Постанова № 10355837, 09.07.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія № 2.6.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 липня 2010 року Справа № 2а-4099/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: судді Островської О.П.,

при секретарі Кір`ян О.С.,

за участю представників:

від позивача не зявився

від відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області про скасування постанови від про арешт грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

26.05.2010 позивач УПСЗН Стахановської міської ради Луганської області звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, в обґрунтування якого послався на наступне. 17.05.2010 старшим державним виконавцем ППВР ВДВС ГУЮ у Луганській області Топольськовою І.С. у звязку з виконанням постанови суду на користь ОСОБА_2, винесено постанову про арешт грошових коштів боржника на суму 5577,08 грн. на цільовому розрахунковому рахунку, що належить УПСЗН: 35218039000088, КПК 2501250, УДК м. Стаханова ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, код 03196788, кошти на даному розрахунковому рахунку призначені для виплати допомоги на поточний 2010 року, при стягненні з нього коштів буде допущене нецільове використання бюджетних коштів, що є грубим порушенням бюджетного законодавства. Ст.3 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетний рік для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, починається з 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Відповідно до п.7 ст.3 Бюджетного кодексу України, всі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, за винятком тих випадків, коли окремим законом передбачені багаторічні бюджетні призначення. Тобто кошти з Державного бюджету України виділено на виплату допомоги на оздоровлення на поточний 2010 рік, а додаткових коштів для виплати допомоги за минулі роки не виділено.

На підставі викладеного, позивач просить суд скасувати постанову Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 17.05.2010 про арешт грошових коштів Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області, що містяться на розрахунковому рахунку № 35218039000088 у сумі 5577,08 грн.

Представник позивача до початку судового засідання надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача до початку судового засідання надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти позовних вимог заперечував, вважає, що відповідач діяв у межах наданих повноважень, постанови винесені згідно чинного законодавства, просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

У відповідності до ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Судом встановлено, що на виконанні у відповідача знаходить виконавчий лист № 2а-20, виданий 11.09.2009 Стахановським міським судом Луганської області про стягнення з УПСЗН Стахановської міської ради Луганської області за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 суму недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2003-2005 роки в сумі 5059,90 грн., на виконання якого державним виконавцем відкрито виконавче провадження, та у рамках якого у звязку з відмовою добровільного виконання судового рішення державним виконавцем винесено постанову від 17.05.2010 ВП № 16117237 про арешт коштів боржника в межах суми 5577,08 грн., з яких 5059,90 грн. за рішенням суду, 505,99 грн. виконавчий збір; 11,19 грн. витрати на проведення виконавчих дій. що належать боржнику та містяться на рахунках р/р 35218039000088 КПК 2501250 УДК м. Стаханова ГУДКУ у Луганській області МФО 804013 код 03196788 (а.с.5).

Вказані обставини підтверджуються копією постанови про арешт коштів боржника, фактично не заперечуються відповідачем.

Відносини щодо здійснення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» та за своєю природою є адміністративно-правовими.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон № 606-XIV) передбачено, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Порядок звернення стягнення на грошові кошти боржника визначено статтею 50 зазначеного Закону, пунктом 4 якої визначено, що за наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, а так само арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, накладається виключно за санкціонованою прокурором постановою слідчого, за постановою державного виконавця у випадках, передбачених законами України, або за рішенням суду.

Крім того, частиною шостою статті 59 зазначеного Закону було передбачено, що стягнення на грошові кошти та інші цінності фізичних чи юридичних осіб, що знаходяться у банку, може бути звернене за виконавчими документами, передбаченими законами України.

Відповідно до ст. 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком та клієнтом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, а постанови відповідача про накладення арешту в частині включення до постанов сум виконавчого збору та сум витрат на проведення виконавчих дій такими, що підлягають скасуванню.

Ураховуючи положення ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. 1 ч. 3 ст. 2, ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо включення до постанови про накладення арешту на кошти боржника в установі банку суми виконавчого збору та суми витрат на проведення виконавчих дій не ґрунтуються на законі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області задовольнити частково.

Скасувати постанову Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 17.05.2010 ВП № 16117237 у частині включення до постанови суми виконавчого збору в розмірі 505,99 грн. та суми витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 11,19 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складено та підписано 09 липня 2010 року.

СуддяОстровська О.П.