Рішення № 103562143, 24.02.2022, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______

_____________

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2022 р. м. Житомир Справа № 906/1287/21

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.,

секретар судового засідання: Стретович Н. К.

за участю представників сторін:

- від позивача: Кіщак А.А., ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ №1091178 від 27.10.2021; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №4450 від 02.09.2019 (в режимі відеоконференції)

- від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничотранспортна компанія" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинський ливарний завод" (Житомирська область, м. Малин)

про стягнення 1215660,28 грн

В засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складення повного рішення відповідно до ст. 238 ГПК України.

ТОВ "Гірничотранспортна компанія" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з ТОВ "Малинський ливарний завод" 1 215 660,28 грн, з яких 962 094,00 грн боргу, 172 583,60 грн інфляційних втрат, 80982,68 грн 3 % річних, а також сплаченого судового збору у сумі 18 234,91 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем не виконано взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної оплати за поставлений товар згідно з укладеним між сторонами договором поставки товару №ГТК-МЛЗ/008-18 від 05.07.2018.

Ухвалою від 07.12.2022 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання суду (а. с. 95).

Ухвалою від 04.01.2022 господарський суд відклав підготовче засідання на 01.02.2022 о 10:30 та продовжив відповідачу строк на подання відзиву на позов.

Ухвалою від 01.02.2022 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив засідання суду для розгляду справи по суті на 24.02.2022 о 10:30 (а.с. 111).

Відповідач своїм правом на надання відзиву на позов не скористався; про дату і час судових засідань повідомлявся вчасно і належним чином, про що свідчить, зокрема, трекінг відстеження поштової кореспонденції, отриманий за електронним запитом суду із офіційного сайту Укрпошти (а. с. 109).

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 161 ГПК України подання заяв по суті справи є правом учасників процесу.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.1997 гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, в якій вона є стороною.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, проте не скористався правами, передбаченими ст.165 ГПК України та виходячи з того, що участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши повноважного представника позивача в режимі відеоконференції, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

05.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гірничотранспортна компанія" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Малинський ливарний завод" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №ГТК-МЛЗ/008-18 (далі - договір поставки) (а. с.11-13), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується передати узгодженими партіями на умовах даного договору у власність покупцеві брухт чорних металів (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити повну вартість кожної партії товару.

Пунктом 1.2 договору поставки визначено, що кількість, асортимент, вид та вартість товару, що постачається, визначаються в специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору, у видаткових накладних і рахунках-фактурах на кожну партію товару.

Відповідно до п. 2.1 договору поставки продавець передає товар покупцю протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту узгодження між сторонами асортименту, якості, вартості, кількості товару в кожній партії та надходження відповідних коштів на поточний рахунок продавця в повному обсязі.

Товар вважається прийнятим покупцем та переданим йому продавцем з моменту підпису видаткової накладної на партію товару представником покупця та передачі ним довіреності на отримання товару продавцю. Дата поставки товару визначається датою підпису представником покупця видаткової накладної (п. 2.5. договору поставки).

Пунктом 2.7. договору поставки передбачено, що продавець зобов`язаний надати покупцю на кожну партію товару наступні документи: 1) видаткову накладну; 2) товаро-транспортну накладну; 3) рахунок-фактуру; 4) акт про походження металобрухту.

Загальна кількість продукції, що буде поставлена по цьому договору, не регламентується. Сума договору складається із сум всіх видаткових накладних, на підставі яких було поставлено продукцію протягом всього строку дії цього договору.

Згідно з п. 3.2 договору поставки розрахунки здійснюються на умовах: попередня оплата 100% протягом двох банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2018 або до повного виконання сторонами всіх зобов`язань за цим договором (п. 7.1 договору поставки).

Пунктом 7.2 договору поставки передбачено, що, якщо у період дії договору сторони письмово не повідомили одна одну про намір не продовжувати дію цього договору, то він вважається продовженим (пролонгованим) на такий же строк та на тих же умовах, що і даний договір.

Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від повного виконання зобов`язань за даним договором (п. 7.4 договору поставки).

05.07.2018 між позивачем та відповідачем укладено специфікацію № 1, відповідно до якої сторони домовились про поставку брухту виду №10 у кількості 22 тонни на суму 154 000,00 грн.

Позивач направив відповідачу листи від 12.08.2019, вих. №С-0912/1 (а. с. 77), від 09.10.2019, вих. №С-1009/2 (а. с. 78) та від 22.02.2021, вих. №С-0222/2 (а. с. 80) з вимогами сплатити вартість поставленої продукції та погасити заборгованість у загальній сумі 962 094,00 грн.

До матеріалів позовної заяви ТОВ "Гірничотранспортна компанія" додала копії листів - відповідей відповідача вих. №017-19 від 07.06.2019 (а. с. 76), вих. № 037-20 від 30.06.2020 (а. с. 79) про сплату боргу у найближчий час.

Однак станом на 03.12.2021 зобов`язання ТОВ "Малинський ливарний завод" щодо оплати за товар, поставлений за договором поставки №ГТК-МЛЗ/008-18 від 05.07.2018 не виконано, тому розмір заборгованості становить 962 094,00 грн.

Вищевказані обставини спонукали позивача звернутись з позовною заявою до господарського суду.

2. Норми права (нормативно - правові акти), які застосував господарський суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1,2 ст. 193 ГК України).

Беручи до уваги зміст правовідносин та характер зобов`язань, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

За договором поставки продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним або домашнім використанням, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ч. 1 та ч. 2 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

У відповідності із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За ч.1 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 № 996-XIV (зі змінами та доповненнями) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

3. Щодо вимоги позивача про стягнення основного боргу у сумі 962094,00 грн.

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 962 094,00 грн, що підтверджується такими видатковими накладними (а. с. 17, 26, 33, 42, 51, 60, 69): № РН-0000573 від 03.10.2018 на суму 135 184,00 грн; № РН-0000743 від 26.12.2018 на суму 148 400,00 грн; № РН-0000753 від 29.12.2018 на суму 119 000,00 грн; № РН-0000077 від 08.02.2019 на суму 140 070,00 грн; № РН-0000126 від 28.02.2019 на суму 135 590,00 грн; № РН-0000156 від 15.03.2019 на суму 145 390,00 грн; № РН-0000196 від 02.04.2019 на суму 138 460,00 грн та відповідними товарно-транспортними накладними до них, які містяться в матеріалах справи (а. с. 19, 27, 36, 45, 54, 63, 71).

Для оплати за товар продавець виставив такі рахунки-фактури: №СФ-0000196 від 03.10.2018 на суму 135 184,00 грн; № СФ-0000249 від 26.12.2018 на суму 148 400,00 грн; № СФ-0000251 від 29.12.2018 на суму 119 000,00 грн; № СФ-0000019 від 08.02.2019 на суму 140 070,00 грн; № СФ-0000036 від 28.02.2019 на суму 135 590,00 грн; № СФ-0000041 від 15.03.2019 на суму 145 390,00 грн; № СФ-0000059 від 02.04.2019 на суму 138 460,00 грн (а. с. 15, 23, 31, 40, 49, 58, 67).

Крім того, позивачем надано на підтвердження кожного факту поставки податкові накладні (а. с. 18, 25, 34, 43, 52, 61, 70), а щодо поставки товару за видатковими накладними № РН-0000753 від 29.12.2018 на суму 119 000,00 грн; № РН-0000077 від 08.02.2019 на суму 140 070,00 грн; № РН-0000126 від 28.02.2019 на суму 135 590,00 грн; № РН-0000156 від 15.03.2019 на суму 145 390,00 грн додатково надані акти приймання-передачі товару (а. с. 35, 44, 53, 62).

Зауваження чи заперечення зі сторони відповідача щодо отриманого товару матеріали справи не містять.

За таких обставин, позивачем виконано взяті за договором зобов`язання.

Станом на дату розгляду справи, відповідач взяті на себе зобов`язання згідно з договором поставки щодо своєчасної оплати за отриманий товар не виконав.

Враховуючи факт не виконання належним чином обов`язку з оплати товару, отриманого на підставі договору поставки, у відповідача виник обов`язок щодо сплати позивачу боргу на загальну суму 962094,00 грн.

4. Щодо обґрунтованості позову в частині стягнення 172 583,60 грн інфляційних втрат згідно з розрахунком позивача (а. с. 81- 84).

Під час перевірки розрахунку інфляційних втрат здійсненого позивачем, судом встановлено таке.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць , у якому мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат, внаслідок чого встановлено, що розмір інфляційних втрат є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Оскільки позивач не скористався правом на збільшення позовних вимог в частині донарахованих інфляційних втрат, до задоволення підлягають інфляційні втрати в сумі 172 583,60 грн, тобто в межах заявлених ним позовних вимог.

5. Щодо обґрунтованості позову в частині стягнення 80982,68 грн 3% річних згідно з розрахунком позивача (а. с. 85).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та сплати неустойки за прострочення виконання зобов`язання.

За своїми ознаками, 3% річних є платою за користування чужими коштами в період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних за допомогою правового порталу України "Ліга Закон" - "Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій", судом встановлено його правильність.

Тому задоволенню підлягає 3 % річних у заявленій сумі 80982,68 грн.

6. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами у справі.

Матеріали справи не містять заперечення відповідача проти позовних вимог; доказів сплати боргу за поставлений товар у сумі 962094,00 грн та мирного врегулювання спору.

За викладених обставин позовні вимоги підлягають задоволенню на суму 1215660,28 грн, з яких 962094,00 грн боргу за поставлений товар, 172583,60 грн інфляційних втрат, 80982,68 грн 3% річних.

7. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинський ливарний завод" (11603, Житомирська обл., місто Малин, вул. Огієнка, будинок 55, код ЄДРПОУ 40778426) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничотранспортна компанія" (01113, місто Київ, б. Лесі Українки, будинок 34, під`їзд №2, кімната 513, код ЄДРПОУ 32264561):

- 962 094,00 грн боргу за поставлений товар;

- 172 583,60 грн інфляційних втрат;

- 80 982,68 грн 3% річних;

- 18 234,91 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 25.02.22

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати: 1- у справу

2- позивачу (рек з пов) та на ел. пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2 та представнику: ІНФОРМАЦІЯ_1

3- відповідачу (рек з пов) та на ел. пошту: ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4