Рішення № 103559429, 15.02.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

Єдиний державний реєстр судових рішень

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2022 року м. Київ № 640/2730/20

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров`я України, третя особа- Харківська медична академія післядипломної освіти про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з позовом до Міністерства охорони здоров`я України (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 7, код ЄДРПОУ 00012925 ), третя особа - Харківська медична академія післядипломної освіти (61176, м. Харків, вул. Амосова, 58, код ЄДРПОУ 01896872), в якому просить суд:

- визнати дії Міністерства охорони здоров`я України (ідентифікаційних код: 00012925, місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. Грушевського, 7) щодо відхилення кандидатури ОСОБА_1 , як претендента на посаду ректора Харківської медичної академії післядипломної освіти, протиправними;

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства охорони здоров`я України (ідентифікаційних код: 00012925, місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. Грушевського, 7) від 31.01.2020 року щодо відхилення кандидатури ОСОБА_1 , як претендента на посаду ректора Харківської медичної академії післядипломної освіти;

- зобов`язати Міністерство охорони здоров`я України (ідентифікаційних код: 00012925, місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. Грушевського, 7) подати кандидатуру ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , поштова адреса: АДРЕСА_1 ,) до Харківської медичної академії післядипломної освіти, як претендента на посаду ректора.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що його кандидатура відповідала всім вимогам, встановленим ст. 42 Закону України «Про вищу освіту», відтак дії відповідача щодо неподання кандидатури позивача в якості претендента на посаду ректора Харківської медичної академії післядипломної освіти є протиправними, а відповідне рішення підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 30 березня 2020 року відкрито провадження у справі (суддя Васильченко І.П ).

В зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 640/2730/20 розподілено для розгляду суді Вєкуа Н.Г .

Ухвалою суду від 14 вересня 2020 року справу прийнято до свого провадження суддею Вєкуа Н.Г.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що рішення відповідача про недопущення ОСОБА_1 для участі у конкурсі на посаду ректора ХМАПО є правомірним та прийнятим у відповідності до вимог Закону України «Про вищу освіту», оскільки позивач, в порушення вимог ст. 42 вказаного Закону обіймав посаду ректора даного закладу освіти три терміни поспіль, протягом 16 років.

Третя особа - Харківська медична академія післядипломної освіти своїм правом на подання пояснень відносно предмету спору не скористалась, пояснення до суду не подала.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

15 січня 2020 року, з метою участі у конкурсі на посаду ректора Харківської медичної академії післядипломної освіти, позивач подав до Міністерства охорони здоров`я України заяву з документами, передбаченими вимогами оголошення, розміщеного на офіційному сайті Міністерства охорони здоров`я України від 18.11.2019 року, про проведення конкурсу на заміщення посади ректора Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Відповідно до вказаного оголошення, Міністерство охорони здоров`я України встановило вимоги до претендентів на посаду ректора, строк для подачі документів та дату проведення виборів на посаду ректора Харківської медичної академії післядипломної квіти, якою визначено 07 лютого 2020 року.

03 лютого 2020 року на телефонний номер позивача надійшло повідомлення у месенджері Viber з листом від Міністерства охорони здоров`я України, датованого 31.01.2020 року, в якому повідомлялось, що комісією з проведення перевірки відповідності претендентів вимогам до керівника закладу вищої освіти, склад якої затверджено наказом МОЗ України від 30.01.2020 №198, прийнято рішення щодо відхилення кандидатури ОСОБА_1 на посаду ректора Харківської медичної академії післядипломної освіти, як такої, що не відповідає вимогам ст. 42 Закону України «Про вищуосвіту» та неподання її до Харківської медичної академії післядипломної освіти для голосування.

Незгода позивача із прийнятим рішенням зумовила його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Порядок обрання, призначення та звільнення з посади керівника закладу вищої освіти регламентований статтею 42 Закону України «Про вищу освіту».

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України «Про вищу освіту» кандидат на посаду керівника закладу вищої освіти повинен вільно володіти державною мовою, мати вчене звання та науковий ступінь (для закладів вищої освіти мистецького спрямування - вчене звання та науковий ступінь або ступінь доктора мистецтва) і стаж роботи на посадах науково-педагогічних працівників не менш як 10 років. Кандидат на посаду керівника закладу вищої освіти державної чи комунальної форми власності має бути громадянином України.

В силу приписів ч. 3 ст. 42 Закону України «Про вищу освіту» засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) зобов`язаний оголосити конкурс на заміщення посади керівника закладу вищої освіти не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку контракту особи, яка займає цю посаду. У разі дострокового припинення повноважень керівника закладу вищої освіти конкурс оголошується протягом тижня з дня утворення вакансії.

Засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) протягом двох місяців з дня оголошення конкурсу на посаду керівника закладу вищої освіти приймає (приймають) пропозиції щодо претендентів на посаду керівника закладу вищої освіти і протягом 10 днів з дня завершення терміну подання відповідних пропозицій вносить (вносять) кандидатури претендентів, які відповідають вимогам цього Закону, до закладу вищої освіти для голосування.

Пунктом 7 Методичних рекомендацій щодо особливостей виборчої системи та порядку обрання керівника закладу вищої освіти, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2014 № 726, передбачено, що оголошення про проведення конкурсу не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку контракту особи, яка займає посаду керівника, або протягом тижня з дня утворення вакантної посади публікується засновником у газеті «Освіта України» або в офіційному друкованому виданні засновника (засновників) та розміщується на його веб-сайті (у разі наявності) і офіційному веб-сайті закладу вищої освіти.

Як вбачається із оголошення у газеті «Освіта України», прийом документів претендентів на посаду ректора здійснювався протягом двох місяців з 21.11.2019 по 21.01.2020.

Відповідно до п. 10 Методичних рекомендацій щодо особливостей виборчої системи та порядку обрання керівника закладу вищої освіти, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2014 № 726, претенденти для участі у конкурсі подають такі документи: заяву про участь у конкурсі на ім`я засновника, в якій зазначається про застосування або незастосування до претендента обмежень, встановлених частиною другою статті 42 Закону України «Про вищу освіту»; особовий листок з обліку кадрів з фотографією розміром 3 х 4 сантиметри; автобіографію; копії документів про вищу освіту, науковий ступінь та вчене звання; довідку про проходження попереднього (періодичного) психіатричного огляду, яка видається відповідно до Порядку проведення обов`язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2000 р. № 1465; довідку про наявність або відсутність судимості; витяг з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення; копію паспорта, засвідчену претендентом; копію трудової книжки; письмову згоду на збір та обробку персональних даних; копію посвідчення щодо вільного володіння державною мовою; засвідчену копію довідки про результати перевірки, видану органом, в якому така перевірка проводилася, або письмову заяву на ім`я засновника, в якій повідомляється, що до претендента не застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 563 «Деякі питання реалізації Закону України «Про очищення влади», та згоду на проходження перевірки та на оприлюднення відомостей стосовно претендента відповідно до зазначеного Закону.

Відповідно до п. 11 Методичних рекомендацій щодо особливостей виборчої системи та порядку обрання керівника закладу вищої освіти, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2014 № 726, прийом документів претендентів здійснюється засновником протягом двох місяців з дня публікації оголошення про проведення конкурсу.

Відповідно до п. 12 Методичних рекомендацій щодо особливостей виборчої системи та порядку обрання керівника закладу вищої освіти, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2014 № 726, засновник проводить перевірку відповідності претендентів вимогам до керівника, встановленим частиною першою статті 42 Закону України «Про вищу освіту», і протягом десяти календарних днів з дати завершення строку подання претендентами документів подає перелік кандидатів на посаду керівника, які відповідають зазначеним вимогам, до закладу вищої освіти для голосування.

Відповідно до п. 13 Методичних рекомендацій щодо особливостей виборчої системи та порядку обрання керівника закладу вищої освіти, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2014 № 726, усі претенденти, які своєчасно подали документи для участі в конкурсі, письмово повідомляються засновником про прийняте рішення щодо їх кандидатур не пізніше ніж протягом десяти календарних днів з дати закінчення строку подання претендентами документів.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що документи, подані до Міністерства охорони здоров`я України відповідали всім вимогам, як ст. 42 Закону України «Про вищу освіту», так і вимогам Постанови КМУ від 05.12.2014 року №726 «Деякі питання реалізації ст. 42 Закону України «Про вищу освіту», «Положенню про порядок виборів ректора Харківської медичної академії післядипломної освіти», затвердженого Протоколом Вченої ради Харківської медичної академії післядипломної освіти від 20.12.2019 року та оголошенню, розміщеному на офіційному сайті Міністерства охорони здоров`я України, від 18.11.2019 року про проведення конкурсу на заміщення посади ректора Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Зокрема, позивач, як кандидат на посаду керівника закладу вищої освіти вільно володіє державною мовою, має, вчене звання та науковий ступінь і стаж роботи на посадах науково-педагогічних працівників не менш як 10 років, є громадянином України, а також відповідно до вимог ст. 42 Закону України «Про вищу освіту» не є керівником Харківської медичної академії післядипломної освіти більше, ніж два строки.

При цьому ОСОБА_1 також не є особою яка: 1) за рішенням суду визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена; 2) має судимість за вчинення злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому Законом порядку;3) відповідно до вироку суду позбавлена права обіймати відповідні посади; 4) за рішенням суду була визнана винною у вчиненні корупційного правопорушення - протягом року з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили; 5) піддавалася адміністративному стягненню, за корупційне правопорушення - протягом року з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили; 6) підпадає під дію частини третьої статті 1 Закону України "Про очищення влади".

Відтак, позивач вважає, що дії Міністерства охорони здоров`я України щодо неподання кандидатури ОСОБА_1 в якості претендента на посаду ректора Харківської медичної академії післядипломної освіти є протиправними, а відповідне рішення підлягає скасуванню.

Позивач вказує, що оскільки обирався вперше ректором ХМАПО з січня 2015 року по січень 2020 року за новою редакцією Закону «Про вищу освіту», то виконання ним обов`язків ректора з грудня 2009 року по грудень 2014 року не може вважатись п`ятирічним строком повноважень.

Суд, проаналізувавши матеріали справи і докази, що в ній містяться, не погоджується із вказаними доводами позивача з огляду на наступне.

Закон України «Про вищу освіту» у новій редакції був прийнятий 1 липня 2014 року , а набрав законної сили 6 вересня 2014 року.

30 січня 2020 року Комісією з проведення перевірки відповідності претендентів вимогам до керівника закладу вищої Освіти (далі- Комісія) було проведено засідання, на якому були розглянуті пакети документів, поданих претендентами для участі у конкурсі на заміщення посади ректора ХМАПО.

Під час розгляду документів поданих позивачем Комісією було встановлено, що ОСОБА_1 перебував на посаді ректора тричі з 17.06.2004 по 16.06.2009, з 15.12.2009 по 15.12.2014,1 21.01.2015 по 21.01.2020.

Перший раз позивача було призначено на посаду відповідно до наказу МОЗ України від 17.06.2004 № 79-0 на умовах контракту від 17.06.2004 № 240 (термін з 17.06.2004 по 16.06.2009);

Другий раз ОСОБА_1 було призначено на посаду відповідно до наказу МОЗ України від 15.12.2009 № 320-О на умовах контракту від 15.12.2009 № 498 (термін з 15.12.2009 по 15.12.2014).

Третій раз позивача було призначено на посаду відповідно до наказу МОЗ України від 21.05.2015 № 2-о на умовах контракту від 21.01.2015 №817 (термін з 21.01.2015 по 21.01.2020)

Суд звертає увагу, що абзацом другим частини першої статті 42 «Про вищу освіту» встановлені обмеження щодо терміну перебування на посаді ректора, а саме: одна і та сама особа не може бути керівником відповідного закладу вищої освіти більше ніж два строки.

Також, підпункт 10 пункту 2 розділу XV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про вищу освіту» визначає, що дія статей 42 і 43 цього Закону в частині вимог щодо перебування керівника закладу вищої освіти та керівника структурного підрозділу на посаді не більше двох строків поширюється на керівників, обраних на посаду після набрання чинності цим Законом. Керівники закладів вищої освіти, які обрані на відповідні посади на час набрання чинності цим Законом, продовжують виконувати свої повноваження згідно з укладеними з ними контрактами та мають право обиратися на відповідні посади на ще один строк.

Таким чином, судом підтверджено, що фактично позивач перебував на посаді ректора ХМАПО три строки поспіль, протягом 16 років, що підтверджується долученими до матеріалів справи контрактами та спростовують доводи позивача про те, що він приймає участь у конкурсі на посаду друге.

Позивач просить скасувати рішення МОЗ України від 31.01.2020 про відхилення його кандидатури, як претендента на посаду ректора ХМАПО, як незаконне.

Судом встановлено, що комісією з проведення перевірки відповідності претендентів вимогам до керівника закладу вищої освіти рішення про недопущення ОСОБА_1 для участі у конкурсі на посаду ректора ХМАПО було прийнято 30.01.2020.

Міністерство охорони здоров`я України поінформувало Харківську медичну академію післядипломної освіти листом від 31.01.2020 № 11.3-15/2909/2-20 про претендентів на посаду ректора ХМАПО.

Крім того, листом МОЗ України від 31.01.2020 № 11.2-16/Х-566/133 8-зв поінформувало позивача про відхилення його кандидатури на посаду ректора ХМАПО, як такої що не відповідає вимогам статті 42 Закону України «Про вищу освіту».

Таким чином, відповідачем було дотримано десятиденний строк, встановлений пунктам 12 та 13 Методичних рекомендацій та статтею 42 Закону України «Про вищу освіту» для повідомлення вищого навчального закладу та кандидатів на посаду про прийняте рішення.

Посилання позивача на відсутність підпису заступника міністра Дмитра Коваля суд вважає безпідставними, оскільки на вищезазначених листах є електронний підпис у вигляді QR-коду, що розташований у нижньому лівому кутку, відповідно до вимог Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, і затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 р. № 55.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення відповідача про недопущення ОСОБА_1 для участі у конкурсі на посаду ректора ХМАПО є законним і обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.

Крім того, позивач у своїй відповіді на відзив наголошує на тому, що дії МОЗ України цодо неподання його кандидатури в якості претендента на посаду ректора ХМАПО, є дискримінаційними та протиправними.

Суд не погоджується із вказаними доводами позивача, оскільки вони не відповідають пунктам 5 та 12 Методичних рекомендацій щодо особливостей виборчої системи та порядку обрання керівника закладу вищої освіти, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2014 № 726.

Відповідно до п. 5 Методичних рекомендацій, процедура обрання керівника складається з таких етапів:

1) оголошення конкурсу та прийом документів від претендентів на посаду керівника (далі - претенденти);

2) підготовка виборів;

3) проведення виборів.

Згідно із п.12 Методичних рекомендацій засновник проводить перевірку відповідності претендентів вимогам до керівника та відсутності обмежень (заборон), встановлених статтею 42 Закону України "Про вищу освіту", і протягом десяти календарних днів з дати завершення строку подання претендентами документів подає перелік кандидатів на посаду керівника (далі - кандидат), які відповідають зазначеним вимогам, до закладу вищої освіти для голосування.

Таким чином, позивач подав документи для участі у конкурсі, а відповідач здійснив перевірку відповідності претендентів вимогам до керівника, встановленим частиною першою статті 42 Закону України «Про вищу освіту» та прийняв рішення про недопущення ОСОБА_1 для участі у конкурсі на посаду ректора ХМАПО.

Отже, позивач прийняв участь у першому етапі конкурсу на посаду ректора.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації з метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина визначені в Законі України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».

Положеннями частини першої статті 1 цього Закону визначено, що дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, І релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними (пункт 2); непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними (пункт 3); пряма дискримінація - ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними (пункт 6).

Відповідно до положень частини третьої статті 6 не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за х певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії.

Суд звертає увагу, що позивач у відповіді на відзив не зазначає, за якою саме ознакою його було дискриміновано.

З огляду на вищевикладене, твердження позивача щодо дискримінаційних дій відповідача відносно нього є необґрунтованими та непідтвердженими.

Отже, враховуючи той факт, що рішення МОЗ України про недопущення ОСОБА_1 для участі у конкурсі на посаду ректора ХМАПО суд вважає законним і обґрунтованим, прийнятим у відповідності до вимог Закону України «Про вищу освіту», вимоги позивача про скасування рішення про відхилення його кандидатури, як претендента на посаду ректора ХМАПО, не підлягають задоволенню.

Оскільки, вимога позивача про зобов`язання МОЗ України подати кандидатуру ОСОБА_1 до ХМАПО, як претендента на посаду ректора, є похідною у розумінні пункту 23 частини першої статті 4 КАС України, вона також не підлягає задоволенню, оскільки правомірність прийнятого МОЗ України рішення підтверджується протоколом Комісії з проведення перевірки відповідності претендентів вимогам до керівника закладу вищої освіти від 30.01.2020.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

В зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги

Суддя Н.Г. Вєкуа

суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

В зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги

Суддя Н.Г. Вєкуа