Ухвала суду № 103559290, 14.02.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про прийняття справи до провадження

14 лютого 2022 року м. Київ№ 826/14327/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіо-Авто»

до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення

про визнання протиправним та скасування рішення №1865 від 05.10.17

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Радіо-Авто» звернулося до суду з адміністративним позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 05.10.2017 №1865 "Про результати позапланової перевірки ТОВ «Радіо-Авто», м. Херсон (НР №00341-м від 09.09.2009, ефірне мовлення, позивні: «Авторадіо»)".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018, у задоволені адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Радіо-Авто» звернулось з касаційною скаргою, в якій просило їх скасувати, справу направити для нового розгляду до суду першої інстанції. Аргументами в обґрунтування скарги позивач зазначає те, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права щодо встановлення фактичних обставин справи, зокрема

- Закон України "Про телебачення і радіомовлення" було доповнено пунктом "ґ" частини 3 статті 35, якою встановлювався обов`язок для телерадіоорганізацій подавати заяви про переоформлення ліцензій у зв`язку зі зміною кінцевого бенефіціарного власника, на підставі Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про телебачення і радіомовлення" від 01.11.2016, який набрав чинності 30.11.2016. Оскільки кінцевий бенефіціарний власник змінився до набрання чинності цією нормою, телерадіоорганізація не зобов`язана була подавати заяву про переоформлення ліцензії на мовлення.

- суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що перелік підстав, визначених частиною 5 статті 37 та частиною 13 статті 72 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", для звернення до суду із позовом про анулювання ліцензії на мовлення, є виключними, а встановлені в акті перевірки факти порушення відсутні серед визначених вище підстав для звернення до суду з позовом про анулювання ліцензії. Відтак, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що у Нацради фактично відсутні підстави для звернення до суду з позовом про анулювання ліцензії.

Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому зазначається про законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій і відсутність підстав для задоволення позову. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Постановою Верховного Суду від 14.12.2021 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіо-Авто» задоволено.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 скасовано та направлено справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що правопорушення у виді встановлення «факту неподання заяви встановленого зразка про переоформлення ліцензії на мовлення у зв`язку зі зміною кінцевого бенефіціарного власника» (як вказано в акті перевірки Національної ради № 2 ПП/ХН/С/17 від 12.07.2017) та «факту несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв`язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата» (рішення Національної ради № 1865 від 05.10.2017 року) не є тотожними. При цьому, підставою для звернення до суду з позовом про анулювання ліцензії може бути, зокрема, встановлення факту несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв`язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата.

Верховний Суд зазначає, що встановлення наявності або відсутності, визначених частиною 5 статті 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», підстав для звернення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення до суду з позовом про анулювання ліцензії, має важливе значення для надання правової оцінки правомірності рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 05.10.2017 року № 1865 «Про результати позапланової перевірки ТОВ «Радіо-Авто», оскільки відповідно до нього фактично вирішено застосувати одну із санкцій, визначених частиною 6 статті 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», а саме: звернення до суду з позовом про анулювання ліцензії. Відтак, визначення наявності/відсутності підстав для прийняття такого рішення є однією з необхідних умов для визнання його правомірним.Як підтверджується матеріалами справи, суд першої інстанції надавав поверхневу оцінку умовам договорів, укладених між Позивачем та 29 фізичними особами-підприємцями, змісту посадових інструкцій цих осіб у межах здійснення ними трудових функцій та порівнював такі. При цьому фактично при вирішенні спору встановлювались відповідність функцій фізичних осіб-підприємців лише на підставі юридичного оформлення відповідних документів між останніми та Позивачем і не здійснювались дії з метою офіційного з`ясування обставин у справі з метою встановлення дійсного характеру спірних правовідносин.

При цьому, судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки розбіжностям щодо визначення виду виявленого під час перевірки ТОВ «Радіо-Авто» порушення законодавства у сфері телебачення і радіомовлення, що містяться в акті перевірки № 2 ПП/ХН/С/17 від 12.07.2017 та рішенні від 05.10.2017 року № 1865 «Про результати позапланової перевірки ТОВ «Радіо-Авто»; не встановлено, яке саме порушення виявлено Нацрадою з питань телебачення та радіомовлення, що має значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення у цій справі.

Крім того, суди попередніх інстанцій відмовили у позові з тих підстав, що оскаржене рішення не створює прав та обов`язків для ліцензіата, а тому не порушує його прав.

Проте такі висновки є передчасними, оскільки частиною 5 статті 37 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" визначено, що Національна рада може звертатися до суду про анулювання ліцензії на мовлення на підставі:

а) факту передачі ліцензії іншій юридичній або фізичній особі-неліцензіату з метою проведення нею інформаційної діяльності;

б) факту несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв`язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата;

в) факту невиконання розпоряджень про усунення порушень законодавства та ліцензійних вимог;

г) факту відмови ліцензіата у проведенні працівниками Національної ради перевірки його діяльності відповідно до вимог законодавства України;

ґ) факту невідповідності ліцензіата визначеним статтею 12 цього Закону вимогам щодо заснування телерадіоорганізацій, обмеження частки власності іноземних фізичних та юридичних осіб в акціонерному або статутному капіталі телерадіоорганізації, а також до установчих і статутних документів телерадіоорганізації.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та повноваження відповідача, зверненню Національної ради із позовом до суду про анулювання ліцензії на мовлення має передувати встановлення певних обставин. Суди першої та апеляційної інстанцій повинні були перевірити чи дійсно були такі обставини.

Оскільки в рішенні відповідача встановлено факт правопорушення, судам належало встановити, чи має воно правове значення для позивача, чи впливає на його майбутню діяльність незалежно від того, чи звернувся б відповідач до суду після прийняття такого рішення. З огляду на це, варто встановити, чи має таке рішення суб`єкта владних повноважень самостійне правове значення та чи може бути предметом судового контролю з боку адміністративного суду.

Отже, Верховний Суд вважає, що для правильного вирішення цього спору суду необхідно встановити всі обставини справи, з цього приводу належним чином дослідити наявні докази, а у разі потреби, витребувати додаткові. Також надати оцінку всім аргументам, які учасники справи наводять в обґрунтування своїх вимог та заперечень. За наслідками встановлених обставин і перевірки їх доказами зробити висновок про відповідність або невідповідність дій учасників справи вимогам Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

Відповідно до ч. 4 ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки провадження у справі відкрито, суддя приймає справу до свого провадження.

Керуючись ст. ст. 194, 353 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Прийняти адміністративну справу № 826/14327/17 до провадження.

2. Справа буде розглядатись одноособово суддею Арсірія Р.О. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами зі стадії розгляду справи по суті.

3. Запропонувати учасникам справи надати свої письмові пояснення щодо висновків Верховного Суду, висловлених в постанові від 14.12.2021, що слугували підставою для направлення справи на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

4. Запропонувати відповідачу, у разі заперечення проти позову, подати у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання даної ухвали відзив на позовну заяву, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 14.12.2021.

5. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).

6. Запропонувати позивачу, у разі подання відповідачем відзиву на позовну заяву, подати до суду відповідь на такий відзив, у дводенний строк з моменту його отримання, з урахуванням особливостей, встановлених ст. 163 КАС України.

7. Запропонувати відповідачу, у разі подання позивачем відповіді на відзив, подати до суду на нього заперечення, у дводенний строк з дня отримання відповіді на відзив, з урахуванням особливостей встановлених ст. 164 КАС України.

8. Копію ухвали направити учасникам справи.

9. Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається в мережі Інтернет за веб-адресою: http://adm.od.court.gov.ua

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 256 КАС України.

Суддя Р.О. Арсірій

Інформація про процесуальні права і обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст. 44, 47 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами. Учасники справи можуть за власний рахунок додатково замовити та отримати в суді засвідчені копії документів і витяги з них. Учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. За введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом. Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). У разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника). Якщо позов, апеляційна, касаційна скарга подані до суду в електронній формі, позивач, особа, яка подала скаргу мають подавати до суду заяви по суті справи, клопотання та письмові докази виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі.

Крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. У разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною першою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - початку першого судового засідання при первісному розгляді справи. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов повністю або частково, подати відзив на позовну заяву. Сторони можуть досягнути примирення на будь-якій стадії судового процесу, що є підставою для закриття провадження в адміністративній справі. Суд не приймає відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси. У разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні. Відповідач, який не є суб`єктом владних повноважень, може пред`явити зустрічний позов відповідно до положень статті 177 цього Кодексу.