Рішення № 103558555, 23.02.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

23 лютого 2022 р. справа № 520/24417/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, площа Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх) про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 2996 від 15.07.2020 року та №5556 від 27.10.2020 про відмову в призначенні позивачу пенсії за вислугу років на підставі п. «є» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду від 04.06.2019 № 2-р/2019;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до п. «є» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду від 04.06.2019 № 2-р/2019, з 22.07.2020.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 року відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі. У вказаній ухвалі зазначено, що відповідно до положень п.3 та п.10 ч.6 ст.12, ч.1 ст.257 КАС України, справа належить до справ незначної складності, у зв`язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.

Щодо встановлення факту дотримання позивачем строку звернення до суду, суд зазначає, що з пояснень позивача вбачається, що про оскаржувані рішення позивач дізнався на особистому прийомі в серпні 2021 року. З метою з`ясування вказаних обставин, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 року витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області належним чином засвідчені: докази направлення та отримання позивачем рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №2996 від 15.07.2020 року та №5556 від 27.10.2020 року; докази ознайомлення позивача з матеріалами пенсійної справи з 15.07.2020 року. Однак, відповідачем вказані докази не надано та у відзиві на адміністративний позов не заявлено про пропущення позивачем строків звернення до суду. Виходячи з наведеного, суд вважає, що позивачем дотримано строки на звернення до суду та необхідність розгляду даної справи по суті позовних вимог.

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 09.07.2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою та документами щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідач у своєму рішенні №2996 від 15.07.2020 р. відмовив у призначенні пенсії аргументуючи це тим, що позивачу не вистачало спеціального та страхового стажу, який дає право для призначення пенсії за вислугу років, адже відповідач не врахував період проходження військової служби. На підставі наданих позивачем документів відповідач зазначив, що стаж складає 21 рік 9 місяців 10 днів, пільговий - 6 років 6 місяців. 26.10.2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою та пакетом документів, враховуючи довідку №4/106 від 15.09.2020, яка підтверджує період проходження військової служби, для призначення пенсії за вислугу років. Рішенням №5556 від 27.10.2020 року відповідач відмовив в призначенні пенсії за вислугу років, аргументуючи це тим, що відсутній необхідний страховий стаж. Вказав, що страховий стаж позивача склав 23 роки 11 місяців 22 дні, спеціальний стаж - 6 років 9 місяців. Позивач вважає, що відповідач протиправно відмовив у призначенні йому пенсії, оскільки з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту «є» ст. 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-ХІІ необхідно застосовувати положення у редакції Закону до внесення змін Законом від 02.03.2015 № 213-VІІІ та Законом від 24.12.2015 №911-VІІІ, а саме: «Право на пенсію за вислугу років мають: є) спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 20 років - у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку». Тобто, позивач наділений правом на призначення пенсії за вислугу років виходячи з наявності загального стажу роботи 20 років незалежно від віку. Згідно з записами довідки №06-11 від 16.06.2020 року позивач був включений до складу збірних команд України з автомодельного спорту з 2014 по 2020 рр. Звання майстра спорту України міжнародного класу присвоєно Позивачу наказом № 4109 від 20.11.2007 та підтверджено посвідченням №231, виданим Міністерством України в справах сім`ї, молоді та спорту. За підрахунками позивача, з урахуванням записів у трудовій книжці та довідок стаж складає 29 років 9 місяців 14 днів. Відповідно до наданих довідок, ПФ зарахував період з 2014 по 2020 рр. до спеціального стажу, але не зарахував до загального стажу, нічим це не аргументуючи. Тобто позивач має право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Враховуючи те, що позивач звернувся до відповідача 15.07.2020 року, пенсія повинна бути призначена з 15.07.2020 року.

Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що право на пенсію визначається Порядком призначення і виплати пенсій за вислугу років заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу - членам збірних команд України затвердженого постановою КМУ від 12.10.1992р. №583, із змінами від 14.03.2018, згідно якого пенсії за вислугу років призначаються спортсменам, які мають особливі заслуги перед фізкультурним рухом, - заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу при стажі роботи не менше 25 років і перебування в складі збірних команд України не менше 6 років незалежно від віку. Стаж, який дає право на пенсію за вислугу років, обчислюється на підставі трудової книжки та інших документів, що підтверджують перебування в складі збірних команд України, а також у разі наявності звання заслуженого майстра спорту або майстра спорту міжнародного класу. Пенсія за вислугу років призначається і виплачується за умови вибуття осіб зі збірної команд України. До загального страхового стажу заявника, при первинному зверненні 09.07.2020 року, не було враховано період проходження військової служби, оскільки запис про початок служби у військовому квитку серії НОМЕР_2 не можливо ідентифікувати. 26.10.2020 року позивач повторно звернувся з заявою до управління та пакетом документів, для призначення пенсії за вислугу років. Також позивачем була додана довідка, яка підтверджує період проходження ним військової служби. На підставі наданих даних ОСОБА_1 документів та враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особу, трудовий стаж заявника склав 29 років 8 місяців 1 день страховий стаж заявника на момент звернення склав 23 роки 11 місяців 22 дні, спеціальний стаж, який дає право для призначення пенсії за вислугу років - 6 років 9 місяців. Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років згідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідно до зазначеного, Управління здійснювало свої повноваження в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, а отже своїми діями права та законні інтереси позивача не порушило.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно з посвідченням №231, виданим Міністерством України в справах сім`ї, молоді та спорту на підставі наказу №4109 від 20.11.2007, позивач є майстром спорту України міжнародного класу з автомодельного спорту.

Згідно з довідкою Всеукраїнської громадської організації "Українська федерація автомодельного спорту" зі статусом "Національна" №06-11 від 16.06.2020 року, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) майстер спорту України міжнародного класу, включений до складу збірних команд України з автомодельного спорту:

- 2014 рік: Наказ Міністерства молоді та спорту України від 31.12.2013 №1368 "Про затвердження складу національних збірних команд України з неолімпійських видів спорту на 2014 рік;

- 2015 рік: Наказ Міністерства молоді та спорту України від 31.12.2014 №4346 "Про затвердження складу національних збірних команд України з неолімпійських видів спорту на 2015 рік";

- 2016 рік: Наказ Міністерства молоді та спорту України від 31,12.2015 №4724 "Про затвердження складу національних збірних команд України з неолімпійських видів спорту на 2015 рік";

- 2017 рік: Наказ Міністерства молоді та спорту України від 31.12.2016 №4767 "Про затвердження складу національних збірних команд України з неолімпійських видів спорту на 2017 рік";

- 2019 рік: Наказ Міністерства молоді та спорту України від 29.12.2018 № 5858 "Про затвердження складу національних збірних команд України з неолімпійських видів спорту на 2019 рік";

- 2020 рік: Наказ Міністерства молоді та спорту України від 28.12.2019 №6232 "Про затвердження складу національних збірних команд України з неолімпійських видів спорту на 2020 рік".

З наявних матеріалів справи вбачається, що 09.07.2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою та документами щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області№2996 від 15.07.2020 року відмовлено в призначенні пенсії за вислугою років ОСОБА_1 відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення у зв`язку із відсутністю необхідного спеціального та страхового стажу, який дає право для призначення пенсії за вислугу років. У вказаному рішенні зазначено, що право на пенсію визначається Порядком призначення і виплати пенсій за вислугу років заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу - членам збірних команд України затвердженого постановою КМУ від 12.10.1992р. № 583, із змінами від 14.03.2018, згідно якого пенсії за вислугу років призначаються спортсменам, які мають особливі заслуги перед фізкультурним рухом, - заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу при стажі роботи не менше 25 років і перебуванні в складі збірних команд України не менше 6 років незалежно від віку. Стаж, який дає право на пенсію за вислугу років, обчислюється на підставі трудової книжки та інших документів, що підтверджують перебування в складі збірних команд України, а також у разі наявності звання заслуженого майстра спорту або майстра спорту міжнародного класу. Пенсія за вислугу років призначається і виплачується за умови вибуття осіб зі збірних команд України. До загального страхового стажу заявника не зарахований період проходження військової служби, оскільки запис про початок служби у військовому квитку серії НОМЕР_2 не можливо ідентифікувати. На підставі наданих документів та враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особу, страховий стаж ОСОБА_1 складає 21 рік 9 місяців 10 днів, пільговий стаж складає 6 років 6 місяців.

26.10.2020 року позивач повторно звернувся з заявою до управління та пакетом документів, для призначення пенсії за вислугу років. Також позивачем була додана №4/106 від 15.09.2020, яка підтверджує період проходження ним військової служби.

Рішенням відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійної законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №5556 від 27.10.2020 року відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 до Закону України "Про пенсійне забезпечення у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи. В обґрунтування зазначено, що право на пенсію визначається Порядком призначення і виплати пенсій за вислугу років заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу - членам збірних команд України, затвердженого постановою КМУ від 12.10.1992 року № 583, із змінами від 14.03.2018 року, згідно якого пенсії за вислугу років призначаються спортсменам, які мають особливі заслуги перед фізкультурним рухом, - заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу при стажі роботи не менше 25 років і перебуванні в складі збірних команд України не менше 6 років незалежно від віку. Стаж, який дає право на пенсію за вислугу років, обчислюється на підставі трудової книжки та інших документів, що підтверджують перебування в складі збірних команд України, а також у разі наявності звання заслуженого майстра спорту або майстра спорту міжнародного класу. Пенсія за вислугу років призначається і виплачується за умови вибуття осіб зі збірних команд України. На підставі наданих документів та враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особу, страховий стаж ОСОБА_1 склав 23 роки 11 місяців 22 дні, спеціальний стаж, який дає право для призначення пенсії за вислугу років - 6 років 9 місяців.

Не погодившись із вказаними рішеннями відповідача, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно із ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до п.6 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Стаття 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII передбачає, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, який набрав законної сили з 01 січня 2004 року.

Згідно зі ст.8 Закону № 1058-IV громадянин України має право на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

П. 2-1 Перехідних положень Закону№1058-IV передбачає, що особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст.52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Абзацами 1, 2 п.16 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058, в редакції Закону № 2148, закріплено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Пунктом «є» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції від 09 грудня 2012 року) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 20 років - у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII зокрема п. «є» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладено в такій редакції: право на пенсію за вислугу років мають спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 25 років - у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Проте, 04 червня 2019 року Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ст. 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII. Положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788зі змінами, внесеними Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

За змістом рішення Конституційного суду України положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті «а» статті 54 Закону № 1788, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах «е, ж» статті 55 Закону № 1788, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213-VIII щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

Відтак, Конституційний Суд України визнав зміни внесені до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, та Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII - неконституційними.

На думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» до оспорюваних положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення». А саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у ст.ст.54, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» вбачається, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених п. «а» ст.54, пунктами «а», «б», «в», «г», «д», «е», «є», «ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Вказані норми пункту «а» ст.54, ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XIIзі змінами, внесеними Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04 червня 2019 року.

Відповідно дост.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Отже, у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

Таким чином, втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, а тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Як зазначалося вище, згідно з пунктом «є» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII право на пенсію за вислугу років мають спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 20 років - у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Тобто, особа, яка станом на момент звернення до Пенсійного органу має не менше 20 років стажу роботи у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, така особа має право на призначення пенсії за вислугу років, незалежно від її віку.

Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу - членам збірних команд України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583 (далі - Порядок № 583).

Відповідно до п. 1 Порядку № 583 (в редакції постанови, чинній на момент виникнення спірних відносин), пенсії за вислугу років призначаються спортсменам, які мають особливі заслуги перед фізкультурним рухом, - заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу при стажі роботи не менше 25 років і перебуванні в складі збірних команд України не менше 6 років незалежно від віку.

До стажу роботи зараховується перебування вказаних осіб у складі збірних команд України, а також інші види діяльності, передбачені Законом від 09.07.2003 № 1058-IV.

Стаж, який дає право на пенсію за вислугу років, обчислюється на підставі трудової книжки та інших документів, що підтверджують перебування в складі збірних команд України, а також у разі наявності звання заслуженого майстра спорту або майстра спорту міжнародного класу.

Відповідно до п. 2 Порядку № 583 пенсії за вислугу років призначаються в розмірах, установлених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для пенсій за віком.

Пенсії за вислугу років обчислюються із заробітної плати відповідно до порядку, визначеного Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (п. 3 Порядку № 583).

Пенсії за вислугу років призначаються і виплачуються за умови вибуття вказаних осіб зі збірних команд України (п. 4 Порядку № 583).

З аналізу вказаних норм вбачається, що право на пенсію за вислугу років мають:

- спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд;

- за наявності загального стажу роботи не менше 25 років незалежно від віку;

- перебування в складі збірних команд України не менше 6 років;

- вибуття вказаних осіб зі збірних команд України.

При цьому, з наявних матеріалів справи не вбачається факту вибуття позивача зі збірної команди України, натомість матеріалами справи підтверджено, що згідно Наказу Міністерства молоді та спорту України від 28.12.2019 №6232 "Про затвердження складу національних збірних команд України з неолімпійських видів спорту на 2020 рік" позивача включено на 2020 рік до складу збірної команди України з автомодельного спорту.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з положеннями ч.3 ст.77 КАС України, докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Судом, з офіційного сайту Міністерства молоді та спорту України за посиланням https://mms.gov.ua/npas/pro-zatverdzhennya-skladu-nacionalnih-zbirnih-komand-ukrayini-z-neolimpijskih-vidiv-sportu-na-2021-rik встановлено, що позивача включено до складу національної збірної команди на 2021 рік з автомодельного спорту (за №13).

З наведеного вбачається, що станом на час первинного та вторинного звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою та документами щодо призначення пенсії за вислугу років, позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років, оскільки не дотримав умови вибуття зі збірної команди України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 2996 від 15.07.2020 року та №5556 від 27.10.2020 про відмову в призначенні позивачу пенсії за вислугу років на підставі п. «є» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є правомірними, підстави для їх скасування - відсутні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідачем не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.

При цьому, позовна вимога зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до п. «є» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду від 04.06.2019 №2-р/2019, з 22.07.2020, є похідною та також не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про наявність у нього права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «є» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Таким чином, оцінюючи в сукупності наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, внаслідок чого позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява N 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, площа Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх) про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 23.02.2022 року.

Суддя Біленський О.О.