Ухвала суду № 103559476, 14.02.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

14 лютого 2022 року м. Київ № 640/4859/22

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Балась Т.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України за участю третіх осіб Громадської організації «СПІЛКА СПІВВЛАСНИКІВ «СЯЙВО», ОСОБА_2 про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства юстиції України участю третіх осіб Громадської організації «СПІЛКА СПІВВЛАСНИКІВ «СЯЙВО», ОСОБА_2 , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Міністерства юстиції України в особі Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції щодо розгляду Скарги ОСОБА_2 від 16.12.2021, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.12.2021 за № СК-3801-21, з доповненнями від 21.12.2021, зареєстрованими 22.12.2021 за № СК-3932-21 та доповненнями від 25.01.2022 щодо Громадської організації «СПІЛКА СПІВВЛАСНИКІВ «СЯЙВО» (надалі - ГО «СЯЙВО») (ідентифікаційний код юридичної особи 26541087).

Одночасно з позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить суд:

- заборонити суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України та іншим суб`єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти, здійснювати, проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» відносно/щодо Громадська організація «СПІЛКА СПІВВЛАСНИКІВ «СЯЙВО», місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 27, код в ЄДРПОУ 26541087, в тому числі, але не виключно, заборонити вносити зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про зміну складу та часток засновників товариства, зміну особи, що уповноважена вчиняти юридичні дії від імені підприємства, про зміну органів управління товариства, про зміну місцезнаходження товариства, про зміну розміру статутного капіталу товариства, проводити передачу реєстраційної справи товариства.

У силу положень пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Згідно частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.01.2021 у справі справа №640/6150/20 та від 29.05.2019 у справі №826/9341/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №815/6956/15 вказує на те, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не погоджується з розглядом Міністерством юстиції скарги ОСОБА_2 від 16.12.2021, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.12.2021 за № СК-3801-21, з доповненнями від 21.12.2021, зареєстрованими 22.12.2021 за № СК-3932-21 та доповненнями від 25.01.2022 щодо скасування реєстраційний дій стосовно Громадської організації «СПІЛКА СПІВВЛАСНИКІВ «СЯЙВО» (ідентифікаційний код юридичної особи 26541087) у тому числі щодо зміни голови правління громадської організації та членів її керівних органів.

Судом установлено, що відповідно до протоколу позачергових Загальних зборів №16/11/2021 Громадської організації «СПІЛКА СПІВВЛАСНИКІВ «СЯЙВО» 16.11.2021 керівництво перейшло від ОСОБА_2 до ОСОБА_4 .

Таким чином, на переконання суду, позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності зміни керівника Громадської організації «СПІЛКА СПІВВЛАСНИКІВ «СЯЙВО» і можуть впливати на права та інтереси цих осіб, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень.

В свою чергу правовідносини, пов`язані з реєстрацією змін до установчих документів, регулюються Господарським кодексом, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно статті 1 Господарського кодексу України господарські відносини виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Частиною першою та другої статті 20 Господарського кодексу України становлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Отже, вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

У справі, що розглядається, позивач оскаржує дії Міністерства юстиції України не з підстав дотримання відповідачем процедурних питань їх прийняття, а з підстав захисту його корпоративних прав, а тому цей спір не має ознак публічно-правового спору та не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а (провадження № 11-479апп18), від 22 серпня 2018 року у справі № 805/4505/16-а (провадження № 11-574апп18) та від 12 червня 2019 року у справі 344/10480/16-а (провадження № 11-140апп19).

Враховуючи предмет спірних правовідносини, суд дійшов висновку, що юрисдикція адміністративних судів на спірні правовідносини не поширюється, а тому вирішення даного спору має відбуватися в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися "судом, встановлений законом".

Отже, поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що зазначений спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

У силу положень пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Викладене обумовлює також висновок суду про відсутність підстав для розгляду заяви позивача про забезпечення позову (пункт 2 частини 1 статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 19, 170, 243, 248, 153 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України за участю третіх осіб Громадської організації «СПІЛКА СПІВВЛАСНИКІВ «СЯЙВО», ОСОБА_2 про визнання протиправними дій.

2. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернути без розгляду.

3. Роз`яснити заявникові, що даний спір належить до юрисдикції господарського суду та підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

4. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання (підписання).

Суддя Т.П. Балась

Викладене обумовлює також висновок суду про відсутність підстав для розгляду заяви позивача про забезпечення позову (пункт 2 частини 1 статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 19, 170, 243, 248, 153 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України за участю третіх осіб Громадської організації «СПІЛКА СПІВВЛАСНИКІВ «СЯЙВО», ОСОБА_2 про визнання протиправними дій.

2. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернути без розгляду.

3. Роз`яснити заявникові, що даний спір належить до юрисдикції господарського суду та підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

4. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання (підписання).

Суддя Т.П. Балась