Рішення № 103558669, 23.02.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2022 р. № 520/26146/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волошина Д.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №13451 від 18.11.2021 відділу перерахунків пенсій № 3 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити переведення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на пенсію у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з втратою годувальника з 15.11.2021, тобто з дати звернення із заявою.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу в переході на пенсію у зв`язку з втратою годувальника за померлого чоловіка за нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Позивач вважає рішення відповідача №13451 від 18 листопада 2021 року протиправним, таким що не відповідає чинному законодавству, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 13.12.2021 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою суду від 13.12.2021 зупинено провадження по справі №520/26146/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №440/7341/20.

Ухвалою суду від 21.01.2022 поновлено провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідач правом надати відзив на позов не скористався, у встановлений судом строк документи до суду не надходили.

Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 займав посаду судді Харківського апеляційного суду, з 31.12.2010 звільнений у відставку та отримував довічне грошове утримання.

Копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 25.08.2020 стверджено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_1 в позовній заяві зазначила, що отримує пенсію за віком, є непрацездатною, перебувала на утриманні померлого чоловіка.

15 листопада 2021 року ОСОБА_1 подала до відповідача заяву про перерахунок пенсії - перехід на пенсію в разі втрати годувальника за померлого чоловіка за нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідачем прийнято рішення №13451 від 18.11.2021, яким було відмовлено в перерахунку пенсії - переході на пенсію в разі втрати годувальника за померлого чоловіка за нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Так, у рішенні було зазначено, що пенсійне забезпечення суддів здійснюється відповідно до ст. 142 розділу Х Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII. Виплати у разі втрати годувальника зазначеним не передбачені.

Позивач, не погодившись із вищевказаним рішенням, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає, що частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування прийнято Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон №1058-IV), який визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника встановлені статтею 36 Закону №1058-IV, за змістом якої пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. Непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника (частина перша, пункт 1 частини другої, абзац другий пункту 2 частини третьої цієї статті).

Питання, пов`язані з обчисленням розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, унормовані статтею 37 Закону №1058-IV, якою передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Тобто, базовою величиною для визначення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону №1058-IV є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника.

У той же час, питання, пов`язані з обчисленням розміру пенсії за віком унормовані статтями 25, 27, 28, 40 Закону №1058-IV.

Відповідач у рішенні від 18.11.2021 №13451 зазначив, що позивач не має права на переведення її на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки виплати у разі втрати годувальника зазначеним законом не передбачені.

За визначенням абзацу двадцять другого статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до положень частини першої статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Статтею 5 цього ж Закону визначено сферу його дії, зокрема, зазначено, що ним врегульовані відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, окрім іншого, види пенсійних виплат.

Своєю чергою, вичерпний перелік видів пенсійних виплат, які можуть бути призначені відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі визначає стаття 9 Закону №1058-IV, а саме: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Необхідно зазначити, що призначення довічного грошового утримання передбачено нормами спеціального законодавства, яким, в контексті спірних правовідносин, є Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI (далі Закон №2453-VI), при цьому, вказаним актом чітко визначено коло суб`єктів, які мають право на таке утримання, а саме судді.

Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено загальний підхід для обчислення усіх видів пенсій з базової величини - пенсії за віком, порядок обчислення якої унормовано у ст. 27 цього Закону.

Так само від розміру пенсії за віком визначається розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника (ч. 1 ст. 37 Закону № 1058).

Отже, незалежно від того, отримувала особа пенсію за віком чи ні, усі пенсії, в тому числі і пенсія у зв`язку з втратою годувальника, обчислюються з однакової базової величини - пенсії за віком.

Законом України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" в окремих випадках прямо передбачає гарантії судді та членів його сім`ї.

Зокрема, у ч. 1, 2 ст. 140 цього Закону зазначено, що судді, члени їхніх сімей та їхнє майно перебувають під особливим захистом держави. Відповідно до ч. 1 ст. 144 цього ж Закону суддя та члени його сім`ї мають право на безоплатне медичне обслуговування у державних закладах охорони здоров`я. Члени сім`ї судді можуть обслуговуватися в тих медичних закладах, де обслуговується суддя.

Про членів сім`ї йдеться також в контексті обов`язків судді. Вони, як і суддя, перебувають у полі суспільної уваги та під постійним моніторингом з метою встановлення відповідності рівня життя судді наявному у нього та членів його сім`ї майну і одержаним ними доходам (ч. 1 ст. 59 Закону № 1402).

Прискіплива увага до судді безумовно призводить до розкриття окремих аспектів приватного життя членів його сім`ї, зокрема про майно, доходи та витрати. Не обіймаючи посади судді, вони в силу вимог закону, перебувають під посиленим контролем та несуть обов`язки та зазнають обмежень, що випливають з високого статусу судді.

Однак гарантії незалежності суддів мають функціональний характер і поширюються виключно на суддів, якщо інше прямо не визначено законом.

У постанові від 21.12.2021 у справі №440/7341/20 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду прийшов до висновку, що Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не містить норми, яка б дозволяла замість пенсії за віком померлого годувальника застосовувати щомісячне довічне грошове утримання судді.

Виплата довічного грошового утримання нерозривно пов`язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, а відтак її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, у випадку призначенні такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім`ї судді.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатом розгляду заяви позивача від 15.11.2021 про переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника з врахуванням розміру щомісячного довічного грошового утримання померлого годувальника, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області рішенням відмовило ОСОБА_1 у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VІІІ.

Таким чином, відмова у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 є правомірною.

Також, суд звертає увагу на те, що у ст. 37 Закону №1058 не зазначено, що пенсія за віком померлого годувальника обчислюється саме за Законом №1058.

На час прийняття цього Закону (09.07.2003) ч. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 № 2862-XII визначала, що судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон № 3723).

Відповідно до цієї норми пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

В цій редакції ст. 37 Закону України "Про державну службу" діяла і на час виходу ОСОБА_2 у відставку у грудні 2010 року.

Проте, на час виходу ОСОБА_2 у відставку змінилося законодавство про статус суддів, а саме був чинним Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 07.07.2010. Відповідно до ч. 1 ст. 138 цього Закону судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання.

Відповідно до ч. 3 ст. 138 цього Закону щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Отже, ОСОБА_2 , виходячи у відставку, мав право обрати пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання судді. Окрім того, він мав право на пенсію за віком на загальних підставах, визначених Законом № 1058.

У статті 37-1 Закону №3723 було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв`язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Отже, якщо б ОСОБА_2 обрав пенсію за віком, то мав би право отримувати її (а у разі підвищення заробітної плати суддів - у збільшеному розмірі) до смерті.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07.07.2010 не визначав і не визначає зараз особливостей пенсійного забезпечення осіб, що перебували на утриманні судді, на випадок його смерті.

Законом №3723 було передбачено, що у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, на яку нараховувалися страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням норм частини п`ятої цієї статті, а на двох і більше членів сім`ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною восьмою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала пенсію за цим Законом.

Отже, утриманці державних службовців, що отримали право на пенсію за ст. 37 Закону №3723, мають право на пенсію по втраті годувальника, розмір якої обчислюється від суми заробітної плати померлого годувальника. Закон України №1058 не містить норми, яка б дозволяла замість пенсії за віком померлого годувальника застосовувати щомісячне довічне грошове утримання судді. Однак цей Закон і не визначає, за яким законом повинна розраховуватися пенсія за віком померлого годувальника, якщо він мав право на таку пенсію за Законом № 3723 і за Законом № 1058.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

З огляду на це суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутись до відповідача із заявою про перехід на пенсію в разі втрати годувальника за Законом №3723 або за Законом №1058.

Судом враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяД.А. Волошин