трудових ресурсів і основних фондів та що фактично ПП «Стиларт»не залучало трудові ресурси та не орендувало основні засоби.

Відсутність відомостей про фактичне місцепроживання директора ПП «Стиларт»ОСОБА_3, який зайняв вказану посаду з 02.02.2009, тобто після вчинення правочинів ТОВ «Сільгосппродукт»і ПП «Стиларт», та асоціальна поведінка цієї особи, про що зазначено в акті перевірки позивача, також не має наслідком визнання правочинів такими, що не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цими правочинами, а отже, нікчемними.

Також слід зазначити, що згідно з актом перевірки ПП «Стиларт»видом діяльності цього підприємства, крім «оптової торгівлі цукром, шоколадними та кондитерськими виробами», є «інші види оптової торгівлі», що спростовує висновок податкового органу про відсутність звязку між вчиненими ПП «Стиларт»правочинами та господарською діяльністю підприємства.

Беручи до уваги викладені обставини та оцінюючи наявні у справі докази за правилом частини 3 статті 86 КАС України, згідно з яким суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що обставина відсутності переходу права власності на товари та послугу від ПП “Стиларт” позивачу документально не підтверджується. При цьому слід зауважити, що суд, виконуючи в силу частини 2 статті 69 та частин 3-5 статті 71 КАС України активну роль у зібранні доказів, разом з тим не може перекладати на себе встановлений частиною 2 статті 71 зазначеного Кодексу процесуальний обовязок субєкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, інакше це б порушувало такі принципи адміністративного судочинства як принцип змагальності сторін та принцип рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом та судом.

Отже, незважаючи на вимогу частини 2 статті 71 КАС України щодо процесуального обовязку відповідача, суду не надано допустимих доказів нікчемності вчинених правочинів. Таким доказом, зокрема, є вирок суду, постановлений у кримінальній справі стосовно посадових осіб ПП «Стиларт»та ТОВ “Сільгосппродукт”. Навпаки, наявна в матеріалах справи копія постанови від 28.10.2009 свідчить про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно службових осіб ТОВ «Сільгосппродукт»за ознаками злочинів, передбачених статтями 364-367 КК України, при взаємовідносинах з ПП «Стиларт».

Звідси, суд констатує, що підстав для визнання правочинів згідно з вищепереліченими первинними документами нікчемними на підставі статей 203, 215 та 228 ЦК України не має.

Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення не ґрунтуються на вимогах законодавства, винесені на підставі акту перевірки, висновки якого зроблені без урахування усіх обставин, що мають значення для справи.

Зважаючи на те, що податкові повідомлення-рішення від 11.06.2009 № 0003182301/0/1869, від 31.08.2009 № 0003182301/1/2733, від 10.11.2009 № 0003182301/2/3472 та від 21.01.2010 № 0003182301/3/109 є правовими актами індивідуальної дії, та згідно з частиною 2 статті 162 КАС України, у разі їх неправомірності, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне в силу частини 2 статті 11 КАС України вийти за межі позовних вимог про визнання нечинними вказаних податкових повідомлень-рішень, та визнати їх протиправними і скасувати.

Отже, позов підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

А відтак, понесені позивачем витрати у вигляді оплати судового збору, які згідно зі статтею 87 КАС України відносяться до судових витрат, підлягають стягненню на його користь в сумі 3,40грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 11.06.2009 №0003182301/0/1869, від 31.08.2009 №0003182301/1/2733, від 10.11.2009 №0003182301/2/3472 та від 21.01.2010 №0003182301/3/109 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 11.06.2009 №0003182301/0/1869, від 31.08.2009 №0003182301/1/2733, від 10.11.2009 №0003182301/2/3472 та від 21.01.2010 №0003182301/3/109.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" (вул. Колгоспна, 51, с. Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 13958710) витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10 - денний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 07 липня 2010 року.

СуддяН.І. Слободянюк